Вирок

від 22.04.2010 по справі 1-539/10

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-539/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Метелешко О.В.

при секретарі Паєті О.В.

за участю прокурора Мороз О.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 17.02.2010 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 186 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, 29.12.2009 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин перебував по вул. Алма-Атинська, 43/57 в м. Києві у стані алкогольного сп’яніння разом зі своїм знайомим ОСОБА_3, якому потрібно було забрати свій мобільний телефон «Алькател», який він залишив у АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_4 Так, ОСОБА_2 залишився чекати на ОСОБА_3 у під’їзді, поки той забере належний йому мобільний телефон.

Тим часом, ОСОБА_2 зачекавши приблизно 15 хвилин, вирішив забрати ОСОБА_3 з АДРЕСА_2, після чого він зайшов до вказаної квартири, двері якої були відчинені, з метою знайти ОСОБА_3, який тим часом разом з господарем квартири ОСОБА_4 знаходився на сходинковій площадці.

У подальшому, ОСОБА_2 зайшов до кухні цієї квартири, однак не виявивши там ОСОБА_3, він помітив на столі ноутбук «Toshiba Sattellite A210-16F», і в цей час у нього виник злочинний умисел на повторне, таємне викрадення вказаного майна.

Реалізуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а також відсутністю сторонніх осіб, з корисливих спонукань, повторно, таємно викрав ноутбук «Toshiba Sattellite A210-16F» вартістю 5 000 гривень, який належить ОСОБА_5, після чого він з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 вину визнав повністю та пояснив, що 29 грудня 2009 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин біля будинку № 43/57 по вул. Алма-Атинська в м. Києві, зустрівся зі знайомими ОСОБА_3 та ОСОБА_6. Під час розмови, вони пішли до кафе «Балтика» та випили пива. Після чого, ОСОБА_3, повідомив, що йому потрібно забрати свій мобільний телефон, який забув у свого товариша, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5. Підійшовши до будинку, вони зайшли до під’їзду, ОСОБА_7 пішов до знайомого в кв. 253, а він з ОСОБА_7 почали чекати на першому поверсі. У під’їзді ОСОБА_7 зустрів знайомого, який попросив піти до магазину купити продукти харчування, так як той інвалід. Залишившись сам, він декілька хвилин почекав, а потім вирішив погукати ОСОБА_3, пішовши до кв. 253. Зайшовши в квартиру, там нікого не було, подивившись на кухню, він помітив на столі ноутбук «Тошиба» і в цей час у нього виник умисел на таємне його викрадення. Взявши ноутбук він пішов додому, а наступного дня після крадіжки даного ноутбука, зустрівся зі своїм знайомим, якому і продав даний ноутбук за 2 500 гривень.

Покази ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз’яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винність ОСОБА_2 в умисних діях, які виразились у повторному, таємному викраденні чужого майна (крадіжці), і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудному ОСОБА_2 виду та міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини справи та те, що тяжких наслідків від злочину не настало.

Судом також враховуються дані про особу підсудного, який під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 91-92), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 95), офіційно працює механіком ОТК на ПП «Парк-2», тобто займався суспільно-корисною роботою, та за місцем роботи характеризується позитивно (а.с. 96).

Крім того, судом також береться до уваги те, що у матеріалах справи є виписка з медичної картки хворого ОСОБА_2, у якій зазначено, що внаслідок ДТП у нього було пошкодження хребта і зроблено відповідну операцію (а.с. 93-94). У судовому засіданні, ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 повідомили, що у подальшому йому необхідно буде проводити ще додаткову операцію у зв’язку з цією травмою.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом’якшуючими обставинами щире каяття підсудного, у вчиненому злочині, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку (у матеріалах справи є заява потерпілої ОСОБА_5, в якій вона зазначає, що немає ніяких претензій до ОСОБА_2, оскільки ним відшкодовано і матеріальну і моральну шкоду, завдану їй (а.с. 127)).

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням позитивної характеристики засудженого за місцем проживання, роботи, наявності обставин, що пом’якшують покарання, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання ближче до мінімального розміру, передбаченого санкцією статті.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речовий доказ ноутбук «Toshiba Sattellite A210-16F», який передано під розписку потерпілій ОСОБА_5, залишити у її власності (а.с. 27-28).

Судові витрати не понесені.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 2 місяців.

Відповідно до вимог ч 4 ст. 70 КК України в строк покарання за даним вироком зарахувати покарання, призначене за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2010 року, та остаточно призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 4 місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 28 січня 2010 року (а.с. 35-37).

Цивільний позов у справі не заявлено

Речовий доказ ноутбук «Toshiba Sattellite A210-16F», який передано під розписку потерпілій ОСОБА_5, залишити у її власності ( а.с. 27-28).

Судові витрати не понесені.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань - залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: