Ухвала

від 10.02.2014 по справі 436/3119/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/304/14 Справа № 436/3119/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року м. Дніпропетровськ

10 лютого 2014 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Горецькій В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю В«МагелланВ» про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, -

в с т а н о в и л а:

До суду звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«МагелланВ» про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Рішенням Самарського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по справі яким позов задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з договору купівлі-продажу від 26 квітня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом ДРНО ОСОБА_4 вбачається, що ТОВ «Виробник» (код ОКПО 30489467) в особі директора ОСОБА_5 продало, а ОСОБА_6, ОСОБА_2 купили цех по виробництву санітарно-побутового паперу з залізобетонних плит А, загальною площею 571,9 кв.м та слідуючі господарські будівлі та споруди: КПП дерев'яний Б, вбиральню металеву Г, ворота металеві 1, огорожу залізобетонні плити 2, зливну яму залізобетонні кільця з.я, очисні споруди бетоні 3, що знаходяться в с. Чаплі Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, вул. Єлова, 1-д, розташовані на земельній ділянці площею 3000 кв.м. (т. 1 а.с. 36, 91, 92, т. 2 а.с. 48, 72, 73, 166).

28 червня 2008 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть 1-КИ № 231511 (т. 1 а.с. 38, 93, т. 2 а.с. 49). 03 жовтня 2008 року ОСОБА_3 подав до нотаріальної контори Красногвардійського району м. Дніпропетровська заяву про прийняття спадщини за законом після померлої його матері ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 40, 94, т. 2 а.с. 50).

З державного акту на право постійного користування землею виданого 22 жовтня 1999 року вбачається, що державний акт на право постійного користування землею Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробник» видано Любимівською сільською радою народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області і що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 0,3 гектарів землі для будівництва цеху по виробництву целюлози, дерев'яної маси, паперу і картону (т. 1 а.с. 96).

Як вбачається з матеріалів справи суб'єкт з найменуванням ТОВ «Виробник» під ідентифікаційним кодом 30489467 не значиться в ЄДРПОУ по Дніпропетровській області станом на 12 січня 2011 року (т. 1 а.с. 101).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що спірні правовідносини регулюються Конституцією України, ЦК УРСР Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом першої інстанції також встановлено, що продаж майна здійснено юридичною особою ТОВ «Виробник» (код ОКПО 30489467), проте договір не містить відтиску печатки продавця. Договір купівлі-продажу від 26 квітня 2002 року з боку продавця підписано юридичною особою ТОВ «Виробник» (код ОКПО 30489467), якої на момент укладання договору не існувало, що підтверджується письмовими доказами, а саме Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т. 1 а.с. 102) та листом Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 12.01.11 (т. 1 а.с. 101).

З матеріалів справи вбачається, що така юридична особа як ТОВ «Виробник» дійсно існувала, про те її код ЄДРПОУ є 30189467, що не відповідає коду зазначеному у договорі купівлі-продажу від 26 квітня 2002 року. Більш того, відповідно до листа Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 13.12.10 (т. 1 а.с. 100) та повідомлення про скасування суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи (т. 1 а.с. 129) юридичну особу ТОВ «Виробник» (ЄДРПОУ 30189467) ліквідовано 27.11.2001 року. Отже, ТОВ «Виробник» (від імені якого договір купівлі-продажу від 26 квітня 2002 року підписала директор ТОВ «Виробник» ОСОБА_5В.) на момент укладення договору було ліквідовано.

У юридичної особи правоздатність і дієздатність виникають одночасно від моменту її створення і припиняються також одночасно від дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її створення чи припинення відповідно.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що договір купівлі-продажу від 26 квітня 2002 року є таким, що укладений стороною, яка не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, а тобто нікчемним.

Отже, жодних прав ні у ТОВ «Виробник» ні у його засновників (учасників) після його ліквідації на спірне майно не було, а тому відповідно його продаж був неможливим, що свідчить про безпідставність доводів позивачів про порушення їхніх прав як власників.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Посилання позивачів на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року (т. 1 а.с. 4-5, 16-17), як на підставу набуття права власності на нерухоме майно є хибним, оскільки спростовується зазначеним рішенням та є лише вільним трактуванням рішення на свою користь, оскільки право власності на нерухоме майно може виникнути у особи на підставі рішення суду про визнання права власності.

Ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, в разі якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Що стосується самовільних будівель, прибудов та переобладнань зазначених в рішенні реєстратора (т. 2 а.с. 157) та довідці (т. 2 а.с. 168),доказів, які б свідчили про реєстрацію права власності на нерухоме майно по вул. Єлова, 1д, с. Чаплі за ОСОБА_3 та отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право власності в зв'язку з виконанням самочинного будівництва суду не надано.

Суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 331, 376 1297, 1299 ЦПК України ЦПК України, ст.ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачі не надали доказів щодо їх не допуску на об'єкт та що самовільне будівництво здійснено саме відповідачем у 2008 році і те,що ОСОБА_3 не надано суду документи, на підтвердження отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та його реєстрацію .

Відмовляючи у позовних вимогах в частині звільнення прилеглої території за адресою: вул. Єлова 1-Д, в с. Чаплі, Дніпропетровській області, то відмовляючи в позові суд першої інстанції вірно виходив з положень ст.ст. 126, 152, 158, 193 ЗК України.

Документом у земельно-кадастрових інформаційних відносинах визнається передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, або на іншому носієві. Опис та індивідуалізація кожної земельної ділянки дозволяє відокремити одну земельну ділянку серед інших, здійснити її якісну та економічну оцінку, присвоїти кожній земельній ділянці кадастровий номер. До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні й цифрові) схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять зазначені відомості.

Відповідно до ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 374 ЦК України, суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Позивачами не надано суду жодного належного доказу, щодо наявності у них права власності або користування земельною ділянкою (прилеглою територією) за адресою: вул. Єлова 1-Д, в с. Чаплі, Дніпропетровській області.

Оскільки для здійснення захисту свого права у спосіб, який обрали позивачі, а саме: припинення дії, яка порушує право, п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, необхідна наявність права, питання щодо захисту якого ставиться, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 15. п. 3 ч. 2 ст. 16, ст. 391 ЦК України та вищевикладених обставин, позивачі не є особами, право яких може бути порушено у зв'язку з перешкодами у користуванні майном по вул. Єлова, 1д, с. Чаплі, Дніпропетровська область, що є предметом спору по даній справі.

Також судом першої інстанції вірно враховано, що склад та обсяг майна зазначеного в договорі-купівлі продажу не відповідає фактичному кількісному складу майна на час розгляду справи. Між тим доказів здійснення будівництва саме позивачами або спадкодавцем суду надано не було. Крім того, позивачами не надано суду жодних доказів щодо правових підстав належності їм на праві власності або праві користування земельною ділянкою та звернення до землевпорядних органів про відведення їм цієї відповідної земельної ділянки.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень по ним.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Крім того приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді