Постанова

від 23.12.2010 по справі 2-а-13/09

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-13/09 Головуючий у 1-й інстанції: Грибан І.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

Іменем України

"23" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,

при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Житомирської митниці на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 03 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Житомирської митниці про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду із позовом до Житомирської митниці про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності від 24 квітня 2008 року №0093/101000001/2008.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 03 листопада 2009 року позов задоволено: скасовано постанову Житомирської митниці від 14 травня 2008 року по справі №0093/101000001/2008 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 355 Митного кодексу України та закрито провадження по справі.

На зазначену постанову суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як на підставу для задоволення позовних вимог суд першої інстанції посилається на те, що обов'язок визначення коду товару, відповідно до вимог ст. 313 Митного кодексу України, віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД є виключною компетенцією митних органів, а не декларантів.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вищенаведені ним підстави для задоволення позову не відповідають нормам матеріального права та зібраним доказам по справі.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що 04 квітня 2008 року позивач подав до митного оформлення ВМД в режимі «ІМ40»на 13 найменувань товару, які надійшли на адресу ТОВ «Бакалланд Україна»м. Житомир, вул. Ватутіна, 188, Україна від фірми «ВАКАLLFND' SA»(Польша), у тому числі товар за №7 «Суміш фруктова для кексу», вартістю 21 816 грн. Цього ж дня зазначену вантажно-митну декларацію було прийнято до митного оформлення та присвоєно №101000001/2008/003481.

У графі 31 товару №7 вказані повні дані про вантаж відповідно до маркування та товаросупровідних документів, а у графі 33 визначено код товару -НОМЕР_1.

07 квітня 2009 року рішенням відділу номенклатури та класифікації товарів Житомирської митниці №КТ-101-135-08 щодо класифікації згідно з УКТ ЗЕД, товар, заявлений до митного оформлення, класифікується за кодом: НОМЕР_2.

10 квітня 2008 року головним інспектором сектору №1 відділу митного оформлення №1 Житомирської митниці ОСОБА_3 складено протокол №0093/101000001/2008, яким зафіксовано порушення митних правил ОСОБА_2

На підставі зазначеного протоколу Житомирською митницею була винесена постанова від 14 травня 2008 року по справі №0093/101000001/2008 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 355 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн. за те, що він, як особа, уповноважена на роботу з митницею від імені декларанта ТОВ «Бакалланд Україна» м. Житомир, 04 квітня 2008 року подав до митного оформлення ВМД №1010000001/8/003481 складену в режимі «ІМ40»на товар за №7 -«суміш фруктова для кексу».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо правильності визначення коду товару, заявленого до митного оформлення. При цьому визначальною ознакою щодо правильності визначення коду є його кількісний, хімічний склад, який містить відповідний вид товару.

Наказом Державної Митної служби України від 01 жовтня 2003 року №646 затверджено Порядок роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України. Порядок визначає функції митних органів при здійсненні контролю й прийнятті рішень для визначення коду товару. У пункті 2.9 Порядку вказано, що код товару, зазначений у будь-яких документах, наданих разом із запитом, не є визначальним для класифікації при митному оформленні товарів, а носить інформативний (довідковий) характер. Рішення про визначення коду товару приймається митним органом на підставі характеристик товару, які є визначальними.

Зміна коду УКТ ЗЕД митним органом в такому випадку повинна бути обґрунтованою та підтверджуватись встановленими характеристиками товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТ ЗЕД.

Разом з тим, відповідачем не підтверджено правильність визначення ним коду товару УКТ ЗЕД, як і не встановлено, які хімічні складові входять до складу товару, що декларувався позивачем. Для встановлення хімічного складу товару, що впливає на визначення коду, необхідні спеціальні знання якими працівники митниці не володіють.

Отже, для встановлення хімічних складових, які входять до складу товару необхідно було залучити експертів в даній галузі.

Проте, для підтвердження правильного визначення коду товару відповідач не звертався до експертних установ, а сам визначив код товару відповідно до аналізу його хімічного складу, що являється неприпустимим, оскільки відповідач не володіє спеціальними знаннями для визначення хімічного складу товару та наявності біологічно активних речовин.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не було достатніх підстав для притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підтвердження фактів порушень позивачем митних правил відповідач не надав належних доказів, як і не підтвердив правомірність свого рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -змінити в мотивувальній частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 201, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення.

Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 03 листопада 2009 року змінити в мотивувальній частині.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2010 року.