Постанова

від 06.03.2007 по справі 13/434

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/434

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.03.2007                                                                                           № 13/434

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Малетича  М.М.

                                        Студенця  В.І.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -Павленко Г.М., довіреність від 21.08.2006р.,

 від відповідача Осадчук О.Б., довіреність від 04.01.2007р.,

ТрубінВ. В., директор,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Нова лінія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.11.2006

 у справі № 13/434 (Євдокимов О.В.)

 за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Нова лінія"

 до                                                   Приватне підприємство "Антес плюс"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 39334,81 грн.

 Суть рішення і скарги:

Закрите акціонерне товариство “Нова лінія”(надалі – ЗАТ “Нова лінія”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Приватного підприємства “Антес плюс” (надалі – ПП “Антес плюс”, Відповідач) про стягнення 39 334,81 грн.

Під час розгляду справи Позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з Відповідача 30 719,85 грн. в рахунок відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.11.2006р. у справі № 13/434 в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2006р. у справі № 13/434 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ЗАТ “Нова лінія” в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушені норми матеріального і процесуального права, зокрема: ст. ст. 674, 675, 668, 679 і 1209 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ст.ст. 22, 38, 85 і 87 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджувався з доводами та вимогами Позивача, викладеними ним в апеляційній скарзі і вважав, що рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2006р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на нього апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, ЗАТ “Нова лінія” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до ПП “Антес плюс” про стягнення 39 334,81 грн., в тому числі: 38 227,53 грн. – заподіяної матеріальної шкоди і 1 107,28 грн. – штрафу за неякісний товар, з уточненням позовних вимог про стягнення 30 719,85 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2006р. у справі № 13/434 в задоволенні даного позову було відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що Позивачем по справі не було доведено належними засобами доказування вину Відповідача в заподіянні шкоди, а саме – виготовленні неякісних стелажів і їх подальшої передачі для експлуатації, що призвело до їх падіння та, відповідно, пошкодження розміщеного на них товару.

При цьому, суд першої інстанції, як на докази, посилався тільки на акт випробування б/н від 15.12.2005р. (надалі – Акт випробування) та лист Позивача за №450 від 19.12.2005р., якими начеб-то і спростовувались доводи Позивача.

Разом з тим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість доводів Позивача, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, Відповідач, на підставі технічного завдання Позивача, запропонував останньому встановлення на подвір”ї супермаркету “Нова лінія” № 1, що на Харківському шосе, 168 в м. Києві, стелажів “СБКС тм” для розміщення палетної продукції: висотою - 4 500 мм, довжиною балки - 2 700 мм, глибиною - 1 100 мм, кількістю полиць - 3 шт., кількість рівнів зберігання - 4 шт., кількістю секцій - 8 шт., кількістю погрузочних місць - 96 шт. і навантаженням на полицю - до 3 500 кг, загальною вартістю 15 613,20 грн. Строк виконання замовлення становив 2-3 тижні після попередньої оплати в розмірі 50 % від загальної вартості товару (стелажів).

На підставі замовлення Позивача, Відповідач, відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000188 від 09.11.2005р., зобов”язався поставити Позивачу один комплект стелажів “СБКС тм” вартістю 22 145,52 грн., а Позивач – прийняти та оплатити товар на умовах договору.

В подальшому, Позивач, на підставі вказаного рахунку-фактури платіжним дорученням № 15056 від 18.11.2005р. перерахував на користь Відповідача за обумовлений товар 11 072,76 грн., що становить 50 % від його вартості.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

В той же час, згідно ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також хляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Тому, в даному випадку, як дійсно встановив місцевий господарський суд у своєму рішенні, укладення договору між сторонами здійснювалось у спрощений спосіб.

Також, суд дійшов правильного висновку і про те, що укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов”язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов”язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов”язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до ч. 2 цієї статті Закону, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару покупець зобов”язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов”язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Крім того, відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов”язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ж ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товарупокупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

В даному випадку, згідно складеного та підписаного представниками сторін акту введення стелажів в експлуатацію за № 1 від 07.12.2005р. (надалі – Акт введення в експлуатацію), Відповідач передав, а Позивач прийняв змонтоване обладнання “СБКС тм” для їх подальшої експлуатації. При цьому, Відповідач підтвердив відповідність змонтованого ним обладнання технічним умовам і його монтаж технічному завданню.

Проте, як видно з матеріалів справи, 10.12.2005р. сталося падіння секції стелажів “СБКС тм” разом з товаром, в результаті чого було пошкоджено розміщений на ньому товар загальною вартістю 30 719,85 коп., про що був складений акт за № 101205/01-01 від 10.12.2005р. (надалі – Акт № 101205/01-01).

Як стверджує Позивач, причиною деформації стійок стелажа та його падіння було те, що вони були виготовлені з П-подібного швелеру меншої товщини, а саме: замість товщини 3 мм вказані стійки були товщиною 2,4-2,6 мм., що не відповідало їх технічним умовам і було зафіксовано в Акті № 101205/01-01.

У зв”язку з цим, судова колегія Київського апеляційного господарського суду констатує, що судом першої інстанції було безпідставно прийнято, як належний та достовірний доказ відсутності вини Відповідача в заподіянні Позивачу матеріальної шкоди, Акт випробування, оскільки такий був складений 15.12.2005р. у відсутність представника ЗАТ “Нова лінія” (або інших незалежних спеціалістів) тільки за участю представника виготовлювача стелажів, який є зацікавленою особою.

Щодо вищезгаданого листа ЗАТ “Нова лінія” за № 450 від 19.12.2005р., на який теж посилався суд першої інстанції у своєму рішенні, то такий теж не можна прийняти в якості належного доказу по даній справі, оскільки в ньому йдеться про подію, що начеб-то сталася 19.12.2005р., тоді як в даному випадку мова йде про подію 10.12.2005р.

В той же час, на думку апеляційної інстанції, Відповідачем по справі жодним чином не було спростовано ту обставину, що падіння секцій стелажів “СБКС тм”, яке мало місце 10.12.2005р., до встановлення яких на подвір”ї супермаркету “Нова лінія” № 1, що на Харківському шосе, 168 в м. Києві, мав безпосереднє відношення Відповідач, сталося через невідповідність змонтованого обладнання технічним умовам і технічному завданню, що було зафіксовано у відповідному Акті № 101205/01-01 від 10.12.2005р., який було підписано як представниками Позивача, так і представниками Відповідача, при чому – без будь-яких застережень.

При цьому, також безпідставним є посилання суду першої інстанції на п.1 ст.668 ЦК України, згідно якої ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом, оскільки вказана норма закону діє лише в тому випадку, коли товар був переданий якісним без скритих конструктивних недоліків і його пошкодження або знищення сталось по вині самого покупця, третіх осіб або по причині стихійного лиха, що не мало місця в даному випадку.

В той же час, як видно з матеріалів справи, пошкодження товару сталося не з причин дії стихійного лиха, третіх осіб, та дії покупця (в даному випадку - Позивача), а з причин конструктивного недоліку, який виразився у меншій товщині стійок стелажів – замість товщини стійок 3 мм, згідно технічних умов, в процесі монтажу були використані стійки з товщиною 2,4-2,6 мм. Тобто, фізична товщина стійок 3 мм - це не довільна величина, а технічний параметр, що міститься в технічних умовах на дані стелажі, який був зафіксований у вищезазначеному Акті № 101205/01-01.

Згідно ст. 1209 ЦК України продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) зобов”язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від їхньої вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах. Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, на думку апеляційної інстанції, Відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не було доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень і, зокрема, факту виникнення недоліку товару внаслідок порушення самим Позивачем правил користування чи зберігання товару.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.

У зв”язку з цим, апеляційна скарга ЗАТ “Нова лінія” підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду – повному скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, --

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Нова лінія” задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2006р. у справі № 13/434 за позовом Закритого акціонерного товариства “Нова лінія” до Приватного підприємства “Антес плюс” про стягнення 39 334,81 грн., скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення у справі № 13/434, яким змінений позов Закритого акціонерного товариства “Нова лінія”, задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “Антес плюс” (м. Київ, вул. Автопаркова, 7, код ЄДРПОУ 31747853, р/р 26003052601015 у філії “РЦ “ПриватБанку” м. Києва, МФО 320649) на користь Закритого акціонерного товариства “Нова лінія”  (м. Київ, Харківське шосе, 168, код ЄДРПОУ 30728887, р/р 26003001302427 в ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 300528) 30 719,85 грн. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, 155,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Справу № 13/434 повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Малетич  М.М.

                                                                                          Студенець  В.І.

 13.03.07 (відправлено)