Рішення

від 15.05.2007 по справі 10/16-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/16-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

15.05.2007                                                                Справа №  10/16-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Лілія"

до Державного підприємства Дослідне господарство "Каховське" інституту землеробства південного регіону Української академії аграрних наук  

за участі представників сторін:

від позивача –Должикової Л.А. (директора), Пасеки В.І. (представника за дорученням),

від відповідача –Гедзик Л.А., Форощук О.І. (представників за дорученнями),

за первісним позовом про: стягнення заборгованості: 1) за договором від 09.03.2005 р. –103 тон гірчиці жовтої; 2) за договором від 10.03.2005 р. –160,8 тон ячменю фуражного; 3) за договором від 25.04.2005 р. –807 тон сої та 4) за договором від 25.04.2005 р. –166,36 тон насіння соняшнику,

за зустрічним позовом про: стягнення заборгованості за надані послуги за договорами від 09.03.2005 р., 10.03.2005 р., 25.04.2005 р., 25.04.2005 р. в розмірі 8800 грн,

                                            в с т а н о в и в:

16 грудня 2005 року господарським судом Херсонської області порушено провадження у даній справі (т. 1, а.с. 1). За результатами її розгляду 1 березня 2006 року  судом прийнято рішення (т. 1 а.с. 125-127), яким позовні вимоги за первісним позовом  задоволені шляхом вилучення у відповідача 103 тон гірчиці, 160,8 тон ячменю, 807 тон сої та 166,36 тон насіння соняшнику, та за зустрічним позовом –шляхом стягнення з позивача на користь відповідача 8800 грн. Це рішення постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15 червня 2006 року (т. 2, а.с. 24-26) залишено без змін. Проте, постановою Вищого господарського суду України від 22 листопада 2006 р. (т. 2 а.с. 116-122) названі судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 27 грудня 2006 року (т. 3 а.с. 1) суддею Ємленіновою З.І. справа прийнята до провадження для нового розгляду. В свою чергу новий розгляд справи проведено в судових засіданнях, що відбулися 26 квітня, 4 травня з оголошенням перерви для прийняття рішення до 15 травня поточного року. При цьому в період з 17 січня по 10 квітня провадження у справі було зупинено з підстав, викладених у відповідних ухвалах (т. 3 а.с. 4, 37). Поряд з цим за розпорядженням заступника голови суду  від 25.04.2007 р. № 51 дана справа передана на розгляд судді Закуріну М.К., у зв'язку з чим прийнята до провадження.

Відповідно до позовної заяви (т. 1 а.с. 2-5),  заяви про збільшення позовних вимог (т. 1 а.с. 68-72) та заяви про обґрунтування позовних вимог (т. 3 а.с. 41-45) заявлені вимоги за первісним позовом ґрунтуються на невиконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань за названими вище договорами підряду щодо поставки вирощеного врожаю зазначених культур, вартість яких за розрахунками позивача складає: 103 тони гірничі –97850 грн, 160,8 тон ячменю –93 264 грн, 807 тон сої –968 400 грн та 166,36 тон насіння соняшнику –166 360 грн, а всього на загальну суму 1 325 874 грн.

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на наявність форс-мажорних обставин –часткової загибелі посівів зернових культур, обумовлених договорами, а також відсутністю зібраного врожаю на час розгляду справи в суді. При цьому відповідач погоджується з вартістю зернових культур в розмірі 346695,84 грн, яку він зобов'язується погасити в добровільному порядку.

В свою чергу позовні вимоги за зустрічним позовом (т. 1 а.с. 116) обґрунтовуються невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань по сплаті вартості робіт за кожним з названих вище договорів.

Позивачем вимоги за зустрічним позовом не визнаються (т. 1 а.с. 122) з посиланням на відсутність обов'язку по сплаті вартості робіт, оскільки він виникає лише після передачі вирощеної продукції, якої станом на дату розгляду справи не відбулося.

Крім викладеного з матеріалів справи вбачається, що протягом 2005 року між сторонами існували договірні відносини щодо вирощування сільськогосподарських зернових культур.

За первісним позовом

Зокрема, 9 березня 2005 року між  Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „Лілія” та Державним підприємством Дослідне господарство „Каховське” інституту землеробства південного регіону Української академії аграрних наук укладено договір підряду  № 09-03-05/001 (т. 1 а.с. 12), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виростити відповідно до технологічної карти гірчицю жовту на площі 100 га, а позивач –своєчасно перерахувати грошові кошти на проведення робіт. Зокрема, за змістом пунктів 3.2. - 3.4. договору сторонами погоджено, що облік готової продукції проводиться позивачем не вище планової середньої собівартості, котра дорівнює 438,5 грн за 1 тону та врожайності не менше 10,3 центнерів з гектара, у зв'язку з чим позивач зобов'язаний сплатити вартість робіт по вирощуванню гірчиці в розмірі планових витрат з розрахунку 440 грн за 1 га, а всього 44000 грн. При цьому винагорода відповідача (як підрядника) складає 20 грн за 1 га, тобто 2000 грн.

Поряд з цим відповідно до пункту 2.1. договору відповідач взяв на себе зобов'язання серед іншого розробити технологічну карту вирощування гірчиці, визначити планову собівартість  одного центнера гірчиці, узгодити з позивачем поля посіву та провести їх підготовку на площі 100 га.

Пунктами 6.1., 6.2. договору сторонами визначено, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань, які виникли внаслідок форс-мажорних обставин. Зокрема, сторона, яка посилається на такі обставини, зобов'язана в письмовій формі протягом 3-х днів сповістити іншу сторону про настання їх. Сторона, котра своєчасно не сповістила про наявність обставин, не може посилатися на них.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу 44000 грн платіжним дорученням № 6 від 3 червня 2005 року (т. 1 а.с. 13).

Відповідачем умови договору  щодо вирощення гірчиці виконані, що підтверджується складеним між сторонами актом виконаних робіт від 21 вересня 2005 року, з якого слідує, що позивач прийняв від відповідача виконі роботи по наданню послуг з вирощування та збирання гірчиці відповідно технологічної карти та умов, зазначених в договорі на загальну суму 44000 грн (т. 1 а.с. 113).

Поряд з цим відповідач вирощену гірчицю позивачеві не передав.

10 березня 2005 року між сторонами укладено договір підряду № 10-03-05/001 (т. 1  а.с 14), за аналогічними умовами якого відповідач зобов'язався  виростити відповідно до технологічної карти ячмінь фуражний на площі 40 га, а позивач –своєчасно перерахувати грошові кошти на проведення робіт. Відповідно до пунктів 3.2. - 3.4. договору сторонами погоджено, що облік готової продукції проводиться позивачем не вище планової середньої собівартості, котра дорівнює 314,9 грн за 1 тону та врожайності не менше 24,9 центнерів з гектара, у зв'язку з чим позивач зобов'язаний сплатити вартість робіт по вирощуванню ячменю в розмірі планових витрат з розрахунку 760 грн за 1 га, а всього 30416 грн. При цьому винагорода відповідача (як підрядника) складає 20 грн за 1 га, тобто 800 грн.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу 30416 грн платіжними дорученнями № 7 від 3 червня 2005 року (т. 1 а.с. 15) та № 342 від 9 червня 2005 року (т. 1 а.с. 15).

Відповідачем умови договору  щодо вирощення ячменю фуражного виконані, що підтверджується складеним між сторонами актом виконаних робіт від 21 вересня 2005 року, з якого слідує, що позивач прийняв від відповідача виконі роботи по наданню послуг з вирощування та збирання ячменю відповідно технологічної карти та умов, зазначених в договорі на загальну суму 30416 грн (т. 1 а.с. 112).

Однак відповідач вирощений ячмінь позивачеві не передав.

25 квітня 2005 року сторонами укладено договір підряду за аналогічних умов № 25-04-05/001 (т. 1 а.с. 21), згідно до якого відповідач зобов'язався  виростити відповідно до технологічної карти сою на площі 300 га, а позивач –своєчасно перерахувати грошові кошти на проведення робіт. Відповідно до пунктів 3.2. - 3.4. договору сторонами погоджено, що облік готової продукції проводиться позивачем не вище планової середньої собівартості, котра дорівнює 453,1 грн за 1 тону та врожайності не менше 18 центнерів з гектара, у зв'язку з чим позивач зобов'язаний сплатити вартість робіт по вирощуванню ячменю в розмірі планових витрат з розрахунку 791,25 грн за 1 га, а всього 237375 грн. При цьому винагорода відповідача (як підрядника) складає 20 грн за 1 га, тобто 6000 грн.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу 237375 грн платіжними дорученнями № 3 від 1 червня 2005 року (т. 1 а.с. 23), № 1845 від 8 червня 2005 року (т. 1 а.с. 24), № 336 від 8 червня 2005 року (т. 1 а.с. 25), № 8 від 22 червня 2005 року (т. 1 а.с. 26), № 9 від 25 червня 2005 року (т. 1 а.с. 27).

Відповідачем умови договору  щодо вирощення сої виконані, що підтверджується складеним між сторонами актом виконаних робіт від 21 вересня 2005 року, з якого слідує, що позивач прийняв від відповідача виконі роботи по наданню послуг з вирощування та збирання сої відповідно технологічної карти та умов, зазначених в договорі на загальну суму 237375 грн (т. 1 а.с. 115).

В той же час відповідач вирощену сою позивачеві не передав.

25 квітня 2005 року між сторонами також укладено договір підряду на аналогічних умовах № 25-04-05/003, за яким відповідач зобов'язався  виростити відповідно до технологічної карти насіння соняшнику на площі 150 га, а позивач –своєчасно перерахувати грошові кошти на проведення робіт. Відповідно до пунктів 3.2. - 3.4. договору сторонами погоджено, що облік готової продукції проводиться позивачем не вище планової середньої собівартості, котра дорівнює 446,2 грн за 1 тону та врожайності не менше 11,5 центнерів з гектара, у зв'язку з чим позивач зобов'язаний сплатити вартість робіт по вирощуванню ячменю в розмірі планових витрат з розрахунку 498 грн за 1 га, а всього 74700 грн. При цьому винагорода відповідача (як підрядника) складає 20 грн за 1 га, тобто 3000 грн.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу платіжним дорученням № 337 від 8 червня 2005 року (т. 1 а.с. 29) 74700 грн.

Відповідачем умови договору  щодо вирощення насіння соняшнику виконані, що підтверджується складеним між сторонами актом виконаних робіт від 21 вересня 2005 року, з якого слідує, що позивач прийняв від відповідача виконі роботи по наданню послуг з вирощування та збирання насіння соняшника відповідно технологічної карти та умов, зазначених в договорі на загальну суму 74700 грн (т. 1 а.с. 114).

В свою чергу відповідачем позивачу передано за накладною № 6/381 від 5 вересня 2005 року (т. 1 а.с. 30) 16,58 тон насіння соняшнику по ціні 446,20 грн за тону на загальну суму 7391 грн  та № 6/381а від 6 вересня 2005 року (т. 1 а.с. 30) відповідно 79,56 тон по тій же ціні на суму 35422,6 грн, а всього передано 96,14 тон. Іншу частину вирощеної продукції відповідач позивачу не передав.

З метою зобов'язання відповідача до виконання взятих на себе зобов'язань позивачем на адресу останнього 10 жовтня 2005 року за вихідними №№ 074 (т. 1 а.с. 31-32), 075 (т. 1 а.с. 34-35), 076 (т. 1 а.с. 40-41) та 18 жовтня 2005 року за вихідним № 084 (т. 1 а.с. 38-39) направлені претензії з вимогами про передачу 103 тон гірчиці по ціні 526.20 грн за 1 тону, 99,6 тон зерна ячменю фуражного по ціні 377 за 1 тону, 540 тон сої по ціні 453,72 грн за 1 тону та 76,36 тон насіння соняшнику по ціні 535,44 грн за 1 тону.

Станом на час розгляду справи відповідачем вимоги щодо поставки зернових культур не виконані.

Виходячи з тексту кожного із укладених договорів судом констатується факт їх належності за своєю правовою природою до договорів підряду.  

Так, частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено правило  регулювання Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, майнових зобов'язань, які виникають між учасниками господарських відносин. У зв'язку з цим слід зазначити, що зобов'язання учасників господарських правовідносин, які виникають з договору підряду регулюються главою 61 ЦК України.

Зокрема, за статтею 837 названого Кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями статті 839 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування.

Згідно до змісту статей 843, 844 названого Кодексу у договорі підряду визначається ціна роботи, яка включає в себе відшкодування витрат підрядника та плату за виконану роботу. Така ціна може бути визначена у кошторисі.

В даному випадку в укладених договорах сторони визначили обов'язки одне одного, в тому числі і виконання робіт відповідачем з власного матеріалу, власними силами, засобами та технікою на земельних ділянках останнього. В свою чергу обов'язком замовника є лише оплата вартості витрат на проведення підрядних робіт та винагороди за їх проведення.

Статтею 846 ЦК України зазначено про те, що якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати  її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Приймаючи до уваги той факт, що в укладених між сторонами договорах строк передачі вирощених культур не встановлювався виконання зобов'язання з боку відповідача необхідно обраховувати зі строку, визначеного цією статтею, а також положень статті 530 того ж Кодексу, за якою якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник при цьому повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Так, вимогою виконання зобов'язань за договорами є направлення претензій позивачем на адресу відповідача.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями статті 854 ЦК України встановлено порядок оплати підрядних робіт. Зокрема, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

В той же час статтею 855 названого Кодексу визначено, що якщо предмет договору підряду до здачі його замовникові був випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу. А за статтею 853 якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

З тексту Висновку Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини за № 441 від 15 лютого 2006 року вбачається, що внаслідок засухи у травні-червні 2005 року на площах Державного підприємства Дослідне господарство „Каховське” інституту землеробства південного регіону Української академії аграрних наук загинули посіви ярого ячменю на площі 108 га та ярої гірчиці на площі 160 га. Ці несприятливі погодні умови, котрі спричинили загибель сільськогосподарських культур станом на 14 червня 2005 року є форс-мажорними обставинами.

Однак, відповідачем не доведено шляхом надання відповідних доказів факту загибелі ячменю та гірчиці саме на тих земельних ділянках (площах), які використовувались для виконання зобов'язань за вказаними вище договорами підряду. Такий обов'язок відповідача передбачений статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин твердження відповідача про неможливість виконання зобов'язань щодо вирощування гірчиці та ячменю судом до уваги не приймаються. При цьому суд констатує їх невідповідність названим вище актам виконаних робіт, з яких слідує висновок про вирощення зернових культур відповідачем.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо передачі результатів підрядних робіт суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим порушені права позивача на підставі статті 20 ГК України  підлягають судовому захисту.

В даному випадку позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних обставин.

За змістом позовних вимог кількість зернових культур, котра підлягає вилучення у відповідача, позивачем обрахована виходячи зі статистичних показників збору врожаю сільськогосподарських культур за 2005 рік Державного підприємства Дослідне господарство „Каховське” інституту землеробства південного регіону Української академії аграрних наук, зазначених в довідці Відділу статистики у Каховському районі  (т. 1 а.с. 61). Цією довідкою Відділ статистики відобразив урожайність по вирощуванню сільгоспкультур у відповідача, а саме: гірчиці –8,1 центнера з гектара; ячменю ярого –40,2 ц/га; сої –26,9 ц/га; насіння соняшнику – 17,5 ц/га.

Разом з тим, договірні відносини між сторонами свідчать про інший розрахунок врожайності та заплановану кількість сільгоспкультур. Так, як зазначено вище за пунктами 3.2. кожного з договорів сторонами визначено, що облік готової продукції проводиться підрядником не вище планової середньої врожайності: за договором на вирощування гірчиці –не менше 10,3 центнерів з 1 гектара; за договором на вирощування ячменю –не менше 24,9 центнерів з гектара; за договором на вирощування сої – не менше 18 центнерів з гектара; за договором на вирощування насіння соняшника –не менше 11,5 центнерів з гектара.

При цьому конкретної кількості отриманої продукції за кожним договором сторонами не зафіксовано. Однак, виходячи із названих вище актів виконаних робіт, в яких зафіксована фактична ціна підрядних робіт, котра відповідає договірній вартості за кожним з договорів, а також зазначено про відсутність претензій у позивача до виконаної роботи відповідачем, кількість вирощеної продукції слід обраховувати з договірних умов.

Судом також констатується факт недоведеності безпосередньо позивачем вирощення обумовлених сільгоспкультур з більшою врожайністю ніж це передбачено договорами, оскільки ним не вказано на яких саме посівних площах здійснювалось виконання підрядних робіт і чи зібрано саме на цих площах врожай з більшою врожайністю ніж передбачено договором.

Що стосується наведених в довідці статистики показниках врожайності суд зазначає про помилковість посилань позивача на визначення врожайності саме за статистичними показниками, оскільки договірні відносини носять чіткий характер, а показники статистичної звітності визначаються за середнім арифметичним значенням чисел, серед яких є числа, які не відносяться до спірних правовідносин за названими вище договорами.

За таких обставин судом сприймається заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі: 1) за договором від 09.03.2005 р. – 103 тон гірчиці жовтої, вартістю 44000 грн (виходячи з договірної ціни підрядних робіт): 2) за договором від 10.03.2005 р. –99,6 тон ячменю фуражного, вартістю 30416 грн (виходячи з договірної ціни підрядних робіт); 3) за договором від 25.04.2005 р. –540 тон сої, вартістю 237375 грн (виходячи з договірної ціни підрядних робіт); 4) за договором від 25.04.2005 р. –76,36 тон насіння соняшнику, вартістю 32557,60 грн (виходячи з договірної ціни підрядних робіт). З цього приводу також слід зазначити, що позивачем така ж кількість продукції зазначалась в претензіях, адресованих відповідачу. Дана обставина свідчить про досягнення згоди між сторонами про фактичну кількість вирощеної продукції, яка підлягає передачі позивачу, а тому її збільшення є необґрунтованим.

Заперечення відповідача щодо відсутності продукції, яка підлягає вилученню, до уваги судом не приймається, оскільки це  не впливає на обов'язок виконання договірних відносин по її передачі.

За зустрічним позовом.

Згідно до пунктів 3.5. кожного з укладених договорів сторонами визначено, що остаточний розрахунок позивач здійснює не пізніше 30 днів після передачі йому всієї вирощеної продукції і переходу права власності на неї.

В даному випадку, як встановленого матеріалами справи, відповідач в добровільному порядку не передав всієї вирощеної продукції за кожним з договорів.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язання встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином оскільки відповідачем продукція не передана він не набув права на стягнення вартості винагороди за кожним з договорів, а тому в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом слід відмовити.    

Приймаючи до уваги викладене державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються за первісним позовом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а за зустрічним –відносяться на нього.

На підставі зазначених правових норм та керуючись статтями 44, 49,  80, 82-85 ГПК України,

                                                                    в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

2.Стягнути шляхом вилучення у Державного підприємства Дослідне господарство „Каховське” інституту землеробства південного регіону Української академії аграрних наук (розташованого за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Кам'янка; розрахунковий рахунок 2600510315 в АППБ „Аваль”, МФО 352093, код 00497302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „Лілія” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул.. Чорноморська, буд.. 8, кв. 4; розрахунковий рахунок 26001209 в ХФ ВАТ „Мегабанк”, МФО 352714, код 14125372) –103 тони гірчиці жовтої, 99,6 тон ячменю фуражного, 540 тон сої, 76,36 тон насіння соняшнику.

3.Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство „Каховське” інституту землеробства південного регіону Української академії аграрних наук (розташованого за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Кам'янка; розрахунковий рахунок 2600510315 в АППБ „Аваль”, МФО 352093, код 00497302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „Лілія” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Чорноморська, буд. 8, кв. 4; розрахунковий рахунок 26001209 в ХФ ВАТ „Мегабанк”, МФО 352714, код 14125372) –3443,49 грн компенсації по сплаті державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.В іншій частині первісного позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

5.В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

         Суддя                                                                                      М.К. Закурін