Рішення

від 17.09.2009 по справі 37/185пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/185пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.09.09 р.                                                                                     Справа № 37/185пн                               

при помічнику Левшиної Я.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерно-виробниче підприємство „ІНТЕРТЕХ”, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 20241036

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”,           м. Маріуполь, ідентифікаційний код 00191158

про: зобов'язання Відповідача прийняти продукцію, перелік якої погоджено у специфікації №3 від 18.08.2008р. до договору №4600031937/502 від 15.01.2008р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Романенко П.В. (за довіреністю №б/н від 10.06.2008р.);

від Відповідача  – не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 21.07.2009р. на 25.08.2009р., з 25.08.2009р. на 03.09.2009р., з 03.09.2009р. на 17.09.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інженерно-виробниче підприємство „ІНТЕРТЕХ”, м. Дніпропетровськ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про зобов'язання Відповідача прийняти продукцію, перелік якої погоджено у специфікації №3 від 15.07.2008р. до договору №4600031937/52 від 15.01.2008р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №4600031937/502 від 15.01.2008р.  в частині відмови від прийняття продукції, обумовленої специфікацією №3 від 18.08.2008р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір купівлі-продажу №4600031937/502 від 15.01.2008р., специфікацію №3 від 18.08.2008р., листи №07-03/1263 від 15.10.2008р., №535 від 02.12.2008р., накладну №95 від 04.12.2008р, акт від 05.12.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 42, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 15, 19, 525, 526, 651, 655, 689, 690, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Позивачем на виконання вимог суду та задля підтвердження власної позиції надані додаткові  документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.30-53, 63, 64).

Клопотаннями від 25.08.2009р. (а.с.а.с.28, 29) Позивач виправив описки у позовній заяві щодо реквізитів договору і специфікації, вимагаючи прийняття рішення про зобов'язання Відповідача прийняти продукцію, перелік якої погоджено у специфікації №3 від 18.08.2008р. до договору №4600031937/502 від 15.01.2008р.

Відповідач надав відзив від 21.08.2009р. з додатками (а.с.а.с.23-27), в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що зазначений в позові договір (за первісними реквізитами) не укладався, а також надав доповнення до відзиву №09-37/185 від 27.08.2009р. (а.с.а.с.58,59), в якому проти позову (з урахуванням виправлених реквізитів договору і специфікації) заперечив, вказуючи на прийняття Позивачем пропозиції відносно не відвантаження продукції.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.  

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2008р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладений договір постачання № 4600031937/502 (а.с.а.с.9-11), згідно п.п. 1.1., 12.3 якого  Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та сплатити „Продукцію”, зазначену у відповідних Специфікаціях до цього договору. Продукція поставляється на умовах, викладених у даному договорі або в Специфікаціях. Договір діє до 21.12.2009р.

Відповідно до розділу 4 договору Продукція поставляється на умовах DDP ТОВ “МК „Азовсталь”, якщо інші умови поставки не будуть визначені в Специфікаціях. Продукція повинна бути поставлена в строки, передбачені в специфікаціях до договору.

Специфікацією №3 від 18.08.2008р. (а.с.12) сторони дійшло згоди щодо постачання визначеної продукції на умах DDP (склад Покупця) зі строк поставки - 50 календарних днів з дати підписання даної специфікації обома сторонами та на умовах 100% сплати вартості продукції по факту її отримання на складі Покупця протягом 20 банківських днів з дати поставки і отримання Покупцем визначених у договорі документів та рахунку на попередню оплату.

Примірник означеної специфікації, наданий Позивачем 03.09.2009р. (а.с.64), містить дату „15.01.2009р.”  біля підпису Постачальника, тоді як примірник, наданий разом із позовом означеної відмітки не містить.

15.10.2008р. Відповідач направив Позивачу лист № 07-03/1263 (а.с.13), в якому просив не здійснювати поставку продукції за специфікацією №3 від 18.08.2008р. до договору № 4600031937/502 до письмового повідомлення.

У відповідь Позивач направив Відповідачу лист №535 від 02.12.2008р. (а.с.14), в якому посилаючись на витрати щодо зберігання продукції, сплату відсотків по банківським кредитам внаслідок неодержання оплати, повідомив Відповідача про те, що перша партія замовленої продукції буде поставлена  05.12.2008р.

На виконання умов договору, Позивачем 04.12.2008р. була виписана видаткова накладна №95 (а.с.15) на частину визначеної у специфікації №3 продукції та із залученням Фізичної особи-підприємця Ціваша  О.В. (а.с.а.с.47-49) у якості перевізника було відряджено співробітника  Фурсова І.В. (а.с.50) до Відповідача для відвантаження обладнання.

Як вбачається з акту від 05.12.2008р. (а.с.16), складеного за участю працівників Позивача та Ціваша  О.В., Відповідач відмовився від прийняття доставленої продукції.

У зв'язку з викладеним Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач по суті позовних вимог заперечив з підстав, викладених доповненнях до відзиву №09-37/185 від 27.08.2009р.  (а.с.а.с.58,59).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання зобов'язань за договором з прийняття обумовленої специфікацією продукції.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору постачання № 4600031937/502 від 15.01.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом  з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти такий товар і сплати за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж,  які (ст.655, 662 та 689) також передбачають кореспондуючи обов'язки сторін з передачі та прийняття товару.  

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір постачання № 4600031937/502 від 15.01.2008р. є належною підставою для виникнення у сторін взаємообумовлених зобов'язань з передання та прийняття товару на визначених умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором. І такий обов'язок вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, зважаючи на визначені у розглядуваному випадку умови DDP (склад Покупця). В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.   

Означений взаємозв'язок між обов'язками сторін кваліфікується судом як такий, що передбачає зустрічне виконання зобов'язань у розмінні ст. 538 Цивільного кодексу України за певною послідовністю, згідно якої діям Покупця з прийняття товару мають передувати дії Постачальника з його доставки та вручення.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України стосовно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Позивач як постачальник не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із передання (з доставкою) всього визначеного специфікацією №3 від 18.08.2008р. товару Відповідачу не пізніше 50 календарних днів з моменту підписання специфікації, а Відповідач як покупець, в свою чергу, повинен був прийняти товар, поставлений згідно визначених у специфікації умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Позивач допустив порушення покладеного на нього обов'язку з доставки  визначеної кількості товару у встановлений строк, оскільки, виходячи з дати підписання специфікації №3 (за примірником, наданим разом із позовом) – 18.08.2008р., 50-ти денний строк добігає кінця 07.10.2008р., тоді як спроба доставити товар була здійснена лише 05.12.2008р. -  із істотним простроченням, оскільки будь-яких належних доказів здійснення дій з доставки товару протягом належного строку до справи не надано.  При цьому Позивач намагався доставити лише частину встановленого до відвантаження товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України таке неналежне виконання зобов'язання з боку Постачальника кваліфікується судом як порушення цього зобов'язання.

За таких обставин, Відповідач, який відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу України та ч. 4, 6 ст. 193 Господарського кодексу України, управнений не приймати часткового і неналежного  виконання обов'язку Позивача з постачання, не може вважатися таким, що прострочив свого зобов'язання з прийняття, з огляду на прострочення Позивача – кредитора в означеному зобов'язанні згідно із ч. 4 ст. 612 та ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України.

Означеного висновку суду не змінює і відлік моменту підписання специфікації з відмітки на примірнику, наданому Позивачем 03.09.2009р. (15.09.2008р.), оскільки у такому випадку 50-ти денний строк добігає кінця  03.11.2008р. – також за довго до вчиненої Постачальником спроби доставити товар 05.12.2008р.

Таким чином, власне прострочення з боку Позивача унеможливлює існування факту порушення його прав як Постачальника з боку Відповідача відносно прийняття товару, визначеного специфікацією №3 від 18.08.2008р., а отже – і задоволення позовних вимог. Дійсно, за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України обов'язковою умовою для застосування певного способу судового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктивного права/інтересу з боку Відповідача. Більш того, судом також враховується принцип побудови правопорядку в Україні, закріплений в ч. 1 ст. 19 Конституції України, згідно якого ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством, у даному випадку – приймати прострочене виконанням зобов'язання.  

Судові витрати, понесені Позивачем,  у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у повній мірі відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерно-виробниче підприємство „ІНТЕРТЕХ”, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 20241036) до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”,           м. Маріуполь (ідентифікаційний код 00191158) про зобов'язання Відповідача прийняти продукцію, перелік якої погоджено у специфікації №3 від 18.08.2008р. до договору №4600031937/502 від 15.01.2008р., у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.09.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя