Постанова

від 04.03.2009 по справі 2-а-2010/09

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 2-а- 2010/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

4 березня 2009 року

Зарічний районний суд м . Суми в складі

головуючого - судді Шелєхо вої Г.В.

при секретарі - Коваленко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі су ду справу за адміністративни м позовом ОСОБА_1 доУпр авління Пенсійного фонду Укр аїни у Зарічному районі м. Сум и Сумської областіпро виз нання дій протиправними та с тягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить суд зобов »язати відповідача нарахува ти на його користь недоплаче ну йому як дитині війни щоміс ячну державну соціальну допо могу за 2006- 2008 роки в сумі 3944 грн. 00 коп. В обґрунтування своїх ви мог позивач посилається на т е, що він належить до соціальн ої категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону У країни «Про соціальний захис т дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціа льної допомоги в розмірі 30% ві д мінімального розміру пенсі ї за віком. Відповідачі всупе реч Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липн я 2007 року, яким були визнані не конституційними окремі поло ження Закону України «Про де ржавний бюджет України на 2007 р ік», в тому числі й щодо зупине ння ст.6 Закону України «Про со ціальний захист дітей війни» , не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищ ення до пенсії. В судовому зас іданні позовні вимоги підтри мав в повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких просить в задоволенні позову відмовит и. В обґрунтування своїх дово дів зазначив, що рішення Конс титуційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувал ось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо неконстит уційності Закону України «Пр о Державний бюджет України н а 2006 рік» Конституційним Судо м України не приймалось. Таки м чином, на думку відповідачі в рішення Конституційного Су ду України від 09 липня 2007 року з воротної дії в часі не має, а т ому на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, від повідачі вважають свої дії щ одо невиплати позивачу допла ти до пенсії, передбаченої ст . 6 Закону України «Про соціаль ний захист дітей війни», прав омірними через невизначені сть на законодавчому рівні о ргану, на який покладено обов ' язок здійснення таких випл ат особам, які мають статус д итини війни, за рахунок яких к оштів повинні здійснюватися ці виплати, та який розмір мін імальної пенсії за віком нео бхідно застосовувати при обч исленні таких доплат. При цьо му відповідачі зазначили про необґрунтованість доводів п озову щодо застосування до с пірних правовідносин ст.28 Зак ону України „Про загальнообо в' язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розм ір мінімальної пенсії за вік ом, встановлений абзацом 1 час тини 1 цієї статті застосовує ться виключно для визначення розмірів пенсії, призначени х за цим Законом.Також відпов ідачі наполягали на відмові в задоволенні позову через п ропущення позивачем строку з вернення до суду з адміністр ативним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явивс я, про час та місце розгляду сп рави сповіщений належним чин ом, надав до суду заяву про роз гляд справи без йому участі.

Суд визнав можливим розгл янути справу у відсутність п редставника відповідач, на п ідставі наявних у справі док азів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матері али справи, встановив наступ не.

Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Враховуючи зазначений ст атус позивача, він, відповідн о до ст.6 Закону України „Про с оціальний захист дітей війни ” має право на отримання держ авної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень УПФУ в Зарічн ому районі м. Суми Сумської об ласті вбачається, що відпові дач не здійснює позивачу заз начених виплат, посилаючись на відсутність у нього кошті в та на невизначеність розра хункової величини (мінімальн ої пенсії за віком) для розрах унку підвищень до пенсії кат егорії громадян, які мають ст атус дітей війни.

Виходячи із встановлених о бставин справи та досліджени х доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про ча сткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону У країни «Про соціальний захис т дітей війни», дітям війни пе нсії або щомісячне довічне г рошове утримання чи державна соціальна допомога, що випла чується замість пенсії, підв ищуються на 30 відсотків мінім альної пенсії за віком.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про соціальний захист діте й війни», фінансове забезпеч ення державних соціальних га рантій, передбачених цим Зак оном, здійснюється за рахуно к коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Держа вний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 р оку дію ст.6 зазначеного Закон у на 2006 рік зупинено.

Законом України „Про внесе ння змін до Закону України „П ро Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинн ості 15.03.2006 року, до статті 110 Зак ону України „Про Державний б юджет на 2006 рік” було внесено з міни, якими встановлено, що пі льги дітям війни, передбачен і ст.6 Закону України „Про соці альний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поет апно, за результатами викона ння бюджету у першому півріч чі, у порядку, визначеному Каб інетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верх овної Ради України з питань б юджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону Украї ни „Про соціальний захист ді тей війни” запроваджені не б ули.

Закони України „Про Держав ний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 ро ку та „Про внесення змін до За кону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року н еконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до в ищезазначених Законів, у від повідача не було підстав нар аховувати та сплачувати пози вачеві доплату до пенсії, пер едбачену ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року д ію зазначеної норми було зуп инено, а потім передбачені не ю виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи переваг у Законам України „ Про Дер жавний бюджет на 2006 рік ” від 20.12 .2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Держа вний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 р оку, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного орган у законодавчої влади - Верх овної Ради України. Конститу ція України не встановлює пр іоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі , залежно від предмета правов ого регулювання. Немає таког о закону України, який би регу лював питання подолання колі зії норм законів, що мають одн акову юридичну силу.

Конституційний Суд Україн и у п.3 мотивувальної частини р ішення від 03.10.1997 року №4-зп (справ а про набуття чинності Конст итуцією) зазначив: „Конкретн а сфера суспільних відносин не може бути водночас врегул ьована однопредметними норм ативними правовими актами од накової сили, які за змістом с уперечать один одному. Звича йною є практика, коли наступн ий у часі акт містить пряме за стереження щодо повного або часткового скасування попер еднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акт а, якщо інше не передбачено са мим цим актом, автоматично ск асовується однопредметний а кт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного ан алізу наведених норм законод авства, суд не знаходить підс тав для задоволення позовних вимог позивача, які стосують ся виплат доплати до пенсії з а 2006 рік. Відповідач у справі пр отягом 2006 року діяв у відповід ності з діючим законодавство м та не мав підстав здійснюва ти позивачу щомісячні доплат и до пенсії, оскільки до 15.03.2006 ро ку дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей вій ни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначен о у інший спосіб, тобто постав лено в залежність від викона ння у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державн ий бюджет на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щ одо здійснення позивачу допл ати до пенсії за 2007-2008 роки, суд в важає їх такими, що підлягают ь частковому задоволенню, з н аступних підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закон у України «Про Державний бюд жет на 2007 рік», дію статті 6 Зако ну України «Про соціальний з ахист дітей війни», з урахува нням ст. 111 цього Закону, було зу пинено.

Рішенням Конституційног о Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\ 2007 року, у справі за поданням 46 н ародних депутатів України що до відповідності Конституці ї України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 с т. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст . 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальн і гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конст итуції України (є неконститу ційним) положення п. 12 ст. 71 Зако ну України «Про Державний бю джет на 2007 рік», яким зупинено д ію ст. 6 Закону України «Про со ціальний захист дітей війни» , з урахуванням ст. 111 цього Зако ну.

Рішення Конституційного С уду України у цій справі має п реюдиціальне значення для су дів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'яз ку з правовідносинами, які ви никли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, щ о визнані неконституційними . Рішення Конституційного Су ду України є обов'язковим до в иконання на території Україн и, остаточним і не може бути ос каржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Консти туції України закони, інші пр авові акти або їх окремі поло ження, що визнані неконститу ційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційн им Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з положень ч.2 ст.152 К онституції України та дати у хвалення рішення Конституці йним Судом України УПФУ в Зар ічному районі м. Суми Сумсько ї області повинен був нарахо вувати та сплачувати позивач у доплату до пенсії, передбач ену ст.6 Закону України „Про со ціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Су дом України рішення щодо нек онституційності пункту 12 ста тті 71 Закону України „Про Держ авний бюджет України”, ця нор ма втратила чинність та не пі длягала застосуванню. Отже, в ідповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону Укра їни „Про соціальний захист д ітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відпов ідні доплати.

Що стосується вимог позива ча про зобов'язання відповід ача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсі ї в розмірі 30 % мінімальної пен сії за віком, то суд вважає так і вимоги частково обґрунтова ними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державни й бюджет на 2008 рік та про внесен ня змін до деяких законодавч их актів України” текст стат ті 6 Закону України "Про соціал ьний захист дітей війни" викл адено в наступній редакції. Д ітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону Укр аїни "Про статус ветеранів в ійни, гарантії їх соціально го захисту") до пенсії або що місячного довічного грошов ого утримання чи державної соціальної допомоги, що в иплачується замість пенсії , виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановле ної для учасників війни. Вете ранам війни, які мають право н а отримання підвищення до пе нсії або щомісячного довічно го грошового утримання чи де ржавної соціальної допомоги , що виплачується замість пен сії, відповідно до цього Зако ну та Закону України „Про ста тус ветеранів війни, гаранті ї їх соціального захисту” да не підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із з аконів.

З 01 січня 2008 року позивачу бу ло нараховане та виплачуєтьс я зазначене підвищення в роз мірі 10 відсотків, що підтвердж ується відгуком Управління П енсійного фонду України в За річному районі м. Суми Сумськ ої області.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\200 8 року, у справі за конституцій ними поданнями Верховного Су ду України щодо відповідност і Конституції України (конст итуційності) окремих положен ь ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 ро зділу 2, пункту 3 розділу 3 Закон у України „Про Державний бюд жет України на 2008 рік та про вне сення змін до деяких законод авчих актів України” і 101 наро дних депутатів України щодо відповідності Конституції У країни (конституційності) по ложень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 р озділу 2 Закону України „Про Д ержавний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до де яких законодавчих актів Укра їни” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано так им, що не відповідає Конститу ції України (є неконституцій ним) положення п.п.41 розділу 2 За кону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесенн я змін до деяких законодавчи х актів України”.

Виходячи із системного ана лізу зазначених норм законод авства, рішення Конституційн ого Суді України від 22.05.2008 року та положень ч.2 ст.152 Конституці ї України, суд дійшов висновк у, що з 22.05.2008 року УПФУ в Зарічном у районі м. Суми Сумської обла сті повинен був нараховувати та сплачувати позивачу допл ату до пенсії, передбачену ст .6 Закону України „Про соціаль ний захист дітей війни” в ред акції, яка діяла до 01.01.2008 року, ос кільки з моменту ухвалення К онституційним Судом України рішення щодо неконституційн ості пп..41 розділу 2 Закону Укра їни „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів Ук раїни”, ця норма втратила чин ність та не підлягала застос уванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповіднос ті з приписами діючої норми с т.6 Закону України „Про соціал ьний захист дітей війни”, нар аховувати та здійснювати поз ивачу доплату до пенсії у роз мірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішен ня Конституційним Судом Укра їни, відповідач, здійснюючи п озивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціа льний захист дітей війни” в р едакції від 01.01.2008 року, з урахув анням п.п.41 розділу 2 Закону Ук раїни „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін д о деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нор мою зазначених законів, а том у позовні вимоги щодо стягне ння доплати до пенсії у розмі рі 30% мінімальної пенсії за ві ком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задов оленню не підлягають.

Відповідно до статті 64 Кон ституції України конституці йні права і свободи людини і г ромадянина не можуть бути об межені, крім випадків, передб ачених Конституцією України .

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу а дміністративного судочинст ва України звернення до адмі ністративного суду для захис ту прав і свобод людини і гром адянина безпосередньо на під ставі Конституції України га рантується. Забороняється ві дмова в розгляді та вирішенн і адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності , суперечливості чи відсутно сті законодавства, яке регул ює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відпові дача, в частині неврегульова ності на законодавчому рівні порядку здійснення доплат о собам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або ві дмови в задоволенні позову.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на ві дсутність коштів щодо забезп ечення виплат зазначеної доп лати до пенсії.

Статтею 22 Конституції Укра їни визначено, що конституці йні права і свободи гарантую ться. Таким чином, держава взя ла на себе зобов' язання заб езпечити реалізацію громадя нами конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституці ї України громадяни мають пр аво на соціальний захист, що в ключає право на забезпечення їх у старості та в інших випад ках, передбачених законом.

Законом України «Про соці альний захист дітей війни» р еалізовано конституційне п раво на соціальний захист гр омадян, які мають статус «дит ини війни», серед яких їм нада но право на отримання 30% допла ти до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Консти туції України органи законод авчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повно важення у встановлених Конст итуцією межах і відповідно д о законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення пр о Пенсійний фонд України, зат вердженого Указом Президент а України від 01.03.2002 року за №121\2001 П енсійний фонд України є цент ральним органом виконавчої в лади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов' язо к: щодо призначення пенсії; пі дготовки документів для її в иплати; забезпечення своєчас ного і в повному обсязі фінан сування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про уп равління Пенсійного фонду Ук раїни в районах, містах і райо нах у містах, затвердженого п остановою правління Пенсійн ого фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, міст ах і районах у містах є органа ми Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно гол овним управлінням цього фонд у в Автономній Республіці Кр им, областях, містах Києві та С евастополі, що разом з цими уп равліннями утворюють систе му органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов' язок щодо нар ахування та виплати доплати до пенсії, яка передбачена За коном України «Про соціальни й захист дітей війни», поклад ено саме на органи Пенсійног о фонду України.

Враховуючи, що держава вз яла на себе обов' язок щодо в иплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов' язку на централ ьний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, як ий діє через свої місцеві орг ани, що входять в систему його органів, але вони не вчинили ж одної дії для нарахування ци х коштів та їх виплати, суд вва жає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних пр ичини.

Виходячи положень Консти туції України та наведених н ормативно-правових актів, су д вважає безпідставними поси лання відповідача на відсутн ість коштів, як на обґрунтува ння правомірності невиконан ня своїх зобов' язань перед позивачем. Крім того, відпові дачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС У країни не доведено та не нада но суду доказів щодо вчиненн я будь-яких дій для забезпече ння виконання покладеного на нього обов' язку щодо нарах ування та виплати позивачу д оплати до пенсії у розмірі 30% в ід мінімальної пенсії за вік ом.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив ж одної дії щодо їх отримання д ля забезпечення виконання св оїх зобов' язань або невикон ання іншим органом виконавчо ї влади свого обов' язку щод о виділення коштів на здійсн ення позивачу виплат, гарант ованих йому Конституцією Укр аїни, не є підставою для відмо ви в задоволенні позову та ви знання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Суд також відхиляє заяви в ідповідачів про наявність пі дстав для відмови в задоволе нні позову через пропущення позивачем строку звернення д о адміністративного суду з п озовом, виходячи з наступног о.

Порушення прав позивача, з а захистом яких він звернувс я до суду, тривало з 09.07.2007 року п о 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін д о Закону України „Про соціал ьний захист дітей війни”. Так им чином, суд, не вбачає пропу щення позивачем строку зверн ення до суду за захистом свог о права щодо отримання допла ти до пенсії, передбаченої ст .6 Закону України „Про соціаль ний захист дітей війни”.

Задовольняючи частково по зовні вимоги, суд виходить з т ого, що вимоги про стягнення з УПФУ в Зарічному районі м. Сум и Сумської області доплати д о пенсії у визначеній позива чем грошовій сумі не підляга ють задоволенню, оскільки та кі виплати не були йому нарах овані, а суд не може перебират и на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захист у прав позивача, суд вважає не обхідним, на підставі ч.2 ст.11 КА С України, вийти за межі позов них вимог та визнати протипр авною бездіяльність УПФУ в З арічному районі м. Суми Сумсь кої області, щодо не виконанн я з 09.07.2007 року приписів статті 6 З акону України «Про соціальн ий захист дітей війни», яке пр извело до порушення прав поз ивача на своєчасне нарахува ння на отримання доплати до п енсії.

Судові витрати у справі пі длягають розподілу у відпові дності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, к еруючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону Украї ни «Про соціальний захист ді тей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Код ексу адміністративного судо чинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольн ити частково.

Визнати протиправною безд іяльність Управління Пенсій ного фонду України в Зарічно му районі м. Суми Сумської обл асті.

Зобов' язати Управління П енсійного фонду України в За річному районі м. Суми Сумськ ої області здійснити перерах унок пенсії ОСОБА_1 з пі двищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, вст ановленому ч. 1 ст. 28 Закону Укра їни „Про загальнообов' язко ве державне пенсійне страхув ання” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 рок у по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 р оку.

В іншій частині позовних в имог відмовити.

Стягнути з Державного бю джету України на користь ОС ОБА_1 витрати зі сплати су дового збору у розмірі 1 грн. 70 к оп.

Постанова може бути оскар жена в апеляційному порядку до Харківського апеляційног о адміністративного суду чер ез Зарічний районний суд м. Су ми шляхом подачі заяви про ап еляційне оскарження протяго м десяти днів з дня її проголо шення, а в разі складення пост анови у повному обсязі відпо відно до ст. 160 Кодексу адмініс тративного судочинства Укра їни - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цьог о протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або бе з попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, я кщо скарга подається у строк , встановлений для подання за яви про апеляційне оскарженн я.

Суддя