Рішення

від 06.02.2009 по справі 39/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/62

06.02.09

За позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю

"Українська промислова

                          компанія          „Трансмашкомплект"

до                        Акціонерного

комерційного промислово - інвестиційного банку (закрите

                          акціонерне

товариство).

третя          особа, яка  не

заявляє  самостійні

вимоги  на 

предмет

спору  на 

стороні  відповідача     Національний банк          України 

про                        стягнення 617 760 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники сторін:

Від позивача:          Голуб В.Є.

Від відповідача:    Русавський А.О.

Від третьої особи: ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою

відповідальністю "Українська промислова компанія

„Трансмашкомплект"  (позивач)

звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного

комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство)

(відповідач) та просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від

14.01.2009 р. та уточнення позовних вимог від 29.01.2009 р. розірвати договір

про відкриття та розрахунково -касове обслуговування № 373 від 01.04.2005 р.,

який був укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком

в особі філії „Подільське відділення Промінвестбанку в м. Київ” та Товариством

з обмеженою відповідальністю „Українська промислова компанія „Трансмашкомплект”

та стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку

(закрите акціонерне товариство) 1 896 177, 22 грн. заборгованості, з них 1 634

000, 00 грн. суму основної заборгованості, 163 400 грн. пені, 13 967, 35 грн.

-3% річних, 84 809, 87 грн. 

-інфляційних. Позивач  також  просить 

покласти  на  відповідача 

судові  витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує

неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про відкриття та

розрахунково - касове обслуговування № 373 від 01.04.2005 р., відповідно до

умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання відкрити поточний рахунок та

здійснювати його розрахунково -касове обслуговування, але в порушення умов

вказаного договору не виконав платіжні доручення на перерахування коштів з

рахунку позивача, згідно його платіжних доручень.

Ухвалою суду від 12.12.2008 р.

порушено провадження у справі № 39/62, розгляд 

справи  призначено на 22.12.08

р.  о 09:50.

Відповідач надав відзив на позовну

заяву, в якому проти задоволення 

позовних вимог заперечував, з 

огляду  на те, що постановою

правління Національного банку України 

від 07.10.2008 №308 було введено мораторій на задоволення вимог

кредиторів, а тому відповідач повинен виконувати кредиторські вимоги по своїх

зобов'язаннях лише після припинення дії мораторію, так як строк виконання

зобов'язань по перерахуванню коштів не настав.

Представником позивача у судовому

засіданні 22.12.2008р. було заявлено клопотання про вжиття заходів до

забезпечення позову. Клопотання представника позивача відхилене,  як необґрунтоване.

Ухвалою Господарського  суду м. 

Києва  від  22.12.2008 

року розгляд  справи  відкладено 

на  16.01.2009  року 

та  залучено  до участі у 

справі  в  якості третьої  особи, 

яка не  заявляє  самостійні 

вимоги  на  предмет 

спору  на стороні  відповідача - 

Національний   банк  України.

Третя  особа надала пояснення по  справі, в якому зазначила, що банки у своїй

діяльності незалежні і НБУ, як регулятор, не має права втручатися у діяльність

кожного окремого банку, а відтак банк діє на власний розсуд  відповідно до нормативно -правових актів.

Ухвалою Господарського суду міста

Києва від  16.01.2009р. розгляд справи

відкладено на 02.02.2009  року,

відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 02.02.2009р.

оголошувалася перерва до 06.02.2009р.

В судовому засіданні 06.02.2009р.

за згодою представників сторін в порядку ст. 85 Господарського процесуального

кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників

сторін, третьої  особи, дослідивши наявні

у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали

документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, з'ясувавши обставини

справи, на яких ґрунтується позов Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2005р. між Товариством з

обмеженою відповідальністю „Українська промислова компанія „Трансмашкомплект”

(позивач) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите

акціонерне товариство) в особі філії „Подільське відділення Промінвестбанку в

м. Київ (відповідач) було укладено договір про відкриття та  розрахунково-касове обслуговування

банківського рахунку № 373 (надалі - договір), за умовами якого відповідач

відкриває позивачу поточний рахунок НОМЕР_1 та відповідно до умов договору

надає послуги, пов'язані з прийманням і зарахуванням на рахунок позивача

грошових коштів, що йому надходять, виконує розпорядження позивача про

перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій

за рахунком, тобто проводить розрахунково-касове обслуговування позивача,

згідно з діючим законодавством України, статутом відповідача, тарифом платних

послуг, що надаються відповідачем.

Відповідно до п.3.1 договору

відповідач зобов'язувався здійснювати переказ коштів та здійснювати

розрахункові операції у відповідності з Інструкцією „Про безготівкові

розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої Постановою НБУ №22

від 21.01.2004р.

Відповідно до п.3.1.2. договору при

здійсненні розрахункових операцій в національній валюті сторони використовують

платіжні інструменти у формі платіжного доручення, платіжної вимоги -доручення,

платіжної вимоги, розрахункового чека, акредитива.

Відповідно до п. 4.1. договору,

позивач має право самостійно розпоряджатися наявними коштами на своєму рахунку

з дотриманням вимог чинного законодавства, за винятком випадків, передбачених

законом та договором.

Згідно з п. 5.1.1. договору

відповідач зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунково-касове

обслуговування позивача.

Згідно з п.5.1.2. договору

відповідач зобов'язується виконувати документи, прийняті від позивача протягом

операційного дня. Операційний день триває з 8-30 год. до 16-45 год.

02 жовтня 2008р. відповідачем

прийнято від позивача платіжне доручення № 873 на переказ коштів у сумі 584

000,00грн. з поточного рахунку позивача в Філії „Подільське від. ПІБ в м.

Києві” на поповнення свого рахунку НОМЕР_2 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”.

02 жовтня 2008р. відповідачем

прийнято від позивача платіжне доручення № 874 на переказ коштів у сумі 1 050

000, 00 грн. з поточного рахунку позивача в Філії „Подільське від. ПІБ в м.

Києві” на поповнення свого рахунку НОМЕР_2 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”

Згідно з виписки з рахунку НОМЕР_3

в Філії „Подільське від. ПІБ в м. Києві” від 02 жовтня 2008р. вказані платіжні

доручення відповідачем були виконані 02 жовтня 2008р. о 19 годин 42 хвилини.

Таким чином, з урахуванням умов

договору на розрахунково-касове обслуговування № 873 від 01.04.2005 р.,

відповідач повинен був виконати платіжні доручення позивача в повному обсязі в

день їх прийняття від позивача.

Проте, згідно довідки №90-02\2560

від 21.10.2008р. ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” кошти на рахунок позивача НОМЕР_4

у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”  не

надійшли.

10 листопада 2008 р. позивач надав

відповідачу платіжні доручення № 881 на суму 584 000 грн. та № 882 на суму 1 050

000, 00 грн. для виконання грошового переказу на рахунок позивача грошових

коштів в ВАТ «Райффайзен банк Аваль». Платіжні доручення були повернуті

відповідачем. На зворотному боці платіжного доручення зазначено,  що вони повернуті без виконання, з причини

відсутності коштів на рахунку.

Наведене свідчить,  що відповідачем не виконано платіжні

доручення позивача №873 від 02.10.2008р., №874 від 29.10.2008р., №881 від

10.11.2008р., №882 від 10.11.2008р., в той час, коли в силу взятих на себе

зобов'язань за договором на розрахунково-касове обслуговування №373 від

01.04.2005р. відповідач повинен був здійснити відповідні перерахування грошових

коштів.

          Відповідно до ст. 509 Цивільного

кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 УК

України.

Згідно із ст. 14 ЦК України,

цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом

цивільного законодавства.  Договором  є 

домовленість   двох  або більше  

сторін, спрямована на встановлення, зміну  або 

припинення   цивільних  прав  та

обов'язків (ч. 1 ст. 626  ЦК

України).   При  цьому, відповідно до   ст. 627  

ЦК України    сторони є  вільними 

у  визначені  умов 

договору. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від

зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ст. 193

Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу

України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного

кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати

і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові

кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і

видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону

України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” платіжне доручення -

розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ

визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. При

використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається

завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на

виконання.

Банки мають забезпечувати

фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання (п. 22.4 ст. 22

Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”).

Згідно з ч. 3 ст. 1068 Цивільного

кодексу України, п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ

грошей в Україні”, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або

перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку

відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений

договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 22.9 ст. 22 Закону

України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” банки виконують

розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в

межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику

обслуговуючим його банком кредиту. У разі недостатності на рахунку платника

коштів, для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача, на

момент його надходження до банку платника, цей банк здійснює часткове виконання

цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на

рахунку платника, на рахунок отримувача.

У разі порушення банком

розпорядження клієнта, про перерахування грошових коштів з його рахунку, банк

повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок

клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані

збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 Цивільного кодексу України).

Статтею 1074 Цивільного кодексу України

визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що

знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права

розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Доказів обмеження права позивача

розпоряджатися власним рахунком за рішенням суду відповідачем  не надано.

Судом  встановлено, 

що направлені відповідачу 

позивачем  листи №1585 від 08

жовтня 2008р. та №1591 від 21 жовтня 2008р. та №26 від 24 жовтня 2008р. з

вимогою виконати платіжні доручення та надати пояснення стосовно їх

невиконання, залишені  відповідачем  без відповіді та  задоволення.

Зазначені  обставини відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 610 Цивільного

кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 32.2. Закону України „Про

платіжні системи та переказ коштів в Україні” передбачено, що у разі порушення

банком, що обслуговує платника, строків виконання  доручення 

клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний  сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка

суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10

відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між

ними.

Посилання відповідача на дію

мораторію, введеного постановою правління НБУ від 07.10.2008 № 308, є

неправомірним з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої ст.

1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями

використання грошових коштів клієнта, та встановлювати інші, не передбачені

договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на

власний розсуд.

Відповідно до ст. 75 Закону України

„Про банки і банківську діяльність”, у разі істотної загрози платоспроможності

банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.  

Згідно із ст. 85 Закону України

„Про банки і банківську діяльність”, з метою створення сприятливих умов для

відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим

Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам,

Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог

кредиторів, під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше

шести місяців.

Постанову правління НБУ від

07.10.2008 № 308, на яку посилається відповідач у офіційному друкованому органі

оприлюднено не було, доказів її оприлюднення відповідачем надано не було.

Позивач надав відповідь Міністерства юстиції України №1305-08-29 від

04.12.2008р. на запит адвоката, з якого слідує, що постанова № 308 від

07.10.20087р. Національного банку України „Про призначення тимчасової

адміністрації у акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку” у

Міністерство юстиції на реєстрацію не надходила, але згідно п.2 Положення про

державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів

виконавчої влади, затверженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28

грудня 1992р. №731, державній реєстрації підлягають нормативно правові акти, що

зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий

характер.

Законом України «Про банки і

банківську діяльність»та Постановою правління НБУ № 308 від 07.10.2008 не

надано відповідачу право блокувати операції по поточним рахункам клієнтів.

      Статтею 611 Цивільного

Кодексу передбачено, що одним із способів захисту порушеного права є зокрема

розірвання договору. Суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено

договірні зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням умов

договору № 373 від 01.04.2005р. За  таких

обставин, позовні вимоги позивача про розірвання договору про відкриття та

розрахунково -касове обслуговування №373 від 01.04.2005р. є  обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача про стягнення

заборгованості по невиконаних платіжних дорученнях від 02 жовтня 2008р. №873 на

переказ коштів у сумі 584000,00 грн. та №874 на переказ коштів у сумі

1050000,00 грн. з поточного рахунку позивача (на загальну суму 1634000 грн.) з

огляду їх неналежного виконання відповідачем 

є  обґрунтованими  та 

підлягають  задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного

кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час

прострочення,  а також три проценти

річних  від  простроченої 

суми.

Вимоги позивача щодо стягнення

163400,00 грн. пені у відповідності до п.3.2.2. Закону України від 05.04.2001р.

„Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, 13 967, 35 грн. трьох

відсотків річних, 84 809, 87 грн. інфляційних 

втрат є  обґрунтованими та  підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу

України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права

у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності із ст. 33 ГПК

України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на

підстави своїх вимог чи заперечень, 

при  цьому, відповідно до  ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального

кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими

засобами доказування. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених

позивачем  не надав.

За 

таких обставин,  позовні  вимоги 

підлягають  задоволенню   повністю.

Позивач також просить стягнути

80000,00 гривень витрат за послуги адвоката. Відповідно до ст. 48 ГПК України,

витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку,

встановленому Законом України “Про адвокатуру”.    Оплата праці адвоката  здійснюється 

на  підставі  угоди 

між громадянином  чи  юридичною 

особою  і адвокатським об'єднанням

чи адвокатом (ст. 12 Закону України “Про адвокатуру”).

Як свідчать матеріали справи,

позивачем укладено договір № 43 про надання послуг адвоката від 05.11.2008

року  з адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво на

право зайняття адвокатською діяльністю № 1447/10, видане Київською обласною

кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 30.09.1998 р.). Умовами  зазначеного 

договору   передбачено, що

адвокат  ОСОБА_1 взяв  на 

себе зобов'язання   виконувати

правову  роботу,  пов'язану з 

врегулюванням спору  з Акціонерним

комерційним промислово-інвестиційним банком щодо   невиконання 

платіжних  доручень  на 

суму  № 873, № 874   від 02.10.2008  року, 

в  тому числі, і в

господарському  суді. Вартість  адвокатських 

послуг   по договору  складає 

160000,00 грн.

На підставі договору № 43 від

05.11.2008  року, позивач здійснив

оплату  послуг адвоката в розмірі

80000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №11 від 28.01.2009 р.

За таких обставин, вимоги позивача

про відшкодування витрат за послуги адвоката обгрунтовані та підлягають

задоволенню, оскільки відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального

кодексу України, витрати на оплату послуг адвоката відносяться до судових

витрат та стягуються на користь позивача, з відповідача, у разі задоволення

позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України,

стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує

державне мито за рахунок другої сторони. За 

таких обставин, витрати   по  сплаті 

держмита в  розмірі 19 046,

78  грн. та  витрати 

на  інформаційно-технічне

забезпечення судового  процесу  в 

розмірі  118,00 грн. за   подання 

позову  покладаються на  відповідача. 

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49,

82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста

Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір про відкриття та розрахунково-касове

обслуговування банківського рахунку №373 від 01.04.2005р. укладений між

Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії

„Подільське відділення Промінвестбанку в м. Київ” та Товариством з обмеженою

відповідальністю „Українська промислова компанія „Трансмашкомплект”.

Стягнути з Акціонерного

комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство),

(01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12; 

ідентифікаційний код 09322194), з будь-якого рахунку, виявленого

державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства

з обмеженою відповідальністю „Українська промислова компанія

„Трансмашкомплект”, (04080, м. Київ, вул. Туровська 18/20; ідентифікаційний код

32668081; рахунок НОМЕР_4 у ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль”, МФО 380805),

1634000,00 (один мільйон шістсот тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп. основної

заборгованості, 163400,00 (сто шістдесят чотири тисячі) грн. пені, 13967,35

(тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 35 коп. трьох відсотків річних,

84809,87 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот дев'ять) грн. 87 коп. інфляційних

витрат,   19046, 78 (дев'ятнадцять тисяч

сорок шість) грн. 78 коп. державного мита, 

118, 00  (сто вісімнадцять) грн.

00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу та  80000, 00 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп.

витрат понесених на оплату адвокатських послуг. 

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого

відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                   

Гумега  О.  В.

Дата  підписання 

рішення

06.02.2009  року