Постанова

від 18.08.2016 по справі 925/1802/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Справа № 925/1802/15

Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Яценко О.В. - головуючого, Ходаківської І.П., Данилової М.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Уманського національного університету садівництва на постановувід 18.05.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Черкаської області № 925/1802/15 за позовомПублічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" доУманського національного університету садівництва простягнення 52856,25 грн за участю представників: позивача - Шумко О.М. дов від 04.01.2016 відповідача -Калянська С.С. дов. від 11.05.2016

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.01.2016 (суддя Васянович А.А.) у справі № 925/1802/15 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 (колегія суддів у складі головуючого: Тарасенко К.В., суддів: Тищенко О.В., Скрипка І.М.) позовні вимоги ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з Уманського національного університету садівництва на користь Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" - 17 193 грн. 79 коп. - основного боргу, 20 134 грн. 95 коп. інфляційних втрат, 1 361 грн. 09 коп. - 3% річних, 14 166 грн. 42 коп. - пені та 1 218 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з судовим актами судів попередніх інстанції, в поданій до Вищого господарського суду касаційній скарзі просить їх скасувати, натомість винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, ст. 222 Господарського кодексу України, п.7.2 Положення відокремленого структурного підрозділу Тальнівського будівельно-економічного коледжу Уманського національного університету садівництва. Скаржник вказує що договір на постачання природного газу укладався між ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" та Уманським національним університетом садівництва в особі директора ВСП ТБЕК УНУС Пироженко Р.О., що діє на підставі положення, а не між ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" та Уманським національним університетом садівництва як зазначено в судових актах. Крім того, судами не враховано того факту що переплата за споживчий газ за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 12/13358/П-14/1 від 14.03.2014 становить 16313,11грн, оскільки позивач самостійно змінив цільове призначення платежу.

У відзив на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу Уманського національного університету садівництва залишити без задоволення, а рішення попередніх судових інстанцій без змін.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

14.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" та Уманським національним університетом садівництва в особі директора відокремленого структурного підрозділу Тальнівський будівельно - економічний коледж Уманського національного університету садівництва, що діє на підставі положення було укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом за №13/13358/П-14/1 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав та поставив відповідачу у грудні 2014 року природний газ в обсязі 14 968 м. куб. на загальну суму 115811 грн. 01 коп., що підтверджується копією акту приймання - передачі природного газу від 31 грудня 2014 року.

Загальна вартість 1000 м3 газу з врахуванням тарифів на його транспортування, розподілу та постачання, цільової надбавки (2%) до ціни газу становить 2 841 грн. 26 коп., крім того ПДВ 568 грн. 25 коп. Разом 3409,51 грн .

В подальшому додатковим договором №14/6 від 31 грудня 2014 року до Договору сторонами було змінено загальну вартість 1000 м3 газу, яка склала 7297, 20 грн.

Відповідач зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав частково, сплативши позивачу 98617,22грн. Отже, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у грудні 2014 року на підставі договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 14 березня 2014 року за №13/13358/П-14/1 в розмірі 17 193 грн. 79 коп.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки факт постачання природного газу є доведеним, у свою чергу відповідач не надав первинних бухгалтерських документів на підтвердження погашення заборгованості, а частина коштів, сплачена відповідачем за отриманий природний газ була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за попередній період, у зв'язку з чим, сума боргу в розмірі 17 193 грн. 79 коп. підлягає стягненню. У відповідності до п. 6.2.2. Договору поставки у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 14 166 грн. 42 коп. пені нарахованої за період з 06 січня 2015 року по 05 липня 2015 року. Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 20 134 грн. 95 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також 1 361 грн. 09 коп. - 3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи). Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що розрахунок пені, річних та інфляційних втрат здійснено позивачем в меншому розмірі, однак позивач самостійно визначив суму заявлених до стягнення пені, річних та інфляційних, а тому з відповідача підлягає стягненню 1 361 грн. 09 коп. - 3% річних, 20 134 грн. 95 коп. інфляційних втрат та 14 166 грн. 42 коп. пені. Доводи щодо неналежного відповідача у справі, а також про недоведеність факту наявності заборгованості відхилено.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 4.4. Положення відокремленого структурного підрозділу Тальнівський будівельно - економічний коледж Уманського національного університету садівництва (надалі - Положення) визначено, що директор коледжу по довіреності Університету для забезпечення фінансово-господарської діяльності коледжу уповноважений діяти в усіх органах державної влади, підприємствах, установах організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування.

Згідно ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, а представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Частиною 4 ст.64 ГК України встановлено, що такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Філії не визнаються суб'єктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи, частиною якої є філія або представництво. У зв'язку з цим саме посадовим особам, керівникам на їх ім'я, а не на ім'я філії видається довіреність, якою визначається коло повноважень.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців"(станом на 01.01.2014), визначено статус відомостей Єдиного державного реєстру. Статтею 28 даного закону визначено, що відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру.

Таким чином, господарські суди не звернули уваги на те, що при укладенні договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 12/13358/П-14/1 від 14.03.2014, правовідносини виникли між позивачем - Публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" та Уманським національним університетом садівництва в особі директора ВСП ТБЕК УНУС, а не між позивачем Публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" та відповідачем Уманським національним університетом садівництва, як зазначено в судових актах. Отже, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не досліджено чи наділений Тальнівський будівельно-економічний коледж Уманського національного університету садівництва правами юридичної особи. Оскільки відповідно до п.1.8 Статуту Уманського національного університету садівництва, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України № 81 від 23.02.2010, Тальнівський будівельно-економічний коледж являється структурним підрозділом і має окремі права юридичної особи.(а.с.92) Чи проведено державну реєстрацію Положення відокремленого структурного підрозділу Тальнівського будівельно-економічного коледжу Уманського національного університету садівництва. Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що договір №13/13358/П-14/1 від 14.03.2014 скріплений печаткою Відокремленого структурного підрозділу Тальнівського будівельно-економічного коледжу Уманського національного університету садівництва на якій зазначено ідентифікаційний код 01355691, відповідно до витягу з ЄДРПОУ зазначено повне найменування юридичної особи "Тальнівський державний будівельно-економічний коледж" зареєстрованої 24.09.2001 та припиненої за рішенням засновників 06.06.2006.

Крім того, згідно наявних в матеріалах справи витягах з ЄДРПОУ (а.с.53,54) філія (інший відокремлений підрозділ) відокремлений структурний підрозділ Тальнівський будівельно-економічний коледж - не зареєстрований, однак не з'ясовано чи зареєстровано відокремлений структурний підрозділ Тальнівський будівельно - економічний коледж Уманського національного університету садівництва

Отже, судам не вповній мірі надано оцінки актам приймання-передачі газу, які наявні в матеріалах справи та акту звірки взаємних розрахунків, що засвідчений сторонами(а.с.195), та не досліджено первинних бухгалтерських документів, які відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначені, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття необґрунтованих судових актів у даній справі.

З огляду на викладене та беручи до уваги межі перегляду справ в касаційній інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уманського національного університету садівництва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі Господарського суду Черкаської області № 925/1802/15 та рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2016 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді І.П. Ходаківська

М.В. Данилова