Рішення

від 31.01.2007 по справі 6/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2007 р.                     Справа № 6/284.

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Винфорт"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Алко-Гранд"

про стягнення заборгованості - 32808,45грн.

Суддя  Паскарь Авель Дмитрович

Представники:

Від позивача: Панчишина О.С., довіреність від 09.01.2007 року № 004

Від відповідача: Назаров Є. І., доручення від 10.10.2006 року № 56

СУТЬ СПОРУ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Винфорт”, м. Одеса, звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алко-Гранд”, м. Чернівці, про стягнення 32808,45 грн. боргу, штрафу та пені за неналежне виконання умов договору поставки від 17.01.2006 року № 63071.

Позов мотивується тим, що на виконання умов зазначеного договору в травні 2006 року за двома доданими до позову товарно-транспортними накладними позивач поставив відповідачеві алкогольні напої на загальну суму 34627,76 грн., які, відповідно до пункту 3.3. договору, підлягали оплаті протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання. Проте, в порушення умов договору, станом на день звернення з позовом відповідач допустив перед позивачем заборгованість в сумі 21783,89 грн. Тому, крім вказаного боргу, згідно з умовами договору, позивач вимагає стягнути з відповідача також 6945,98 грн. штрафу та 4078,58 грн. пені. В ході розгляду справи позивач розмір пені зменшив до 1899, 61грн.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що оскільки сторони не досягли згоди щодо розміру пені та штрафу, то відповідно до статті 181 Господарського  кодексу України договір вважається неукладеним. Разом з тим сума основного боргу ним погашена до розгляду справи, а в решті позов суперечить чинному законодавству, зокрема, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 26.11.1996 року № 543/96-ВР (далі – Закон № 543/96).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Сімнадцятого січня 2006 року сторони уклали між собою договір поставки № 63071, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві алкогольні напої, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати їх протягом 15-ти банківських днів з моменту їх отримання. Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що у разі прострочки оплати товару відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочки.

Крім того, за прострочку оплати товару більш як 30 днів відповідач сплачує позивачеві також і штраф в розмірі 25% від простроченої суми.

За доданими до позовної заяви товарно-транспортними накладними від 29.05.2006 року та від 05.06.2006 року позивач поставив відповідачеві алкогольні напої на загальну суму 34627,76 грн.

На день звернення позивача з позовом – 29.11.2006 року – сума основного боргу відповідача перед позивачем дійсно склала 21783,89 грн. Як вбачається із доданих до відзиву копій відповідних платіжних доручень, на день прийняття рішення у справі основна заборгованість відповідачем погашена у повному обсязі, у зв'язку з чим  в цій частині провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору з віднесенням судових витрат на відповідача, який безпідставно довів спір до розгляду в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Можливість збільшення розміру пені як одного з видів неустойки передбачена також й частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, згідно з якою штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір неустойки, яку позивач вимагає стягнути з відповідача, у тому числі і уточненої пені, повністю відповідає умовам укладеного сторонами договору та чинному законодавству.

Заперечення відповідача відносно того, що договір між сторонами є неукладеним судом визнається  безпідставним, оскільки ніяких доказів, які б підтвердили надіслання відповідачем позивачеві протоколу розбіжностей до договору відповідач не надав. Крім того, в порушення частини четвертої статті 181 ГК України примірник договору позивача застереження, що договір укладений з протоколом розбіжностей, не містить.

Таким чином позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення неустойки з віднесенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 11 статті 80, статтями  82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд      

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Алко-Гранд” (м. Чернівці, вул. Головна, 249-А, ідентифікаційний  код 31742530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Винфорт” (м. Одеса, пров. В.Катаєва, 3, ідентифікаційний код 30704028) штраф в сумі 6945,98 грн., пені в сумі 1899,61 грн., державне мито в сумі 306,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110 грн.  

3.В решті позову провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.                                                    

                               Суддя                                                       А.Д. Паскарь.