Постанова

від 07.12.2009 по справі 2-а-2010/09

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                  Справа № 2-а-2010/2009/1104

                                                    П О С Т А Н О В А

                                            І М Е Н Е М    У К Р А І Н И

   07 грудня   2009 року                                                                  смт.Голованівськ          

                       Голованівський районний суд   Кіровоградської області

в складі головуючого судді -                                 Рудь Н.В.

при секретарі судового засідання -                      Максютенко О.О.

розглянувши  у порядку письмового  провадження    справу  за адміністративним позовом     ОСОБА_1  д о Управління   Пенсійного  Фонду України в Голованівському районі про поновлення пропущеного строку  для звернення до адміністративного суду, стягнення  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2006-2008 роки та її подальшої щомісячної виплати

                                                          в с т а н о в и в:

               Позивач  звернувся  до суду з позовом  в якому вказав, що згідно Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»     він є дитиною війни. З 01січня  2006 року по даний час йому повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках державна соціальна допомога  йому  не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у  розмірі 10% мінімальної пенсії за віком .

            Верховна Рада України  Законами  України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Конституційний Суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнав пункт 12 статті 71,  ЗУ № 489-У від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» , яким зупинено дію до статті  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від  18 листопада 2004 року, неконституційним.

Крім цього, Конституційний Суд України, розглянувши справу за поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення ч.2 ст. 95 Конституції України 02.12.2008 року заборонив  Кабінету  Міністрів  України  скорочувати соціальні гарантії і пільги громадян.

Згідно ч. 2 ст. 19, ч.3 ст. 22 та ст.. 58 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти в межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін  до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином,    невиплата  йому   державної соціальної допомоги або  сплата  її  в неповному  обсязі  є протиправною  і такою , що суперечить Конституції  та законам України.

    Відповідач, виконуючи вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов»язаний був перерахувати  позивачу   пенсію і виплатити   державну соціальну допомогу за 2006 рік  в сумі  1290 грн. 60 коп.,за 2007 рік у сумі  1442 грн. 70 коп.

З 1 січня 2008 року відповідач  виплачував  позивачу державну соціальну допомогу в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком . Недоплата склала 20% щомісячно, що  за рік становить  1158 грн. 60 коп.

Ч. 1 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Таким чином, відповідач, виконуючи вимоги ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зобов’язаний перерахувати     пенсію і щомісячно виплачувати її  в 2009 році  державну соціальну допомогу в розмірі 149 грн. 40 коп. (498х30%).

    Про невиплату  державної соціальної допомоги як дитині війни позивач  дізнався  у вересні 2008 року від відповідача, який ознайомив його з розрахунком виплаченої  пенсії в 2006-2008 роках .   Рахує , що строк звернення до суду за захистом прав і інтересів він пропустив з поважної причини. Відповідач письмово не повідомив    про неналежне виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни»

  Просить   поновити   строк звернення до суду за захистом своїх прав і інтересів щодо виплати державної соціальної допомоги як дитині війни.

    Зобов’язати відповідача провести  перерахунок пенсії   з врахуванням державної соціальної допомоги з 1 січня 2006 року до 1 січня 2009 року, як дитині війни .

    Зобов’язати відповідача з 1 січня 2009 року нарахувати  йому пенсію з врахуванням державної соціальної допомоги в розмірі 30% згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і виплачувати пенсію  відповідно до вимог ч. 1 ст. 54 «Про державний бюджет України на 2009 рік».

          Управління Пенсійного Фонду  України в Голованівському  районі  Кіровоградської області  надало суду заперечення  на  адміністративний  позов  в якому , посилаючись на ОСОБА_2 України  № 3235-1У від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет  України на 2006 рік» , ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет  України на 2007 рік», зазначає , що дію ст.. 6 Закону  України № 2195 від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей  війни» призупинено , а Конституційний  Суд України  своїм рішенням  від 09.07.2007 року  визнав неконституційною лише  норму  Закону України «Про державний  бюджет України  на 2007 рік»  щодо  призупинення  дії ст.. 6 зазначеного  Закону .

    В 2008 році дітям війни  відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України  на 2008 рік  і про  внесення  змін до деяких  законодавчих актів України»  від 28.12.2007 року  та постанови  Кабінету Міністрів України  від 28.05.2008 року  № 530  «Про деякі  питання соціального захисту  окремих категорій  громадян»  до пенсії виплачується  підвищення  у розмірі надбавки , встановленої для  учасників  війни, тобто 10% прожиткового  мінімуму для осіб , які  втратили  працездатність .

    ОСОБА_2 «Про Державний  бюджет України на 2008 рік» не відмінений  і діє  в тій  редакції , в якій він був  прийнятий .

    Пенсійний Фонд України в Голованівському районі  є виконавчим органом, який  діє на  підставі  законодавчих актів  та  нормативних документів  і в зв’язку з тим , що механізм  реалізації положень ст.. 6  Закону України № 2195 відсутній , визнання  дій  управління  Пенсійного Фонду України  в Голованівському районі  Кіровоградської області  з невиплати доплати до  пенсії неправомірними  є безпідставним .

    Управління Пенсійного Фонду України  в Голованівському районі Кіровоградської області  вважає , що  позивачем  пропущений строк  звернення до адміністративного  суду , передбачений  ст.. 99 , 100 КАС України  і будь-яких поважних причин  пропуску  строку  позивач  суду не надав , тому  позовну  заяву  необхідно  залишити  без задоволення .                

Позивач  , належним чином  повідомлений  про час , місце  і дату попереднього  розгляду справи , на попередній  розгляд справи    не з»явився , надав суду заяву , в якій  зазначив , що  позовні вимоги  підтримує в повному  обсязі, просить справу слухати  в його  відсутність в письмовому  провадженні.

    Представник відповідача- Управління   Пенсійного  Фонду України в Голованівському районі Кіровоградської області  ОСОБА_3 під час  попереднього розгляду  справи   позов  не визнав з підстав , зазначених  в запереченні,просить в поновленні пропущеного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12. 2008 року та за 2009 рік  позивачу відмовити,  справу  слухати в  його  відсутність  в письмовому  провадженні,   позовну заяву залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 122  КАС України суд в зв’язку з клопотаннями осіб , які   беруть  участь  у  справі ,здійснює  розгляд справи  в порядку  письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

            Приписами ст. 1  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визначено, що дитина війни, це особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої  світової  війни (2 вересня 1945 року)  було менше 18 років.

В ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами), зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком

           Позивач –  ОСОБА_1, 16 .11 . ІНФОРМАЦІЯ_1,  відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни», перебуває на обліку  в УПФ України в Голованівському районі Кіровоградської області ,  має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи ,  тобто на нього розповсюджуються всі  пільги та соціальні  гарантії , передбачені  Законом України «Про соціальний захист дітей війни» .

    Згідно ст. 72 КАС України  дана  обставина  доказування  не потребує  як така, що визнається  сторонами , суд  не має  сумнівів щодо  достовірності  цієї обставини  та  добровільності  її визнання .

    Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний  захист  дітей  війни»  фінансове забезпечення  соціальних гарантій , передбачених цим Законом , здійснюється  за рахунок  коштів Державного бюджету .

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р. №3367-ІV пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з Державного бюджету у 2006 році не проводилось.

Вказані вище положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” неконституційними не визнавалися, отже для проведення позивачу  спірних виплат у 2006р. правові підстави відсутні,  тому позовні вимоги позивача  про зобов’язання  відповідача нарахувати та виплатити йому  недоплачену  соціальну допомогу з 01 січня 2006 року по 01.01.2007 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до  п.12 ст.71 Закону України   «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами) дію  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами) зупинено на 2007 рік.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007  положення статті 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік»  від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами),  яким зупинено на 2007 рік  дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» -  визнано таким, що не відповідає Конституції України (визнано  неконституційним).

    Згідно п. 5 резолютивної частини  вказаного рішення  Конституційного Суду  України  зазначене  рішення  має преюдиціальне  значення  для судів загальної  юрисдикції  при  розгляді  ними  позовів  у зв’язку  з правовідносинами , які  виникли  внаслідок  дії  положень  статей Законів , що визнані неконституційними .

В  ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто  рішення  Конституційного Суду  України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року  зворотної дії в часі  не має  і  на період  до 09 липня 2007 року не поширюється .

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що з 09.07.2007 року- з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 відновлено право позивача    на нарахування та отримання  нею підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно  до ч. 2  ст. 19 Конституції України  та ч. 1  ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства  України  органи  державної влади , органи  місцевого самоврядування , їхні  посадові  чи  службові  особи  зобов’язані  діяти  лише  на підставі, в межах повноважень  та у спосіб , що  передбачені  Конституцією  та законами України.

Згідно  ч. 2 ст. 95 Конституції України  виключно законом  про Державний бюджет  визначаються  будь-які  видатки  держави  на загальносуспільні  потреби , розмір  і цільове  спрямування  цих видатків .

П.п. 3, 4  ст. 22 Бюджетного кодексу України  встановлено , що  Управління Пенсійного Фонду , як головний  розпорядник  коштів  місцевого бюджету , отримує бюджетні  призначення  шляхом  їх затвердження  у Законі  про Державний бюджет України  чи  рішення  про місцевий бюджет.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України  встановлено, що  управління  Пенсійного Фонду  може  здійснювати  з бюджету  будь-які  бюджетні  зобов’язання  та платежі  лише  за наявності  відповідного бюджетного  призначення , які  встановлюються  Законом  про Державний  бюджет  чи рішення  про місцевий бюджет .

Враховуючи  зазначені норми законодавства , суд  не знаходить підстав  для задоволення  позовних вимог позивача  в частині  стягнення  на його  користь  недоплаченої , як дитині  війни , щомісячної державної соціальної допомоги  за період  до 09.07.2007 року .

Згідно з п. 41 розділу II Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законоданчих актiв України” вiд 28.12.2007, який набрав чинності з 01.01.2008 року, ч. 1 ст. 6 Закону України ?ро соцiальний захист дiтей вiйни”, викладена в новiй редакції , визначено, що дiтям вiйни (крiм тих, на яких поширюється дiя Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантiї їх соцiального захисту”) до пенсiї або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ч.4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів  війни , гарантії їх соціального захисту»  від 22.10.1993 р № 3551-Х11 визначено , що  учасникам війни  пенсії підвищуються  на 10 відсотків  прожиткового  мінімуму  для осіб , які втратили працездатність.

Розмір мінімальної пенсії за віком  встановлено ч. 1  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування»  № 1058-У1 від 09.07.2003 року, відповідно до якого  за наявності достатнього  страхового  стажу  мінімальний  розмір пенсії за віком  встановлюється  у розмірі  прожиткового  мінімуму для осіб , які втратили  працездатність.

22 травня 2008 року  Конституційним Судом України прийнято рішення №10-рп/2008, згідно якого положення, п. 36-100 роздiлу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України”  визнані неконституційними, дію  ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист  дітей війни» відновлено.

      Тобто , з 22 травня 2008 року відновлено право позивача на нарахування   підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком.

Позовні вимоги  в частині  нарахування  позивачу  недоплаченої, як дитині  війни, щомісячної державної соціальної  допомоги  за період з 01 січня  2008 року по 22 травня  2008 року задоволенню не   підлягають .

Підлягають задоволенню  вимоги   позивача щодо  зобов»язання  відповідача  в 2009 р  нараховувати  та виплачувати     соціальну  допомогу – підвищення  до пенсії як  дитині  війни  в розмірі   30 %  мінімальної пенсі за віком   відповідно до вимог  ст. 6  Закону України «Про соціальний  захист дітей війни»,  дію якої відновлено рішенням  Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р .

Згідно ст. 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету  Міністрів України  надано  право  у 2009 році  встановлювати  розміри соціальних  виплат , які  відповідно до  законодавства  визначаються  залежно від розміру  мінімальної заробітної плати , в  абсолютних сумах  у межах  асигнувань, передбачених  за відповідними бюджетними  програмами.

Названа норма передбачає  встановлення  в абсолютних  сумах  розмірів лише  тих виплат , вихідним  критерієм  розрахунку  яких є розмір  мінімальної заробітної плати . Відповідно її дія  не  поширюється  на  спірні  відносини, оскільки  розмір  зазначених  соціальних виплат  згідно  із Законом  України «Про  соціальний  захист дітей  війни»  залежить від розміру  мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування  та  виплата  у 2009 році дітям  війни  підвищення  до пенсії  або щомісячного грошового  довічного утримання  чи  державної соціальної допомоги , що виплачується  замість  пенсії повинні здійснюватися  відповідно до норм ст. 6 Закону  України «Про соціальний  захист  дітей війни» .

Судом встановлено, що відповідач  в 2009 році  виплачував  позивачу  підвищення  до  пенсії як дитині війни  в розмірі  10% мінімальної пенсії за віком , тобто діяв  неправомірно.

Таким чином , Управлінню  Пенсійного фонду України в Голованівському  районі  належить  здійснити  перерахунок  пенсії  позивача за 2009 рік  та  виплатити    підвищення  до пенсії  в розмірі  30%  мінімальної пенсії  за віком  з урахуванням  10% доплати ,які були  виплачені     в цей період.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р зазначено, що зi змiсту частини другої статті 95 Конституцiї України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на загальносуспiльнi потреби, розмiр i цiльове спрямування цих видаткiв, випливає, що вони не можуть визначатися iншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статтi 46 Конституцiї України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення вiдповiдних бюджетних видаткiв у Законi про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, не нижчого вiд прожиткового мiнiмуму, визначеного законом.

Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Відповідно до  ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

В ст.1 Протоколу №1 до вказаної  Конвенції,зазначено , що  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до  якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як  lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Розмір мінімальної пенсії  за  віком  визначається  лише  за  правилами, передбаченими  частиною першою  статті  28  Закону  України  "Про   загальнообов'язкове   державне  пенсійне  страхування",  іншого нормативно-правового  акта,  який би визначав цей розмір або встановлював інший  розмір,  немає, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідачів на ч.3 ст. 28 Закону  України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з  якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений  абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно  для визначення розмірів пенсій,  призначених згідно з цим Законом,  оскільки  наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для  відмови  в  реалізації  позивачу  конституційної  гарантії та права на отримання підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком, як дитині війни.

Позивач   звернувся до суду  з адміністративним  позовом   16.11.2009  року  і вказав , що про  порушення свого права  на  доплату  до пенсії як дитині війни      дізнався з засобів масової інформації, із того часу  минув  строк  менший за рік .

В запереченні  на  позовну  заяву  відповідач  вказує , що    позивач   звернувся  до суду з пропуском річного строку ,  строк  пропущено позивачем без поважних причин , тому  просить  в поновленні  строку  звернення до суду  відмовити .

Згідно приписів ст. 99 Кодексу  адміністративного  судочинства  України  для  звернення  до адміністративного  суду  за захистом прав, свобод та інтересів  особи  встановлюється  річний  строк, який , якщо не  встановлено інше, обчислюється з дня  , коли  особа дізналася  або  повинна була  дізнатися  про  порушення  своїх  прав  , свобод чи інтересів .

Відповідно до ст. 100 КАС України  пропуск  строку  звернення  до  адміністративного  суду є  підставою для відмови  у задоволенні  адміністративного  позову  за умови , якщо  на  цьому  наполягає одна із  сторін.

Частиною 1 ст. 71 КАС України  встановлено , що  кожна  сторона  повинна  довести  ті обставини , на яких ґрунтуються її  вимоги  та заперечення .

  Позивач  не  надав  доказів того, що строк  звернення  до суду пропущено з поважних причин , відповідач  їх доводи  спростував.

Разом з тим,  рішення  Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року та  від 22.05.2008 року  друкувались  в різних засобах  масової інформації , широко  коментувались в пресі , по радіо  та  по телебаченню , тому  позивач , як і інші  громадяни  України , повинна  була  дізнатися  про  порушення  її конституційного  права на  соціальний захист  і  звернутися до суду своєчасно.

З огляду  на вказане суд  вважає за необхідне  відмовити  позивачу  в задоволенні  позовних  вимог з 09.07.2007 року   по 31.12.2007 року  та  з 22.05.2008 року по 16.11.2008  року    за  пропуском  строку.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

На підставі ч.2 ст. 11 КАС України для повного захисту прав свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов'язати відповідача  провести перерахунок пенсії   позивача з 16 листопада  2008  року по 31 грудня 2008 року  та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік включно.  

Виходячи з вище викладеного, позовні вимоги позивача про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Голованівському  районі  Кіровоградської  області нарахувати та виплатити недоплачене   підвищення  до пенсії підлягають частковому задоволенню, а саме в частині зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити   позивачу     підвищення до пенсії, передбачене   ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, у розмiрi 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, якi втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 16 листопада   2008 року по  31 грудня  2008 року   та з 01.01.2009 року  по 31.12.2009 рік   включно  з урахуванням  різниці, яка була вилучена позивачу  за даний  період.

Тобто, при мінімальній пенсії за віком  в жовтні – грудні  2008 року  в сумі  498 грн  підвищення  до пенсії  в   листопаді  , грудні 2008 року  складатиме  по 149 грн 40 коп  щомісячно. Таким чином, за  період з 16 листопада    2008 року по 31 грудня 2008 року  позивачу  слід нарахувати  та  виплатити  підвищення  до пенсії в сумі  221 грн 70 коп .

 При мінімальній  пенсії за віком  в 2009 році  в сумі 498 грн підвищення  до пенсії в січні – грудні 2009 року  складає  по 149 грн 40 коп  щомісячно.

Згідно довідки управління  Пенсійного  фонду України  в  Голованівському районі  позивачу  за період  з 16  листопада      по 31  грудня 2008 року  виплачене  підвищення  до пенсії  в сумі  73 грн 95 коп , тобто  позивачу  за зазначений  період  слід  дорахувати   кошти  в сумі (221 грн 70 коп -  73 грн 95 коп ) 147 грн 75  коп до  пенсії  як  дитині  війни .

За період  січня –грудня 2009 року    виплачене підвищення  до пенсії  в сумі  597 грн 60 коп , тобто  позивачу  за  січень –грудень  2009 року  слід  дорахувати  підвищення до пенсії  в сумі  1195 грн 20 коп .

Вимоги   позивача щодо зобов’язання  відповідача  провести  перерахунок та виплачувати йому  пенсію за 2006 рік  задоволенню не підлягають.

Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007, №10-рп/2008, № 26-рп/2008 встановлено недопустимість обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування.

    Порушення  прав позивача , за захистом  яких він звернувся  до суду,  тривало  з 16.11.2008  року  по 31.12.2008 року  та з  01.01.2009 року  по 31.12.2009 року .

             Ч. 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги  як дитині війни за листопад   –грудень 2008 року та за 2009 рік .

Згідно  ч.ч.3 та 4 ст. 8 КАС України звернення  до адміністративного суду для  захисту  прав  і  свобод людини і громадянина  безпосередньо на підставі  Конституції України  гарантується , забороняється  відмова  в розгляді  та вирішенні адміністративної справи  з мотивів  неповноти , неясності , суперечливості  чи відсутності  законодавства , яке регулює спірні  правовідносини.

Таким чином, доводи  відповідача  в частині  неврегульованості  на законодавчому  рівні  порядку  здійснення доплат  особам , які мають статус дітей війни  не може бути  підставою  для не здійснення  таких виплат або відмови  в задоволенні  позову .

Відповідно  до п.1, п.3 , п. 15 положення  про Пенсійний Фонд України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів  України  від 24.10.2007 року № 1261 Пенсійний Фонд України є центральним  органом  виконавчої влади , діяльність  якого спрямовується  і координується  Кабінетом Міністрів України  через Міністра праці  та соціальної політики , одним з основних завдань якого є забезпечення  своєчасного  і в повному  обсязі фінансування  та виплати пенсій , допомоги  на  поховання , інших виплат , які згідно  із законодавством  здійснюється  за рахунок  коштів Пенсійного Фонду  України та інших джерел , визначених  законодавством . Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження  безпосередньо та через утворенні  в установленому  порядку головні управління  Фонду  в Автономній Республіці Крим , областях , м. Києві    та Севастополі, управління  в районах , містах  і районах у містах.

Відповідно до ст.. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія  призначається  та перераховується  відповідним територіальним органом Пенсійного Фонду України.

Позивачем пред’явлено  позовні вимоги  до управління Пенсійного Фонду України  в Голованівському  районі  Кіровоградської області .

Судом встановлено , що позивач  перебуває на обліку як пенсіонер та особа, що має статус «Дитина війни» в  управлінні  Пенсійного Фонду  України в Голованівському районі Кіровоградської області .

Таким чином, обов’язок  по нарахуванню та виплаті  доплати  до пенсії позивача , передбаченої ст.. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» покладено  на УПФУ в Голованівському районі Кіровоградської області , за місцем  проживання позивача.

Задовольняючи  частково позовні вимоги , суд вважає, що вимоги  про стягнення  з відповідача  доплати до пенсії  у визначеній  позивачем грошовій сумі  не підлягають задоволенню , оскільки  такі виплати  не були  йому нараховані , а суд не  може перебирати на себе функцію здійснення  перерахунку  та нарахування  пенсії замість органу , на який  покладено такі  повноваження .

Керуючись  ст.ст. 11,19, 22, 46, 95, 152 Конституції України, ст. ст. 6, 7, 71, ч. 2, 3 ст. 99, 122, 158-163 , 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

                    Адміністративний позов     ОСОБА_1   -  задовольнити частково.

                   Визнати бездіяльність  управління  Пенсійного фонду України  в Голованівському  районі Кіровоградської    області  щодо  нездійснення  перерахунку  та виплати ОСОБА_1  підвищення  пенсії відповідно до ст..  6 Закону України  «Про соціальний  захист дітей війни» за період  з 16 листопада  2008 року  по    31 грудня 2008 року   та за період з 01 січня 2009 року  по 31 грудня 2009 року в розмірі  30 відсотків  мінімальної  пенсії за віком – неправомірною

                   Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голованівському  районі Кіровоградської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1   з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 16 листопада   2008 року по 31 грудня 2008 року включно та за період з 01 січня 2009 року  по 31 грудня 2009 року включно  з урахуванням  різниці, яка була  виплачена  позивачу  в цей період .  

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова   може бути  оскаржена  до Дніпропетровського апеляційного адміністративного  суду через Голованівський районний суд     протягом 20 (двадцяти) днів  після подання  заяви про апеляційне оскарження .

Заява про апеляційне оскарження  може бути  подана  протягом 10( десяти )  днів з дня проголошення постанови   .

                    Постанова   суду набирає  законної сили  після  закінчення  строку подання заяви про апеляційне  оскарження , якщо таку  заяву не було подано.

    Якщо було  подано заяву про апеляційне оскарження , але  апеляційна скарга не була  подана  у строк ,  постанова    суду першої інстанції набирає  законної сили після  закінчення  цього строку .

    У разі подання  апеляційної скарги  постанова  суду , якщо її   не скасовано,  набирає законної сили після  закінчення  апеляційного розгляду справи .        

СУДДЯ: