Рішення

від 03.12.2015 по справі 918/1165/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2015 р. Справа № 918/1165/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків (витрат)

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2 (довіреність №677-ЮВ від 16.12.2014р.).

ОСОБА_3 (довіреність №709-ЮВ від 29.12.2014р.).

Від відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" про визнання договору оренди №15 від 29.04.1996р., що укладений між ВАТ "Рівнеазот", яке перейменовано в ПАТ "Рівнеазот" та Спільним підприємством "Азоттон", яке перейменовано в ПрАТ "Азоттон" таким, що припинив свою дію з 31.12.2013 року; про зобов'язання ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" вчинити дії - підписати з Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" акт прийому-передачі про повернення з оренди нерухомого майна, а саме: приміщення зрідженого аміаку (корпус К-188) - 1 шт.; щитове приміщення ЦПУ (корпус К-188) - 1 шт.; естакаду аміаку - 1 шт.; трубопроводи зрідженого та газоподібного аміаку - 1 шт.; про зобов'язання ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" вчинити дії - забрати з території Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" рухоме майно, а саме: трансформаторну підстанцію - 1 шт.; відбирач рідини - 2 шт.; кран-балку - 1 шт.; зварювальний апарат - 1 шт.; компресор АО-1200 - 3 шт.; причіп тракторний - 1 шт.; трактор ЮМЗ - 1 шт.; установку затарювання - 1 шт., що оформити відповідним актом прийому-передачі; про стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" збитків в сумі 372 270 грн. 88 коп.

Свою позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що 18.11.2013р. Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" на адресу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" направлено вимогу №5760 про припинення дії договору з 31.12.2013р.. Однак, ОСОБА_4 акціонерне товариство "Азоттон" безпідставно ухиляється від приймання майна з оренди та підписання відповідного акту прийому-передачі. Позивач вказує, що договір оренди в частині оренди будівлі або іншої капітальної споруди припиняється з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі про повернення майна з оренди, проте відповідач ухиляється від підписання такого акту, а також хоч і не визнає, але і не заперечує вимогу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" від 18.11.2013р. за №5760 про припинення дії договору з 31.12.2013р., тому єдиним можливим способом захисту порушеного права позивача, в розумінні ст. 16 ЦК України є визнання договору оренди припиненим в судовому порядку.

Ухвалою суду від 09.10.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 20.10.2015р.

Ухвалою суду від 20.10.2015р. розгляд справи відкладено на 17.11.2015р.

17.11.2015р. представник позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав додаткові письмові пояснення на обґрунтування позовних вимог, в яких зазначив, що відповідач безпідставно ухилявся від отримання майна з оренди чим перешкоджав позивачу його передати, тому в розумінні ч.3 ст. 212 ЦК України обставина щодо припинення договору вважається такою, що настала з дати зазначеної у вимозі позивача. Крім того, незважаючи на неодноразові звернення та вимогу позивача №5760 від 18.11.2013р. прийняти майно, відповідач безпідставно ухиляється від приймання свого майна з оренди.

Ухвалою суду від 17.11.2015р. розгляд справи відкладено на 03.12.2015р.

01.12.2015р. представник позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав додаткові письмові пояснення на обґрунтування позовних вимог.

В судовому засіданні 03.12.2015р. представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, вказаних у позовній заяві та з урахуванням додаткових письмових пояснень.

Представник відповідача в судові засідання 20.10.2015р., 17.11.2015р. та 03.12.2015р. не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 23, 33-34, 64).

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.1996р. між Відкритим акціонерним товариством "Рівнеазот" (Орендатор), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" та Спільним підприємством "Азоттон"(Орендодавач), правонаступником якого є ОСОБА_4 акціонерне товариство "Азоттон" було укладено договір №15 про передачу в оренду майна (надалі - Договір; а.с.14), відповідно до п.1.1. якого орендодавач передає орендатору в оренду майно згідно додатку №1, №2.

Матеріалами справи стверджується, що на виконання умов Договору, згідно акту передачі матеріальних цінностей (основні фонди) ВАТ "Рівнеазот", які знаходяться в установленому фонді СП "Азоттон" в оренду від 22.04.1996р. та акту передачі основних фондів в оренду ВАТ "Рівнеазот" придбаних за кошти СП "Азоттоном" від 22.04.1996р. Спільне підприємство "Азоттон" передало, а Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" прийняло в користування відповідне майно (а.с. 15-16).

Додатковою угодою №1 від 01.07.2001р.до Договору, сторони визначили, що строк оренди майна визначається з 01.05.1996р. по 31.12.2000р. Договір вважається продовженим на рік, якщо за 1 місяць до припинення його дії, ні одна із сторін не направила іншій стороні офіційний документ про вимогу про припинення дії договору.

В подальшому, у зв'язку з відсутністю подальшої доцільності оренди майна, переданого ОСОБА_4 акціонерним товариством "Азоттон" в оренду Публічному акціонерному товариству "Рівнеазот" за договором №15 від 29.04.1996р., відповідно до п. 1.2. Договору №15 від 29.04.1996р. і внесених до нього змін додатковою угодою №1 від 01.07.2000р. позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення про припинення дії договору оренди майна №5760 від 18.11.2013р. Крім того, вказаним повідомленням позивач просив відповідача повідомити час та порядок приймання-передачі орендованого майна (а.с.17).

Листом №12 від 11.03.2014р. ОСОБА_4 акціонерним товариством "Азоттон" надано письмову відповідь Публічному акціонерному товариству "Рівнеазот" на лист № 5760 від 18.11.2013р., яким відповідач повідомив про готовність приступити до прийому-передачі майна згідно договору оренди (а.с. 18).

19.03.2015р. Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" надіслало ОСОБА_1 акціонерному товариству "Азоттон" вимогу про прийняття майна, яким позивач просив негайно вжити заходів до належного оформлення прийому-передачі орендованого майна (а.с. 19).

15.04.2015р. Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" направило ОСОБА_1 акціонерному товариству "Азоттон" лист №1630, в якому вимагає негайно сплатити на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" грошові кошти в сумі 348 822 грн. 07 коп. за утримання майна ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" та вжити заходів щодо прийняття і вивезення свого майна за межі території Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (а.с. 20).

Позивач вказує на те, що незважаючи на неодноразові звернення та вимогу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" №5670 від 18.11.2013р. прийняти майно, ОСОБА_4 акціонерне товариство "Азоттон" безпідставно ухиляється від прийняття свого майна з оренди.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позову, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з положеннями статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; а також на те, що згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Господарський суд зазначає, що відповідно до положень частин 1, 3, 4 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Особливої уваги заслуговує той факт, що згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З вищевикладених положень чинного законодавства та обставин справи суд дійшов висновку про наступне.

Так, позивачем у зв'язку з відсутністю подальшої доцільності оренди майна, на адресу відповідача надіслано повідомлення №5760 від 18.11.2013р. про припинення дії договору оренди майна №15 від 29.04.1996р. (а.с. 17).

Наявне в матеріалах справи повідомлення №5760 від 18.11.2013р. є належним доказом виконання обов'язку позивача про повідомлення відповідача про намір припинити дію Договору оренди майна №15 від 29.04.1996р. та передати відповідачу все отримане майно.

Щодо згаданих вище положень статті 795 Цивільного кодексу України про те, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, та припинення з цього моменту договору найму, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 212 Цивільного кодексу України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Крім того, відповідно до частин 1 та 4 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Враховуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що не передання (повернення) орендованого приміщення за актом прийому-передачі відбулось у зв'язку з простроченням кредитора - відповідача.

У зв'язку з вищевикладеним, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання Договору оренди №15 від 29.04.1996р., що укладений між ВАТ "Рівнеазот", яке перейменовано в ПАТ "Рівнеазот" та Спільним підприємством "Азоттон", яке перейменовано в ПрАТ "Азоттон" таким, що припинив свою дію з 31.12.2013р. законними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_4 акціонерне товариство "Азоттон" вчинити дії - підписати з Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" акт прийому-передачі про повернення з оренди нерухомого майна слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як зобов'язання відповідача скласти та підписати акт приймання-передачі майна.

Крім того, предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача скласти та підписати акт приймання-передачі майна (який за своєю природою є лише документом, що оформлює відповідну господарську операцію) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

З огляду на викладені положення чинного законодавства України, вимога про зобов'язання відповідача скласти та підписати акт приймання-передачі з оренди нерухомого майна не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а і є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення та не має наслідком та не призводить до відновлення прав та охоронюваних інтересів позивача.

За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство "Азоттон" вчинити дії - підписати з Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" акт прийому-передачі про повернення з оренди нерухомого майна (а саме приміщення зрідженого аміаку (корпус К-188) - 1 шт.; щитове обладнання ЦПУ (корпус К-188) - 1 шт.; естакаду аміаку - 1 шт.; трубопроводи зрідженого та газоподібного аміаку - 1 шт.) задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_4 акціонерне товариство "Азоттон" вчинити дії - забрати з території Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" рухоме майно, а саме: трансформаторну підстанцію - 1 шт.; відбирач рідини - 2 шт.; кран-балку - 1 шт.; зварювальний апарат - 1 шт.; компресор АО-1200 - 3 шт.; причіп тракторний - 1 шт.; трактор ЮМЗ - 1 шт.; установку затарювання - 1 шт., що оформити відповідним актом прийому-передачі слід зазначити таке.

Згідно п. 2.2. договору, по закінченню строку договору, а також при достроковому його розірванні, по згоді сторін, або з інших причин, передбачених 4.3. цього договору, з дотриманням положень ст. 11 АПК України, передати орендодавачеві все отримане майно.

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" неодноразово направляло вимоги про прийняття майна, якими просило негайно вжити заходів до належного оформлення прийому-передачі орендованого майна

Однак, відповідач належне йому майно з території Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" не вивіз та відповідні акти приймання-передачі не склав.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 акціонерне товариство "Азоттон" безпідставно ухиляється від приймання орендованого майна, Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" несе матеріальні витрати на утримання та збереження даного майна.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що станом на дату винесення рішення відповідач не забрав своє майно, а тому вимога позивача про зобов'язання ОСОБА_4 акціонерне товариство "Азоттон" вчинити дії - забрати з території Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" рухоме майно, а саме: трансформаторну підстанцію - 1 шт.; відбирач рідини - 2 шт.; кран-балку - 1 шт.; зварювальний апарат - 1 шт.; компресор АО-1200 - 3 шт.; причіп тракторний - 1 шт.; трактор ЮМЗ - 1 шт.; установку затарювання - 1 шт. документально обґрунтована та підлягає задоволенню.

В той же час, чинне законодавство не містить положень відповідно до яких особу може бути зобов'язано підписати акт прийому-передачі повернення орендованого майна, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" збитків в сумі 372 270 грн. 88 коп., з яких 273 878 грн. 80 коп. затрати теплоенергії на опалення будівлі та 98 392 грн. 08 коп. затрати на оплату послуг з охорони майна.

У відповідності до ст. 772 Цивільного кодексу України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 р. №04-5/239) визначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Тому помилковими є рішення окремих господарських судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 1166 ЦК України.

Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще і тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (ч. 3 ст. 22 ЦК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (ст.1166 ЦК України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності необхідне також і тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її заподіяла.

Суд встановив, що внаслідок неправомірних винних дій відповідача, який безпідставно ухиляється від приймання майна з оренди, позивач був змушений в період з 01.01.2014р. по 31.03.2015р. понести витрати на утримання (опалення приміщення корпусу 188 (К-188) площею 7 120 м 3 ) в сумі 273 878 грн. 80 коп., а також був змушений понести витрати на збереження переданого в оренду майна (оплата послуг з охорони) в сумі 98 392 грн. 08 коп.(а.с. 68-163).

Відтак, суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення 372 270 грн. 88 коп. збитків.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно з ч.1 ст.49 ГПК України в сумі 7 411 грн. 06 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати Договір оренди №15 від 29.04.1996р. укладений між ВАТ "Рівнеазот", яке перейменовано в ПАТ "РІВНЕАЗОТ" та Спільним підприємством "Азоттон", яке перейменовано в ПрАТ "Азоттон" таким, що припинив свою дію з 31.12.2013 року.

3. Зобов'язати ОСОБА_4 акціонерне товариство "Азоттон" (33017, м. Рівне-17, код ЄДРПОУ 13970622) вчинити дії - забрати з території Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" (33017, м. Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824), рухоме майно, а саме:

- трансформаторну підстанцію - 1 шт.;

- відбирач рідини - 2 шт.;

- кран-балку - 1 шт.;

- зварювальний апарат - 1 шт.;

- компресор АО-1200 - 3 шт.;

- причіп тракторний - 1 шт.;

- трактор ЮМЗ - 1 шт.;

- установку затарювання - 1 шт.

4. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Азоттон" (33017, м. Рівне-17, код ЄДРПОУ 13970622) на користь Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" (33017, м. Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824) 372 270 грн. 88 коп. збитків та 7 411 грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею В« 08В»грудня 2015р.

Суддя Горплюк А.М.