Ухвала

від 16.06.2009 по справі 11-337

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2009 року червня 16 дня колегія суддів

судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в

складі:

             головуючого                   Ященка В.А.

             суддів                               Пархоменко О.М.

Демченка М.О.

             з участю прокурора      Пирлик Н.О.

             засуджених                      ОСОБА_1 ОСОБА_2

             потерпілого                     ОСОБА_3

розглянула

у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією

засудженого ОСОБА_2 на вирок Краснопільського районного суду від 8 квітня 2009

року, яким,

              ОСОБА_1,

             ІНФОРМАЦІЯ_1,

             раніше не судима,

засуджена

за ст.185 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

              Відповідно до ст.ст.75,76 КК

України, ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з випробуванням. Іспитовий

строк встановлено 1 рік. Суд зобов'язав ОСОБА_1 не змінювати місце проживання

та з'являтись для реєстрації в органи виконання покарань у встановлені терміни.

              ОСОБА_2,

              ІНФОРМАЦІЯ_2,

              раніше судимий:

- 

 22.10.2001 р. за ст.185 ч.3,75 ККУ на

3р.6міс. п/волі, іспитовий строк 2 роки;

- 

 12.08.2002 р. за ст.185 ч.3,71 ККУ на 3 роки

2 місяці п/волі,

засуджений

за ст.185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

              Судом прийнято рішення про

стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 75 грн.12 коп. на користь експертної

установи за проведені по справі експертні дослідження.

              Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 визнані винними і засуджені за те, що 7 січня 2009 року перебуваючи у

стані алкогольного сп'яніння, у своєму будинку АДРЕСА_1, попередньо домовившись

між собою, таємно викрали у ОСОБА_3 мобільний телефон «Нокіа» вартістю 2 437

грн.

              Засуджений ОСОБА_2, на вирок суду

подав апеляцію, у які вказує, що його батько є інвалідом, а мама ніде не працює

і вони потребують його допомоги, а тому він просить змінити вирок суду та

призначити йому більш м'яке покарання застосувавши ст.69 КК України.

             Вислухавши доповідь судді, думку

засудженого ОСОБА_2, який просив задовольнити його апеляцію та пом'якшити йому

покарання, засудженої ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3, які були згодні з вироком

суду, прокурора, про залишення вироку суду відносно ОСОБА_2 без змін,

перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені у апеляції,

колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_2 підлягає

до задоволення.

              Висновки суду про доведеність

вини засудженого у вчиненні злочину при обставинах викладених у вироку, а також

правильність юридичної кваліфікації дій засудженого за ст.185 ч.2 КК України у

поданій апеляції під сумнів не ставляться.

              В той же час, колегія суддів

вважає, що призначаючи засудженому покарання, суд в недостатній мірі врахував,

обставини при яких було вчинено злочин та наслідки, які настали від злочинних

дій ОСОБА_2. Окрім цього, суд незважаючи на те, що санкція ст.185 ч.2 КК

України передбачає помимо позбавлення волі і інші види покарань, не навів у

вироку переконливих мотивів, чому засудженому не може бути призначено інше,

більш м'яке покарання. У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку,

що покарання у виді 2-х років позбавлення волі, з урахуванням тяжкості злочину

вчиненого ОСОБА_2 є явно несправедливим внаслідок його суворості. З огляду на

це, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду в частині призначення

засудженому покарання належить змінити та погоджуючись з висновками суду, щодо

необхідності призначення ОСОБА_2 покарання, яке пов'язане з його ізоляцією від

суспільства, вважає за необхідне призначити йому покарання у виді арешту.

              Зважаючи на те, що на вирок суду

відносно ОСОБА_1, апеляції не були подані, колегія суддів перевіряючи справу у

повному обсязі, вважає за необхідне уточнити резолютивну частину вироку

відносно ОСОБА_1.

              Так, суд вирішивши питання про

звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, пославшись на

ст.76 КК України, поклав на ОСОБА_1 обов'язки, які не передбачені вказаною

нормою права. Зокрема, суд своїм вироком зобов'язав ОСОБА_1 не змінювати місце

проживання та з'являтись для реєстрації в органи виконання покарань. У зв'язку

з цим, колегія суддів вважає за необхідне уточнити вирок суду в цій частині

уточнити та покласти на ОСОБА_1 обов'язки відповідно до вимог ст.76 КК України.

Окрім цього, суд у порушення вимог закону вирішив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2

судові витрати у солідарному порядку, в той час як вказані витрати повинні

стягуватись лише у дольовому порядку, а тому і у цій частині вирок суду

підлягає уточненню.

              На підставі викладеного і

керуючись ст.ст.362,365,366,372,373,377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

              Апеляцію засудженого ОСОБА_2

задовольнити.

              Вирок Краснопільського районного

суду від 8 квітня 2009 року відносно ОСОБА_2 змінити, пом'якшити йому покарання

і вважати його засудженим за ст.185 ч.2 КК України до 6 місяців арешту.

              Цей же вирок, відносно ОСОБА_1 в

порядку ст.365 КПК України уточнити та зазначити, що відповідно до ст.76 КК

України на ОСОБА_1 покладені такі обов'язки:

1. 

 повідомляти органи кримінально-виконавчої

системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

2. 

 періодично з'являтись для реєстрації в

органи кримінально-виконавчої системи.

Окрім

цього, уточнити також вирок суду в частині стягнення судових витрат з

засуджених та зазначити, що належить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 37 грн.

56 коп. судових витрат, за проведені по справі експертні дослідження,

перерахувавши кошти на рахунки вказані у вироку.

              В остальній частині вирок суду

залишити без змін.

СУДДІ:

              Ященко В.А.                            Пархоменко

О.М.                  Демченко М.О.