Постанова

від 28.07.2009 по справі 8/033-09

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/033-09

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

28.07.09 р.                                                                                          № 8/033-09          

28.07.2009 року                                                                                    Справа № 8/033-09

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Тарасенко К.В. (доповідач по справі),

суддів:                                        Шкурдової Л.М

                                                  Шевченко В.Ю.

секретар судового засідання    Матвієвська Г.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.07.2009 року

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «ім. 9 Січня»на рішення господарського суду Київської області від 22.04.2009 року (дата підписання повного тексту –29.04.2009 року)

по справі № 8/033-09 (суддя Чорна Л.В.)

за позовом             Науково-виробниче підприємство інвалідів «СОЇ –КОМПЛЕКС»,

                                м. Київ,

до                            Державного підприємства «Дослідне господарство «ім. 9 Січня»,  

                                с. Озерна, Білоцерківський район, Київська область,

про                          стягнення 120 918, 45 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року Науково-виробниче підприємство інвалідів «СОЇ –КОМПЛЕКС»звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «ім. 9 Січня»про стягнення 99 201, 80 грн. основного боргу, 18 911, 83 грн. інфляційних витрат, 2 804, 82 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.04.2009 року у справі № 8/033-09 позов задоволено, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 99 201, 80 грн. основного боргу, 18 911, 83 грн. інфляційних витрат, 2 804, 82 грн. 3% річних, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду Київської області, Державне підприємство «Дослідне господарство «ім. 9 Січня» звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 22.04.2009 року по справі № 8/033-09 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та з невідповідністю висновків, викладених в ньому, обставинам справи.

Так, на думку скаржника, суд першої інстанції при прийнятті рішення не звернув уваги на те, що:

- сторони 16.08.2006 року уклали Договір про спільне вирощування саду, який є відповідно договором про спільну діяльність, та згідно умов якого відповідач повинен був надати земельну ділянку площею 8,5 га, а позивач нести витрати, передбачені цим договором в межах частки, що становить 101 528, 40 грн., які витрачаються на закупівлю саджанців та інших матеріалів;

- вищевказані умови договору сторонами виконано, сад посаджено, позивачем отримано від відповідача ягоди порічки на загальну суму 11 589, 93 грн., однак, не зважаючи на це позивач бажає стягнути кошти, які він вклав як частку за договором;

- позивачем не вчинялось дій, спрямованих на розірвання вказаного договору, у зв'язку з чим він є чинним, а сторони відповідно мають виконувати свої зобов'язання.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2009 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «ім. 9 Січня»прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 23.06.2009 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.06.2009 року склад колегії суддів змінено на наступний: головуючий суддя –Тарасенко К.В., судді Шкурдова Л.М., Шевченко В.Ю.

Ухвалами від 23.06.2009 та 02.07.2009 року розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України у зв'язку з неявкою представника відповідача відкладався на 02.07.2009 та 14.07.2009 року відповідно.

У судовому засіданні 14.07.2009 року у зв'язку з необхідністю витребовування додаткових доказів оголошено перерву до 28.07.2009 року.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити  рішення господарського суду Київської області від 22.04.2009 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Так, у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує:

-  договір про спільну діяльність від 16.08.2006 року перестав існувати для обох сторін, що його уклали, одразу, оскільки за їх мовчазною згодою жодні умови даного договору не виконані, зокрема відповідачем не виділялась у встановленому законом порядку земельна ділянка у спільну власність чи спільне користування з позивачем, а позивачем не передавалось майно (саджанці смородини, черешні) у спільну власність чи користування з відповідачем, не створювався окремий облік спільного майна, бухгалтерський облік та жодні господарсько-економічні операції спільної діяльності не проводилися, оскільки такої діяльності не існувало;

- позивачем надані докази того, що на підставі усного договору та довіреності, виданої відповідачем, НВПІ «СОЇ-КОМПЛЕКС»передало, а ДП Дослідне господарство «ім.. 9 Січня»прийняло товарно-матеріальні цінності, а саме: саджанці смородини, порічки, черешні, зерняткових, сітку оцинковану, дріт оцинкований та стовпи бетонні на загальну суму 99 201, 80 грн.;

- твердження відповідача про те, що позивачем отримано від спільної діяльності ягоди порічок на суму 11 589, 93 грн. не відповідає дійсності, оскільки дана продукція передавалась відповідачем в рахунок погашення боргу за мировою угодою від 15.01.2007 року, затвердженої постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2007 року у справі № 412/10-06;

- договір про спільну діяльність від 16.08.2006 року є розірваним у відповідності до ч. 3 ст. 651 ЦК України, що підтверджується тим, що ні одна із сторін не пред'явила одна одній претензій щодо невиконання умов даного договору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, при його прийнятті суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами на підставі Накладної № 3 від 06.08.2007 року та Довіреності Серії ЯНА № 492888 від 31.07.2007 року на отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей укладено правочин купівлі-продажу товару, у зв'язку з чим у відповідача після його отримання виник обов'язок щодо оплати. Оскільки станом на момент прийняття рішення відповідач за отриманий товар не розрахувався,  місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими  та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим їх задовольнив.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на позовну заяву щодо існування між сторонами договірних відносин по спільному вирощуванню саду судом першої інстанції відхилено з огляду на те, що в Договорі про спільне вирощування саду від 16.08.2006 року не зазначено про отримані по накладній товарно-матеріальні цінності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з даними висновками господарського суду Київської області та доводами позовної заяви, вважає їх помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

16.08.2006 року між ДП Дослідне господарство ім. 9 Січня Інституту буряків УААН (сторона-1) та НВПІ «СОІ-КОМПЛЕКС»(сторона-2) укладено Договір про спільне вирощування саду (надалі –Договір), відповідно до п. 1.1. якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання майна, коштів і зусиль спільно діяти в сфері садівництва для досягнення наступних загальних сільськогосподарських цілей: вирощування фруктів, ягід, овочів; здійснення оптової і роздрібної торгівлі продукцією власного виробництва, надання транспортних, експедиційних та інших послуг юридичним та фізичним особам, зменшення сукупних витрат матеріально-технічних та інших ресурсів для отримання максимального прибутку, спільне використання фахівців та працівників обох сторін на умовах і в режимі, що не порушують статутних обов'язків кожної із сторін, інші види діяльності, спрямовані на досягнення вказаних цілей та не заборонених чинним законодавством України (а.с. 20).

Виходячи з всебічного аналізу положень укладеного між сторонами договору, за своєю правовою природою він є різновидом договорів про спільну діяльність –договором простого товариства.

Так, відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. (ч. 2 ст. 1131 ЦК України).

Правові відносини, що виникають на підставі договору простого товариства, регулюються параграфом 2 глави 77 ЦК України.

За договором простого товариства учасники беруть на себе зобов'язання поєднати свої вклади та спільно діяти для отримання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).

Договір простого товариства вважається консенсуальним договором, тобто він вступає в силу з моменту досягнення сторонами згоди по всім суттєвим умовам договору та належного оформлення цієї згоди.

Так, зі змісту ст. 1132 ЦК України вбачається, що спочатку сторони укладають договір, а потім виконують зобов'язання щодо передачі вкладів.

Згідно Розділу 6 укладеного між сторонами Договору сторона-1 зобов'язується внести свою частку наступним чином: надання (виділення) для закладання саду земельну ділянку в розмірі 8, 3 га строком на 10 років стороні-2 для частки у спільному вирощуванні. Загальний внесок сторони-1 становить 25 %, що складає 25% загального внеску сторін.

Сторона-2 зобов'язується внести свою частку наступним чином: грошовими коштами та майном, виділеним на розвиток саду та облагороджування присадибної та земельної ділянки; закупівлею будівельних матеріалів (залізобетонних стовбців, сітки оцинкованої, дроту оцинкованої, щебеню, цементу, суміші гранітної) надані стороні-1 для частки у спільній діяльності; закупівлею саджанців смородини –10 000 шт., саджанців порічки –2 600 шт., саджанців черешні –800 шт., саджанців зерняткових – 1 350 шт. та інші матеріали на загальну суму 101 528, 40 грн. надані стороні-1 для участі у спільній діяльності. Загальний внесок сторони-2 становить 101 528, 40 грн., що складає 75 % загального внеску сторін.

06.08.2007 року по Накладній № 3 (а.с. 4) та Довіреності серії ЯНА № 492888 від 31.07.2007 року (а.с.5) ДП «Дослідне господарство ім. 9 Січня»отримало від НВПІ «Сої-Комплекс»товарно-матеріальні цінності на загальну суму 99 201, 80 грн., а саме: саджанці смородини на суму 30 234, 24 грн., саджанці порічки на суму 7 040, 80 грн., саджанці черешні на суму 8 000, 00 грн., саджанці зерняткових на суму 11 249, 96 грн., сітка оцинкована на суму 10 700, 00 грн., дріт оцинкований на суму 660, 00 грн., стовпи бетонні 220 шт. на суму 14 783, 17 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає невірним висновок суду першої інстанції, що передача вищезазначених товарно-матеріальних цінностей здійснювалась поза межами дії укладеного між сторонами Договору на спільне вирощування саду від 16.08.2006 року, оскільки на момент вчинення позивачем даних дій Договір був чинним, а відповідно до п. 6.1.2. Договору до обов'язків позивача входить закупівля відповідних будівельних матеріалів та саджанців для участі у спільній діяльності.

Згідно Розділу 7 Договору грошові і майнові внески сторін, а також майно, створене або придбане сторонами в результаті спільної діяльності, становить їхню загальну власність. Облік майна сторін ведеться стороною-2 (НВПІ «СОЇ-КОМПЛЕКС) у порядку, погодженому зі сторною-1 (ДП ДГ «ім. 9 Січня»).

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 16.08.2016 року (п. 10.1.Договору).

Доводи позивача стосовно того, що укладений між сторонами Договір не вступив у дію або є розірваним, не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1141 ЦК України договір простого товариства припиняється у разі: визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; смерті фізичної особи - учасника або ліквідації юридичної особи - учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору  щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками); відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; спливу строку договору простого товариства; виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.

У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав  вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Учасник, який вніс у спільну власність річ,  визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних з вищеперерахованих підстав для припинення дії Договору у відносинах між сторонами не існує.

Твердження позивача відносно того, що договір про спільну діяльність від 16.08.2006 року є розірваним у відповідності до ч. 3 ст. 651 ЦК України є необґрунтованим, оскільки не підтверджено жодними доказами.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом,  договір є відповідно розірваним або зміненим.

Одностороння відмова від договору не спричиняє, як правило, його автоматичне припинення, оскільки інша сторона має право оспорити односторонню відмову від договору у суді, який відповідно може визнати таку відмову неправомірною та зобов'язати сторону виконати договір.

ЦК України передбачає такі основні види односторонньої відмови від договору: як санкція за порушення умов договору другою стороною; як право на вчинення односторонньої відмови без застосування мір цивільно-правової відповідальності; як безпідставну відмову від договору за відсутності порушень умов договору другою стороною з покладенням на сторону, що відмовилася, негативних правових наслідків, передбачених договором або законом.

Сторони передбачили у п. 10.2. Договору, що даний договір розірванню в однобічному порядку не підлягає за винятком випадків, коли одна зі сторін систематично порушує умови договору та свої зобов'язання.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, лише письмове повідомлення засвідчує односторонню відмову від договору, а якщо договір був посвідчений нотаріально, він може вважатись розірваним лише у разі оформлення такого розірвання у нотаріальній формі. В протилежному випадку діє презумпція чинності відповідного договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбаченою, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено належним чином, що сторонами вчинялись дії, спрямовані на розірвання укладеного між ними Договору, як за взаємною згодою, так і в односторонньому порядку.

Посилання позивача на те, що за мовчазною згодою сторін договір не розпочав свою дію, оскільки жодні умови даного договору не виконані, колегією суддів оцінюються критично, оскільки невиконання умов договору може бути підставою для звернення до суду з позовом про зобов'язання виконати договір або про його розірвання та відшкодування збитків, але жодним чином не свідчить про те, що договір є неукладеним.

Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов Договору, він є підписаним та скріпленим печатками обох підприємств, у встановленому законом порядку недійним не визнавався, а отже є чинним.

З огляду на вищенаведене також є помилковим висновок позивача, що оскільки ні одна із сторін не пред'явила одна одній претензій щодо невиконання умов даного договору, він є розірваним.

Поряд з наведеним, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що він не позбавлений права розірвати  укладений між сторонами Договір у встановленому законом порядку, зокрема звернутися до суду з окремим позовом про його розірвання з підстав істотного порушення умов Договору другою стороною.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року № 11  «Про судове рішення»законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З огляду на все вищезазначене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 22.04.2009 року у справі № 8/033-09 прийняте за невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «ім. 9 Січня»на рішення господарського суду Київської області від 22.04.2009 року у справі № 8/033-09 –задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 22.04.2009 року у справі № 8/033-09 –скасувати повністю.

3.          Прийняти нове рішення у справі № 8/033-09, яким у позові відмовити повністю.

4.          Стягнути з Науково-виробничого підприємства інвалідів «СОЇ-КОМПЛЕКС»(код 32155450, р/р 260013012440 в АТ Старокиївський банк, МФО 321477, юридична адреса: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 7, фактична адреса: 04209, вул. Героїв Дніпра, 29, кв. 214,  м. Київ) на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «ім. 9 Січня» (код 00497673, р/р 26007385101141 Білоцерківське відділення Київська обласна філія АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013, адреса: 09183, вул. Липки, 6, с. Озерна, Білоцерківський район, Київська область) 604, 59 грн. відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою держаного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

6.          Матеріали справи № 8/033-09 повернути до господарського суду Київської області.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                              К.В. Тарасенко

Судді:                                                                                                      Л.М. Шкурдова

                                                                                                                В.Ю. Шевченко

Дата відправки  05.08.09