Постанова

від 12.08.2014 по справі 2а-17152/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2014 року 10:41 № 2а-17152/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представників позивача: Кучер В.М., Сушон М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ергон-К" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000612205 від 23.08.2012р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013р., позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000612205 від 23.08.2012р. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013р. - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що судами не встановлено предмет доказування у справі, не зобов'язано ДПІ надати доказів на обґрунтування своїх доводів. Під час нового розгляду справи, слід з'ясувати наслідки розгляду кримінальних справ відносно директора ТОВ «Ергон-К» та директорів контрагентів позивача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неправомірність проведення податковим органом перевірки, за результатами якої складено акт перевірки, з порушенням норм податкового законодавства, а висновки, викладені в ньому, не відповідають об'єктивним обставинам та реальній дійсності, оскільки господарські відносини позивача та контрагентів є реальними та такими, що спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні, представники позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання, не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд дійшов наступних висновків:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Ергон-К", з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при здійснені взаєморозрахунків з підприємствами ТОВ "Олтар" (код ЄДРПОУ35039581), ТОВ "Джакарта" (код ЄДРПОУ 37335453) за період з 01.01.2010р. по 31.03.2012р., за результатами якої 03.08.2012р. складено акт №598/22-50/32307285.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ч. 1, 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228, ч. 1 ст. 236 ЦК України, правочини щодо оформлення будь-яких документів між позивачем при здійсненні взаєморозрахунків з підприємствами ТОВ "Олтар" (код ЄДРПОУ 35039581), ТОВ "Джакарта" (код ЄДРПОУ 37335453) за період з 01.01.2010р. по 31.03.2012р. є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення; п. 1.21, 1.31 статті 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 статті 4, п. 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 14.1.228 статті 14, п. 138.2, 138.4 статті 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 3 161 754грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року - 75 518,23грн., 3 квартал 2010 року - 898 347,63грн., 4 квартал 2010 року - 548 593,28грн., 1 квартал 2011 року - 715 896,46грн., 2 квартал 2011 року - 703 731грн., 3 квартал 2011 року - 219 668,04грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 23.08.2012р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000612205, яким за порушення п. 1.21, 1.31 статті 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 статті 4, п. 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 14.1.228 статті 14, п. 138.2, 138.4 статті 138 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3542370,75грн., в тому числі основний платіж - 3161755грн. та штрафні санкції - 380615,75грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Олтар" (код ЄДРПОУ 35039581), ТОВ "Джакарта" (код ЄДРПОУ 37335453).

Так, згідно договору від 01.02.2011p., укладеного Позивачем з ТОВ "Джакарта", Позивач (постачальник за договором) зобов'язується передати у власність ТОВ "Джакарта" (покупець - за договором) товар, а покупець зобов'язується його оплатити.

Асортимент, кількість та ціни товару зазначаються в накладних, які являються невід'ємною частиною договору.

ТОВ "Джакарта" здійснювало оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується банківськими виписками, які наведені на стор. 11 Акту перевірки.

Згідно Договору від 01.06.2010р. укладеного між позивачем та ТОВ "Олтар", Позивач (постачальник за договором) зобов'язується передати у власність ТОВ "Олтар" (покупець - за договором) товар, а покупець зобов'язується його оплатити.

На підтвердження реального здійснення господарської діяльності в матеріалах справи містяться копії договорів, податкових накладних, банківських виписок та видаткових накладних № 8 від 01.02.2011 р. на суму - 249 876,0 грн., № 10 від 14.02.2011 р. на суму -273 903,96 грн., № 12 від 14.02.2011 р. на суму - 14860,8 грн., № 14 від 21.02.2011 р. на суму - 170 256,17 грн.. № 17 від 04.03.2011 р. на суму - 419 932,27 грн., № 24 від 14.03.2011 р. на суму - 177 733,74 грн., № 22 від 30.03.2011 р. на суму - 321 268,3 грн., № 26 від 14.04.2011 р. на суму - 375 230,16 грн., № 28 від 21.04.2011 р. на суму - 326 223,36 грн., № 30 від 04.05.2011 р. на суму - 500 999,76 грн., № 31 від 05.05.2011 р. на суму -285 586,08 грн., № 34 від 18.05.2011 р. на суму - 184 658,4 грн., № 35 від 18.05.2011 р. на суму - 187 347,6 грн., № 37 від 31.05.2011 р. на суму - 262 740,67 грн., № 38 від 02.06.2011 р. на суму - 9 878,4 грн., № 40 від 15.06.2011 р. на суму - 401 709,12 грн., № 41 від 20.06.2011 р. на суму - 525 326,4 грн., № 43 від 07.07.2011 р. на суму - 292 148,64 грн., № 46 від 14.07.2011 р. на суму - 144 451,2 грн., № 47 від 21.07.2011 р. на суму - 518 478,58 грн. № 43 від 14.06.2010 р. на суму - 22 435,61 грн., № 42 від 22.06.2010 р. на суму -279 637,31 грн., № 44 від 06.07.2010 р. на суму - 310 374,52 грн., № 45 від 07.07.2010 р. на суму - 166 521,24 грн., № 46 від 07.07.2010 р. на суму - 166 521,24 грн., № 47 від 07.07.2010 р. на суму - 166 521,24 грн., № 48 від 29.07.2010 р. на суму - 328 658,34 грн., № 50 від 05.08.2010 р. на суму - 241 313,0 грн., № 51 від 05.08.2010 р. на суму - 239 268,6 грн., № 52 від 17.08.2010 р. на суму - 419 509,93 грн., № 53 від 17.08.2010 р. на суму -341 020,88 грн., № 54 від 30.08.2010 р. на суму - 308 519,89 грн., № 55 від 31.08.2010 р. на суму - 191 308,66 грн., № 56 від 31.08.2010р. на суму - 13817,52 грн., № 58 від 14.09.2010 р. на суму - 257 038,74 грн., № 59 від 14.09.2010 р. на суму - 80 846,28 грн., № 60 від 17.09.2010 р. на суму-362 150,71 грн., №61 від 04.10.2010 р. на суму-341 580,95 грн., № 62 від 18.10.2010 р. на суму - 350 897,11 грн., № 63 від 01.11.2010 р. на суму - 415 822,85 грн., № 64 від 01.11.2010 р. на суму - 308 115,72 грн., № 65 від 02.11.2010 р. на суму -166 367,0 грн., № 68 від 30.11.2010 р. на суму - 381 126,55 грн., № 69 від 30.11.2010 р. на суму - 12 459,48 грн., № 70 від 30.11.2010 р. на суму - 199 110,59 грн., № 72 від 30.11.2010 р. на суму - 18 892,8 грн., № 4 від 17.01.2011 р. на суму - 215 584,63 грн., № 11 від 14.02.2011 р. на суму - 112 204,4 грн., № 15 від 01.03.2011 р. на суму - 404 715,36 грн., № 16 від 21.02.2011 р. на суму - 205 440,82 грн., № 18 від 14.03.2011 р. на суму - 188 860,38 грн., № 20 від 22.03.2011 р. на суму - 108 948,96 грн.

З матеріалів справи вбачається, що висновком почеркознавчого дослідження №350 від 24.07.2012р. начальника СТКЗР Білоцерківського МВ при ГУМВС України в Київській області встановлено, що підписи, які виконанні директором ТОВ "Олтар" та ТОВ "Джакарта" ОСОБА_3, виконані не громадянином ОСОБА_3, а іншою особою.

Крім того, ДПІ у Вишгородському районі проведено звірку ТОВ "Олтар" за результатами якої складено акт від 22.12.2011р. №906/23-2/35039581 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за березень - грудень 2009року, січень - жовтень, грудень 2010 року та січень, березень 2011 року", згідно якого підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Станом на 22.12.2011р. підприємство має стан " 4" - порушено провадження про банкрутство.

ДПІ у Вишгородському районі проведено звірку ТОВ "Джакарта" за результатами якої складено акт від 22.12.2011р. №882/23-2/37335453 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за грудень 2010 року та січень - квітень, червень, серпень - жовтень 2011 року", згідно якого звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство має стан " 8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що договори укладені між позивачем та ТОВ "Олтар" та ТОВ "Джакарта" є нікчемними.

Крім того, в обґрунтування висновків щодо нікчемності укладених правочині податковий орган посилається на те, що відносно директора ТОВ "Ергон-К" ОСОБА_4 порушено кримінальну справі про умисне ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, а також порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими на даний час особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) - ТОВ "Олтар" та ТОВ "Джакарта" з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

За таких обставин, виписані від імені вказаних контрагентів позивача, податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а отже дане, свідчить про те, що господарські відносини між позивачем та контрагентами не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вказані норми кореспондуються зі ст.ст.138-139 Податкового кодексу України.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника, так як саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 27 березня 2012 року по справі №21-737во10 надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем внаслідок включення до складу витрат, витрат при розрахунку податку на прибуток шляхом відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Олтар" та ТОВ "Джакарта" отримано необґрунтовану податкову вигоду.

Як слідує з актів перевірки контрагентів, реальність здійснення господарських відносин позивача із підприємствами-контрагентами не підтверджено.

Згідно інформації, що зазначена в актах, яка не спростована позивачем на підставі належних та допустимих доказів, основні засоби, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та інші умови для ведення господарської діяльності у контрагентів позивача відсутні.

Також суд приходить до висновку про те, що надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій докази (податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення), не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції з ТОВ "Олтар" та ТОВ "Джакарта" оформлялись лише документально.

Як встановлено судом, первинні документи позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із ним для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат. Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Ергон-К" - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 18.08.2014р.

Суддя Є.В. Аблов