Ухвала

від 14.04.2010 по справі 1-52

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-52 Номер провадження 11-а-265/2010Головуючий у 1-й інстанції Педяш С.І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 року м. Полтава

Колегія суддів сулової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді - Копитько Л.І.

Суддів - Гонтар А.А., Лісіченко Л.М.

з участю прокурора Гриня Н.Т.

захисника - адвоката ОСОБА_2

засудженого - ОСОБА_3

потерпілого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві кримінальну справу за апеляціями прокурора Пирятинського району Полтавської області та засудженого ОСОБА_3 на вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 січня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та

мешканець АДРЕСА_1,

громадянин України, не судимий,-

засуджений за ст.291 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та відповідно др ст.76 КК України його зобов»язано не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

Вирішено питання про долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що він 28 липня 2005 року близько 17.00 год., керуючи мопедом «Ямаха» з пасажиром ОСОБА_5 та рухаючись по вул. с.Малютинці Пирятинського району Полтавської області, не врахувавши дорожню обстановку, не вибрав безпечний інтервал, порушивши вимоги п.п.12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, почав здійснювати обгін автомобіля САЗ-3507, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався в попутному напрямку, з правої сторони і допустив з ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир мопеда ОСОБА_5 отримав смертельну травму.

В апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, не оскаржуючи фактичних обставин справи і правильності кваліфікації дій засудженого, ставиться питання про скасування вироку щодо ОСОБА_3 у зв»язку із неправильним застосуванням кримінального закону, а саме: призначенням занадто м»якого покарання і безпідставним застосуванням до нього ст. 75 КК України - неправильним звільненням засудженого від відбуття покарання і постановлення нового вироку, яким засудити ОСОБА_3 за ст. 291 КК України на 3 роки обмеження волі реально.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 ставить питання про скасування вироку через дані порушення судом вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинм справи, а справу направити на новий судовий розгляд до іншого суду.

Інші учасники процесу вирок не скаржили.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію і заперечив проти апеляції прокурора, пояснення захисника - адвоката ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4, які підтримали апеляцію засудженого, заперечивши проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляції прокурора та засудженого задоволенню не підлягають.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи та зробив обгрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_3 про порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух та спричинило загибель ОСОБА_5

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину за встановлених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на зібраних в установленому порядку і детально досліджених у судовому засідапнні доказах в їх сукупності.

Твердження ОСОБА_3 про його невинуватість у вчиненні даного злочину позбавлені підстав і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі даними протоколів огляду місця ДТП, огляду транспортних засобів, відтворення обстановки і обставин вчинення злочину, даними чудово-медичної експертизи дослідження трупу ОСОБА_5, даними висновку додаткової судово-автотехнічної експертизи, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, показаннями експерта ОСОБА_9

Як видно з матеріалів справи, рухаючись мопедом по вул. села Малютинці Пирятинського району Полтавської області ОСОБА_3 не забезпечив безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель потерпілого ОСОБА_5

Ці обставини підтверджуються показаннями свідків, висновками судово-медичної та судово-автотехнічної експертизи.

Зокрема, вони грунтуються на показаннях свідка ОСОБА_6, учасника даного ДТП, стосовно якого кримінальну справу закрито на підставі п. «б» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, котрий під час досудового слідства і в суду показав, що 28 липня 2005 року близько 17 години він, керуючи автомобілем САЗ-3507, їхав прямолінійно по правій стороні вулиці с. Малютинці Пирятинського району. Перед поворотом праворуч за 15-20м знизив швидкість до 5 км/год. І, подивившись у зовнішні дзеркала і не побачивши транспортних засобів, почав повертати праворуч до господарства своїх батьків. В цей момент почув хлопок, зупинив автомобіль, вийшов з нього і побачив потерпілих і мопед під автомобілем.

Показання ОСОБА_6 в цій частині послідовні і підтверджуються даними протоколу огляду місця події ДТП, акту обстеження місця дорожньо-транспортної пригоди, протоколу відтворення обстановки і обставин події злочину, висновків судово-автотехнічних експертиз.

Також ці обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_7, який показав, що він стояв у своєму дворі і бачив як водій вантажного автомобіля ОСОБА_6 повільно, зі швидкістю приблизно 30 км/год. Їхав по правій стороні дороги, через кілька хвилин на мопеді з більшою швидкістю, приблизно 40 км/год. проїхали ОСОБА_3 з пасажиром ОСОБА_5, згодом дізнався, що вони зіткнулися.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що 28 липня 2005 року в 17 годин вона сиділа біля двору та чекала сина ОСОБА_6 з зерном і побачила автомобіль під керуванням сина, який їхав дуже повільно по правій стороні дороги, а коли автомобіль почав повертати до її двору, вона побачила хлопців ОСОБА_5, які на великій швидкості виїхали на мопеді з-під гілля берези і вдарилися об автомобіль її сина ОСОБА_6

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 ОСОБА_10 Смерть ОСОБА_5 настала від субарахноїдального крововиливу, викликаного травмою голови, що супроводжувалася переломом основи черепу. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливів під м№які мозкові оболонки, забитих ран чола справа та лівого плеча, множинних крововиливів, саден та зчесування епідермісу голови, тулубу та кінцівок, що утворилися при ударі об тупі тверді предмети, в тому числі з жорсткою поверхнею, якими могли бути деталі вантажного автомобіля та поверхня шляху при ДТП в якості пасажира мопеда, в строк та обставинах, викладених в постанові і за ступенем тяжкості відносяться до смертельних ушщкоджень /т.4 а.с.53/.

Та обставна, що зіткнення сталося на смузі руху ОСОБА_3 навпроти подвір»я ОСОБА_11, при цьому автомобіль САЗ був напівповернутий до подвір»я, підтверджується даними протоколу огляду місця події /т.4 а.с. 12-17/, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8

Не заперечує цього факту і сам засуджений ОСОБА_3

Будь-яких доказів, що ОСОБА_3 вжив заходів до зниження швидкості або гальмування в справі нема. Не випливає це й з висновку автотехнічної експертизи на слідстві і додаткової - в судовому засіданні.

В основу обвинувального вироку суд поклав висновок № 652/653 додаткової судової автотехнічної експертизи від 19.09.2008 року, проведеної експертом Полтавського відділення ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса про те, що в конкретній дорожній ситуації водій мопеду ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів, виконавши вимоги п.п.12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, для цього у нього не було перешкод технічного характеру.

Оскільки водій мопеду «Ямаха» ОСОБА_3 при наближенні до транспортного засобу, що рухався попереду, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості руху до швидкості руху автомобіля, при випередженні транспортного засобу не дотримався безпечного бокового інтервалу, то його /ОСОБА_3М./ дії не відповідали вимогам п.п. 12.3, 13.1., 13.3 Правил дорожнього руху України і знаходилися з технічної точки зору в причинному зв»язку з пригодою /т.4 а.с. 144-148/.

Сам засуджений ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував факту зіткнення мопеду під його керуванням з автомобілем САЗ під керуванням водія ОСОБА_6 28 липня 2005 року на вулиці с. Малютинці Пирятинського району близько 17 год.

Однак своєї вини не визнав і пояснив, що він за 50 м побачив автомобіль САЗ під керуванням ОСОБА_6 Автомобіль загальмував і він теж знизив швидкість. Потім автомобіль виїхав на ліву частину проїзної частини і він, думаючи, що автомобіль буде повертати вліво, не змінюючи руху, прискорив швидкість руху мопеда і почав здійснювати обгін, так як перешкод у нього попереду не було. Порівнявшись з автомобілем САЗ, автомобіль різко повернув праворуч і сталося зіткнення, в результаті якого пасажир мопеду ОСОБА_5 загинув.

Проте, такі показання ОСОБА_3 суд правильно не взяв до уваги, оскільки відповідно до даних висновку додаткової судової автотехнічної експертизи №652/653 від 19.09.2008 року такі показання ОСОБА_3 з технічної точки зору неспроможні.

Так, як зазначено у даному висновку експертизи, за умов, вказаних водієм ОСОБА_3 в судовому засіданні, мопед «Ямаха» з моменту зміни напрямку рух автомобіля САЗ-3607 до місця зіткнення встигає покинути його смугу руху раніше, ніж останній переміститься до смуги руху мопеду «Ямаха», і зіткнення взагалі б не мало місце. Дана обставина свідчить про те, що показання водія ОСОБА_3 в частині вказаного ним в судовому засіданні механізму пригоди з технічної точки зору неспроможні /т.4 а.с. 148/.

З показань в судовому засіданні спеціаліста, завідувача сектору судових автотехнічних експертиз Полтавського відділення ХНДІСЕ ім. С.М. Бокаріуса ОСОБА_9 вбачається, що він підтвердив висновок вказаної вище експертизи, при цьому зауважив, що висновок робився на показаннях підсудного ОСОБА_3 і своїми діями останній порушив Правила дорожнього руху України і його дії знаходяться в причинному зв»язку з даною пригодою. Підтвердив, що показання ОСОБА_3 про обставини дорожньо-транспортної пригоди технічно неспроможні.

Такий висновок суду й експерта відповідає фактичним обставинам події.

Отже, викладені в апеляції засудженого доводи про те, що він діяв в межах правил дорожнього руху, є безпідставними та необгрунтованими і спростовані наведеними у вироку доказами.

Сам ОСОБА_3 не мав прав на водіння транспортних засобів і на той час, як він пояснив апеляційному суду, не знав Правил дорожнього руху України.

Не забезпечивши безпеки руху мопеда, що спричинило загибель потерпілого, він повинен нести відповідальність за порушення діючих на транспорті правил за ст.291 КК України.

В результаті докладного дослідження і належної оцінки сукупності здобутих у справі доказів суд дійшов до обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин, які відповідають фактичним обставинам справи і правильно кваліфікував його дії за ст.291 КК України.

Будь-яких процесуальних порушень, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винності ОСОБА_3 та кваліфікації його дій органами досудового слідства та судом не встановлено.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Доводи апеляції прокурора про призначення ОСОБА_3 занадто м»яке покарання та безпідставне звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком необгрунтовані.

Основне покарання ОСОБА_3 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

Правильно суд також застосував до засудженого і ст.ст.75, 76 КК України, звільнив від відбування призначеного покарання з певним іспитовим строком та покладенням певних обов»язків.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про можливість призначення йому покарання в межах санкції статті, якою він засуджений, врахувавши тяжкість вчиненого злочину: позитивні характеристики з місця проживання і роботи, а також те, що обтяжуючих покарання обставин не встановлено та він вперше притягується до кримінальної відповідальності, у виді обмеження волі строком на 2 роки.

Суд в достатній мірі врахував всі обставини справи та дані про особу винного, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що виправлення і перевиховання засудженого можливе без відбування реального обмеження волі.

Як видно з матеріалів справи, з часу вчинення злочину минуло понад чотири роки. В цей час ОСОБА_3 зарекомендував себе з позитивної сторони, має сім»ю, на утриманні має малолітню дитину, працює, не вчинив будь-яких вчинків, які б свідчили про його суспільну небезпечність та необхідність ізоляції від суспільства.

Колегія суддів враховує також думку потерпілого ОСОБА_4 - батька загиблого ОСОБА_5, який просить не карати засудженого.

Твердження апеляції прокурора про те, що суд не врахував тих обставин, ОСОБА_3 вини не визнав, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, тому не розкаявся, не може бути підставою для застосування більш суворого покарання, оскільки визнати вину чи не визнавати її - це право обвинуваченого.

Посилання на те, що ОСОБА_3 не вжив жодних заходів до відшкодування завданої шкоди, необгрунтоване і не відповідає дійсності, оскільки потерпілий ОСОБА_4 апеляційному суду пояснив, що ОСОБА_3 приймав участь в похованні сина, який є йому двоюрідним братом, допомагаючи і матеріально.

З врахуванням всіх обставин справи та даних про особу винного, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливо досягти без відбування ним призначеного покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

З огляду наведеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання є необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, і не є занадто м»яким для нього, а тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

Порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи і розгляді в суді, які б були підставою для скасування вироку, не встановлено.

Постановлене щодо ОСОБА_3 судове рішення відповідає вимогам законних підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не знайшла.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 січня 2010 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції прокурора Пирятинського району Полтавської області та засудженого ОСОБА_3 - без задоволення.

С У Д Д І:

ОСОБА_1 ОСОБА_12 ОСОБА_13