Рішення

від 23.06.2009 по справі 32/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.09                                                                                           Справа№ 32/122

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

за позовом: Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Західукргеологія», м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Західукргеотехнопроект», м.Львів

про: стягнення 11 148,55 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Макара Г.В. –провідний юрисконсульт (довіреність № 22/411 від 04.11.2008р.).

від відповідача: не з»явився

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору:  Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії  «Надра        України»«Західукргеологія», м.Львів  подало позов до Приватного підприємства «Західукргеотехнопроект», м.Львів про стягнення 11 148,55 грн. з яких  10 390,76 грн. основного боргу, 673,59 грн. пені, 84,20 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 22.05.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.06.2009р. Розгляд справи відкладався на 23.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання відповідач участі повноважних представників не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не скерував, клопотання, заяви, в тому числі  про відкладення розгляду справи від відповідача станом на 23.06.2009р. не надходили,  відтак справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив:

17.04.2008р. між Національною акціонерною компанією «Надра України»(орендодавець) від імені та в інретесах якої, на підставі договору доручення № 388/07 від 09.11.2007р. діє Дочірнє підприємство «Західукргеологія»(повірений) і ПП «Західукргеотехнопроект»(орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 3-78-126/08-42/04 (надалі –договір), за умовами якого останній зобов»язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно –нежиле приміщення 4-го поверху (інв.№ 114/1) загальною площею 18,3 кв.м., кім. № 81, розміщене за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 111, що є власністю НАК «Надра України», право користування яким передано до статуного фонду ДП НАК «Надра України»«Західукргеологія».

Згідно акту приймання-передачі від 17.04.2008р., який є додатком № 1 до договору, орендар прийняв вказане майно у користування.  

Згідно п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування з дати підписання повіреним та орендарем акту-приймання-передачі майна.

У відповідності до вимог п.3.6 та п.4.3 вказаного договору орендар зобов»язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також щомісячно до 15 числа кожного місяця відшкодовувати витрати на утримання та обслуговування орендованого майна, витрати на комунальні послуги, пропорційно до площі орендованого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов»язання не виконує з жовтня 2008 року по квітень 2009 року, рахунки, які були виставлені йому позивачем не оплатив, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 10 390,76 грн., яка також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 30.04.2009р., підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.  

Позивач на підставі п. 10.3. договору за прострочення виконання грошових зобов»язань нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 637,59 грн.

Крім того, позивач керуючись умовами ч.2 ст 625 ЦК України нарахував 3% річних в сумі 84,20 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Факт передачі в оренду відповідачу нежилого приміщення 4-го поверху (інв.№ 114/1) загальною площею 18,3 кв.м., кім. № 81, розміщеного за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 111  підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 17.04.2008р.

У відповідності до вимог п.3.6 та п.4.3 договору орендар зобов»язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також щомісячно до 15 числа кожного місяця відшкодовувати витрати на утримання та обслуговування орендованого майна, витрати на комунальні послуги, пропорційно до площі орендованого майна.

Відповідач зобов'язання по договору щодо оплати орендної плати та витрат на комунальні послуги з жовтня 2008року по квітень 2009р. не виконує, внаслідок чого утворився борг в сумі 10 390,76 грн.

Положеннями ст.ст.627,628,629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 10 390,76 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що орендар, який прострочив виконання грошових зобов»язань, передбачених пунктами 3.4 та 3.6 цього договору зобов»язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення вказаних птатежів.

Відтак позивач правомірно нарахував відповідачу пеню із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка згідно поданого ним розрахунку становить 673,59 грн.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 84,20 грн.  3% річних.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 8995 від 05.05.2009р. –111,49 грн. держмита і № 8994  від 05.05.2009р. –312,50 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 610, 612,625, 759 ЦК України, ст.ст.193, 230-232, 283 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-84,115,116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Західукргеотехнопроект», вул.Багряного, 39/32  м.Львів (п/р 2600701000338 у ЛФ ВАТ Банк «БІГ Енергія», МФО 325008, код ЄДРПОУ 33252610) на користь дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Західукргеологія», пл.Міцкевича, 8 м.Львів (р/р 26000301413348 в ЛЦВ ПІБ м.Львів, МФО 325633, код ЄДРПОУ 01432606) 10 390,76 грн. основного боргу, 673,59 грн. пені, 84,20 грн. 3 % річних, 111,49 грн. держмита, 312,50 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку                    ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя                                                                                             Сухович Ю.О.