Ухвала

від 08.07.2014 по справі 2а-17152/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/25272/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 березня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року

по справі №2а-17152/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергон-К» (надалі - ТОВ «Ергон-К»)

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У грудні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.08.2012р. №0000612205.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.03.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ергон-К» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Олтар» та ТОВ «Джакарта» за період з 01.01.2010р. по 31.03.2012р., за результати якої складено акт №598/22-507/3237285 від 08.08.2012р., в якому на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем ст.ст.1, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.14, 138 Податкового кодексу України внаслідок завищення валового доходу від продажу товарів та його заниження як отриманого з інших джерел.

Висновки податкового органу в акті перевірки ґрунтуються на тому, що висновком почеркознавчого дослідження №350 від 24.07.2012р. начальника СТКЗР Білоцерківського МВ при ГУМВС України в Київській області встановлено, що підписи, які виконанні директором ТОВ «Олтар» та ТОВ «Джакарта» ОСОБА_1, виконані не громадянином ОСОБА_1 а іншою особою.

Крім того, ДПІ у Вишгородському районі проведено звірку ТОВ «Олтар» за результатами якої складено акт від 22.12.2011р. №906/23-2/35039581 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за березень - грудень 2009р., січень - жовтень, грудень 2010р. та січень, березень 2011р.», згідно якого підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Станом на 22.12.2011р. підприємство має стан « 4» - порушено провадження про банкрутство.

ДПІ у Вишгородському районі проведено звірку ТОВ «Джакарта» за результатами якої складено акт від 22.12.2011р. №882/23-2/37335453 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за грудень 2010р. та січень - квітень, червень, серпень - жовтень 2011р.», згідно якого звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство має стан « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000612205 від 23.08.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток із врахуванням штрафних санкції.

Судами також встановлено, що згідно договору від 01.02.2011p., укладеного позивачем з ТОВ «Джакарта», позивач (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ «Джакарта» (Покупець) товар, а покупець зобов'язується його оплатити. Асортимент, кількість та ціни товару зазначаються в накладних, які являються невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивачем було здійснено реалізацію товарів на адресу ТОВ «Джакарта» на підставі видаткових накладних. Факт продажу товарів підтверджується відповідними видатковими накладними. Крім того, на виконання умов вказаного договору позивачем були виписані податкові накладні.

В свою чергу ТОВ «Джакарта» здійснювало оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується банківськими виписками, які наведені в акті перевірки, що також не заперечується відповідачем.

Крім того, згідно договору від 01.06.2010р. укладеного між позивачем та ТОВ «Олтар», позивач (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ «Олтар» (Покупець) товар, а покупець зобов'язується його оплатити. Асортимент, кількість та ціни товару зазначаються в накладних, які являються невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивачем було здійснено реалізацію товарів на адресу ТОВ «Олтар» на підставі видаткових накладних. Факт продажу товарів підтверджується відповідними видатковими накладними. На виконання умов вказаного договору позивачем були виписані податкові накладні. ТОВ «Олтар» здійснювало оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується банківськими виписками, які наведені в акті перевірки, що також не заперечується відповідачем.

Надаючи оцінку обставинам справи колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанції про те, що надані позивачем під час розгляду справи первинні бухгалтерські документи, на підставі, яких позивач відтворив операції з поставки товару у бухгалтерському та податковому обліку, є достатніми доказами для підтвердження факту виконання спірних договорів з огляду на наступне.

Так, у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тому, під час нового розгляду справи судам попередніх інстанції необхідно врахувати, що надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарської операції.

Таким чином, в матеріалах справи відсутній комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов'язане донарахування податкових зобов'язань.

Крім того, в обґрунтування висновків щодо нікчемності укладених правочині податковий орган посилається на те, що відносно директора ТОВ «Ергон-К» ОСОБА_2 порушено кримінальну справі про умисне ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, а також порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими на даний час особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) - ТОВ «Олтар» та ТОВ «Джакарта» з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України;

Отже, судам попередніх інстанції під час нового розгляду справи слід з'ясувати наслідки розгляду вказаних вище кримінальних справ.

Зазначені вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Таким чином, судами при розгляді справи порушені вимоги частин 4 та 5 статті 11 КАС, в яких установлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Аналогічні вимоги встановлені в частині 2 статті 69 КАС України.

Суди не встановили предмет доказування у справі, не зобов'язали ДПІ надати докази на обґрунтування своїх доводів і не витребували необхідних доказів із власної ініціативи.

За таких обставин, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.