Рішення

від 25.06.2009 по справі 10/16-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/16-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

25.06.2009                                                                Справа №  10/16-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А. за участю представників учасників процесу:

від  позивача: Должикової Л.А.- ген. директора, Пасека В.В.- уповн. предст., дов. від 05.11.2005р.   

від  відповідач: не з'явився   

розглянув у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Лілія", м. Херсон

до Державного підприємства Дослідного господарства "Каховське", с. Кам'янка, Каховський район      

про  вилучення майна

та  за зустрічним позовом Державного підприємства Дослідного господарства "Каховське", с. Кам'янка, Каховський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Лілія", м. Херсон    

про стягнення коштів

Про обставини справи зазначено в попередніх судових рішеннях у справі.

У справі здійснюється новий розгляд первісного позову про вилучення сільськогосподарської  продукції на виконання зобов'язань та  зустрічний позов про стягнення коштів в якості заборгованості в тих же зобов'язаннях.

Новий розгляд справи вчинюється після скасування Вищим господарським судом України за постановою від 30.01.2008р. судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Новий розгляд справи здійснювався у судових засіданнях 27.03.2008р., 19.06.2008р., 25.06.2008р., 12.08.2008р. та 25.06.2009р. Провадження у справі було зупинено з 12.08.2008р. по 29.09.2008р. у зв'язку з розглядом господарським судом Херсонської області іншої господарської справи № 8/402-ПД-08.

Заявою № 10 від 12.06.2009р. позивач зменшив розмір вимог щодо кількості заявленого до вилучення з відповідача майна, просить стягнути (вилучити) з відповідача 103 тн гірчиці жовтої, 99,6 тн ячменю фуражного, 540 тн сої, 76,36тн насіння соняшнику.

До суду надійшло письмове клопотання відповідача № 153 від 06.06.2009р. про відкладення розгляду справи до вересня 2009р. з посиланням  на те, що юрист господарства Форощук О.І. хворіє, знаходиться на стаціонарному лікуванні, а документи по справі зачинені в його сейфі.

Неявка представника відповідача в це судове засідання не є перешкодою для проведення судового засідання та розгляду справи. В минулих засіданнях (в тих з них, в які з'являлися представники відповідача) відповідача представляли й інші представники, ніж Форощук О.І.; бажання, наміри участі представників (представника) у справі відповідачем не обґрунтовано, неможливість участі інших представників, керівника (в одне із минулих засідань суд викликав і його), також не обґрунтовано, а теза про те, що документи по справі зачинені в сейфі хворого представника і це унеможливлює доступ до них, є непереконливою.  Сторони мали вдосталь часу та можливостей для надання суду матеріалів, що мають відношення до предмету дослідження у справі, як за власною ініціативою, так і за ініціативою суду.

За первісним позовом стверджується про виконання позивачем зобов'язань за чотирма договорами підряду щодо вирощування сільськогосподарської продукції та часткове невиконання відповідачем зобов'язань з надання позивачу певної кількості такої продукції.

Відношення відповідача до позовних вимог протягом провадження у справі не було послідовним, зміст позиції відповідача щодо первісного позову прослідковується з відзиву на позовну заяву, інших документів, адресованих відповідачем як суду першої, так і судам наступних інстанцій.

За викладенням відзиву № 36 від 21.02.2006р. на позовну заяву відповідач стверджує, що у травні-червні 2005р. внаслідок вкрай несприятливих погодніх умов на сільськогосподарських угіддях відповідача загинули посіви ячменю на площі 108 га та гірчиці на площі 160 га, що звільняє відповідача від зобов'язань з передачі позивачу ячменю та гірчиці.

Соняшник у кількості 96,14тн відповідач передав позивачу на виконання зобов'язань, щодо передачі решти соняшника та сої відповідач стверджує про безпідставне зволікання позивача з отриманням цієї продукції, пославшись на двосторонній акт звірки розрахунків від 20.10.2005р. щодо суми 338013,19грн., копія якого надана суду відповідачем (а.с.87 т.1), визнав позов частково щодо суми 105297,79грн.

Заявою № 02/05 від 03.05.2007р. відповідач повідомляв суду про знаходження на стадії вирішення питань про відступлення права вимоги ТОВ ВКФ "Лілія"  третій особі та про відмову відповідача від своїх вимог.

У відзиві № 05/05 10.05.2006р. на позовну заяву відповідач, пославшись на ті ж заперечення, що і у відзиві № 36 від 21.02.2006р., визнав позов частково у іншій сумі - 346695,84грн.

У апеляційній скарзі № 08/05-ю від 23.05.2007р. на рішення місцевого господарського суду від 15.05.2007р. відповідач просив у позові відмовити повністю з огляду на відсутність  у нього заявленої кількості продукції врожаю саме 2005р.

Така ж сама позиція відповідача по відношенню до первісного позову наведена в касаційній скарзі № 32/11 від 15.11.2007р. на рішення місцевого та апеляційного господарських судів у справі.

Під час нового провадження у справі відповідач повідомив, що вважає договори, на підставі яких заявлено первісні вимоги недійсними - фіктивними, удаваними, щодо оспорювання договорів 08.08.2008р. заявив позов про визнання їх недійсними з вимогами застосування двосторонньої реституції, маючи на увазі відсутність підстав для виконання недійсних договорів.

Позов про визнання договорів недійсними заявлявся не як зустрічний у справі № 10/16-06, за ним порушувалась господарська справа №  8/402-ПД-08, у зв'язку з провадженням у якій зупинялось провадження у справі № 10/16-06.

За зустрічним у справі позовом № 45 від 28.02.2006р., при наведених позиціях відповідача щодо заперечень проти первісного позову, заявлено до стягнення винагороду на підставі п.3.3 кожного з договорів в сумі 8800грн.

Відношення позивача - ТОВ ВКФ “Лілія” до зустрічного позову також не є послідовним. У двох відзивах на зустрічний позов ТОВ ВКФ “Лілія” проти нього заперечує, стверджує, що передбачений нормативно строк для оплати винагороди не настав.

Безпосередньо у судовому засіданні 25.06.2009р. ТОВ ВКФ “Лілія” визнає зустрічний позов, мотивуючи цю дію тим, що у спільному провадженні за первісним та зустрічним позовом за доведеності підстав первісного позову вилучення майна за ним може і має відбуватися поряд з провадженням про стягнення спірної винагороди і фактична сплата винагороди може відбутися зразу після вилучення майна.

С у д    в с т а н о в и:

Навесні 2005р. між ТОВ ВКФ “Лілія” та ДП ДГ “Каховське” укладено чотири договори щодо вирощування ДП ДГ “Каховське” Інституту землеробства південного регіону Української Академії аграрних наук сільськогосподарських культур за замовленням та фінансуванням ТОВ ВКФ “Лілія”, а саме, сторони уклали такі договори:

- 09.03.2005р. договір № 09-03-05/001, відповідно до умов  якого ДП ДГ "Каховське" - виконавець зобов'язалося  виростити гірчицю жовту  і передати готову  продукцію замовнику - ТОВ ВКФ "Лілія", а замовник мав профінансувати проведення зазначених робіт, прийняти готову продукцію та не пізніше 30 днів після  передачі виконавцем всієї  вирощеної  продукції і  переходу  права  власності на неї  до  замовника сплатити йому  винагороду в  сумі 2000,00 грн.;  

- 10.03.2005 р. договір № 10-03-05/001, відповідно до умов  якого відповідач прийняв на себе зобов'язання виростити згідно затвердженої сторонами  технологічної карти ячмінь фуражний і передати готову  продукцію  позивачу, а той зобов'язався профінансувати проведення зазначених робіт, прийняти готову  продукцію та не пізніше 30 днів після передачі відповідачем  всієї  вирощеної   продукції  і  переходу  права  власності  на  неї  до  позивача сплатити  йому винагороду у розмірі 800,00 грн.;

          - 25.04.2005р.  договір № 25-04-05/002, відповідно до умов якого відповідач  прийняв на себе зобов'язання виростити згідно технологічної карти сою і  передати готову продукцію позивачу, а позивач зобов'язався профінансувати проведення  зазначених робіт, прийняти готову  продукцію та не пізніше 30 днів після передачі відповідачем всієї вирощеної продукції і переходу права  власності  на  неї  до  позивача сплатити   винагороду у розмірі 6000,00 грн.;

          - також 25.04.2005р. договір № 25-04-05/003, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання виростити згідно технологічної карти насіння соняшнику і передати готову продукцію позивачу, а позивач зобов'язався  профінансувати проведення  зазначених робіт, прийняти готову  продукцію та не пізніше 30 днів після передачі відповідачем всієї вирощеної продукції  і  переходу  права  власності  на  неї  до  позивача сплатити  винагороду у розмірі 3000,00 грн.

31.06.2005р. по 25.06.2005р. позивач за дев'ятьма платіжними дорученнями (копії на а.с.13, 15, 23-27, 29 т.1) перерахував відповідачу загалом  386491грн. з призначенням платежів - фінансування проведення робіт по вирощуванню певних сільськогосподарських культур за названими договорами із зазначенням сум, номерів, дат договорів.

За чотирма актами виконаних робіт від 21.09.2005р. (копії на а.с.112-115 т.1) відповідач здав, а позивач прийняв виконання договірних робіт  по наданню послуг з вирощування та збирання відповідно до технологічних карт та умов договорів ячменю фуражного (вартість послуги 30416грн.), гірчиці жовтої (вартість послуги 44000грн.), соняшника (вартість послуги 74700грн.), сої (вартість послуги 237375грн.).

Тексти агротехнологічних карт щодо вирощування у 2005р. сої на 300га від 25.04.2005р., соняшнику на 150га від 25.04.2005р., гірчиці на 100га від 10.03.2005р. (оригінали) та ячменю на 40 га від 10.03.2005р. (копія), складені та надані суду відповідачем, сприймаються узгодженими позивачем - на а.с. 79-80, 83.

За умовами перелічених чотирьох договорів позивач зобов'язався профінансувати виконання робіт по вирощуванню гірчиці жовтої на 100га з розрахунку 440грн./га, ячменю фуражного - на 40 га з розрахунку 760,40грн./га, сої - на 300га з розрахунку 791,25грн./га, соняшнику - на 150 га з розрахунку 498грн./га.

Названа сума вчинених платежів в 386491грн. за складовими є виконанням позивачем у повному обсязі зобов'язань з фінансування робіт з вирощування сільськогосподарських культур.

Вимоги передати вирощену продукцію - 103тн гірчиці жовтої, 99,6тн ячменю фуражного,  540 тн сої, 76,36тн насіння соняшнику викладені позивачем відповідачу в претензіях № 074 від 10.10.2005р., № 075 від 10.10.2005р., № 076 від 10.10.2005р., № 087 від 18.10.2005р. (копії на а.с.31-42 т.1).

Вказані чотири договори сторони назвали договорами підряду, за викладенням договорів сторони себе йменують підрядником та замовником.

Разом з умовами підряду учасники відносин включили до числа договірних умов зобов'язання ТОВ ВКФ “Лілія” профінансувати роботи з вирощування відповідних сільськогосподарських культур, що не виключається з точки зору загальних засад цивільного законодавства, зокрема свободи договору та розумності.

Відповідно до ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок особисто; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не надав доказів передачі позивачу на виконання зобов'язань 103 тн гірчиці жовтої, 99,6 тн ячменю фуражного, 540 тн сої, 79,36 тн насіння соняшнику, передавши ще до вимоги позивача лише 96,14 тн соняшнику за двома накладними від 05.09.2005р. та № 6/381а від 06.09.2005р. по тій частині зобов'язань, яка не є спірною у справі.

Договірна кількість вирощеної продукції у спірних відносинах, яка мала передаватися відповідачем позивачу, обумовлена посиланням на вже згадану площу посівів та плановану врожайність, зазначену за пунктами 3.2 кожного з договорів, а саме: щодо гірчиці жовтої на 100га врожайність 10,3 ц/га, щодо ячменю фуражного на 40 га - 24,9 ц/га, щодо сої на 300 га - 18 ц/га, щодо соняшнику на 150 га - 11,5ц/га.

Позивачем заявлено до вилучення договірну кількість гірчиці, ячменю, сої та ненадану кількість соняшнику.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі Вищий господарський суд України в постанові від 30.01.2008р. зазначив про необхідність дослідження при новому розгляді справи питання про те, чи були правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними з огляду на співставлення часу укладання договорів та агротехнологічних строків виконання сільськогосподарських робіт.

За час, коли справа знаходилась на новому розгляді, сталось так, що відповідачем ініційовано розгляд названого питання в окремому позовному провадженні за його позовом до ТОВ ВКФ “Лілія” про визнання договорів недійсними при твердженнях про те, що правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які були обумовлені ними.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.12.2008р. у справі № 8/402-ПД-08 за розглядом апеляційної скарги ДП ДГ “Каховське” на рішення господарського суду Херсонської області від 31.10.2008р., яким позов задовольнявся, це судове рішення скасовано, у позові про визнання недійсними договорів відмовлено.

Запорізьким апеляційним господарським судом у справі № 8/402-ПД-08 встановлено, що зміст оспорюваних договорів підряду не суперечить вимогам діючого законодавства, вони не є удаваними, встановлено факти укладеності договорів (їх  кваліфіковано укладеними при встановленні фактів узгодження сторонами всіх необхідних істотних умов).

Встановленні за названим судовим рішенням Запорізького апеляційного господарського суду факти спрямованості договорів на реальне настання правових наслідків, їх укладеності у справі № 10/16-06 при її новому розгляді сприймаються, враховуються, встановлюються на підставі ч.2 ст.35 ГПК України, за якою факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі викладеного первісний позов підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача проти зустрічного позову спростовуються викладеною оцінкою відносин, а також наступним.

Відповідачем не доводилась і, відповідно, не доведена втрата з-за несприятливих погодніх умов посівів з числа тих, які були предметом подальшої обробки у відносинах за спірними договорами, не наводилось даних про використання полів протягом сільськогосподарського року після втрати певних первинних посівів. Акти прийняття виконаних робіт у спірних відносинах, в тому числі й щодо збирання врожаю, спростовують судження про можливу втрату частини спірних посівів.

У випадках коли невиконання зобов'язань у договірний строк  відбувається з-за непереборних (форс-мажорних) обставин, якими можуть кваліфікуватися вкрай несприятливі для сільськогосподарського товаровиробництва погодні умови, виробник, що зазнав дії таких обставин може мати підстави для звільнення від відповідальності, для її зменшення, але не звільняється ні за яких обставин від виконання зобов'язань.

Судові витрати за первісним позовом (з держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу) відносяться на відповідача. Позов заявлено 13.12.2005р. із зазначенням ціни позову сумою в 352778,89грн. при визначенні її еквівалентом вартості профінансованих робіт щодо вирощування сільськогосподарських культур. Позивачем при заявлені позову сплачено 3527,79грн. держмита. Відповідно до ст.46, 55 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход Державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею, у позовах про витребування майна ціна позову визначається вартістю майна, що витребовується. За Декретом  Кабінету Міністрів України “Про державне мито” розмір держмита із заяв майнового характеру, які подаються до господарських судів, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НОМ) і не більше 1500 НОМ.

Вартість майна, щодо якого точиться спір про його вилучення, визначається станом на час його вилучення.

Відповідно до довідки Товарної біржі “Аграрна біржа” № 143 від 12.06.2009р. середньозважені ціни складають на:

-   гірчицю - 5477,03грн./тн

-          ячмінь - 884 грн./тн

-          насіння соняшнику - 2190грн./тн

-          сою - 3300грн/тн.

З врахуванням цих даних ціна позову складає 2601408,89грн. (5477,03 х 103 + 884 х 99,6 + 2190 х 76,36 + 3300 х 540).

21972,21грн. (25500 – 3527,79) держмита підлягають первинному стягненню з позивача з наступним відшкодуванням за рахунок відповідача за результатами розподілу судових витрат.

Зустрічний позов також підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Остаточне відношення позивача до зустрічного позову - це визнання зустрічного позову.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем за зустрічним позовом (він же позивач за первісним позовом) зустрічного позову не порушує прав і охоронюваних інтересів інших осіб та не суперечить законодавству.

Суд задовольняє зустрічний позов на підставі ч.5 ст.78 ГПК України, взявши до уваги також наступне.

За умовами п.3.3 кожного з чотирьох договорів винагорода ДП ДГ "Каховське" складає 20грн. щодо кожного гектару вирощуваних сільськогосподарських культур.  Вартість такої винагороди становить 2000грн. щодо гірчиці, 800грн. щодо ячменю, 6000грн. щодо сої, 3000грн. щодо соняшнику (останні 3000грн. до стягнення за зустрічним позовом не заявлялися). Формально за викладенням п.3.5 кожного з договорів розрахунок з оплати винагороди ТОВ ВКФ "Лілія" вчинює не пізніше 30 днів після  передачі ДГ ДП "Каховське" на користь ТОВ ВКФ "Лілія" продукції та переходу права на неї. Таке викладення норми про строк сплати винагороди не виключає і передбачає можливість сплати винагороди як протягом названих 30 днів, так і в будь-який час раніше, якщо на те є воля сторін. Така воля є: ДП ДГ "Каховське" за зустрічним позовом вимагає вчинення заробленої винагороди, ТОВ ВКФ "Лілія" визнає цей позов та  погоджується платити винагороду при виконанні рішення за первісним та зустрічним  позовами.

Суд окремо зауважує, що в цьому разі при задоволенні зустрічного позову визначальним є зміст ч.5 ст.78 ГПК України (підстава для задоволення позову), наявність зобов'язання у позивача перед відповідачем щодо оплати 8800грн. та відсутність порушень прав і охоронюваних інтересів інших осіб, порушень законодавства щодо прав і інтересів учасників процесу в застосованій судом інтерпретації частини змісту відносин стосовно строку оплати винагороди.

Судові витрати за зустрічним позовом відносяться на ТОВ ВКФ "Лілія".

Керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити первісний позов.

2. Вилучити у Державного підприємства Дослідного господарства "Каховське" (код ЄДРПОУ 00497302, Херсонська обл., Каховський район, с. Кам'янка, р/р 2600811043 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Каховка, МФО 352093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Лілія" (код ЄДРПОУ 14125372, м. Херсон, вул. Чорноморська, буд. 8, кв.4, р/р 26001209 в ХФ ВАТ "Мегабанк", МФО 352714)  103 тонни гірчиці жовтої, 99,6 тонни ячменю фуражного, 540 тонн сої, 76,36 тонн насіння соняшнику.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Лілія" (код ЄДРПОУ 14125372, м. Херсон, вул. Чорноморська, буд. 8, кв.4, р/р 26001209 в ХФ ВАТ "Мегабанк", МФО 352714) в доход держбюджету 21972грн. 21коп. держмита, отримувач УДК у м.Херсоні, код ЄДРПОУ 24104230, р/р 31119095700002, Банк ГУДКУ по Херсонській області, МФО 852010, КБК 22090200, символ звітності банку 095; стягувач: Каховська об'єднана державна податкова інспекція (код ЄДРПОУ 34256023, Херсонська обл., м.  Каховка, вул. Кірова, буд. 13).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з Державного підприємства Дослідного господарства "Каховське" (код ЄДРПОУ 00497302, Херсонська обл., Каховський район, с. Кам'янка, р/р 2600811043 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Каховка, МФО 352093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Лілія" (код ЄДРПОУ 14125372, м. Херсон, вул. Чорноморська, буд. 8, кв.4, р/р 26001209 в ХФ ВАТ "Мегабанк", МФО 352714) 25500грн. на відшкодування витрат з держмита та 118грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ щодо відшкодування 118грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення  судового процесу та 3527грн. 79коп. витрат зі сплати держмита видати після набрання рішенням законної сили, а наказ щодо відшкодування решти витрат держмита - 21972грн. 21коп. видати за заявою ТОВ ВКФ "Лілія" після набрання рішенням законної сили та надання цим суб'єктом доказу виконання попереднього п.3 цього судового рішення.

5. Задовольнити зустрічний позов.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Лілія" (код ЄДРПОУ 14125372, м. Херсон, вул. Чорноморська, буд. 8, кв.4, р/р 26001209 в ХФ ВАТ "Мегабанк", МФО 352714) на користь Державного підприємства Дослідного господарства "Каховське" (код ЄДРПОУ 00497302, Херсонська обл., Каховський район, с. Кам'янка, р/р 2600811043 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Каховка, МФО 352093) 8800грн. вартості винагороди за договорами № 09-03-05/001 від 09.03.2005р., № 10-03-05/001 від  10.03.2005р.,          № 25-04-05/002 від 25.04.2005р. 102грн. на відшкодування витрат зі сплати держмита, 118грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

         Суддя                                                                                      В.В. Чернявський

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України         01.07.2009р.