Постанова

від 05.12.2008 по справі 2-а-101/2008

ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                            № 2-а-101/2008

р.

                                                                                П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05

грудня 2008 року     Якимівський

районний  суд Запорізької  області в складі: 

                   головуючого судді Куценко

О.О.

при секретарі     Павленко Н.В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду 

адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони

України про стягнення заборгованості по продовольчому забезпеченню в розмірі

70201,50 грн.,

                         в

с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому вказав, що він проходив

військову службу за контрактом в Збройних силах Міністерства оборони України з

30 липня 1998 року по теперішній час. 

Під час проходження служби він не отримував розрахунку по деяким видам

забезпечення, в тому числі грошової компенсації за продовольчій пайок за період

з 11 березня 2000 року по теперішній час. Відповідно до ст. 16 Закону України

«Про Збройні сили України» від 05 жовтня 2000 року № 2019-ІІІ, держава гарантує

військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють

заінтересованість громадян України у військовій службі, а також забезпечує

соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників

Збройних сил Украйни та осіб звільнених у запас або відставку, членів їх сімей.

Згідно ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, зі

змінами, продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за

нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.  Норми продовольчого забезпечення

військовослужбовців були встановленні Постановою Кабінету Міністрів України від

12 березня 1996 року № 316 (Норма 7) та Постановою Кабінету Міністрів України

від 29 березня 2002 року № 426 (Норма 1). Розмір компенсації за продовольчій

пайок встановлювався телеграмами МО України. Виплата грошової компенсації за

продовольчій пайок призупинилась 11 березня 2000 року і була зумовлена

прийняттям Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від

17 лютого 2000 року зі змінами, яким була призупинення дія ч. 2 ст. 9 Закону

України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх

сімей» щодо виплати продовольчих пайків або грошової компенсації замість них.

Але згідно зі ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або

внесення змін до існуючих прав і свобод недопустимо звуження обсягу прав і

свобод. Закон України « Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» звужує

обсяг прав військовослужбовців в частині отримання продовольчих пайків або

грошової компенсації замість них. Також, відповідно до ст. З Конституції

України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком

держави. А відповідно до ст. 8 Конституції України закони та інші

нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції України. Існує

регулятивна частина рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002

року. На думку Конституційного Суду України положення ч. 4 ст.  28 Закону України «Про бюджетну систему

України щодо заборони законом про Державний бюджет України вносити зміни до

чинного законодавства означає і неможливість зупинення дії чинних законів в

частині встановлених ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з

бюджетів всіх рівнів. Конституційний Суд вважає, що оскільки для значної

кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які

передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування,

необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст.

48 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом

прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22

Конституції України не допускається. З метою упорядкування продовольчого

забезпечення Збройних сил України на мирний час та організації раціонального

харчування військовослужбовців згідно нормами, затвердженими «Постановою КМУ №

426», Міністр оборони видав наказ від 09 грудня 2002 року № 402 «Про

затвердження Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на

мирний час». Згідно з п.2.3 ст. 2 «Положення» у Збройних Силах України

забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за

встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм

харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх

діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше

одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування

видаються через відповідні їдальні або грошова компенсація у розмірі вартості

цих норм. В зв'язку з викладеним, вимоги щодо визнання права на отримання

продовольчого пайкового забезпечення є обґрунтованими. Отже, відповідач, не

розрахувався з позивачем за продовольче забезпечення. Відповідно до п. 1.3.

спільного Наказу Міністра оборони України та Міністерства фінансів України №

297/225 від 27 вересня 1999 року «Про додаткові заходи щодо погашення

заборгованості з грошового забезпечення та інших соціальних виплат у Збройних

Силах України» під грошовим забезпеченням слід розуміти всі види грошового

забезпечення, в тому числі матеріальні допомоги, виплати на оздоровлення,

виплати, пов'язані зі звільненням з військової служби, заборгованість

(компенсація) з окремих видів речового та продовольчого забезпечення, виплата

яких здійснюється за рахунок коштів з державного бюджету України. Відповідно до

ст. 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію

грошових доходів населення» № 491 від 06 лютого 2003 року та п.2.4 «Порядку

проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою

Кабінету міністрів України від 17 липня 2003 року, індексації підлягають

грошові доходи громадян одержані в гривнях на території України, які не мають

разового характеру, в тому числі компенсаційні виплати. Обчислення індексу

споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться

наростаючим підсумком. Сума індексації визначається як результат множення

грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту споживчих цін,

поділених на 100%. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію

громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»

(далі - Закон), підприємства, установи і організації всіх форм власності та

господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у

випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника

або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону

компенсацію виплачують за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства,

установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету. Відповідно до

ст. З вищевказаного Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми

нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на

індекс інфляції в період невиплати доходу. Таким чином загальна заборгованість

станом на 1 листопада 2008 року з урахуванням вимог вищезгаданого Закону

складає 70201,50 коп. Згідно із ст. 1173 Цивільного кодексу України майнова

шкода, яка завдана бездіяльністю державного органу (в даному випадку

Міністерством оборони України), відшкодовуються державою, незалежно від вини

державного органу.

В зв'язку з вищевикладеним просить суд визнати дії відповідача з невиплати

йому грошової заборгованості за неотриманий продовольчий пайок неправомірними.

Стягнути з відповідача Міністерства оборони України в його користь 70201,50

грн.

В судове засідання заявник не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні

вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без його участі.

Представник відповідача - Міністерства оборони України - Хлєбніков В.В.

позов не визнав, посилається на те, що дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про

соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині

одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням, грошової

компенсації замість них, призупинена, на підставі Закону України № 1459 від 17

лютого 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».

Суд заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази по

справі, а саме:

-    розрахунок компенсації за продовольче забезпечення ОСОБА_1 станом на 01

листопада 2008 року;

-    копію витягу з послужного списку ОСОБА_1, приходить до наступного.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в

збройних силах України з 30 липня року по теперішній час.

Згідно розрахунків наданих до суду позивачем, які зроблені відповідно до

вимог  Закону  України «Про компенсацію громадянам втрати

частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»  з урахуванням середньої ціни на продовольчі

товари у торговій мережі по Запорізькій області з 2000 по 2008 роки, в період з

11 березня 2000 року по 30 жовтня 2004 він не отримував продовольче

забезпечення, вартість якого складає 40328,82 коп.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Збройні сили України» від 05

жовтня 2000 року № 2019-ІІІ, держава гарантує військовослужбовцям матеріальне

та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян

України у військовій службі, а також забезпечує соціальний і правовий захист

військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних сил Украйни та осіб

звільнених у запас або відставку, членів їх сімей.  Згідно ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про

соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20

грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами Продовольче та

речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що

встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий

захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання

військовослужбовцями продовольчих пайків та речового майна або за їх бажанням,

грошової компенсації замість них» призупинена, на підставі Закону України №

1459 від 17 лютого 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».

Однак в силу ст. 22 Конституції України, не допускається звуження змісту

утримання та об¢єму

права на забезпечення житлового рівня, до якого, як один із видів гарантій

відноситься забезпечення військо службовців продовольчими пайками, шляхом

внесення нових законів, так і внесення змін у закони, що діють.

Виходячи зі змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002 від 20

березня 2002 року щодо заборони 

законом про  Державний бюджет

України вносити зміни до чинного законодавства 

означає і неможливість зупинення дії чинних законів в частині  встановлених 

ними пільг, компенсацій  і

гарантій,  які фінансуються з бюджетів

усіх рівнів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість і

законність заявлених вимог у зв'язку з чим вважає за необхідне визнати

протиправними дії відповідача з невиплати позивачу грошової заборгованості за

не отриманий продовольчий пайок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 19, 160, 161, 162,

163 КАС України, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про Збройні сили України», ч. 1

ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і

членів їх сімей», ст. 22 Конституції України, суд

                     п о

с т а н о в и в :

      Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про

стягнення заборгованості по продовольчому забезпеченню в розмірі 70201,50 грн.

- задовольнити.

 Визнати дії Міністерства оборони

України з невиплати ОСОБА_1 грошової заборгованості за не отриманий

продовольчий пайок неправомірними.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 заборгованість

по виплаті грошової компенсації за продовольче забезпечення у сумі 70201

(сімдесят тисяч двісті одна) грн. 50 коп.

     Постанова може бути оскаржена в

апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

через Якимівський районний суд Запорізької області. Заява про апеляційне

оскарження постанови суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а

вразі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього

Кодексу - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду

першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. 

                        Суддя: