Рішення

від 15.01.2015 по справі 18/363

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/363 15.01.15

За позовом Акціонерної енергетичної компанії "Київенерго" в особі Структурного

відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго";

до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" Деснянського району

м. Києва;

про стягнення 97 518,54 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Іващенко О.В., представник, довіреність № 91/2014/12/01-2 від 01.12.2014 р.

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" Деснянського району м. Києва про стягнення 71 191,71 грн. основного боргу, 22 649,11 грн. інфляційних втрат, 3 677,72 грн. 3% річних, 975,19 грн. витрат із сплати державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 року порушено провадження у справі №18/363, справа призначена слуханням на 31.07.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2009 року провадження у справі № 18/363 зупинено до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/138 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

До господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшло клопотання про поновлення провадження, у якому позивач просить поновити провадження у справі № 18/363.

Як вбачається з поданого клопотання, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.08.2012 року № К/9991/33592/12 ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643, залишено без змін.

В свою чергу ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року у справі № 2а-376/11 апеляційна скарга залишена без задоволення, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2011 року, якою залишено без розгляду адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643 без змін.

Враховуючи наведене, оскільки підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2014 р. поновлено провадження у справі; розгляд справи призначено на 15.01.2015 р.

Представник позивача надав довідку про надходження коштів за спожиту ДКП "Житлоремфонд" теплову енергію за договором № 1630326 від 01.12.2000 р., відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем погашена. Представник позивача просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції та 3% річних.

В судове засідання 15.01.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвала суду надсилалася на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго", далі - постачальник) та Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" Деснянського району м. Києва (далі - споживач) 01.12.2000 р. укладено договір № 1630326 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому договорі.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 року (п. 4.1. договору).

Суду не надано жодних доказів припинення дії договору у встановленому законом чи договором порядку.

Відповідно до п. 2.2.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Згідно з п. 2.3.1. договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Відповідно до п. 9 Додатку № 2 "Тарифи та порядок розрахунків" до договору (далі - додаток № 2) споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості спожитої теплової енергії відповідно до умов договору у останнього за період з 01.10.2006 року по 01.05.2009 року (спірний період) виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію у розмірі 71 191,71 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копії облікових карток (табуляграм) за спірний період (копії табуляграм містяться в матеріалах справи), за спожиту теплову енергію за договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір, укладений між сторонами, є договором енергопостачання.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення з указаним позовом до суду складала 71 191,71 грн.

Судом встановлено, що після звернення позивача з указаним позовом до суду відповідач погасив основну заборгованість перед позивачем у розмірі 71 191,71 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту від АК "Київенерго" теплову енергію ДКП "Житлоремфонд" Деснянського району м. Києва

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі -це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Надані позивачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 71 191,71 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Окрім суми основного боргу позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 22 649,11 грн. та 3 677,72 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 22 649,11 інфляційних втрат та 3 677,72 грн. 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Оскільки, відповідачем було прострочено оплату за поставлену теплову енергію і сплачено заборгованість після порушення провадження у справі, витрати по сплаті державного мита в сумі 975,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 120 906,49 грн.

3. Стягнути з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 04543683) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, Печерський район, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 22 649 (двадцять дві тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 3 677 (три тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 72 коп. 3% річних, 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 19 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 20.01.2015 р.