Постанова

від 19.12.2008 по справі 2-а-303/08

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №  2-а-303/08 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2008 р.                                                                              

м. Луцьк

Волинський окружний 

адміністративний суд :                                                                                                                                                                                        

в складі 

головуючого - судді  Димарчук

Т.М., 

при секретарі судового засідання Курбай О.В., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в порядку письмового провадження

адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду  України в Луцькому районі  про зобов'язання провести нарахування  щомісячної державної соціальної допомоги  дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1

звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просить  зобов'язати Управління Пенсійного фонду

України в Луцькому районі нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині

війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з  січня 2006 року по жовтень 2008 року,

посилаючись на те, що є дитиною війни, оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право

на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Протягом 2006 - 2007 років позивачеві вказане підвищення до пенсії не

нараховувалося та не виплачувалося.

          В судове

засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був

належним чином повідомлений, подав до суду заяву, в якій просить розглядати

справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву

про слухання справи у його відсутність. У 

письмових запереченнях  позовні

вимоги не визнав. Просить застосувати строки позовної давності, в позові

відмовити.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку,

що адміністративний позов слід задовольнити 

частково з наступних підстав.

          Судом

встановлено, що згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

до дітей війни належать особи, яким на момент закінчення Другої Світової війни

( 2 вересня 1945 року) не виповнилося 18 років. Відповідно позивач належить до

зазначеної категорії осіб, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 з

відміткою «дитина війни» (а.с. 4)

          Згідно

ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року,

який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсія підвищується на 30 %

мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно із п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію статті 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України

«Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»

від 19.01.2006 року виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 Закону викладена у новій

редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році

поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку

визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної

Ради України з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було

визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної

соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни», а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо

неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»

від 20.12.2005 року (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в його

окремих частинах, тому суд приходить до висновку про відсутність правових

підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести

нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006

рік.

          Згідно

із п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від

19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно до

якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового

утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно

до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується

особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50

відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням

Конституційного Суду України № 6 - рп від 09.07.2007 року положення п.12 ст.71

Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано

неконституційним.

Відповідно до п.41.розділу II Закону України «Про Державний бюджет

України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»

від 28.12.2007 року, текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни» викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на

яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання

чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується

підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.

          Рішенням

Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року п.41 розділу II

Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін

до деяких законодавчих актів України» визнаний таким, що не відповідає

Конституції України (є неконституційним). В рішенні Конституційного суду

України було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної

юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії

неконституційного акта.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України - закони, інші правові акти

або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня

ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

          Судом

встановлено, що протягом 2006-2007 року позивачеві підвищення до пенсії як

дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  не нараховувалось і не виплачувалось. З 1

січня 2008 року Управлінням Пенсійного фонду України в Луцькому  районі, де ОСОБА_1 перебуває на обліку, йому

виплачувалась надбавка до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб,

які втратили працездатність.(а.с.32). Тому суд приходить до висновку, що саме

на відповідачеві лежить обов'язок провести перерахунок підвищення до пенсії

позивачеві як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. 

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання Управління

Пенсійного фонду України в Луцькому районі зробити перерахунок підвищення до

пенсії як дитині війни за 2007 рік підлягають задоволенню частково, за період з

09.07.2007 року до  31.12.2007 . Період з

01.01.2007 року до 09.07.2007 року задоволенню не підлягає, так як на цей

період часу діяв Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким

не передбачалося підвищення до пенсії дітям війни. Вимоги позивача щодо

зобов'язання зробити перерахунок підвищення до пенсії за 2008 рік, також

підлягають задоволенню частково з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року. Період з

01.01.2008 року по 22.05.2008 року задоволенню не підлягає, так як на цей

період часу діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.99 КАС України для звернення до

адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть

встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.          

Згідно ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне

забезпечення» від 05.11.1991 року (з наступними змінами і доповненнями), суми

пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію,

виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. З урахуванням

наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущений строк

звернення до адміністративного суду.           

          Отже, з

врахуванням викладених обставин в їх сукупності суд приходить до висновку, що

адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись  ст.ст. 160 ч.3,

163  Кодексу адміністративного

судочинства України,   на підставі  ст.6 

Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд

ПОСТАНОВИВ:   

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в  Луцькому районі  зробити перерахунок підвищення до пенсії

ОСОБА_1 як дитині війни за період з 

9.07.2007  року  до 31.12.2007 року  та з 22.05.2008 року   до 31.10.2008 року в розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком.

         В

задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо

заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде

подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського

апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний

суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня

складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду  подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної

скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної

інстанції.

Головуючий                                                       

      Т.М. Димарчук