Рішення

від 29.12.2016 по справі 904/10031/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.12.2016 Справа № 904/10031/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Черкаська область, м.Золотоноша

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство №7", м.Дніпро

про стягнення 71 746, 66 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство №7" про стягнення 71 746,66 грн., з яких: 38 500,00 грн. - основний борг, 2 854,27 грн. - 3% річних, 30 392,39 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 10 квітня 2014р. електронною поштою, на адресу перевізника ФОП ОСОБА_1 від ТОВ АТП №7 надійшла заявка № К-1404/1 на міжнародне перевезення вантажу. Вказана заявка підписана та засвідчена печаткою ФОП ОСОБА_1 та направлена замовнику перевезення. На підтвердження укладання договору перевезення був виготовлений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної типу СМR А№021774. Відповідно до умов заявки ФОП ОСОБА_1 виконав міжнародне перевезення за маршрутом смт. Ювілейне (Дніпропетровська обл.) - м. Кокшетау (Казахстан). Належне виконання перевезення підтверджується відсутністю будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в графі 24 СМR та наявністю відтиску печатки останнього в цій графі. Вартість транспортних послуг згідно заявки склала 55000,00грн. Кошти (за змістом заявки) сплачуються шляхом переказу на банківську картку у наступній черговості: 30% від суми - після замитнення і 70% - протягом 7 (семи) днів після отримання замовником накладної СМR, яка відповідно до звичаїв ділового обороту, що склалися в галузі міжнародних перевезень, є підтвердженням належного виконання послуги. 30% від суми 16 500,00грн. були сплачені ФОП ОСОБА_1 готівкою під час замитнення. Решта 70%, а це 38 500,00грн. мали бути переказані після направлення на адресу замовника перевезення оригіналу СМR. Вказаний документ був надісланий на адресу ТОВ АТП №7 , документ був отриманий уповноваженою особою ТОВ АТП №7 06 травня 2014р. З наступного дня (07 травня 2014р.) сьомий день, визначений останнім днем для здійснення платежу, завершився 13 травня 2014р. З наступного дня - 14 травня 2014р. ТОВ АТП №7 виступило боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 38 500,00 грн.

Ухвалою суду від 04.11.2016р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 28.11.2016р.

Ухвалою від 28.11.2016р. розгляд справи відкладено на 19.12.2016р.

19.12.2016р. у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному судове засідання у призначений час не відбулося.

Зазначені обставини є підставою для призначення розгляд справи на іншу дату у межах строків, визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 22.12.2016р. розгляд справи призначено на 26.12.2016р.

Представник позивача повідомлений телефонограмою, подавав заяву про розгляд справи без його участі.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду) на час розгляду справи до суду не надійшло.

У судові засідання 28.11.2016р. та 19.12.2016р. представник відповідача не з'явився, поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду) повернулись з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позов до суду не надав, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

Позивач зазначає, що 10 квітня 2014р. електронною поштою на адресу перевізника ФОП ОСОБА_1 від замовника перевезення ТОВ АТП №7 надійшла заявка № К-1404/1 від 10.04.2014р. (а.с. 16). Позивачем заявка підписана та скріплена його печаткою, що свідчить про прийняття її умов.

Відповідно до умов вищевказаної заявки маршрут руху: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1 - м. Кокшетау (розмитненя) - Казахстан, Акмолинська область, м. Кокшетау; найменування вантажу - запчастини сільського господарської техніки; дата завантаження 14.04.2014р.; місце митного очищення - м. Кокшетау; місце розвантаження - Казахстан, Акмолинська область, м. Кокшетау; вартість фрахту - 55 000,00 грн., переказ 30 % по замитненю та 70 % по оригіналам ЦМР до 7 днів; загальна вартість перевезення 55 000,00 грн. переведення на карту.

На підтвердження укладання договору перевезення був виготовлений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної типу СМR А№ 021774 (а.с. 17).

Позивач стверджує, що відповідно до умов заявки він виконав міжнародне перевезення за маршрутом смт. Ювілейне (Дніпропетровська обл.) - м. Кокшетау (Казахстан). Належне виконання перевезення підтверджується відсутністю будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в графі 24 СМR та наявністю відтиску печатки останнього в цій графі.

Як зазначає позивач 30% від суми - 16 500,00 грн. були сплачені готівкою під час замитнення. Решта 70% - 38 500,00 грн. мали бути переказані після направлення на адресу замовника перевезення оригіналу СМR. Вказаний документ 05 травня 2014р. згідно експрес-накладної № 59000056839873 (а.с. 18) був надісланий на адресу ТОВ АТП №7 .

Відповідно до вказаної експрес-накладної одержувач - АТП 7, розрахункова дата прибуття 06.05.2014р.

Позивач зазначає, що відповідач 70 % вартості перевезення в розмірі 38 500,00 грн. у визначений строк не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 639 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 1, 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст. 908 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати за перевезення в сумі 38 500,00 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 2 854,27 грн. та інфляційні втрати у розмірі 30 392,39 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку розрахунку 3 % позивача та встановлено, що він виконаний вірно.

Щодо нарахованого розміру інфляційних втрат.

Позивач нараховує інфляційні втрати за період з травня 2014р. по вересень 2016р.

Однак при розрахунку позивачем не враховано приписи абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р., відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вказано вище, відповідач повинен був сплатити за перевезення до 13.05.2014р. включно. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України). Таким чином початковою датою період прострочення зобов'язання буде 14.05.2014р., отже період нарахування інфляційних втрат повинен починатися з наступного місяця, тобто з червня 2014р.

Згідно здійсненого судом розрахунку розмір інфляційних втрат за період з червня 2014р. по вересень 2016р. включно становить 27 870,32 грн.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 69 224,59 грн., з яких: 38 500,00 грн. - основний борг, 2 854,27 грн. - 3% річних, 27 870,32 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 48,51 грн. (3,52 %), на відповідача - 1 329,49 грн. (96,48 %)

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство №7" (49000, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 7, ідентифікаційний код 37538526) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 69 224,59 грн. , з яких: 38 500,00 грн. - основний борг, 2 854,27 грн. - 3% річних, 27 870,32 грн. - інфляційні втрати, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство №7" (49000, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 7, ідентифікаційний код 37538526) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 329,49 грн. , про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.12.2016

Суддя І.В. Мілєва