Постанова

від 12.11.2009 по справі 2а-2706/09

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

    Справа № 2 «а»-2706/09

0531

    П О С Т А Н О В А

                                                                    І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

12 листопада 2009 року                                                                      м. Донецьк

             Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:

             головуючого – судді Васильєвої Н.П.,

             при секретарі – Васютіні О.А.,

             розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька, третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов’язання провести нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2007 роки у розмірі 2733,30 грн. , -

                    В С Т А Н О В И В :

               Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов’язання провести нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2007 роки у розмірі 2733,30 грн.

              В обґрунтування позову позивач зазначив, що він віднесений до категорії дітей війни. Ніяких доплат до пенсії, які передбачені ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відповідач не нараховував і не сплачував, отже, як вважає позивач, вчинив неправомірну бездіяльність, чим порушив його права та інтереси. Просив суд стягнути з відповідача на його користь 2733,30 грн.

             Позивач до судового засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

             Представник відповідача до судового засідання не з’явився, надала заяву про слухання справи у його відсутність. З наданих до суду заперечень вбачається, що позовні вимоги відповідач не визнає та зазначає, що згідно зі ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок державного бюджету України. ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування витрат, які пов’язані з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то отже не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку відповідача. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71, ст. 111 ЗУ України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ці положення втратили чинність. Таким чином, норми ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007 р. Також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого положення пункту 41 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». На підставі цього рішення втратила чинність нова редакція ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» Разом з тим, ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» не передбачено виплатити відповідно до ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Для врегулювання ситуації, 28.05.2008 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячно довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 1 липня – 48,20 грн., та з 1 жовтня – 49,80 грн. Отже, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Тому просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

    Третя особа до судового засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність та пояснення на позовну заяву з якого вбачається, що ГУ ДКУ у Донецькій області не має повноважень щодо перерахування та виплати щомісячної державної допомоги «Дітям війни». Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України та пункту 3 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою КМУ від 21 грудня 2005 року № 1232, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету, тому ГУ ДКУ у Донецькій області не має повноважень для здійснення виплати пенсійної заборгованості.  

             Суд, перевіривши матеріали справи, встановив наступне.

             Відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни, було менше 18 років.

             ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька.

             Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Водночас, ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

            Пунктом 17 статті 77 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

            ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року № 3367- ІV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

             З огляду на те, що положення статті 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, суд вважає дії відповідача правомірними щодо відмови у виплаті позивачу, як дитини війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

              Відповідно до пункту 12 статті 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом (489-16), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

              Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі №1-29/2007 ( справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними, зокрема, п. 12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік від 09.12.2006 року.

             Конституційний Суд України відзначив, що положеннями ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

              Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності  у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

              Визначення прожиткового мінімуму, закладання правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також ЗУ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

               Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України у відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

                Статтею 62 ЗУ ««Про Державний бюджет України на 2007 рік»  від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, («Урядовий кур’єр» від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одні особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 350 грн., з 1 квітня – 359 грн., з 1 жовтня – 366 грн.

                Зазначена стаття була змінена ЗУ від 15 березня 2007 року №749-5 та існує у новій редакції з 28 березня 2007 року («Урядовий кур’єр» та «Голос України» від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзац п’ятої частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

               Таким чином, розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії за період з  9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 710 грн. 90 коп.( 91 грн. 26 коп. (410 грн. 06 коп. * 30 % : 31 день) * 23 дня ( період з 9 липня 2007 року по 31 липня 2007 року) + 246 грн. 00 коп.(410 грн. 06 коп. * 2 місяці * 30 %) + 373 грн. 60 коп.( 415 грн. 11 коп. * 3 місяці * 30).

               Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направленні на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом «Про соціальний захист війни».

               Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов’язаних з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, якими пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги , необхідної складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

            Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, мінімальний розмір пенсії за віком ( у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Це посилання є хибним, оскільки ст. 5 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вказано, що дія іншими нормативно-правових актів може поширюється на ці відносини лише у випадках передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ст. 28 вказано Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи прожиткового мінімум уму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися положення ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

              Крім того, не приймається вимога відповідача про відмову у задоволенні усіх позовних вимог, з підстав пропущення позивачем строку, встановленого ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом порушених прав та свобод, виходячи з наступного.

              Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

              Позивач в своїй позовній заяві прохає відновити йому пропущений строк звернення до суду.

              Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

              Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, оскільки він довготривалий час сподівався на те, що відповідач як державний орган влади самостійно виплатить йому доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а також, суд враховує похилий вік позивача. Тому на підставі ст. 102 КАС України пропущений позивачем процесуальний строк, встановлений законом, має бути поновленим.

              Задовольняючи частково позов, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державною даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

                Таким чином, право позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком виникає з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 710, 90 грн.

               Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданого відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

               Позивачем заявлена вимога про стягнення доплати до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», однак для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та розглядає питання про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька щодо не нарахування ОСОБА_1, щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 у розмірі 710,90 грн.

               Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально затверджені судові витрати з Державного бюджету України .

               Керуючись ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 54, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                      П О С Т А Н О В И В :

             Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька, третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов’язання провести нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2007 роки у розмірі 2733,30 грн., задовольнити частково.

            Поновити ОСОБА_1 пропущений з поважних причин процесуальний строк звернення з адміністративним позовом.

            Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька області щодо не нарахування ОСОБА_1, щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

           Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитини війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі 710 грн. 90 коп.

           В решті позовних вимог відмовити.

           Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

           Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів після її проголошення.

           Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

           Постанова суду набуває чинності після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання такої заяви, постанова суду набуває чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.  

       Суддя :