Рішення

від 01.09.2010 по справі 2-1854-10

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 2-1854-10

2-1854-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого-судді Маринчука М.П.

при секретарі Дехканбаєвій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умань справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії дітям війни, -

УСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, стягнення на їх користь недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії, як дітям війни, за період з 9.07.2007 р. по 29.07.2010 р. по 4101 грн. 50 коп. кожному.

Позивачі в судове засідання не з’явились за станом здоров’я, але на адресу суду надіслали заяву в якій зазначають, що свій позов підтримують повністю та просять справу слухати у їх відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив в її задоволені відмовити, оскільки, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не передбачений розмір мінімальної пенсії за віком, з якого належить обчислювати підвищення до пенсії, дане питання законодавчо не врегульоване. Виплата підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не проводилася через ненадходження коштів із Державного бюджету України на дані виплати, питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «Дитина війни» не вирішено у законодавчому порядку.

При нарахування таких виплат пенсійний фонд керується постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 р. „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадянВ»

Заслухавши в судовому представника відповідача, перевіривши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195 (далі - Закону № 2195), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі мають право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями посвідчень № 141/120996 та № 505/109015.

Пунктом 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р № 489 (далі - Закон № 489), зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону № 2195.

Крім того ст. 111 Закону № 489, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту »), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29-2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 ст.71, ст. ст. 98, 101, 103 Закону України «Про державний бюджет України на 2007» (справа про соціальні гарантії громадян) від 9.07.2007 p. № 6-рп/2007 року (далі - Рішення КСУ), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік , яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення: підпунктів 1-6 пункту 19 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107 - VI; ст.. 67 розділу І, пунктів 2- 4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 (в т.ч.п. 41) розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцевих положень» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, Рішенням КСУ визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, 4.2 ст. 19, ст. ст. 21, 22, п.1 ч. 2 ст.92, ч.1,2,3 ст. 95 Конституції України.

А відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до ч. 1,ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41Y74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання щорічної грошової допомоги дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Статтею 7 Закону № 2195 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік» № 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Крім того, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 8 квітня 2008р. 8-1, загальна сума надходжень з Державного бюджету України становить 25618,5 млн. грн., з яких дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами - 14489,3 млн. грн.., що на 1355,7 млн. грн.. більше від плану і пояснюється понадплановими надходженнями спеціального фонду.

Тобто, суд дійшов висновку, що оскільки ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 р. 3 489 передбаченого здійснення відповідних перерахувань бюджетних коштів на рахунок Пенсійного Фонду України, виплата дітям війни підвищень до пенсії повинна здійснюватись органами Пенсійного фонду України на місцях, які і мають бути відповідачами.

Згідно ст.. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню у межах цього строку з дня звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 8, 22, 46, 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 257 ЦК України, ст. ст. 10, 58, 60, 213 - 215 ЦПК України суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області по нарахуванню та невиплаті соціальної допомоги, як дітям війни.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області здійснити виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2 недоотриманої 30 % доплати до пенсії за віком як дітям війни за період з 1 серпня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 30 липня 2010 р. включно.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції.

Головуючий: М.П. Маринчук