Постанова

від 17.11.2016 по справі 924/374/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

17 листопада 2016 року Справа № 924/374/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Олексюк Г.Є.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка ОСОБА_1 (пост.дов. № 01-09/16 від 01.09.2016 р.)

відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" - не з`явився

відповідача ОСОБА_2 науково-виробничого підприємства "Візит" - пред-ка ОСОБА_3 (пост.дов. б/№ від 21.12.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Строймайстер"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 р.

у справі № 924/374/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Строймайстер"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід"

до ОСОБА_4 науково-виробниче підприємство "Візит"

про визнання біржової угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2009 р. укладеною товариством з обмеженою відповідальністю "Захід - Схід" та ОСОБА_4 науково-виробниче підприємство "Візит" недійсною

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 р. у справі № 924/374/16 відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід», до ОСОБА_2 науково-виробничого підприємства «Візит» про визнання біржової угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2009 р. укладеною ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Захід - Схід" та ОСОБА_2 науково-виробничим підприємством "Візит" недійсною.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, позивач ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 р. у справі № 924/374/16 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу та додаткові пояснення до апеляційної скарги, скаржник зазначає, що рішення господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Пояснює, що судом першої інстанції проігноровано клопотання ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» про допит ОСОБА_6 (арбітражного керуючого) та ОСОБА_7 (директора ТОВ СГП «Геотлас») для надання пояснень по справі № 924/374/16, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Скаржник стверджує, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 09.09.1997 р. № 635 передано до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський завод «Металіст» вищезазначену залізничну колію. 19.03.2009р., Відкрите акціонерне товариство «Старокостянтинівський завод «Металіст» продало внутрішньо площадкову під'їзну залізничну колію ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Бора Девелопмент», що підтверджується видатковою накладною від 19.03.2009 р. № М-00000050 та податковою накладною від 19.03.2009 р. № 186.

В подальшому 23.04.2009 р. ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» придбало у ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Бора Девелопмент» залізничну колію у складі цілісного майнового комплексу , що підтверджується договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.04.2009 р. та видатковою накладною від 23.04.2009 р. № ЛНА-000097. Тому ОСОБА_8 «Строймайстер» є власником під'їзної залізничної колії

Враховуючи вище зазначене скаржник вважає, що ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід» не мало права укладати біржову угоду з ОСОБА_2 науково-виробничим підприємством «Візит» у зв'язку з тим, що не мало права власності на майно.

Звертає увагу суду, що ні ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Захід - Схід», ні ОСОБА_4 науково-виробниче підприємство "Візит" не надали жодних доказів, які б підтверджували виникнення права власності ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Захід - Схід" на спірне майно.

Пояснює, що спірне майно за біржовою угодою від 28.05.2009 р. знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» та за яку скаржник сплачує податки.

Посилаючись на ч.ч.1,3 ст. 215, ст. 230, ст.. 328 Цивільного кодексу України зазначає, що право продажу майна належить лише його власнику, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочинможе бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 нього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Вважає, що ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід» не мала права власності на залізничну колію, тому не мало права його продавати, ввело в оману ОСОБА_4 науково-виробниче підприємство «Візит», не повідомивши про відсутність документів на право власності під`їзної залізничної колії та зазначає, що біржова угода купівлі продажу нерухомого майна від 28.05.2009 р. суперечить нормам цивільного законодавства.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, що подані товариством з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» договори, видаткові та податкові накладні не є належними доказами та не підтверджують право власності ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» на спірне майно, придбане ОСОБА_4 науково-виробничим підприємством "Візит" за біржовою угодою від 28.05.2009 р. скаржник зазначає, що всі договори, які були долучені до матеріалів справи №924/374/16 ОСОБА_8 «Строймайстер» були нотаріально посвідчені, видаткові та податкові накладі дійсні.

Зазначає, що оскільки ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» набуло право власності на майно відповідно до закону та незаконність набуття встановлена судом не була, майно, зазначене в біржовій угоді належить на праві власності ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер». Тому вважає, що біржова угода укладена товариством з обмеженою відповідальністю «Захід - Схід» та ОСОБА_4 науково - виробничим підприємством "Візит" є не законною та порушує право ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" на користування та розпорядження майном.

Скаржник пояснює, що відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області № 635 від 09.09.1997 р. про передачу до статутного фонду ВАТ «Старокостянтинівський завод «Металіст», додатку до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна Україні Хмельницькій області № 635 від 09.09.1997р., видаткових накладних № М-00000050 від 19.03.2009 р., № ЛНА-000097 від 23.04.2009р. та податкової накладної № 186 19.03.2009 р., договору про задоволення вимог іпотеко держателя від 23.04.2009 р., акту приймання - передачі рухомого та нерухомого майна від 23.04.2009 р. підтверджується перехід права власності під'їзної залізничної колії до ТОВ «Строймайстер». Також надано договір застави основних засобів від 19.09.2007 р. укладеного між ВАТ «Старокостянтинівський завод «Металіст» та ВАТ «ОСОБА_9 Аваль» про передачу в заставу під'їзної залізничної колії.

Звертає увагу суду, що з вищезазначених документів долучених скаржником до матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Старокостянтинівський завод «Металіст» мав право власності лише однієї під'їзної залізничною колії, яку в подальшому передав ТОВ «Бора Девелопмент», інших колій у володінні ВАТ «Старокостянтинівський завод «Металіст» не було.

Окрім того, скаржник зазначає, що технічний паспорт залізничної під'їзної колії при станції Старокостянтинів - 1 Жмеринської дирекції залізничних перевезень ДТГО «Південно - Західна залізниця» від 2005 року наданий ОСОБА_4 науково-виробничим підприємством "Візит" складено не в повному обсязі та не відповідає дійсності, оскільки, в технічному паспорті відсутня сторінка № 5, де мав бути план (схема) місцезнаходження під'їзної залізничної колії, також, в технічному паспорті відсутня сторінка № 9, де має бути схема примикання під'їзної залізничної колії до станційних колій. Крім того, в технічному паспорті відсутній договір купівлі - продажу майна, та не вказано кількість пронумерованих сторінок в технічному паспорті, що є порушенням формування технічного паспорта

Підтвердженням вказаних обставин є лист № 21 від 20.04.2016р. за підписом директора ОСОБА_8 СГП «Геоатлас», яке виготовляло вказаний технічний паспорт, з якого вбачається, що при виготовленні технічного паспорту залізничної під'їзної колії при станції Старокостянтинів - 1 Жмеринської дирекції залізничних перевезень ДТГО «Південно- Західна залізниця» від 2005 року жодних правовстановлюючих документів на цю колію ТОВ «Захід-Схід» надано не було.

Враховуючи вищевикладене скаржник зазначає, що судом першої інстанції не вірно досліджено обставини справи, які в подальшому призвели до неправильної оцінки доказів позивача /скаржника. Вважає, що рішення господарського суду по справі № 924/374/16 є упередженим, протиправним та таким, що суперечить ст. 82 ІПК України.

Відповідач ОСОБА_4 науково-виробниче підприємство "Візит" подав відзив, в якому зазначає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими на безпідставними, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зазначає, що клопотання ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" про виклик посадових осіб для надання пояснень було частково задоволено і викликано арбітражного керуючого ОСОБА_6 та директора ТОВ СГП «Геоатлас» ОСОБА_7 Однак, їхня неявка на судове засідання немала жодних наслідків оскільки ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" не було доведено своє право на позов.

Вважає, що документи на які посилається скаржник жодним чином не доводять факту отримання у власність залізничної під'їзної колії при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м.

Пояснює, що ОСОБА_4 науково-виробниче підприємство «Візит» правомірно здійснило купівлю залізничної під'їзної колії при станції Старокостянтинів-1, довжиною 500 м, Р-43, за 70000 грн. (протокол № 1 біржових торгів від 06.05.2009р.), на підставі біржової угоди купівлі-продажу нерухомого майна реєстраційний номер 0080 від 28.05.2009 р. та акту приймання-передачі майна від 28.05.2009 р. та отримало технічний паспорт залізничної під'їзної колії ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід» при станції Старокостянтинів-1. Починаючи з 28.05.2009 р. дана колія перебуває на балансі ОСОБА_2 науково-виробничого підприємства «Візит», що підтверджується довідкою № 159 від 05.05.2016 р.

Враховуючи вищевикладене просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" залишити без задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід» не забезпечив участь представника у судовому засіданні.

Представник позивача/скаржника в судовому засіданні пояснив, що технічний паспорт майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5 від 26.10.2016 р. виготовлений згідно з чинного законодавства України. Зазначив, що договорів із залізницею про обслуговування під`їзної колії при станції Старокостянтинів-1 не укладався, оскільки під`їзна колія не використовується.

Представник відповідача ОСОБА_2 науково-виробничого підприємства «Візит» в судовому засіданні пояснив, що технічний паспорт майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5 від 26.10.2016 р. наданий позивачем/скаржником не відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, , перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

Відповідно до акту проведення інвентаризації майна належного товариству з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід» від 03.02.2009 р. арбітражним керуючим-ліквідатором ОСОБА_6 було виявлено належне товариству з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід» майно - залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 Жмеринецькою дирекцією залізничних перевезень ДТГО «Південно-Західна залізниця» довжиною 505 м., ширина колії 1520 мм., колія №1, Р-43 корисною довжиною 481м. та навантажувальна колія Р-50 корисною довжиною 24 м. /а.с. 119 у т. 1/.

16.02.2009 р. Хмельницьким представництвом «Південно-Західна універсальна товарна біржа» /біржа/ товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід» в особі ліквідатора ОСОБА_6 /замовник/, та брокером Південно-Західної універсальної товарної біржі ПП ОСОБА_10 /брокер/ укладено угоду № 1/1602 на організацію проведення торгів /а.с. 114 у т. 1/.

Згідно з п.1 угоди замовник доручає, а біржа зобов`язується здійснювати практичні дії з організації проведення торгів по реалізації активів, що знаходиться в розпорядженні замовника.

Угода № 1/1602 від 16.02.2009 р. підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Відповідно до протоколу біржових торгів з продажу майна від 06.05.2009 р. № 1 продаж залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м Р-43 продано агропромисловому науково-виробничому підприємству «Візит» за 70000 грн. /а.с. 115 у т.1/.

28.05.2009 р. Хмельницьким представництвом Південно-Західної універсальної товарної біржі на підставі заяви ТОВ «Захід-Схід» /продавець/ та агропромисловим науково-виробничим підприємством «Візит» /покупець/ укладено біржову угоду купівлі-продажу нерухомого майна. Біржова угода купівлі-продажу нерухомого майна зареєстрована на Південно-Західній універсальній товарній біржі, реєстраційний № 0080. /а.с. 11 - 12 у т. 1/.

Відповідно до п. 1 біржової угоди, продавець продав, а покупець придбав: залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м. Р-43.

Згідно з п. 2 угоди, продаж вчинено за 70000,00 грн. без ПДВ відповідно до протоколу біржових торгів № 1 проведених 06.05.2009 р. Хмельницьким представництвом Південно-Західної універсальної товарної біржі, розрахунки між „покупцемВ» та „продавцемВ» здійснено, ще до підписання даної угоди.

Відповідно до п. 3 угоди, продавець свідчить, що зазначене майно на момент укладення цієї угоди нікому іншому не продано, не подаровано, іншим способом не відчужено, під заставою, забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо нього а також прав і претензій щодо нього у третіх осіб, як у межах, так і за межами України, немає.

Згідно з п. 6 угода набуває чинності з моменту її підписання та підлягає нотаріальному посвідченню за домовленістю сторін.

Біржова угода підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Позивач /скаржник, вважаючи, що біржова угода купівлі-продажу нерухомого майна укладена в порушення вимог ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, звернувся з позовом до господарського суду Хмельницької області в якому просить визнати її недійсною. На підтвердження права власності на майно яке є предметом біржової угоди надав: наказ регіонального відділення по Хмельницькій області Фонду державного майна України № 635 від 09.09.1997 р. «Про створення Відкритого акціонерного товариства Старокостянтинівського заводу «Металіст» /а.с. 13 - 14 у т. 1/, копію видаткової накладної № М-00000050 від 19.03.2009 р. видану на підставі договору від 04.03.2009 р. № М-00000036 за якою товариство з обмеженою відповідальністю «Бора Девелоппмент» отримав від відкритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський завод «Металіст» переїзну будку та внутрішньо площадкову залізничну колію /а.с. 15 у т. 1/, копію податкової накладної від 19.03.2009 р. № 166 /а.с. 16 у т. 1/, копію видаткової накладної від 23.04.2009 р. № ЛНА-000097 видану на підставі договору від 23.04.2009 р. № 1546 (ЗВД) товариство з обмеженою відповідальністю „СтроймайстерВ» отримало від ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю „Бора ДевелопментВ» переїзну будку та внутрішньо площадкову залізничну колію /а.с. 17 у т. 1/.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» на підтвердження права власності до матеріалів справи долучено копію договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.04.2009 р. (Т.1 а.с.178- 179), згідно умов якого ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Бора Девелопмент» /іпотекодавець/ передав, а ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» /іпотекодержатель/ прийняв у власність майновий комплекс № 5 господарський, загальною площею 665,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5.

Згідно з п. 9 договору, майновий комплекс передається іпотекодержателю в день підписання цього договору, згідно з актом прийому-передачі нерухомого майна. Названий акт містить перелік та вартість нерухомого майна, що входить до складу Майнового комплексу і переходить у власність іпотекодержателя відповідно до цього договору /а.с.178-179/.

Договір зареєстровано в реєстрі за № 1646.

Договір про задоволення вимог іпотеко держателя підписаний представниками сторін та скріплені їх печатками.

23.04.2009 р. ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Бора Девелопмент» /іпотекодавець/ та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» /іпотеко держатель/ укладено акт прийому-передачі нерухомого та рухомого майна /а.с. 183 у т. 1/ за умовами п.1 атку іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв у власність майновий комплекс № 5 господарський, загальною площею 665,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5.

Згідно з п.2 акту прийому-передачі, за даними Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації (ОСОБА_3 з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.04.2009 р. за № 22520761) майновий комплекс складається із: столярний цех (літ. А, № 1) площею 620,7 кв. м., кладова (літ. Б, № 1) площею 38,5 кв. м., переїзна будка (літ. В, № 1) площею 6,4 кв. м., а також рухомого майна під'їзної залізничної колії до станції Старокостянтинів-1 довжиною 2636м.

Відповідно до п. 5 акту прийому - передачі, акт є невід`ємною частиною договору про задоволення вимог іпотеко держателя від 23 квітня 2009 року.

Акт прийому-передачі нерухомого майна та рухомого майна підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Встановивши наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно з абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 р., якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Вимоги позивача/скаржника направлені на визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2009 р. укладеного ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід» /продавець/ та ОСОБА_2 науково-виробничого підприємства «Візит» /покупець/, з огляду на те, що власником майна, яке є предметом спірної угоди купівлі-продажу є ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер».

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до матеріалів справи долучено копію видаткової накладної, № М-00000050 від 19.03.2009 р. згідно якої ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Бора Девелопмент» отримав від Відкритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський завод «Металіст» внутрішньо площадкову залізничну колію. Підставою видачі видаткової накладної є договір № М-00000036 від 04.03.2009 р., копію податкової накладної № 166 від 19.03.2009 р., копію видаткової накладної № ЛНА-000097 від 23.04.2009 р. за якою ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «Бора Девелопмент» внутрішньо площадкову залізничну колію. Підставою видачі видаткової накладної є договір № 1546 (ЗВД) від 23.04.2009 р., які не є належними правовстановлюючими документами, оскільки, зазначена в вищенаведених накладних внутрішньо площадкова залізнична колія не містить ідентифікуючих ознак визначених в договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2009 р., а саме «залізнична під'їзна колія при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м Р-43», відповідно, накладні № М-00000050 від 19.03.2009 року та № ЛНА-000097 від 23.04.2009 р. не можуть бути належними доказами виникнення права власності у позивача на залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м. Р-43.

Також, судо першої інстанції встановлено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.04.2009 р., згідно умов якого ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Бора Девелопмент» /іпотекодавець/ передав, а ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» /іпотеко держатель/ прийняв у власність майновий комплекс № 5 господарський, загальною площею 665,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5, не містить будь-яких посилань на залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м Р-43.

Акт прийому - передачі нерухомого та рухомого майна від 23.04.2009 р. не відповідає умовам договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.04.2009 р. Оскільки, відповідно до п. 1 договору ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Бора Девелопмент» /іпотекодавець/ передав, а ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» /іпотеко держатель/ прийняв у власність майновий комплекс № 5 господарський, загальною площею 665,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5, згідно з п. 2 акту прийому - передачі нерухомого майна та рухомого майна за даними Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації (ОСОБА_3 з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.04.2009 р. за № 22520761) майновий комплекс складається із: столярний цех (літ. А, № 1) площею 620,7 кв. м., кладова (літ. Б, № 1) площею 38,5 кв. м., переїзна будка (літ. В, № 1) площею 6,4 кв. м., а також рухомого майна під'їзної залізничної колії до станції Старокостянтинів-1 довжиною 2636м. про що договором не зазначено.

За вказаних обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено його право власності на під'їздну залізничну колію придбану відповідачем - АНВП «Візит» за оспорюваною біржовою угодою та відмовив у задволенні позову.

Однак апеляційний господарський суд вважає, що вищевказаний висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, рішення прийняте без спростування доводів позивача та без належного дотримання ст. 43 ГПК України, щодо оцінки доказів, які містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області № 635 від 09.09.1997 р. РВ ФДМУ по Хмельницькій області передало до статутного фонду ВАТ «Старокостянтинівський завод «Металіст» відповідне майно, у т.ч. і внутрішню залізничну дорогу ( додаток до наказу т.1 а.с.25,26).

Відповідно до договору застави основних засобів від 19.09.2007р. ВАТ «Старокостянтинівський завод «Металіст» передав у заставу ВАТ «ОСОБА_11 Аваль» належні йому на праві власності основні засоби, у т.ч. і внутрі площадкову залізничну дорогу довжиною 2636 м. (Т.1 а.с.155-160).

Матеріали справи містять завірені копії договору оренди залізничної колії від 03.11.20-3р. № 43/2 між ВАТ «Старокостянтинівський завод «Металіст» та ОСОБА_8 «Захід-Схід», акту обстеження умов роботи на під'їздній колії та станції примикання від 10.12.2003р. та договору на подачу та забирання вагонів при стнції Староконстантинів-1 між Південно-західною залізницею та ОСОБА_8 «Захід-Схід» від 10.12.2003р. (Т.1 а.с.162-170) вбачається, що частина під'їздної залізничної колії довжиною 550 м. була у користуванні ОСОБА_8 «Захід-Схід» лише на умовах оренди.

Будь-яких доказів перебування під'їздної залізничної колії у власності ОСОБА_8 «Захід-Схід» матеріали справи не містять.

Акт інвентаризації від 03.02.2009р. та звіт ліквідатора ОСОБА_8 «Захід-Схід» ОСОБА_6 від 27.02.2009р. (Т.1 а.с.118,119, 133), не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих доказів права власності на колію ОСОБА_8 «Захід-Схід», оскільки складені ним одноособово, без посилання на будь-які підтверджуючі документи.

Щодо акту обстеження від 12.01.2009р., то з його зміст підтверджує, що орендовані ОСОБА_8 «Захід-Схід» приймальний пункт та залізнична колія, знаходяться на території заводу «Металіст» та примикають до станції Старокостянтинів-1 .(Т.1 а.с.121).

Посилання відповідача на Акт обстеження місця проведення навантажувальних робіт №131 від 17.10.2006р. (Т.1 а.с.122) в якому зазначено що колія перебуває на балансі власника, є необґрунтованими, оскільки за своїм призначенням даний акт ніяк не може підтверджувати право власності ОСОБА_8 «Захід-Схід», крім того суперечить договору оренди залізничної колії від 03.11.2003р. № 43/2 між ВАТ «Старокостянтинівський завод «Металіст» та ОСОБА_8 «Захід-Схід», який діяв до 01.11.2008р.

Не можуть бути прийняті в якості належного та допустимого доказу на підтвердження права власності ОСОБА_8 «Захід-Схід» на під'їздну залізничну колію технічний паспорт виготовлений у 2005р. СГП «Геоатлас» (Т.1 а.с.88 - 113) , оскільки : а) частина коліі до 01.11.2008р. перебувала лише у користуванні відповідача 2 на підставі договору оренди залізничної колії від 03.11.2003р. № 43/2 між ВАТ «Старокостянтинівський завод «Металіст» та ОСОБА_8 «Захід-Схід»; б) у технічному паспорті відсутні сторінки 5, 9, а сам паспорт не прошитий і не скріплений печаткою СГП «Геоатлас» ; в) з листа № 21 від 20.04.2016р. за підписом директора ОСОБА_8 СГП «Геоатлас», яке виготовляло вказаний технічний паспорт вбачається, що при виготовленні технічного паспорту залізничної під'їзної колії при станції Старокостянтинів - 1 Жмеринської дирекції залізничних перевезень ДТГО «Південно - Західна залізниця» від 2005 року жодних правовстановлюючих документів на цю колію ТОВ «Захід-Схід» надано не було, договір купівлі-продажу залізничної під'їздної колії на який посилається ТОВ «Захід-Схід» у своїй заяві на виготовлення технічного паспорту не було надано (т.1 а.с.2962).

В подальшому, маючи у власності під'їздну залізничну колію, ВАТ «Старокостянтинівський завод «Металіст» відчужив її на користь ОСОБА_8 «Бора Девелепмент», що підтверджується видатковою накладною від 19.03.2009 р. № М-00000050 та податковою накладною від 19.03.2009 р. № 186 (Т.1 а.с.15,16).

В свою чергу 23.04.2009 р. ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Строймайстер» придбало у ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Бора Девелопмент» залізничну колію у складі цілісного майового комплексу , що підтверджується договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.04.2009 р., актом прийому-передачі нерухомого та рухомого майна до даного договору від 23.04.2009р. та видатковою накладною від 23.04.2009 р. № ЛНА-000097 (Т.1 а.с.178-183, 17 ).

Таким чином вищезазначені докази стверджують, що саме ОСОБА_8 «Строймайстер» є власником під'їзної залізничної колії.

Посилання суду першої інстанції та відповідача 2 на те, що колія яка придбана ОСОБА_8 «Строймайстер» не ідентифікована, оскільки внутріплощадкова залізнична колія і під'їзна залізнична колія це різні колії не грунтують на законі та суперечать матеріалам справи, оскільки чинне законодавство не містить такого поняття як «внутріплощадкова залізнична колія», зокрема Закон України «Про залізничний транспорт» та Статут залізниць України містять лише поняття «під'їзна залізнична колія». При цьому матеріали справи в сукупності свідчать про те, що саме колія яка була у власності ВАТ «Старокостянтинівський завод «Металіст», хоча і не зовсім вірно названа у приватизаційних, а в подальшому відповідно і у первинних документах внутріплощадковою, є єдиною під'їзною залізничною колією яка пролягає від заводу до станції Старокостянтинів-1 і лише частина цієї колії передавалася не у власність а в оренду ОСОБА_8 «Захід-Схід», що і дало можливість при банкрутстві останнього незаконно її інвентаризувати та продати АНВП «Візит».

Окрім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 31.10.2016р. №71847553 наданої ОСОБА_8 «Строймайстер», за останнім з 07.02.2013р. зареєстровано на праві власності майновий комплекс загальною площею 665 м.кв. однією з складових частин якого є залізнодорожна колія 2636 м.п.

Подання вказаної довідки лише суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив тим, що лише під час розгляду справи в апеляційному господарському суді виникло питання про реєстрацію майнового комплексу у т.ч. і під'їзної залізничної колії.

Враховучи вказане, а також те, що доступ до реєстру є відкритим і суд першої інстанції також міг зробити витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, проте цього не зробив, суд апеляційної інстанції вважає , що вказана довідка подана з дотриманням ст.. 101 ГПК України.

Щодо правомірності вибраного позивачем способу захисту свого порушеного права, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.. 16 Цивільного кодексу України:

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правовий зміст ст..ст. 317, 319 Цивільного кодексу України вказує на те, що право продажу майна належить його власникові.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України. право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 387 Цивільного кодексу України, . власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При цьому ст. 388 ЦК України визначено умови витребування майна від добросовісного набувача.

Статтею 391 Цивільного кодексу України, передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У нашому випадку, враховуючи факт реєстрації за ОСОБА_8 «Строймайстер», з 07.02.2013р. права власності на майновий комплекс загальною площею 665 м.кв. однією з складових частин якого є залізнодорожна колія 2636 м.п. позивач не міг захищаючи своє право на майно заявляти вимогу про визнання права власності, оскільки таке право зареєстроване за позивачем.

Умовою ж застосування такого способу захисту, як витребування майна на підставі ст..ст. 387, 388 ЦК України, є перебування майна у володінні та користуванні особи до якої слід заявити вимогу, а саме у АНВП «Візит».

Однак з ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 15.04.2016р. у справі 683/946/16-к вбачається та неодноразово підтверджено представниками ОСОБА_8 «Строймайстер» та АНВП «Візит» у судовомих засіданнях, що 31.03.2016р. залізничні рейки в кількості 34 шт. з залізничної колії, яка веде на територію заводу ОСОБА_8 «Блок Майстер Україна» було демонтовано та складено неподалік території заводу ОСОБА_8 «Блок Майстер Україна», яке в свою чергу користується майном ОСОБА_8 «Строймайстер». Всі учасники конфлікту мали доступ до вказаних рейок, оскільки вони знаходилися на відкритій території.

Оскільки, залізничні рейки не вивозилися відповідачем АНВП «Візит» а останнє обґрунтовувало свої права на колію оспорюванню біржовою угодою, ОСОБА_8 «Строймайстер» 21.04.2016р подало позов про визнання недійсною біржової угоди від 28.05.2009р.

Лише після прийняття господарським судом Хмельницької області рішення у даній справі від 15.06.2016р. залізничні рейки були вивезені представниками АНВП «Візит» на власну територію. На вказаній обставині неодноразово наголошувалося представником АНВП «Візит» під час дачі пояснень в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, станом на день подачі позову залізничні рейки не були вивезені на територію АНВП «Візит» та не перебували у його володінні, а тому у позивача ОСОБА_8 «Строймайстер» не було підстав застосовувати такий спосіб захисту, як витребування майна на підставі ст..ст. 387, 388 ЦК України, що не виключає можливості звернення з таким позовом в подальшому у разі відмови повернення майна.

Відповідно до ч. 1. ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам

Згідно з умовами ч.ч.1,3 ст. 215, Цивільного кодексу України зазначає, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 нього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Як зазначалося вище правовий зміст ст..ст. 317, 319 Цивільного кодексу України вказує на те, що право продажу майна належить його власникові.

За наведених обставин, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваної біржової угоди від 28.05.2009р. недійсною.

Щодо заяви відповідача АНВП «Візит» про застосування позовної давності , то така заява визнається судом необґрунтованою, оскільки відповідно до ст.. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про наявність біржової угоди та порушення свого права 31.03.2016р. коли відбувався демонтаж залізничної колії. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач знав чи міг дізнатися про наявність біржової угоди до зазначеної дати. Наявність оголошення про продаж залізничної колії банкрута ОСОБА_8 «Захід-Схід» ніяким чином не доводить того факту, що позивач у якого не було ніяких відносин з ОСОБА_8 «Захід-Схід» повинен був здогадатися, що продається саме його колія.

Окрім того, слід зазначити, що наявність оголошення у газеті, не можна ототожнювати з фактом укладання угоди.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта є обґрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 р. у справі № 924/374/16 слід скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Станом на день прийняття постанови ОСОБА_8 «Захід-Схід» не виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а знаходиться в процесі припинення, проте враховуючи, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.07.2011 р. у справі №2/13/5/145-Б ухвалено ліквідувати ОСОБА_8 «Захід-Схід» та зобов'язано ліквідатора та органи державної реєстрації вчинити дії по виключенню товариства з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і з ЄДРПОУ суд приходить до висновку про покладання витрат зі сплати судового збору на АНВП «Візит»

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Строймастер" задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 р. у справі №924/374/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити.

Визнати недійсною біржову угоду купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2009 року укладену між ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" та ОСОБА_2 науково-виробничим підприємством "Візит".

Стягнути з ОСОБА_2 науково-виробничого підприємства "Візит" (22067 Вінницька область, Хмільницький район, с.Томашпіль, вул.І.Богуна, 19, код 02129063) на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Строймастер" (31104 Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. І.Франка, 20, код 36389754) - 1378 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову.

4. Стягнути з ОСОБА_2 науково-виробничого підприємства "Візит" (22067 Вінницька область, Хмільницький район, с.Томашпіль, вул.І.Богуна, 19 код 02129063) на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Строймастер" (31104 Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. І.Франка, 20, код 36389754) - 1515 грн. 80 коп. грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання даної постанови.

6. Постанова прийнята з окремою думкою судді Маціщук А.В.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.