Постанова

від 22.05.2014 по справі 2а-2706/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року Справа № 136369/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Каралюса В.М.,

суддів: Матковської З.М., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому на постанову Рівненського міського суду від 12 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому про визнання дій протиправними, зобов'язання відповідача вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась 18.03.2009 року в суд з адміністративним позовом до відповідача про стягнення заборгованості зі сплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 10 липня 2008 року відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому щодо виплати позивачці щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 10.07.2008 року в меншому розмірі, ніж це було встановлено ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 10.07.2008 року державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (в редакції, що діяла на час відповідних правовідносин), в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» для дітей віком до 6 років, враховуючи при цьому раніше виплачені суми. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що управління правомірно, в межах наявних фінансових ресурсів здійснювало виплати, передбачені Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у порядку, розмірі та у спосіб, визначених діючим законодавством України на момент відповідних виплат.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачка є матір'ю малолітньої дитини: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження та здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а отже має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статями 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається: застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 14 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" у частині зупинення на 2007 рік дії, зокрема, ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", якою визначено розмір зазначеної допомоги, а тому з цієї дати відновлено дію ст.43 вказаного Закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов'язку на відповідача провести належне нарахування та виплату позивачу державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі передбаченому ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" в розмірі встановленому ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, що на думку колегії суддів, відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано посилання відповідача на пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Так, згідно ч. 1 ст. 99 КАС України, в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зважаючи на те, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не нараховувалось відповідачем з 09.07.2007 року, колегія суддів вважає, що в даному випадку слід застосовувати річний строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України, оскільки законодавством інших строків з цього приводу не встановлено і відсутні підстави для їх поновлення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в задоволенні частині позову за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід відмовити, так як позивач лише 18.03.2009 року звернулися до суду з позовом.

Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період 2008 року, то такі підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтю 43 Закону виключено на підставі Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 року. Зміни внесені п.п.12 п.25 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N 107-VI , визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Відтак, позовні вимоги за період з 22.05.2008 року по 10.07.2008 року підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 160 , ст.ст. 195 , 197 , 198 , 202 , 205 , 207 , 254 КАС України , колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому задовольнити частково.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2009 року у справі № 2а-2706/09 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 22.05.2008 року по 10.07.2008 року, в розмірі передбаченому ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" із урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

Судді З.М. Матковська

ОСОБА_3