Рішення

від 13.08.2009 по справі 39/224

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/224

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.08.09 р.                                                                                     Справа № 39/224                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Метсейл” м. Київ  (код ЄДРПОУ 34937616)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірма “Венетекс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 22924704)

про стягнення заборгованості в сумі 31085,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Господарським судом міста Києва 05.06.2009 р. порушено провадження у  справі № 39/224 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Метсейл” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Венетекс” м. Київ про стягнення заборгованості в сумі 31085,86 грн.  

Ухвалою від 13.07.2007 р. справу № 39/224 передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистки у м. Києві від 30.06.2009 р. № 21-10/4485-1 повне найменування відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірма “Венетекс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 22924704).

В подальшому суд при розгляді даної справи визначив відповідача як товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірма “Венетекс”.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.07.2009 р. розгляд справи № 39/224 призначено на 13.08.2009 р., сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

10.08.2009 р. від позивача до суду надійшло клопотання вх. № 02-41/36008, в якому позивач у зв'язку з браком коштів, персоналу, участю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні просить суд розглянути справу за його відсутністю. Вказане клопотання суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У порушення вимог ухвали суду від 24.07.2009 р. відповідач в судове засідання 13.08.2009 р. не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи містяться довідки Державного комітету статистики України Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21–10/4485–1 від 30.06.2009 р., Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/3792 від 29.07.2009 р., з яких вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірма “Венетекс”, зареєстровано за адресою: м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 76/8. Саме за цією адресою суд направив відповідачу ухвалу у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2008 р. сторони уклали договір № 40, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити продукцію згідно погодженим додаткам, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що найменування товару, його кількість, ціна та загальна вартість вказуються в додатку до договору, який з моменту його підписання сторонами складає невід'ємну частину договору.

Згідно п. 3.1 договору ціни на товар погоджуються сторонами по кожній партії товару та відображаються у відповідних додатках до договору.

Відповідно до п. 3.2 договору покупець зобов'язався здійснити передоплату за товар, який поставляється по відповідному додатку, в наступному порядку:

п. 3.2.1 договору – передоплата в розмірі 20% від загальної вартості товару здійснюється не пізніш 3 календарних днів з моменту підписання договору;

п. 3.2.2 договору – наступна оплата в розмірі 60% від загальної вартості товару здійснюється не пізніш 10 банківських днів з моменту першої передоплати за товар;

п. 3.2.3 договору – остаточну оплату в розмірі 20% від загальної вартості товару покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару та передачі його покупцю по накладній (п. 3.2.3 договору).

Згідно п. 3.3 договору покупець може здійснити оплату по даному договору частинами, але не пізніше вказаних в п. 3.2 договору кінцевих строків здійснення розрахунків по відповідному додатку.

Відповідно до п. 4.3 договору продавець надає покупцю наступні документи: накладну на кожну партію товару, податкову накладну, рахунок на оплату (оригінал).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що доставка та монтаж товару здійснюється продавцем на об'єкт покупця протягом 20 банківських днів з моменту надходження передоплати на рахунок продавця.

Згідно п. 8.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє один рік, але не раніш повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

До договору сторони уклали додаток № 1 від 03.11.2008 р., яким передбачили найменування, кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару в розмірі 49308,02 грн. Оригінали договору з додатком, а також їх завірені копії містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 40 від 03.11.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар (торгівельне обладнання) на загальну суму 49308,02 грн. за видатковою накладною № 500 від 30.12.2008 р. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 49308,02 грн. підтверджується підписом представника відповідача – Міцкевича П.В., який фактично отримав товар для відповідача, на видатковій накладній в графі „Отримав”, а також рахунком–фактурою № 698 від 10.12.2008 р., довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 231 від 22.12.2008 р., виданою на Міцкевича П.В., податковими накладними: № 677 від 12.12.2008 р., № 722 від 30.12.2008 р. Оригінали та завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 40 від 03.11.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару, зазначеного у видатковій та податковій накладних, рахунку–фактурі повністю відповідають тим, що вказані у додатку № 1 до договору.

Як стверджує позивач в позовній заяві, відповідач отриманий товар оплатив частково на загальну суму 19861,61 грн., що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, залишилася неоплаченою частина поставленого товару на суму 29446,41 грн. (49308,02 грн. – 19861,61 грн. = 29446,41 грн.).

Позивач надіслав відповідачу претензію № 18 (вих. № 2502/01) від 25.02.2009 р. з вимогою оплатити основний борг в сумі 29446,41 грн. Факт відправлення вказаної претензії позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 8497 від 10.03.2009 р. Оригінали та завірені копії претензії та фіскального чеку містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 40 від 03.11.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Спірний договір містить усі істотні умови, необхідні для договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі № 40 від 03.11.2008 р. сторони передбачили поетапну оплату вартості товару, при цьому першу оплату в формі передоплати 20% вартості товару відповідач (покупець за договором) повинен був здійснити протягом 3 календарних днів з моменту підписання договору, тобто у період з 04.11.2008 р. по 06.11.2008 р. включно. З банківських виписок вбачається, що відповідач з порушенням строку фактично виконав п. 3.2.1 договору – оплатив 20% вартості товару в сумі 9861,61 грн. 09.12.2008 р. Наступні 60% вартості товару відповідач зобов'язаний був сплатити протягом 10 банківських днів з моменту здійснення першої передоплати, тобто в період з 07.11.2008 р. по 20.11.2008 р. включно, при цьому 60% вартості товару складає 29584,81 грн. Фактично відповідачем було сплачено 10000,00 грн. 09.01.2008 р., тобто, вже після здійснення поставки, що по суті підпадає під виконання пункту 3.2.3 договору, згідно якого відповідач зобов'язаний був сплатити 20% вартості товару (9861,61 грн.) протягом 3 банківських днів з моменту поставки. Попередня оплата в розмірі 60% вартості товару, передбачена договором, відповідачем здійснена не була. Позивач поставив товар без отримання 60% попередньої оплати, передбаченої п. 3.2.2 договору, відповідач прийняв цей товар. Тобто, сторони своїми фактичними діями змінили пункт 3.2.2 договору з передоплати на оплату товару на вимогу продавця згідно ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, переданий за спірною видатковою накладною. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що претензія повинна була бути отримана у період з 10.03.2009 р. по 12.03.2009 р. (з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень в межах міста), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 13.03.2009 р. по 19.03.2009 р. включно, а вже з 20.03.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 29446,41 грн. у встановлений ст. 530 ЦК України строк, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем позивач, керуючись п. 5.1 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 135,50 грн. (розрахунок доданий до позову).

Перевіркою розрахунку суми пені судом встановлено, що позивач помилково нараховує пеню з 12.03.2009 р., тому що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло тільки 20.03.2009 р. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума пені за період з 20.03.2009 р. (початок виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання) по 25.03.2009 р. (визначений позивачем кінець періоду нарахування пені) складає: 29446,41 грн. х 2 х 12% х 6 днів : 365 днів = 116,17 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 135,50 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 116,17 грн. В частині стягнення пені на суму 135,50 грн. – 116,17 грн. = 19,33 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 1308,45 грн. та 3% річних в розмірі 195,50 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що позивач безпідставно нарахував відповідачу інфляцію за січень–лютий 2009 р., оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання почалося тільки 20.03.2009 р.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що позивач знову невірно визначив початок періоду прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума 3% річних за період з 20.03.2009 р. (початок виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання) по 31.03.2009 р. (визначений позивачем кінець періоду нарахування 3% річних) складає: 29446,41 грн. х 3% х 11 днів : 365 днів = 26,62 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 195,50 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 26,62 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 195,50 грн. – 26,62 грн. = 168,88 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірма “Венетекс” (юридична адреса: м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 76/8; код ЄДРПОУ 22924704; рахунок 26006162765001 в КРУ КБ „Приватбанк”, МФО 321842) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Метсейл” (юридична адреса: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 22; код ЄДРПОУ 34937616; рахунки 26005052606342, 26052052606146 в ЗАТ КБ „Приватбанк”, МФО 320649) суму 29589,20 грн. (а саме: основний борг на суму 29446,41 грн., пеню в розмірі 116,17 грн., 3% річних у сумі 26,62 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 295,89 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 297,45 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 19,33 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляції на суму 1308,45 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 168,88 грн.

У судовому засіданні 13.08.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя