Рішення

від 27.07.2009 по справі 39/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/79

27.07.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління матеріально-  

                             технічного забезпечення «Енергокомплект»

до                          Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство з підтримки  

                             виробництва журналу «Вісник податкової служби України»

про                       стягнення  3689,80  грн.

                                                                                                                       Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:  Мазуренко О.А. (довіреність № 56-07/2009 від 27.07.2009 р.)

Від відповідача: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект»(позивач)  звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство з підтримки виробництва журналу «Вісник податкової служби України»(відповідач) про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 3689,80  грн. за Договором № 2Д-50/2005 від 04.01.2005 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу продукцію, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по своєчасній оплаті поставленої продукції не виконав вчасно та в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2009 р. порушено провадження у справі № 39/79 та призначено справу до розгляду на 02.03.2009 р. о 11:10 год.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 02.03.2009 р. не зЧявились, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.02.2009 р. не виконали, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 23.03.2009 р. о 11:40 год.

Представник позивача 23.03.2009 р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2009 р. та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 23.03.2009 р., подав клопотання про зупинення провадження у справі до завершення процесу реорганізації позивача. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2009 р., на підставі ст. 79 ГПК України, провадження у справі було зупинено.

Представник позивача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва 18.06.2009 р. подав клопотання про поновлення провадження у справі та заміну позивача у справі –Закрите акціонерне товариство «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект»його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект». Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2009 р., на підставі ст. ст. 25, 79, 86 ГПК України, провадження у справі № 39/79 було поновлено та замінено позивача по справі  –Закрите акціонерне товариство «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект»його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект», розгляд справи призначено на 27.07.2009 р. о 10:30 год.

Представник відповідач  в  судове  засідання 27.07.2009 р. не зЧявився, документи на виконання вимоги ухвал суду від 02.03.2009 р. та від 08.07.2009 р. не подав і не надіслав, про причини неявки в судове засідання 27.07.2009 р. суд не сповістив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/79 від 02.02.2009 р. та від 08.07.2009 р. направлені відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає даним Довідки з ЄДРПОУ (серія АВ № 794089) стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство з підтримки виробництва журналу «Вісник податкової служби України». Наведене підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці зазначених ухвал суду.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Фактично в матеріалах справи наявні конверти поштових відправлень повернуті органами зв'язку з позначками «вибули», «за зазначеною адресою не проживає».

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/79  відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.                                      

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 27.07.2009 р.  від останнього до суду не надходило.

В судовому засіданні, призначеному на 27.07.2009 р. за згодою представника позивача  оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                   ВСТАНОВИВ:

04.01.2005 р. між Закритим акціонерним товариством «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство з підтримки виробництва журналу «Вісник податкової служби України»(відповідач) було укладено договір № 2Д-50/2005 (надалі –Договір).

Судом встановлено, що відповідно до преамбули статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління матеріально-технічного забезпечення “Енергокомплект"  (позивач), затвердженого Загальними зборами засновників від 03.03.2009 р. (протокол № 1)  (копія статуту в матеріалах справи),  діяльність Закритого акціонерного товариства «Управління матеріально-технічного забезпечення “Енергокомплект»була припинена в результаті   реорганізації шляхом  перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект»на підставі рішень Загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Управління матеріально-технічного забезпечення “Енергокомплект»від 20.11.2008 р. (протокол № 67)  та Загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Управління матеріально-технічного забезпечення “Енергокомплект»від 02.03.2009 р. (протокол № 68).  При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енернгокомплект» є правонаступником щодо майна, прав та обовЧязків  Закритого акціонерного товариства «Управління матеріально-технічного забезпечення “Енергокомплект».

Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач, визначений як Постачальник, поставляє бланки суворої звітності (обліку)  та інші види бланкової продукції (надалі –Продукція), а відповідач, визначений як Ділер, приймає та бере на себе зобов'язання по розповсюдженню продукції серед юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору, відвантаження Продукції позивачем здійснюється партіями на підставі письмових замовлень відповідача, в яких зазначаються асортимент, кількість, вартість та строк оплати відповідної партії продукції.

Пунктом 2.1.3. Договору визначено, що позивач зобов'язаний підготувати Продукцію до відвантаження (в обсязі і асортименті, які визначаються в замовлені)  протягом 2 (двох) днів з дня отримання позивачем замовлення.

На виконання умов Даного договору, позивач 07.09.2005 р., на підставі замовлення № 07/9-1 від 07.09.2005 р.(копія в матеріалах справи), відвантажив відповідачу Продукцію на загальну суму 10489,80 грн., що підтверджується витратною накладною № 1227/418 від 07.09.2009 р. (копія в матеріалах справи). Продукція була отримана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності на отримання продукції серії ЯКС № 999914 від 07.09.2005 р. (копія в матеріалах справи).

Відповідач на виконання умов Договору зобов'язання по оплаті отриманої Продукції виконав лише частково, що підтверджується банківськими виписками №№ 656, 658 від 05.10.2005 р., № 787 від 14.12.2005 р., № 810 від 29.12.2005 р. на загальну суму 6800,00 грн. (копії банківських виписок в матеріалах справи).

За таких обставин, заборгованість відповідача за спірним договором становить 3689,80  грн. (основний борг) (10489,80 грн. –6800,00 грн. = 3689,80 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору, відвантаження Продукції здійснюється після попередньої оплати вартості продукції. За домовленістю сторін можливе відвантаження Продукції  з наступною оплатою її  вартості, при цьому кінцевий строк оплати визначається у письмових замовленнях.

У замовленні № 07/9-1 від 07.09.2005 р. відповідач оплату за поставлену Продукцію гарантував, але кінцевого терміну оплати не зазначив. Таким чином, оскільки термін оплати в замовлені зазначено не було, то строк оплати вважається не встановленим.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

18.11.2008 р. позивач направив на адресу відповідача Платіжну вимогу  на суму 3689,80 грн. № 244 від 18.11.2008 р. (копія в матеріалах справи) з вимогою про погашення заборгованості за поставлену продукцію, але відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

17.12.2008 р. позивач повторно направив на адресу відповідача Платіжну вимогу на суму 3689,80 грн. № 266-12/08 від 17.12.2008 р. (копія в матеріалах справи) з вимогою про погашення заборгованості за поставлену продукцію, але станом на час подання позову до суду відповідач заборгованість не погасив і вищевказану суму не сплатив.

Позивач вважає, що оскільки відвантаження Продукції відбулося 07.09.2005 р., а строк виконання грошового зобов'язання сторонами визначено не було, то право на пред'явлення вимоги оплати Продукції виникло у нього з  08.09.2005 р. Таким чином, на думку позивача, з 08.09.2005 р. розпочався перебіг строку позовної давності за вимогою, що є предметом спору по справі № 39/79, а 29.12.2005 р. перебіг позовної давності було перервано з огляду на здійснення відповідачем часткового розрахунку за спірним договором (банківська виписка № 810 від 29.12.2005 р.), т.т. здійснення відповідачем дії, що свідчить про визнання ним свого боргу. Відповідно, оскільки нормами чинного цивільного законодавства передбачений загальний строк позовної давності у 3 роки (ст. 257 Цивільного кодексу України), строк позовної давності за вимогами, які є предметом даного спору, спливає 30.12.2008 р. При цьому, позивач таки звертається до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3689,80 грн. за Договором № 2Д-50/2005 від 04.01.2005 р.

Суд критично відноситься щодо доводів позивача з наступних підстав:

Позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України тривалість загальної позовної давності, т.т. такої, що поширюється на всі цивільні правовідносини та на всіх учасників цивільних відносин, за винятками встановленими законом, встановлюється у три роки.

Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Інші частини ст. 261 Цивільного кодексу України встановлюють спеціальні правила, які поширюються лише на визначені у них випадки.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зазначені положення Цивільного кодексу України дають підстави для таких висновків. У разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. У разі пред'явлення вимоги кредитора до боржника, якщо договором або актом цивільного законодавства передбачений обов'язок негайного виконання, позовна давність починає свій перебіг з моменту пред'явлення цієї вимоги. Якщо ж обов'язок негайного виконання не передбачено (а саме такий випадок стосується обставин справи № 39/79), позовна давність починається після закінчення семиденного строку для виконання пред'явленої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України). Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (ч. ст. 255 ЦК України).

Зібрані у справі докази свідчать, що кінцевий строк оплати за умовами п. 3.1 Договору визначається у письмових замовленнях, проте у замовленні № 07/9-1 від 07.09.2005 р. кінцевий термін оплати не встановлений, а рівно не встановлений і обов'язок негайного виконання. З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що перебіг позовної давності у спірному випадку починається після закінчення семиденного строку для виконання пред'явленої позивачем першої Платіжної вимоги  на суму 3689,80 грн. № 244 від 18.11.2008 р., т.т. з 26.11.2008 р. (18.11.2008 р. + 7 днів = до 25.11.2008 р.).

Фактично позивач 24.01.2009 р. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство з підтримки виробництва журналу «Вісник податкової служби України»заборгованості у сумі 3689,80  грн. за Договором № 2Д-50/2005 від 04.01.2005 р., що підтверджується реєстраційним штампом суду від 24.01.2009 р. № 1750 на вказаній позовній заяві.

Враховуючи приписи ст. 257 Цивільного кодексу України, якою визначена тривалість загальної позовної давності у три роки, суд вважає, що позивач своєчасно звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права за Договором № 2Д-50/2005 від 04.01.2005 р., тобто у межах позовної давності.  

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (№ 2Д-50/2005 від 04.01.2005 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.  

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3689,80 грн.  заборгованості за поставлену Продукцію згідно витратної накладної № 1227/418 від 07.09.2009 р. на підставі Договору № 2Д-50/2005 від 04.01.2005 р. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не зЧявився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 251, 252, 253, 255, 256, 257, 261, 509, 525, 526, 530, 612, 626, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 25, 33, 34, 49, 75, 79, 82-85, 116 Господарського кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство з підтримки виробництва журналу «Вісник податкової служби України»(03055, м. Київ,  вул. Політехнічна, 5-а; ідентифікаційний код № 21661473; п/р 26001301261139 в Подільському відділенні ПІБ у м. Києві, МФО 322197), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління матеріально-технічного забезпечення «Енергокомплект»(03164,  м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-б ; код ЄДРПОУ № 24721945; п/р № 26004300086 в АКБ «Форум»м. Києва, МФО 322948) 3689,80 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят дев`ять гривень 80 коп.) основного боргу,  102 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 28.07.2009 р.