Рішення

від 30.01.2007 по справі 32/143пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/143пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.01.07 р.                                                                               Справа № 32/143пн                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів

Головуючого                     О.М. Сковородіної

Суддів                                 Є.І. Мєзєнцева

                                            Б.Д. Плотніцького

при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.

за участю представників сторін

від позивача: Ремесленнік І.Ю. – довіреність від 27.04.2006р.                                      

від відповідача: Тарасенко Н.П. - директор

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПО ТК-Донбас”  м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Крок”  м. Донецьк

про звільнення безпідставно займаного нежитлового приміщення

                                                                     в судовому засіданні оголошені

                                                                        перерви з 18.10.-26.10.06р.,

                                                                21.12.06р.-23.01.07р., 23.01.-30.01.07р.                                                                               

Позивач, Товариств з обмеженою відповідальністю „ПО ТК-Донбас” м. Донецьк, звернувся до господарського  суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Крок” м. Донецьк про звільнення безпідставно займаного нежитлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що  на момент подання позову, відповідач не має правових підстав щодо зайняття приміщення будівлі обробної фабрики, розташованої за адресою: 830034, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 34, яке належить позивачу на праві власності. Як слід, просить суд зобов'язати відповідача звільнити це приміщення.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що при вирішенні попередніх спорів між ним та позивачем не було враховане те, що відповідно до додаткової угоди від 19.04.01р. до договору оренди від 31.05.05р., строк користування спірним майном було встановлено до 19.04.04р. Після закінчення строку оренди, встановленого договором, протягом місяця від позивача не надходило будь-яких заперечень щодо користування відповідачем орендованим майном. Як слід, вважає, що договір було поновлено на строк, раніше встановленим договором.

Крім цього, вказував, що прийняття рішення на користь позивача призведе до фактичної ліквідації відповідача, як підприємства, оскільки, частина основного обладнання буде втрачена та будуть понесені великі збитки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

Позивач 27.01.03р. на підставі договору купівлі-продажу придбав виробничі будівлі, що належали збанкрутілому ВАТ „Донецький текстиль”. Однією з придбаних будівель є будівля обробної фабрики.

До моменту набуття позивачем права власності на майно за вказаним договором купівлі-продажу між ВАТ „Донецький текстиль” та відповідачем був укладений договір оренди б/н від 31.05.00р.

За цим договором відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення (обробного виробництва) площею 64,00кв.м, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 34.

Строк дії цього договору був встановлений до 01.01.2001р. Шляхом укладання доповнення до цього договору строк дії договору був продовжений до 01.01.04р.

Відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.06р., прийнятою в межах справи № 18/163пн за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Крок”  м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПО ТК-Донбас”  м. Донецьк, за участю третьої особи: АППБ „Аваль” в особі ДОД про визнання права користування чужим нерухомим майном (арк. справи 26, 27, т. 1), був встановлений факт, що строк дії договору оренди б/н від 31.05.00р. закінчився 01.01.04р.

Статтею 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на вказану постанову, суд не приймає посилання відповідача на те, що відповідно до доповнення до договору оренди від 19.04.01р. строк дії договору був встановлений до 19.04.04р., та після настання цієї дати позивач (як наступник орендодавця) не звертався протягом місяця до нього з запереченнями щодо користування майном (ст. 764 ЦК України).

Слід зазначити, що в перебігу строку розгляду данної справи, відповідач звертався з заявою про перегляд судового рішення у справі № 18/163пн за нововиявленими обставинами, з посиланням на інший строк дії договору (за додатковою угодою від 19.04.01р.).

Проте, за результатами розгляду цієї заяви, суд не знайшов підстав навіть для зміни власної позиції щодо встановлення факту закінчення строку дії договору 01.01.04р.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що позивач не висловлював заперечень щодо користування відповідачем об'єктом оренди після 19.04.04р., з огляду на таке.

Як вказано позивачем в позовній заяві, під час судових засідань, з моменту набуття права власності на об'єкт оренди, протягом 2003-2004р. проводились багаторазові переговори з відповідачем, щодо врегулювання взаємовідносин зі спірного майна, про що, зокрема, свідчить: 1) об'ємне листування, про яке зазначене, в межах справи № 18/163пн (арк. справи 28-29 т. 1); 2) а також власна позиція відповідача висловлена в тексті позовної заяви (т.3 арк. справи 96), яка розглядалась у справі № 18/163пн.

Тобто, заперечення щодо наявності права оренди відповідача за договором оренди від 31.05.00р. завжди висловлювалось позивачем.

Представник позивача зауважував до суду, що ст. 764 ЦК України, не містить положень щодо обов'язкової письмової форми таких заперечень.

Також, судом критично оцінюються посилання відповідача (як підстава заперечень проти позову), на те, що у випадку прийняття рішення судом про звільнення спірних приміщень, належне йому майно, яке встановлене у приміщенні, буде значно погіршено, діяльність підприємства припинена, та настануть негативні наслідки для самого позивача у вигляді руйнувань нерухомості, при демонтуванні обладнання, виходячи з наступного.

По-перше, позивач в судовому засіданні повідомив суд про те, що ним усвідомлюються наслідки звільнення спірного приміщення відповідачем, які можуть полягати у частковому пошкодженні майна самого позивача.

Проте, такі наслідки, не впливають на його позицію, як власника, викладену в позовній заяві.

По-друге, суд вважає, що наслідки для відповідача при звільненні спірного приміщення, є питанням підприємницької діяльності відповідача, яка в розумінні ст. 42 ГК України – є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, набуваючи у власність для виробничої діяльності майно (обладнання та інше), яке на момент придбання вже було вмонтоване у спірне приміщення, відповідач мав усвідомлювати такі негативні наслідки, та відповідно, в теперішній час не має посилатись на них, як підставу щодо невизнання позову.

Доказів, які б підтверджували взагалі неможливість демонтування майна відповідача при звільненні приміщення, суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду обставин, що позивач як власник зобов'язаний допускати його до користування спірним майном (ч. 7 ст. 319ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи викладені обставини справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі  ст. ст. 319, 391 ЦК України, ст. 42 ГК України, керуючись  ст. ст. 22, 33, 35, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ПО ТК-Донбас”  м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Крок” м. Донецьк про звільнення безпідставно займаного нежитлового приміщення.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Крок” м. Донецьк (83117, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 34, ЄДРПОУ 31004531) усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю „ПО ТК-Донбас”  м. Донецьк (83117, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 34, ЄДРПОУ 32173181) в користуванні нежитловим приміщенням, загальною площею 3240,00кв.м., розташованим за адресою: 83117, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 34, шляхом його звільнення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Крок” м. Донецьк (83117, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 34, ЄДРПОУ 31004531, п/р 26002309720001 в ДРУ КБ „Приватбанк”, код банку 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПО ТК-Донбас”  м. Донецьк (83117, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 34, ЄДРПОУ 32173181, п/р 260051486980 в АК „УкрБізнесБанк”, код банку 334969) витрати з державного мита в сумі 85,00грн., 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повний текст рішення підписаний 05.02.2007р.

Рішення набирає законної сили 16.02.2007р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Сковородіна О.М.                               

Судді          Б.Д. Плотніцький

                                                                                    Є.І. Мєзєнцев