Ухвала

від 22.06.2010 по справі 6/27-77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================================================================================================

УХВАЛА

від "22" червня 2010 р. по справі № 6/27-77

Господарський суд Волинської області під головуванням судді Пахолюк В.А., розглянувши справу

за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах Міністерства Оборони України

треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство освіти і науки України,

Луцький національний технічний університет

до Відкритого акціонерного товариства "ОСОБА_1 ОСОБА_2"

Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"

про витрибування нерухомого майна від добросовісного набувача

з участю представників сторін:

від позивача: не прибули.

від відповідачів: ОСОБА_2- представник Волинської обласної дирекції В«ОСОБА_1 ОСОБА_2В»

Волинське оБТІ- не прибули.

від третіх осіб: ОСОБА_3, дов. від 11.03.10р. №359-0330, адвокат -,Луцький національний технічний університет.

від Міністерства освіти і науки: не прибули.

прокурор - Рибалко О.М.-ст. помічник військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України.

Суть спору: Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах Міністерства оборони України на підставі якої просить витребувати у ВАТ В«ОСОБА_1 ОСОБА_3В» на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно -гарнізонний будинок офіцерів (А-2) загальною площею 2127,2 кв.м. і склад (Б-1) загальною площею 68,1 кв.м., що розташований по вул. Винниченка, 8 в м. Луцьку Волинської області та визнати право власності за останнім на вказане майно; зобов'язати КП В«Волинське обласне бюро технічної інвентаризаціїВ»скасувати реєстрацію права власності на гарнізонний будинок офіцерів (А-2) загальною площею 2127,2 кв.м. та складу (Б-1) загальною площею 68,1 кв.м.; що розташований по вул. Винниченка, 8 в м. Луцьку Волинської області за акціонерним товариством В«ОСОБА_1 АвальВ»та здійснити реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за державою в особі Міністерства оборони України.

В обґрунтування зазначених вимог посилається на те, що в 2004 році за замовленням Луцької КЕЧ району Міністерства оборони України КП В«ВОБТІВ»було проведено технічну інвентаризацію та видано технічний паспорт на нерухоме майно: гарнізонний будинок офіцерів (А-2) загальною площею 2127,2 кв.м. та склад (Б-1) загальною площею 68,1 кв.м., що розташований в м. Луцьку по вул. Винниченка,8.

27.10.2005 року на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Луцької міської ради проведено державну реєстрацію права на вказане нерухоме майно за державою Україна в особі Верховної ОСОБА_4 України та передано в управління Міністерства оборони України.

04.12.2006 року на підставі рішення господарського суду Волинської області по справі № 7/173-75 за ПП В«Західна продуктова компаніяВ»було визнано право власності на зазначене нерухоме майно.

15.12.2006 року КП В«ВОБТІВ»було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно по вул. Винниченка,8 в. м. Луцьку за ПП В«Західна продуктова компаніяВ» .

Як зазначає прокурор, 19.12.2006 року між ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ»та ПП В«Західна продуктова компаніяВ»було укладено договори купівлі-продажу державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України, № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 45060-061 відповідно до яких ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ»набув у власність нерухоме майно у вигляді гарнізонного будинку офіцерів (А-2) загальною площею 2127,2 кв. м. та складу (Б-1) загальною площею 68,1 кв. м., що розташовані в м. Луцьку по вул. Винниченка,8.

27.12.2007 року вказане нерухоме майно було зареєстровано в КП В«ВОБТІВ»за ВАТ В«ОСОБА_1 ОСОБА_3В» .

Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2007 року рішення господарського суду Волинської області від 04.12.2006 року у справі № 7/173-75, було скасовано, а справу передано на новий розгляд. У подальшому у задоволенні позову ПП В«Західна продуктова компаніяВ»було відмовлено.

Крім того, рішенням господарського суду Волинської області від 21.01.2008 року у справі № 6/78-92 було задоволено в повному обсязі позовні вимоги Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та визнано недійсними договір № 17/04-06а від 24.04.2006 року про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, укладеного між Міноборони України та ПП В«Західна продуктова компаніяВ»та договір № 19/05-06/02 від 18.05.2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договору від 24.06.2006 року № 17/04-06а.

Зазначене рішення суду від 21.01.2008 року у справі № 6/78-92 на підставі постанови Вищого господарського суду України від 27.08. 2008 року залишено в силі.

На підставі зазначеного, з доводів прокурора, зникли будь-які правові передумови законності відчуження спірного об'єкту нерухомого майна ВАТ В«ОСОБА_1 ОСОБА_3В» , а договори купівлі -продажу державного майна № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 459060-061 від 19.12.2006 року є нікчемними.

Посилаючись на ч. 2 ст. 215 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» , ч. 1 ст. 388 ЦК України, ст. 216 ЦК України та те, що нерухоме майно по вул. Винниченка, 8 в м. Луцьку Волинської області вибуло з володіння Міністерства оборони України без волі самого Міністерства, оскільки було відчужене неуповноваженою особою на підставі нікчемної довіреності без прийняття будь-якого рішення самим Міністерством з даного приводу, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач -ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ»у відзиву № 1500 від 16.04.2010 року вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 31.07.2009 року у справі № 50/412 позов заступника військового прокурора Центрального регіону України, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України було задоволено, визнано недійсними зазначені договори купівлі -продажу та зобов'язано ВАТ В«ОСОБА_1 ОСОБА_3В» повернути в управління Міноборони спірне нерухоме майно.

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року, вищезазначене рішення господарського суду м. Києва від 31.07.2009 року у справі № 50/412 скасовано, в позові відмовлено повністю.

Ухвалою Верховного суду України від 04.03.2010 року в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року у справі № 50/412 відмовлено.

Як зазначає відповідач, - ВАТ В«ОСОБА_1 ОСОБА_3В» є законним добросовісним набувачем спірного нерухомого майна на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 19.12.2006 року.

Щодо наявності підстав для звернення до суду з даним позовом, то відповідач вважає, що Міністерство оборони України не є власником спірного нерухомого майна, а отже не є особою, права якого порушені та підлягають захисту у спосіб, передбачений ст. 388 ЦК України, оскільки спірне майно на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.02.2007 року № 57-р В«Про передачу майнового комплексу військового містечка № 37 в м. ЛуцькуВ»було передано до сфери управління Міністерства освіти і науки України, а наказом Міністерства освіти і науки України № 352 від 28.04.2007 року, було передано на баланс Луцького державного технічного університету.

Тобто спірне нерухоме майно вибуло з управління Міноборони та було передано в управління Міністерства освіти і науки України.

Як зазначає відповідач, зважаючи на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.02.2007 року № 57-р спірне нерухоме майно на момент звернення до суду з даним позовом не знаходилось та не знаходиться в управлінні Міноборони, держава в особі Міністерства оборони України не є власником майна, права якого підлягають захисту саме у спосіб визначений ст. 388 ЦК України.

Щодо наявності підстав для витребування майна від добросовісного набувача, то як визначено ст. 388 ЦК України воно залежить від обставин вибуття майна з володіння власника.

Посилаючись на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року та постанову Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року у справі № 50/412 відповідно до яких було встановлено, що ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ»є законним добросовісним набувачем спірного нерухомого майна на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 19.12.2006 року, укладених між відповідачем - 1 та ПП В«Західна продуктова компаніяВ» , відповідач вважає, що дана обставина не підлягає доказуванню виходячи зі змісту ст.35 ГПК України.

Крім того, як зазначає відповідач, фактичні обставини свідчать, що спірне майно не вибувало з володіння Міноборони поза його волею, оскільки Міноборони мало наміри відчужити спірне майно, як надлишкове, що підтверджується відповідними нормативними документами.

Крім того, необґрунтованим є посилання позивача на нікчемність договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 19.12.2006 року, оскільки позивачу було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 19.12.2006 року відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року у справі № 50/412.

Необгрунтованими є вимоги позивача до відповідача -2 про зобов'язання скасувати реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за відповідачем-1 та здійснення реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за державою в особі Міністерства оборони України, оскільки у позовній заяві не наведено жодного обґрунтування зазначеної вимоги до відповідача -КП В«ВОБТІВ»та не зазначено, які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені даним відповідачем на день звернення до суду з зазначеною вимогою.

Третя особа на стороні позивача -Луцький національний технічний університет в письмових поясненнях від 11.05.2010 року позовні вимоги прокурора вважає законними та обґрунтованими посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.02.2007 року № 57-р В«Про передачу майнового комплексу військового містечка № 37 в. м. ЛуцькуВ»до сфери управління Міністерства освіти і науки України та наказ Міністерства освіти і науки України № 352 від 28.04.2007 року про подальшу передачу майнового комплексу на баланс Луцького державного технічного університету.

В судовому засіданні 11.05.2010 р. представником третьої особи -Луцький національний технічний університет було подано клопотання про витребування з КП В«Волинське обласне бюро технічної інвентаризаціїВ» інвентаризаційної справи на майновий комплекс гарнізонний будинок офіцерів, що розташований в м. Луцьку по вул. Винниченка, 8.

Відповідно до ухвали суду від 11.05.2010 р. дане клопотання було задоволено. Крім того, зобов'язано прокурора та позивача: з врахуванням письмових заперечень відповідача -ВАТ В«ОСОБА_1 ОСОБА_3В» та фактичних обставин про передачу майнового комплексу містечка № 37 у м. Луцьку до сфери управління МОН надати суду додаткові письмові обґрунтування позовних вимог. Явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.

Відповідно до ухвали суду від 31.05.2010р. розгляд справи було відкладено.

На вимогу суду Першим заступником прокурора Центрального регіону України ОСОБА_5 направлено заяву про уточнення позовних вимог за №2561 від 17.06.2010р.( вх.№01-29/9036 від 22.06.2010р.) відповідно до якої просить:

1. Витребувати у відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_1 ОСОБА_3» на користь держави Україна в особі Верховної ОСОБА_4 України та Міністерства оборони України нерухоме майно у вигляді гарнізонного будинку офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м. та складу /Б-1/ загальною площею 68,1 кв.м., що розташовані по вул. Винниченка, 8 в м. Луцьку Волинської області.

2. Зобов'язати комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно у вигляді гарнізонного будинку офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м. та складу /Б-1/ загальною площею 68,1 кв.м., що розташовані по вул. Винниченка, 8 в м. Луцьку Волинської області за ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_3».

3. Зобов'язати комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» відновити реєстрацію права власності на нерухоме майно у вигляді гарнізонного будинку офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м. та складу /Б-1/ загальною площею 68,1 кв.м., що розташовані по вул. Винниченка, 8 в м. Луцьку за державою Україна в особі Верховної ОСОБА_4 України та Міністерства оборони України.

В обґрунтування зазначених вимог посилається на те, що відповідно до свідоцтв про право власності на гарнізонний будинок офіцерів та склад, що знаходяться за адресою- м.Луцьк, вул. Винниченка,8, виданих виконкомом Луцької міської ради від 05.10.2005р., право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване за державою Україна в особі Верховної ОСОБА_4 України Міністерства оборони України) та є загальнодержавною власністю. Таким чином, заступник військового прокурора Центрального регіону України вправі звертатись із позовом про витребування майна від добросовісного набувача до первісного та єдиного законного власника держави-Україна в особі Міністерства оборони України у віданні якого спірне нерухоме майно перебувало на час його незаконного відчуження ПП «Західна продуктова компанія», а пізніше ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_3»

.

Як зазначає заявник, зважаючи на визнання недійсними договорів, на підставі яких було набуте право власності ПП «Західна продуктова компанія» на нерухоме майно по вул. Винниченка,8 в м. Луцьку та відмову у задоволенні позову, яким ПП «Західна продуктова компанія» намагалося визнати право власності на спірні об'єкти нерухомого майна, зникли будь-які правові передумови законності відчуження спірного об'єкту нерухомого майна ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_3».

Посилаючись на п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 16.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначає, що майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача- з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України, в даному випадку від ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_3».

Прокурор зазначає, що нерухоме майно по вул. Винниченка,8 у м.Луцьку Волинської області вибуло з володіння Міністерства оборони України поза волею останнього, оскільки було відчужене не уповноваженою особою на підставі нікчемної довіреності без прийняття будь-якого рішення самим Міністерством з даного приводу.

Щодо наявності розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.02.2007 року №57-р «Про передачу майнового комплексу військового містечка №37 в м. Луцьку» на підставі якого майновий комплекс по вул. Винниченка, 8 в м. Луцьку було передано до сфери управління Міністерства освіти і науки України, то вказана обставина не є перешкодою для звернення із позовом про витребування майна від добросовісного набувача, саме в інтересах Міністерства оборони України, оскільки первісне право власності було зареєстроване за державою Україна в особі Міністерства оборони України та Верховної ОСОБА_4 України, що є підставою для відновлення реєстрації у первісному вигляді.

Старший помічник військового прокурора Луцького гарнізону, який бере участь в судовому процесі у письмовому поясненні від 22.06.2010р. та в судовому засіданні позов підтримує.

Водночас, звертає увагу на те, що на підставі рішення господарського суду Волинської області від 21.01.2008 року у справі №6/78-92 визнано недійсним договір №17/04-06а від 24.04.2006 року про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, укладеного між Міністерством оборони України та ПП «Західна продуктова компанія» та договір №19/05-06/02 від 18.05.2006 року про компенсацію пайової участі ( паю) Міністерства оборони України в договорі від 24.06.06р. №17/04-06а.

З посиланням на вимоги ст..ст.216,236 ЦК України зазначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, ПП «Західна продуктова компанія» не мала права відчужувати майно покупцю- ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_3», оскільки за законом воно йому не належить.

Таким чином , прокурор вправі звертаючись із позовом про витребування майна від добросовісного набувача до первісного та єдиного законного власника- держави Україна в особі Міністерства оборони України у віданні якого спірне нерухоме майно перебувало на час незаконного відчуження ПП «Західна продуктова компанія», а пізніше ВАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_3».

Представник відповідача- ВАТ «ОСОБА_1 БанкАваль» у клопотанні від 22.06.10р. та в судовому засіданні просить залишити позов без розгляду по п.5 ст.81 ГПК України, оскільки на його думку вимоги ухвали суду від 27.02.10р. та від 11.05.10р. зі сторони позивача та третіх осіб не були виконані.

Водночас, комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»на вимогу ухвали суду від 11.05.2010р. направило на адресу суду інвентаризаційну справу на об'єкти нерухомого майна за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка,8:гарнізонний будинок офіцерів(А-2) та склад(Б-1).

З огляду в судовому засіданні матеріалів інвентаризаційної справи встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №333 від 29.09.2005р. право загальнодержавної власності на об'єкти нерухомого майна на вул. Винниченка,8:гарнізонний будинок офіцерів( літер А-2) заг. пл..2 107,0 кв.м., склад ( літер Б-1) заг.пл.1 кв.м. було оформлено за державою в особі Верховної ОСОБА_4 України( Міністерство оборони України).

На підставі зазначеного рішення виконкомом Луцької міської ради 05.10.2005 року були видані свідоцтва про право власності на гарнізонний будинок офіцерів заг.пл. 2 107,0 м.кв. та склад заг.пл.68,1 м.кв.

Представник третьої особи на стороні позивача-Луцький національний технічний університет з врахуванням обставин, що спірне майно: гарнізонний будинок офіцерів заг. пл.. 2107,0 м.кв. належало державі в особі Верховної ОСОБА_4 України на праві загальнодержавної власності заявив клопотання про залучення до участі у справі Власника майна- Верховну ОСОБА_4 України.

Суд, розглянувши зазначене клопотання прийшов до висновку про його задоволення та залучення до участі у даній справі ОСОБА_4 України третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки рішення з даного господарського спору може вплинути на її права та обов'язки.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливість вирішення спору в даному судовому засіданні , що є підставою для відкладення розгляду даної справи.

Господарський суд, керуючись ст. ст.27,п.11 ст.65. п.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

1. Залучити до участі у даній справі ОСОБА_4 України( 01008,

м. Київ, вул. Грушевського, 5) третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

2. Розгляд справи відкласти на 02.08.2010р. на 12:00.

3. Прокурору направити на адресу Верховної ОСОБА_4 України копію позовної заяви та додатки до неї. Докази про направлення надати суду.

4. Третій особі-Верховній раді України направити на адресу суду до дня розгляду справи письмові пояснення по факту вибуття з володіння майна, а саме: гарнізонного будинку офіцерів заг.пл.2107,0 м.кв. та гаражу заг.пл.68,1 м.кв., що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул. Винниченка,8.

5. Явка представників сторін в судове засідання обов'язкова.

Суддя Пахолюк В. А.