Ухвала

від 11.05.2010 по справі 6/27-77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"11" травня 2010 р. Справа № 6/27-77

За позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах Міністерства Оборони України

треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство освіти і науки України,

Луцький національний технічний університет

до Відкритого акціонерного товариства "ОСОБА_1 ОСОБА_2"

Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"

про витрибування нерухомого майна від добросовісного набувача

Суддя В.А.Пахолюк

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - старший офіцер відділу правового забезпечення, довіреність № 220/413/д від 13.11.2009 року,

від відповідачів: ОСОБА_3 - начальник юридичного відділу Волинської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» - довіреність від 28.12.2009 року,

- «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» - не прибули,

третя особа: ОСОБА_4 - адвокат, Луцький національний технічний університет,

- Міністерство освіти і науки України - не прибули.

Взяв участь прокурор Рибалко О.М. - старший помічник військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України.

Суть спору: Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах Міністерства оборони України на підставі якої просить витребувати у ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_4» на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно - гарнізонний будинок офіцерів (А-2) загальною площею 2127,2 кв.м. і склад (Б-1) загальною площею 68,1 кв.м., що розташований по вул. Винниченка, 8 в м. Луцьку Волинської області та визнати право власності за останнім на вказане майно; зобов'язати КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» скасувати реєстрацію права власності на гарнізонний будинок офіцерів (А-2) загальною площею 2127,2 кв.м. та складу (Б-1) загальною площею 68,1 кв.м.; що розташований по вул. Винниченка, 8 в м. Луцьку Волинської області за акціонерним товариством «ОСОБА_1 ОСОБА_4» та здійснити реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за державою в особі Міністерства оборони України.

В обґрунтування зазначених вимог посилається на те, що в 2004 році за замовленням Луцької КЕЧ району Міністерства оборони України КП «ВОБТІ» було проведено технічну інвентаризацію та видано технічний паспорт на нерухоме майно: гарнізонний будинок офіцерів (А-2) загальною площею 2127,2 кв.м. та склад (Б-1) загальною площею 68,1 кв.м., що розташований в м. Луцьку по вул. Винниченка,8.

27.10.2005 року на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Луцької міської ради проведено державну реєстрацію права на вказане нерухоме майно за державою Україна в особі Верховної Ради України та передано в управління Міністерства оборони України.

04.12.2006 року на підставі рішення господарського суду Волинської області по справі № 7/173-75 за ПП «Західна продуктова компанія» було визнано право власності на зазначене нерухоме майно.

15.12.2006 року КП «ВОБТІ» було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно по вул. Винниченка,8 в. м. Луцьку за ПП «Західна продуктова компанія».

Як зазначає прокурор, 19.12.2006 року між ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_4» та ПП «Західна продуктова компанія» було укладено договори купівлі-продажу державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України, № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 45060-061 відповідно до яких ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_4» набув у власність нерухоме майно у вигляді гарнізонного будинку офіцерів (А-2) загальною площею 2127,2 кв. м. та складу (Б-1) загальною площею 68,1 кв. м., що розташовані в м. Луцьку по вул. Винниченка,8.

27.12.2007 року вказане нерухоме майно було зареєстровано в КП «ВОБТІ» за ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_4».

Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2007 року рішення господарського суду Волинської області від 04.12.2006 року у справі № 7/173-75, було скасовано, а справу передано на новий розгляд. У подальшому у задоволенні позову ПП «Західна продуктова компанія» було відмовлено.

Крім того, рішенням господарського суду Волинської області від 21.01.2008 року у справі № 6/78-92 було задоволено в повному обсязі позовні вимоги Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та визнано недійсними договір № 17/04-06а від 24.04.2006 року про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, укладеного між Міноборони України та ПП «Західна продуктова компанія» та договір № 19/05-06/02 від 18.05.2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договору від 24.06.2006 року № 17/04-06а.

Зазначене рішення суду від 21.01.2008 року у справі № 6/78-92 на підставі постанови Вищого господарського суду України від 27.08. 2008 року залишено в силі.

На підставі зазначеного, з доводів прокурора, зникли будь-які правові передумови законності відчуження спірного об'єкту нерухомого майна ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_4», а договори купівлі - продажу державного майна № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 459060-061 від 19.12.2006 року є нікчемними.

Посилаючись на ч. 2 ст. 215 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ч. 1 ст. 388 ЦК України, ст. 216 ЦК України та те, що нерухоме майно по вул. Винниченка, 8 в м. Луцьку Волинської області вибуло з володіння Міністерства оборони України без волі самого Міністерства, оскільки було відчужене неуповноваженою особою на підставі нікчемної довіреності без прийняття будь-якого рішення самим Міністерством з даного приводу, просить задовольнити позовні вимоги.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач - ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_4» у відзиву № 1500 від 16.04.2010 року та представник в судовому засіданні вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 31.07.2009 року у справі № 50/412 позов заступника військового прокурора Центрального регіону України, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України було задоволено, визнано недійсними зазначені договори купівлі - продажу та зобов'язано ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_4» повернути в управління Міноборони спірне нерухоме майно.

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року, вищезазначене рішення господарського суду м. Києва від 31.07.2009 року у справі № 50/412 скасовано, в позові відмовлено повністю.

Ухвалою Верховного суду України від 04.03.2010 року в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року у справі № 50/412 відмовлено.

Як зазначає відповідач, - ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_4» є законним добросовісним набувачем спірного нерухомого майна на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 19.12.2006 року.

Щодо наявності підстав для звернення до суду з даним позовом, то відповідач вважає, що Міністерство оборони України не є власником спірного нерухомого майна, а отже не є особою права якого порушені та підлягають захисту у спосіб, передбачений ст. 388 ЦК України, оскільки спірне майно на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.02.2007 року № 57-р «Про передачу майнового комплексу військового містечка № 37 в м. Луцьку» було передано до сфери управління Міністерства освіти і науки України, а наказом Міністерства освіти і науки України № 352 від 28.04.2007 року, було передано на баланс Луцького державного технічного університету.

Тобто спірне нерухоме майно вибуло з управління Міноборони та було передано в управління Міністерства освіти і науки України.

Як зазначає відповідач, зважаючи на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.02.2007 року № 57-р спірне нерухоме майно на момент звернення до суду з даним позовом не знаходилось та не знаходиться в управлінні Міноборони, держава в особі Міністерства оборони України не є власником майна, права якого підлягають захисту саме у спосіб визначений ст. 388 ЦК України.

Щодо наявності підстав для витребування майна від добросовісного набувача, то як визначено ст. 388 ЦК України від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника.

Посилаючись на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року та постанову Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року у справі № 50/412 відповідно до яких було встановлено, що ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_4» є законним добросовісним набувачем спірного нерухомого майна на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 19.12.2006 року, укладених між відповідачем - 1 та ПП «Західна продуктова компанія», відповідач вважає, що дана обставина не підлягає доказуванню виходячи зі змісту ст.35 ГПК України.

Крім того, як зазначає відповідач, фактичні обставини свідчать, що спірне майно не вибувало з володіння Міноборони поза його волею, оскільки Міноборони мало наміри відчужити спірне майно, як надлишкове, що підтверджується відповідними нормативними документами.

Крім того, необґрунтованим є посилання позивача на нікчемність договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 19.12.2006 року, оскільки позивачу було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 19.12.2006 року відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року у справі № 50/412.

Необгрунтованими є вимоги позивача до відповідача -2 про зобов'язання скасувати реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за відповідачем-1 та здійснення реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за державою в особі Міністерства оборони України, оскільки у позовній заяві не наведено жодного обґрунтування зазначеної вимоги до відповідача -КП «ВОБТІ» та не зазначено, які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені даним відповідачем на день звернення до суду з зазначеною вимогою.

Третя особа на стороні позивача - Луцький національний технічний університет в письмових поясненнях від 11.05.2010 року позовні вимоги прокурора вважає законними та обґрунтованими посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.02.2007 року № 57-р «Про передачу майнового комплексу військового містечка № 37 в. м. Луцьку» до сфери управління Міністерства освіти і науки України та наказ Міністерства освіти і науки України № 352 від 28.04.2007 року про подальшу передачу майнового комплексу на баланс Луцького державного технічного університету.

В судовому засіданні представником третьої особи - Луцький національний технічний університет подано клопотання про витребування з КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційної справи на майновий комплекс гарнізонний будинок офіцерів, що розташований в м. Луцьку по вул. Винниченка, 8.

Розглянувши зазначене клопотання третьої особи, суд з метою об'єктивності розгляду даної справи приходить до висновку про його задоволення, що є підставою для відкладення розгляду даної справи.

Сторонами в судовому засіданні було погоджено клопотання про відкладення розгляду справи та розгляд її у більш тривалий термін, як це визначено п. 4 ст. 69 ГПК України.

Господарський суд, керуючись п.4 ст. 65, п. 4 ст. 69, п. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ :

1. Строк вирішення спору за клопотанням сторін продовжити.

2.Розгляд справи відкласти на 31. 05. 2010 р. на 15 год. 00 хв.

3. Зобов'язати комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», 43008 м. Луцьк, вул. Січова, 22а в термін до 31.05.2010 року направити на адресу суду інвентаризаційну справу на майновий комплекс - гарнізонний будинок офіцерів, що розташований за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 8.

4. Прокурору та позивачу з врахуванням письмових заперечень відповідача - ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_4» та фактичних обставин про передачу майнового комплексу містечка № 37 у м. Луцьку до сфери управління МОН надати суду додаткові письмові обґрунтування позовних вимог.

5. Явка представників сторін в судове засідання обов'язкова.

Суддя Пахолюк В. А.