Ухвала

від 31.05.2010 по справі 6/27-77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"31" травня 2010 р. Справа № 6/27-77 Господарський суд Волинської області під головуванням судді Пахолюк В.А., розглянувши справу

за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах Міністерства Оборони України

треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство освіти і науки України,

Луцький національний технічний університет

до Відкритого акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль"

Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"

про витрибування нерухомого майна від добросовісного набувача

з участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідачів: ОСОБА_2 -начальник юридичного відділу Волинської обласної дирекції ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ» - довіреність від 28.12.2009 року,

- В«Волинське обласне бюро технічної інвентаризаціїВ»- не прибули,

від третіх осіб: не прибули,

прокурор - не прибув.

Суть спору: Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах Міністерства оборони України на підставі якої просить витребувати у ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ» на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно -гарнізонний будинок офіцерів (А-2) загальною площею 2127,2 кв.м. і склад (Б-1) загальною площею 68,1 кв.м., що розташований по вул. Винниченка, 8 в м. Луцьку Волинської області та визнати право власності за останнім на вказане майно; зобов'язати КП В«Волинське обласне бюро технічної інвентаризаціїВ»скасувати реєстрацію права власності на гарнізонний будинок офіцерів (А-2) загальною площею 2127,2 кв.м. та складу (Б-1) загальною площею 68,1 кв.м.; що розташований по вул. Винниченка, 8 в м. Луцьку Волинської області за акціонерним товариством В«ОСОБА_1 АвальВ»та здійснити реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за державою в особі Міністерства оборони України.

В обґрунтування зазначених вимог посилається на те, що в 2004 році за замовленням Луцької КЕЧ району Міністерства оборони України КП В«ВОБТІВ»було проведено технічну інвентаризацію та видано технічний паспорт на нерухоме майно: гарнізонний будинок офіцерів (А-2) загальною площею 2127,2 кв.м. та склад (Б-1) загальною площею 68,1 кв.м., що розташований в м. Луцьку по вул. Винниченка,8.

27.10.2005 року на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Луцької міської ради проведено державну реєстрацію права на вказане нерухоме майно за державою Україна в особі Верховної Ради України та передано в управління Міністерства оборони України.

04.12.2006 року на підставі рішення господарського суду Волинської області по справі № 7/173-75 за ПП В«Західна продуктова компаніяВ»було визнано право власності на зазначене нерухоме майно.

15.12.2006 року КП В«ВОБТІВ»було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно по вул. Винниченка,8 в. м. Луцьку за ПП В«Західна продуктова компаніяВ» .

Як зазначає прокурор, 19.12.2006 року між ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ»та ПП В«Західна продуктова компаніяВ»було укладено договори купівлі-продажу державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України, № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 45060-061 відповідно до яких ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ»набув у власність нерухоме майно у вигляді гарнізонного будинку офіцерів (А-2) загальною площею 2127,2 кв. м. та складу (Б-1) загальною площею 68,1 кв. м., що розташовані в м. Луцьку по вул. Винниченка,8.

27.12.2007 року вказане нерухоме майно було зареєстровано в КП В«ВОБТІВ»за ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ» .

Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2007 року рішення господарського суду Волинської області від 04.12.2006 року у справі № 7/173-75, було скасовано, а справу передано на новий розгляд. У подальшому у задоволенні позову ПП В«Західна продуктова компаніяВ»було відмовлено.

Крім того, рішенням господарського суду Волинської області від 21.01.2008 року у справі № 6/78-92 було задоволено в повному обсязі позовні вимоги Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та визнано недійсними договір № 17/04-06а від 24.04.2006 року про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, укладеного між Міноборони України та ПП В«Західна продуктова компаніяВ»та договір № 19/05-06/02 від 18.05.2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договору від 24.06.2006 року № 17/04-06а.

Зазначене рішення суду від 21.01.2008 року у справі № 6/78-92 на підставі постанови Вищого господарського суду України від 27.08. 2008 року залишено в силі.

На підставі зазначеного, з доводів прокурора, зникли будь-які правові передумови законності відчуження спірного об'єкту нерухомого майна ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ» , а договори купівлі -продажу державного майна № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 459060-061 від 19.12.2006 року є нікчемними.

Посилаючись на ч. 2 ст. 215 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» , ч. 1 ст. 388 ЦК України, ст. 216 ЦК України та те, що нерухоме майно по вул. Винниченка, 8 в м. Луцьку Волинської області вибуло з володіння Міністерства оборони України без волі самого Міністерства, оскільки було відчужене неуповноваженою особою на підставі нікчемної довіреності без прийняття будь-якого рішення самим Міністерством з даного приводу, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач - ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ»у відзиву № 1500 від 16.04.2010 року вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 31.07.2009 року у справі № 50/412 позов заступника військового прокурора Центрального регіону України, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України було задоволено, визнано недійсними зазначені договори купівлі - продажу та зобов'язано ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ» повернути в управління Міноборони спірне нерухоме майно.

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року, вищезазначене рішення господарського суду м. Києва від 31.07.2009 року у справі № 50/412 скасовано, в позові відмовлено повністю.

Ухвалою Верховного суду України від 04.03.2010 року в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року у справі № 50/412 відмовлено.

Як зазначає відповідач, - ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ» є законним добросовісним набувачем спірного нерухомого майна на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 19.12.2006 року.

Щодо наявності підстав для звернення до суду з даним позовом, то відповідач вважає, що Міністерство оборони України не є власником спірного нерухомого майна, а отже не є особою, права якого порушені та підлягають захисту у спосіб, передбачений ст. 388 ЦК України, оскільки спірне майно на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.02.2007 року № 57-р В«Про передачу майнового комплексу військового містечка № 37 в м. ЛуцькуВ»було передано до сфери управління Міністерства освіти і науки України, а наказом Міністерства освіти і науки України № 352 від 28.04.2007 року, було передано на баланс Луцького державного технічного університету.

Тобто спірне нерухоме майно вибуло з управління Міноборони та було передано в управління Міністерства освіти і науки України.

Як зазначає відповідач, зважаючи на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.02.2007 року № 57-р спірне нерухоме майно на момент звернення до суду з даним позовом не знаходилось та не знаходиться в управлінні Міноборони, держава в особі Міністерства оборони України не є власником майна, права якого підлягають захисту саме у спосіб визначений ст. 388 ЦК України.

Щодо наявності підстав для витребування майна від добросовісного набувача, то як визначено ст. 388 ЦК України воно залежить від обставин вибуття майна з володіння власника.

Посилаючись на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року та постанову Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року у справі № 50/412 відповідно до яких було встановлено, що ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ»є законним добросовісним набувачем спірного нерухомого майна на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 19.12.2006 року, укладених між відповідачем - 1 та ПП В«Західна продуктова компаніяВ» , відповідач вважає, що дана обставина не підлягає доказуванню виходячи зі змісту ст.35 ГПК України.

Крім того, як зазначає відповідач, фактичні обставини свідчать, що спірне майно не вибувало з володіння Міноборони поза його волею, оскільки Міноборони мало наміри відчужити спірне майно, як надлишкове, що підтверджується відповідними нормативними документами.

Крім того, необґрунтованим є посилання позивача на нікчемність договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 19.12.2006 року, оскільки позивачу було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 19.12.2006 року відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року у справі № 50/412.

Необгрунтованими є вимоги позивача до відповідача -2 про зобов'язання скасувати реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за відповідачем-1 та здійснення реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за державою в особі Міністерства оборони України, оскільки у позовній заяві не наведено жодного обґрунтування зазначеної вимоги до відповідача -КП В«ВОБТІВ»та не зазначено, які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені даним відповідачем на день звернення до суду з зазначеною вимогою.

Третя особа на стороні позивача - Луцький національний технічний університет в письмових поясненнях від 11.05.2010 року позовні вимоги прокурора вважає законними та обґрунтованими посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.02.2007 року № 57-р В«Про передачу майнового комплексу військового містечка № 37 в. м. ЛуцькуВ»до сфери управління Міністерства освіти і науки України та наказ Міністерства освіти і науки України № 352 від 28.04.2007 року про подальшу передачу майнового комплексу на баланс Луцького державного технічного університету.

В судовому засіданні 11.05.2010 р. представником третьої особи -Луцький національний технічний університет було подано клопотання про витребування з КП В«Волинське обласне бюро технічної інвентаризаціїВ» інвентаризаційної справи на майновий комплекс гарнізонний будинок офіцерів, що розташований в м. Луцьку по вул. Винниченка, 8.

Відповідно до ухвали суду від 11.05.2010 р. дане клопотання було задоволено. Крім того, зобов'язано прокурора та позивача: з врахуванням письмових заперечень відповідача -ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ» та фактичних обставин про передачу майнового комплексу містечка № 37 у м. Луцьку до сфери управління МОН надати суду додаткові письмові обґрунтування позовних вимог. Явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.

Між тим, прокурор, представники позивача, третіх осіб та відповідача -КП «Волинське ОБТІ»в судове засідання не прибули, вимог ухвали суду не виконали, що унеможливлює розгляд справи та є підставою для її відкладення.

Відповідачем - ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ» подано письмові заперечення на клопотання третьої особи -Луцького національного технічного університету щодо залучення третьою особою на стороні позивача Верховної Ради України.

Водночас, в даному судовому засіданні їх залишено без розгляду у зв'язку з відсутністю всіх учасників судового процесу.

Керуючись п.п.1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ :

1. Відкласти розгляд справи на 22.06.2010 р. на 09.30 год.

2. Прокурору та позивачу: виконати вимоги ухвали суду від 11.05.2010 р. - з врахуванням письмових заперечень відповідача -ВАТ В«ОСОБА_1 АвальВ» та фактичних обставин про передачу майнового комплексу містечка № 37 у м. Луцьку до сфери управління МОН надати суду додаткові письмові обґрунтування позовних вимог.

3. Визнати явку представників сторін в судове засідання обов'язковою.

4. Суд звертає увагу представників сторін, що вимоги ухвали є обов'язковою для виконання.

Суддя В.А.Пахолюк