Ухвала

від 14.01.2011 по справі 10-6/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 10-6/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10 - 6/11 Головуючий 1 інст. Скользнєва Н.Г..

Категорія ст. 165-2 КПК України Доповідач 2 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2011 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого: Бараненко Л.Я.

суддів: Алейнікова Г.І. , Дадашева С.В.

за участю прокурора: Гірного В.І., адвоката ОСОБА_2. ОСОБА_3

розглянувши в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляцією прокурора на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2010 року, якою відмовлено в обрані запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, у відношенні

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, холостого, ІНФОРМАЦІЯ_3, який навчається у В«Запорізькому коледжі радіоелектронікиВ» , зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 В«аВ» , кв.23, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України.

Як вбачається з постанови районного суду, ОСОБА_3 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що 30 листопада 2010 року, приблизно о 20 годині, разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за попередньою змовою, прибули до гуртожитку по пр. Леніна, 117-а у м. Запоріжжя. О 20 годині 30 хвилин ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проникли до кімнати гуртожитку №503-4, розташованої на 5-ому поверсі, де з погрозою застосування ножа здійснили розбійний напад на ОСОБА_7 та ОСОБА_8, заволодівши при цьому їх майном на загальну суму 1400 гривень. ОСОБА_3, відповідно своєї ролі, повинен був знаходитися у коридорі гуртожитку та контролювати прилягаючу територію, забезпечуючи безперешкодне здійснення злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_4А

Після цього, реалізувавши свій злочинний намір до кінця, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зникли з місця злочину.

16 грудня 2010 року відносно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Цього ж дня ОСОБА_9 був затриманий в порядку ст.115 КПК України.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2010 року був продовжений строк затримання до 10 діб.

24 грудня 2010 року постановою ст.слідчого СВ Жовтневого РВ ЗМУ МУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_10, ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення по ст. 186 ч.3 КК України.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2010 року було відмовлено в обрані запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 по тим підставам, що ОСОБА_3 раніше не судимий та неповнолітній, має постійне місце проживання за яким позитивно характеризується, навчається у ВПУ № 27 м. Запоріжжя де також позитивно характеризується, вину у скоєному злочині визнав в повному обсязі та щиросердо розкаявся, тяжких наслідків по справі не настало, матеріальну шкоду потерпілим відшкодував, крім того, в матеріалах справи відсутні підстави передбаченні 148 КПК України для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В апеляції прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, просить постанову районного суду скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що постанова районного суду є необґрунтованою та винесена всупереч вимогам ст. ст. 148, 155 КПК України, так як районний суд не врахував те, що ОСОБА_3 скоїв злочин який згідно ст. 12 КК України є тяжким, а санкція статті за даний злочин передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 8 років. Крім того, судом не взято до уваги, що ОСОБА_3 є ініціатором здійсненого умисного злочину та знаходячись на свободі він немає постійного місця проживання, тим самим може ухилитися від органу дізнання та суду чим перешкоджатиме встановленню істини по справі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції, захисника ОСОБА_11 та пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, які вважають, що постанова районного суду є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 165-2 КПК України якщо слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він вносить за згодою прокурора подання в суд.

У відповідності зі ст. 148 КПК України, підставою для обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту можуть бути такі дані, які дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини у справі або продовжити злочину діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 150 КПК України.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 В«Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартоюВ» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Однак в поданні слідчого, погодженого прокурором від 17.12.2010 року, серед мотивів та підстав для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, вказано тільки те, що ОСОБА_3 скоїв тяжкий злочин; офіційно не працює; постійного місця проживання та реєстрації не має.

Розглядаючи подання суд вивчив мотиви і підстави, вказані слідчим та прокурором і прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що суд правильно при обранні запобіжного заходу врахував обставини, вказані в ст. 150 КПК України, а також те, що ОСОБА_3 раніше не судимий та неповнолітній, має постійне місце проживання, навчається у ВПУ № 27 м. Запоріжжя, вину у скоєному злочині визнав в повному обсязі та щиросердо розкаявся, тяжких наслідків по справі не настало.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 165-2, 362-366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2010 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у відношенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Головуючий:

Судді: