Ухвала

від 23.06.2015 по справі 2а-17152/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року м. Київ К/800/68513/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року

у справі №2а-17152/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергон-К» (надалі - ТОВ «Ергон-К»)

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ в Оболонському районі м.Києва)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі м.Києва від 23.08.2012р. №0000612205.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками останнього перегляду постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.08.2014р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014р. та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.08.2014р.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Ергон-К» зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ергон-К» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Олтар» та ТОВ «Джакарта» за період з 01.01.2010р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт №598/22-507/3237285 від 03.08.2012р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем ст.ст.1, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.14, 138 Податкового кодексу України внаслідок завищення валового доходу від продажу товарів та його заниження як отриманого з інших джерел.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000612205 від 23.08.2012р., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток із врахуванням штрафних санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що господарській операції з постачання фактично не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору від 01.02.2011p., укладеного позивачем з ТОВ «Джакарта», позивач (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ «Джакарта» (Покупець) товар, а покупець зобов'язується його оплатити. Асортимент, кількість та ціна товару зазначаються в накладних, які являються невід'ємною частиною договору.

Крім того, згідно договору від 01.06.2010р. укладеного між позивачем та ТОВ «Олтар», позивач (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ «Олтар» (Покупець) товар, а покупець зобов'язується його оплатити. Асортимент, кількість та ціна товару зазначаються в накладних, які являються невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов укладених договорів позивачем було надано їх копії, податкові та видаткові накладні. Оплата покупцями здійснювалась шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується банківськими виписками, які наведені в акті перевірки, що не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, як це визначено у п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вказані норми кореспондують зі ст.ст.138-139 Податкового кодексу України.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наведені вище положення свідчать про те, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що між позивачем та його контрагентами були проведені господарській операції відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

На час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин контрагенти позивача мали дійсне Свідоцтво платника податку на додану вартість, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Підставою, на яку посилається податковий орган, як на доказ щодо нікчемності укладених правочинів є те, що відносно директора ТОВ «Ергон-К» ОСОБА_1 порушено кримінальну справі про умисне ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, а також порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими на даний час особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) - ТОВ «Олтар» та ТОВ «Джакарта» з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Судом апеляційної інстанції було витребувано постанову ДПІ у Деснянському районі слідчого відділу фінансових розслідувань від 29.11.2013р., згідно якої кримінальне провадження порушене за фактом фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання) невстановленою слідством особою ряду суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України було закрито, оскільки не встановлено суб'єктивних та об'єктивних ознак злочину.

Також, в матеріалах справи міститься постанова ДПІ у Деснянському районі слідчого відділу фінансових розслідувань від 14.11.2013р., за якою закрито кримінальне провадження в частині службових осіб ТОВ «Ергон-К» за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, в зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення.

В той же час, вказані обставини не були досліджені судом першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі.

Посилання податкового органу на акти ДПІ у Вишгородському районі про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача обґрунтовано не взято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались, а при перевірці та звірці господарські операції саме з позивачем податковим органом не досліджувались.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі м.Києва від 23.08.2012р. №0000612205.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун