Рішення

від 16.11.2010 по справі 2-539

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-539

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Ставнійчука B.C.

при секретарі Трибіді Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Томашпіль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики, відшкодування моральної шкоди-

встановив:

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики, посилаючись на те , що 9 вересня 2009 року за договором позики він передав ОСОБА_2 300 доларів США під 15 % річних, а та зобов'язалася повернути суму позики та проценти від неї на протязі двох місяців. В подальшому вони з ОСОБА_2 досягли згоди про повернення суми позики та процентів від неї на протязі червня 2010 року. Оскільки відповідачка взятих на себе за договором зобов'язань не виконала, позивач просить стягнути з відповідачки 2400 грн., що становить еквівалент суми позики, та 356,97 грн. процентів від суми позики. Крім того, діями відповідачки позивачеві заподіяно й моральну шкоду, яка полягає у душевних переживаннях і розмір цієї шкоди він визначає в сумі 500 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав із наведених в позовній заяві підстав.

Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала частково, а саме, лише про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу та процентів від суми за договором позики, та відмовити у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд уважає що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині вимоги про стягнення суми позики в розмірі 300 доларів США, в іншій частині заявлених позовних вимог повинно бути відмовлено, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 9 вересня 2009 року ОСОБА_2 позичила в ОСОБА_1 гроші в сумі 300 доларів США під 15% річних, які зобов»язалася повернути на протязі двох місяців про що власноручно написала боргову розписку. В подальшому сторони досягли згоди про повернення суми позики та процентів від неї на протязі червня 2010 року, однак узятого на себе зобов»язання відповідачка не виконала.

Відповідно до довідки ВАТ «Державний ОСОБА_3 банк України» від 16.11.2010 р. №613 офіційний курс гривні до долара США складає 793,2700 грн. за 100 доларів США. Таким чином еквівалент 300 доларів США за договором позики станом на 16.11.2010 р. складає 2379,81 грн. 93,2700 x 3 = 2379,81).

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір позики, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми позики в розмірі 300 доларів США підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 5 розділу VIII прикінцевих положень Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон) передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п. 6 ст. 4 Закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Таким чином, при вирішенні позовної вимоги про стягнення процентів від суми позики, не підлягають застосуванню норми ч.І с.1048 ЦК на підставі зазначених вище положень закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

За змістом ч.І ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Однак, як у позовній заяві, так і під час розгляду судом справи по суті позивачем не наведено незаперечливих і переконливих доказів в обгрунтування заподіяної йому відповідачкою моральної шкоди, якими саме діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір цієї шкоди в сумі 500 грн., а тому в цій частині заявлених позовних вимог повинно бути відмовлено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі, які складаються з оплаченого позивачем державного мита в сумі 51 грн. та сплачених в сумі 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 1046, 1048, 1049, 1167 ЦК України, ст.ст. 1, 4, пунктом 5 розд.УШ «Прикінцевих положень» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2379,81 грн суми позики, що за курсом ВАТ «Державний ОСОБА_3 України» становить еквівалент 300 доларів США та судові витрати по справі, які складаються із 51 грн сплаченого державного мита і 120 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 2550,81 грн.

В решті позову відмовити, як заявленому безпідставно.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд.

Суддя