Постанова

від 14.07.2009 по справі 54/45

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

54/45

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 липня 2009 р.                                                                                    № 54/45  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Бенедисюк І.М.–  головуючий, судді Губенко Н.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Бізнес Комунікації", м. Київ (далі –ТОВ "Інтернет Бізнес Комунікації")  

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009

зі справи № 54/45

за позовом ТОВ "Інтернет Бізнес Комунікації"

до закритого акціонерного товариства "Телекомпанія "Стрім", м. Москва Російської Федерації (далі –ЗАТ "Телекомпанія "Стрім")

про визнання ліцензійної угоди дійсною та такою, що підлягає виконанню.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Інтернет Бізнес Комунікації" –Дубовика В.Є., Сушкова Р.О.,

ЗАТ "Телекомпанія "Стрім" –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Інтернет Бізнес Комунікації" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ "Телекомпанія "Стрім" про визнання  ліцензійної угоди від 01.01.2008 дійсною та такою, що підлягає виконанню.

Водночас позивач звернувся до названого суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом: заборони відповідачеві укладати будь-які правочини, предметом яких є передача в будь-який спосіб прав на поширення та розповсюдження телеканалів "Здоровое телевидение", "Усадьба ТВ", "Драйв", "Охота и рибалка", "Ретро" (далі –телеканали) в Україні товариству з обмеженою відповідальністю "Контент-ТВ" (далі –ТОВ "Контент-ТВ") або будь-яким іншим особам; заборони ТОВ "Контент-ТВ" або будь-яким іншим особам укладати правочини, предметом яких є передача в будь-який спосіб прав на поширення та розповсюдження телеканалів в Україні третім особам; заборони Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення здійснювати реєстрацію ТОВ "Контент-ТВ" як суб'єкта інформаційної діяльності та включати його до Державного реєстру телерадіоорганізацій України як дистриб'ютора телеканалів в Україні; заборони Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення надавати дозвіл ТОВ "Контент-ТВ" на розповсюдження телеканалів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2009 (суддя Демченко Т.С.) зазначену заяву ТОВ "Інтернет Бізнес Комунікації" задоволено частково: ЗАТ "Телекомпанія "Стрим" заборонено укладати будь-які правочини, предметом яких є передача в будь-який спосіб прав на передачу та розповсюдження  телеканалів в Україні ТОВ "Контент ТВ" або будь-яким іншим особам; ТОВ "Контент ТВ" або будь-яким іншим особам заборонено укладати правочини, предметом яких є передача в будь-який спосіб прав  на передачу та розповсюдження телеканалів в Україні будь-яким провайдерам програмної послуги за законодавством України; Національній Раді України з питань телебачення та радіомовлення заборонено видавати будь-яким провайдерам програмних послуг ліцензії з пакетом програм, до якого включені телеканали. Дану ухвалу мотивовано тим, що діяльність ТОВ "Контент-ТВ" або інших осіб стосовно укладення з провайдерами програмної послуги договорів про передачу їм прав на розповсюдження телеканалів в Україні безпосередньо пов'язана з предметом спору і в разі її продовження унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 (колегія суддів у складі: суддя Моторний О.А. –головуючий, судді                 Кошіль В.В., Шапран В.В.) зазначену ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано, справу передано на розгляд господарського суду міста Києва. В обґрунтування постанови апеляційного господарського суду зазначено про те, що застосовані господарським судом першої інстанції заходи до забезпечення позову не є адекватними заявленим ТОВ "Інтернет Бізнес Комунікації" позовним вимогам та не відповідають предмету даного спору.

ТОВ "Інтернет Бізнес Комунікації" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та поясненнями до неї, в яких просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 скасувати повністю, а ухвалу господарського суду першої інстанції залишити в силі. Скаргу мотивовано порушенням апеляційним господарським судом приписів Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги і просить відмовити в її задоволенні, а також змінити постанову господарського суду апеляційної інстанції в частині відмови припинити провадження у справі.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права, заслухавши пояснення представників скаржника, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

У підпункті 1.1 пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У розгляді заяви про вжиття заходів до забезпечення позову місцевий господарський суд виходив з того, що: 01.01.2008 ТОВ "Інтернет Бізнес Комунікації" та ЗАТ "Телекомпанія "Стрім" уклали ліцензійну угоду                № 01/ЛНС/08, згідно з пунктом 2.1 якої відповідач передав позивачеві виключне право на поширення/розповсюдження телеканалів в Україні; ТОВ "Інтернет Бізнес Комунікації" подало суду докази ведення ТОВ "Контент ТВ" господарської діяльності у сфері телебачення та радіомовлення, а також укладання даною юридичною особою з іншими  суб'єктами господарювання  договорів, предметом яких є поширення в Україні телеканалів, що прямо порушує виключні права, передані позивачеві на підставі ліцензійної угоди.

Згідно зі статтею 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Предметом даного спору є визнання укладеної сторонами спору ліцензійної угоди дійсною та такою, що підлягає виконанню.

Господарський суд міста Києва у винесенні ухвали про забезпечення позову  в резолютивній частині зазначив про заборону ТОВ "Контент ТВ" або будь-яким іншим особам вчиняти правочини, а також про заборону Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення видавати будь-яким провайдерам ліцензії.

Водночас ухвала місцевого суду не містить ні вичерпного переліку осіб, яких стосується заборона вчиняти правочини, ані обґрунтування наявності зв'язку між діями цих осіб та предметом даного спору.

Отже, місцевим господарським судом неправильно застосовано приписи статей 66, 67 ГПК України. Відповідні помилки правомірно виправив апеляційний господарський суд, дійшовши висновку про те, що застосовані заходи до забезпечення позову не є адекватними заявленим ТОВ "Інтернет Бізнес Комунікації" позовним вимогам та не відповідають предмету даного спору, і цілком правомірно скасував ухвалу господарського суду першої  інстанції зі справи.

Разом з тим, вчинивши наведене, названий суд мав вирішити по суті заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, чого ним здійснено не було. З урахуванням цього, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає зміні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 зі справи № 54/45 змінити, доповнивши її новим пунктом 3 такого змісту:

"3. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Бізнес Комунікації" про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення."

2. У зв'язку з цим пункт 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 зі справи № 54/45 вважати пунктом 4.  

3. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 зі справи № 54/45 залишити без змін.

4. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Бізнес Комунікації" залишити без задоволення.

Суддя                                                                                                  І. Бенедисюк

Суддя                Н. Губенко

Суддя                                                                                                  Б. Львов