Ухвала

від 16.09.2014 по справі 30/260

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 30/260 16.09.14

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгазінвест»

На дії відділу Державної виконавчої Оболонського районного управління юстиції у місті Києві

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгазінвест»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 12 072,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача (скаржника): не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від ДВС: не з'явився

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.10. у справі № 30/260 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгазінвест» задоволено частково та стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгазінвест" 17 249,55 грн. - основного боргу, 67,60 грн. - 3% річних, 173,17 грн. - державного мита, та 234,32 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 0,03 грн. - основного боргу та 123,73 грн. - 3% річних в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.11. у справі № 30/260 рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.10. у справі № 30/260 змінено та викладено пункти 2 і 3 резолютивної частини наступним чином: «Стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгазінвест» 13 883,15 грн. основного боргу, 67,60 грн. 3% річних, 138,83 грн. державного мита та 173,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У частині стягнення 3 366,43 грн. основного боргу та 123,73 грн. трьох відсотків річних відмовити.».

05.04.11. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.10. у справі № 30/260, яке змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.11., було видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.11. (з врахуванням ухвали від 11.05.11. про виправлення описки) виправлено допущену в наказі Господарського суду міста Києва від 05.04.11. № 30/260 помилку.

01.07.14. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгазінвест» на дії відділу Державної виконавчої Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу ДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанов № 42650037 від 17.06.14. про повернення виконавчого документу стягувачеві та скасувати постанову;

- визнати неправомірною бездіяльність Відділу ДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві по виконанню наказів № 30/260 від 05.04.11.;

- зобов'язати Відділ ДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві здійснити примусове виконання наказів № 30/260 від 05.04.11.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.14. вказану заяву було призначено до розгляду на 15.07.14.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 15.07.14. представників учасників судового процесу, розгляд скарги на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 07.08.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці скаргу було призначено до розгляду на 16.09.14.

Представник скаржника в судове засідання 16.09.14. не з'явився, вимоги ухвал суду від 03.07.14., 15.07.14. та 07.08.14. не виконав, матеріалів виконавчого провадження ВП № 42650037 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 05.04.11. № 30/260 не надав, проте 15.09.14. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду скарги в зв'язку з участю повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгазінвест» в іншому судовому засіданні.

Представники відповідача та ДВС в судове засідання 16.09.14. не з'явились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши в судовому засіданні 16.09.14. клопотання позивача про відкладення розгляду скарги, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

До клопотання відповідачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, на які заявник посилається як на підставу відкладення розгляду справи.

Разом з тим, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом враховано, що за приписами ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали скарги, Господарський суд міста Києва, встановив:

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Закон України «Про виконавче провадження», який є спеціальною нормою не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.03., стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

У відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Вимоги скаржника обґрунтовані тим, що виконавчий документ було повернуто позивачу в зв'язку з відсутністю у боржника майна. Проте, позивач вказує, що майно у боржника наявне, та робить висновок, що відділом Державної виконавчої Оболонського районного управління юстиції у місті Києві не вчинено дій по виконання наказу Господарського суду міста Києва № 30/260 від 05.04.11., що свідчить про бездіяльність державного виконавця.

17.06.14. державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в місті Києві винесено постанову ВП № 42650037 про повернення виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва від 05.04.11. № 30/260 - стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», в зв'язку з відсутністю у боржника майна , на яке можливо звернути стягнення.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами

Суд наголошує на тому, що для розгляду скарги ухвалами суду від скаржника та відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві витребовувались всі матеріали виконавчого провадження ВП № 42650037.

Проте, ні скаржник, ні ДВС в судові засідання не з'являлись, матеріалів виконавчого провадження на надали, в зв'язку з чим суд не може дійти жодного висновку про те, чи вживались державним виконавцем всі дії, чи які саме дії вживались для виконання наказу Господарського суду міста Києва № 30/260 від 05.04.11.

При цьому судом враховано наступне.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Згідно з приписами ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії.

Таким чином, скаржник, як зацікавлена особа був не позбавлений права ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження ВП № 42650037, зробити з них копії та надати їх суду для доведення своєї правової позиції, викладеної при зверненні з даною скаргою.

Враховуючи викладене в сукупності, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгазінвест» на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві є необґрунтовано та недоведеною і задоволенню не підлягає.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгазінвест» на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві відмовити повністю.

Суддя Т.М. Ващенко