Постанова

від 24.03.2009 по справі 4/396-пн-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 24 березня 2009 р.                                                                                   

№ 4/396-ПН-08 

Вищий господарський суд України у

складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Бернацької Ж.О., Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши матеріали касаційної

скарги

 Приватного підприємця ОСОБА_1

на рішення

господарського суду Херсонської

області  від 02 жовтня 2008 року

та постанову

Запорізького апеляційного

господарського суду  від 28 листопада

2008 року

у справі

№ 4/396-ПН-08

господарського суду

Херсонської області

за позовом

ВАТ "Фірма

"Херсоноблагробуд"

до

Приватного підприємця ОСОБА_1

про

повернення майна та стягнення 8

656 грн. 80 коп.

за участю представників

сторін

від позивача -

Степаненко В.А., Подофа І.А.,

Омельчук Т.В., Алексеєва Н.С.,

від відповідача -

ОСОБА_1, ОСОБА_2.

В С Т А Н О В

И В:

ВАТ "Фірма

"Херсоноблагробуд" звернулося до господарського суду Херсонської

області із позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання повернути

бетонні майданчики виробничо-торгівельної бази ВАТ "Фірма

"Херсоноблагробуд", які розташовані по вул.Промисловій, 7, м. Нова

Каховка Херсонської області, а саме: № 23 площею 33 кв.м., без номера площею 9

кв.м. і № 239 площею 71,5 кв.м. з приведенням їх у придатний для подальшого

використання стан шляхом демонтажу контейнера-магазина з прибудовою,

розташованого на бетонному майданчику площею 42 кв.м. та будівлі магазину, розташованого

на бетонному майданчику площею 71,5 кв.м.; стягнення з відповідача

заборгованості по орендній платі у розмірі 6656,80 грн. та 2000,00 грн. збитків

у вигляді витрат на юридичну допомогу (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду

Херсонської області від 02 жовтня 2008 року, залишеним без змін постановою

Запорізького апеляційного господарського суду від 28 листопада 2008 року, у

справі № 4/396-ПН-08 позов задоволено повністю.

У поданій до Вищого господарського

суду України касаційній скарзі приватний підприємець ОСОБА_1, вважаючи рішення

та постанову у даній справі такими, що прийняті з порушенням норм

процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Херсонської

області від 02 жовтня 2008 року та постанову Запорізького апеляційного

господарського суду від 28 листопада 2008 року та направити справу на новий

розгляд в суд першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги

відповідач посилається, зокрема, на відсутність порушеного права позивача,

оскільки він не є власником майданчиків, а тому позивач не мав права на

отримання плати за користування майном. Відповідач також вказує, що ним не

отримувався лист з повідомленням про розірвання договору оренди.

Вищим господарським судом України

ухвалою від 26 лютого 2009 року у справі №2/155 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням Заступника голови

Вищого господарського суду України від 23.03.2009 у справі №4/396-ПН-08 змінено

та призначено наступний склад колегії суддів: Плюшко І.А. -головуючий, судді

Бернацька Ж.О., Самусенко С.С. -доповідач.

Заслухавши суддю-доповідача,

обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм

матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарським

судом, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку,

що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 782 ЦК України

наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення

речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців

підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з

моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно ст. 785 ЦК України у разі

припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві

річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у

стані, який було обумовлено в договорі.

Господарськими судами попередніх

інстанцій встановлено наступні обставини у даній справі.

11 квітня 2001 року між позивачем

(орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір

№11/04-01, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати в оренду

орендарю бетонний майданчик виробничої бази ХРУ «Коттедж»ВАТ "Фірма "Херсоноблагробуд"

по вул. Промисловій, 7 у м. Нова Каховка площею 33 кв.м. для встановлення

контейнера-магазина з торгівельною площею 9 кв.м.

Суди встановили, що станом на 31

липня 2008 року в оренді Приватного підприємця ОСОБА_1. перебувають бетонні

майданчики виробничо-торгівельної бази ВАТ "Фірма ''Херсоноблагробуд"

загальною площею 113.5 кв.м. а саме: бетонний майданчик № 23 площею 33 кв.м.

(договір оренди), бетонний майданчик площею 9 кв. м (додаткова угода №4),

бетонний майданчик №239 площею 71.5 кв. м (додаткова угода №7).

Додатковою угодою № 8 від 01 січня

2007 року строк дії договору оренди №11/04-01 продовжено до 31 грудня 2007

року.

12 лютого 2007 року між сторонами

укладено додаткову угоду № 9 до договору оренди, за п. 1 якої встановлено, що з

01 січня 2007 року плата за оренду одного квадратного метру бетонного

майданчика складає 8,73 грн. за місяць, у т.ч. ПДВ., а з 01 лютого 2007 року

10,06 грн. за місяць, з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 193 ГК України,

положення якої кореспондується з нормами ст. 526 ЦК України, суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових

актів, договору.

Суди встановили, що у зв'язку із

неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати 17

липня 2008 року позивачем на адресу відповідача направлено лист №1-4/11-221 з

повідомленням про відмову від договору оренди від 11 квітня 2001 року і вимогою

про звільнення та повернення об'єктів оренди протягом 10 днів з моменту

одержання листа, а також погашення заборгованості по орендній платі.

Згідно поштового повідомлення

вказаний лист отримано відповідачем 23 липня 2008 року, вимоги щодо повернення

майна та сплати заборгованості ним не виконані.

Господарськими судами попередніх

інстанцій встановлено, що відповідачем умови Договору та додаткових угод до

договору щодо оплати орендної плати в повному обсязі з березня 2008 року станом

на 05 серпня 2008 року (момент подання позову) не виконано.

Господарськими судами попередніх

інстанцій встановлено, що лист про відмову від договору оренди отримано

відповідачем, про що свідчить підпис про вручення.

Господарські суди попередніх

інстанцій вказують, що доводи відповідача стосовно сумнівності підпису на

поштовому повідомленні є необґрунтованими, оскільки лист направлено за

вказаними відповідачем у договорі та додаткових угодах адресах, дійсність яких

відповідачем не заперечується, крім того, в суді першої інстанції дане питання

відповідачем не піднімалося.

Виходячи з викладеного господарські

суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір оренди вважається таким

що припинився і відповідач відповідно до вимог ст. 785 ЦК України зобов'язаний

повернути об'єкт оренди негайно у стані, в якому він був одержаний, або у стані

який зазначено в договорі.

Вказане також обумовлено сторонами

в п. 4.6 договору оренди від 11 квітня 2001 року, відповідно до якого

встановлено обов'язок відповідача звільнити орендовані майданчики в разі

припинення дії договору та передати їх за актом позивачу в справному стані на

протязі 10 днів.

Господарськими судами попередніх

інстанцій вказано, що збільшення позивачем розміру орендної плати на індекс

інфляції у односторонньому порядку з письмовим повідомленням про це відповідача

є правомірним, оскільки зазначене передбачено умовами договору, зокрема,

додатковою угодою №7 (п.5) та додатковою угодою №8 (п.4), в яких сторони дійшли

згоди про викладення п. 7.4 договору оренди в наступній редакції: у випадку

зміни цін та тарифів або у інших випадках, передбачених законодавчими актами

України, орендодавець має право у односторонньому порядку на підставі офіційно

встановленого індексу інфляції змінити розмір орендної плати, повідомивши про

це орендаря письмово.

Відносно доводів відповідача, що

позивач не є власником земельних ділянок, на яких розташовані передані в оренду

бетонні майданчики та, відповідно, про безпідставність вимог позивача щодо його

витребування господарські суди попередніх інстанцій зазначають, що за укладеним

між сторонами договором оренди відповідачу були передані у користування саме

бетонні майданчики, а не земельні ділянки.

Господарськими судами попередніх

інстанцій також взято до уваги, що протягом дії договору з квітня 2001 року

відповідачем не заперечувалася наявність переданих йому у користування бетонних

майданчиків, акти приймання-передачі підписані відповідачем без зауважень,

орендна плата сплачувалася включно по лютий 2008 року.

Господарськими судами попередніх

інстанцій також взято до уваги свідоцтво позивача про право власності на

бетонні та щебеневі майданчики.

Відповідно до ст.1117

ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати

доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові

господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази

або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України, виходячи з викладених встановлених обставин справи

господарськими судами попередніх інстанцій, вважає вірними їх висновки про

правомірність заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути

бетонні майданчики з приведенням їх у придатний для подальшого використання

стан.

При цьому, колегія суддів вважає помилковими

застосування в даному випадку судами ст.ст. 224, 225 ГК України та стягнення

2000 грн. як збитків.

Господарськими судами попередніх

інстанцій встановлено, що для надання юридичної допомоги позивач звернувся до

ТОВ Юридичне агентство "Дерн, Лошкарьов та партнер" та поніс витрати

за договором про надання юридичних послуг № 24-03/08 від 11 червня 2008.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України під

збитками розуміють витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або

пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для

відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Заявлена позивачем вимога про

стягнення грошової суми у розмірі 2000 грн. витрачена ним у зв'язку з

отриманням юридичним послуг від іншої особи безпосередньо, а тому не може

розглядатися як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі

витрати не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з фактом неналежного

виконання відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.

В даному випадку витрати на

юридичні послуги за своєю правовою природою не відносяться до збитків за іншим

договором, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх

наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку із заборгованістю, яка

стягується позивачем, а здійснюється на власний розсуд.

Виходячи з викладеного, колегія

суддів Вищого господарського суду України на підставі вищенаведених

встановлених та досліджених фактичних обставин справи перевіривши застосування

судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає

доводи касаційної скарги приватного підприємця ОСОБА_1 такими, що не знайшли

свого підтвердження, тому погоджується з висновками місцевого та апеляційного

господарського суду, рішення та постанову яких залишає без змін, за виключенням

стягнення 2000  грн. як збитків.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119-11111 Господарського процесуального

кодексу України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного

підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду

Херсонської області від 02 жовтня 2008 року та постанову Запорізького

апеляційного господарського суду від 28 листопада 2008 року у справі №

4/396-ПН-08 в частині стягнення 2000 грн. збитків скасувати, в решті залишити

без змін.

Головуючий суддя                                                           

І. Плюшко

Судді:                                                                               

Ж. Бернацька

          С.

Самусенко