Постанова

від 08.02.2017 по справі 902/753/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 902/753/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 30 серпня 2016 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 підприємства "Особняк-К" на рішення господарського суду Вінницької області від 27 жовтня 2016 року у справі №902/753/16 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест"

до ОСОБА_2 підприємства "Особняк-К"

про стягнення 742 369 грн 19 коп.

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Вінницької області (суддя Тварковський А.А.) від 27 жовтня 2016 року у справі №902/753/16 було частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" (надалі - позивач) до ОСОБА_2 підприємства "Особняк-К" (надалі - відповідач) про стягнення 767929,68 грн. /т.1, а.с.182-186/. Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 підприємства "Особняк-К" (вул. Петра Запорожця, буд. 46-А, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 37159512) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" (вул. Айвазовського, буд. 10, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 38716973) 696117 грн. 14 коп. основного боргу, 65484 грн. 26 коп. пені, 6328 грн. 28 коп. - 3% річних та 11668 грн. 94 коп. витрат зі сплати судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 10000 грн. основного боргу було припинено відповідно до пункту 1 1 частини 1 статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що додатковою угодою №3 від 13 червня 2016 року до договору підряду №К184-20ПД від 03 липня 2015 року сторонами погоджено графік погашення заборгованості в сумі 845324 грн. 83 коп., яку відповідач повинен сплати в наступному порядку: до 17 червня 2016 року - 145324 грн. 83 коп., до 30 червня 2016 року - 200000,00 грн., до 08 липня 2016 року - 500000,00 грн.. Однак, як підтверджується матеріалами справи, зокрема наявним в ній банківським виписками, відповідач після підписання даної додаткової угоди №3, наявну заборгованість погасив частково, внаслідок чого у нього залишилась заборгованість перед позивачем щодо оплати підрядних робіт в сумі 706117 грн. 14 коп..

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Приватне підприємство "Особняк-К" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" до ОСОБА_2 підприємства "Особняк-К" про стягнення 767929,68 грн. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити /т.2, а.с.5-11/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом не було прийнято до уваги факт неналежного виконання зобов'язання підрядником - ТОВ "Каскад-Будінвест" згідно договору підряду №К184-20ПД. Після залишення підрядником будівельного майданчика та прийняття підрядником будівельних робіт, виявилась низка недоліків, в тому числі не вивезено будівельне сміття з майданчика. Разом з тим, згідно пункту 75 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, підрядник зобов'язаний звільнити будівельний майданчик (фронт робіт) після завершення робіт (очистити від сміття, непотрібних матеріальних ресурсів, тимчасових споруд, приміщень тощо). Якщо підрядник не виконає зазначені зобов'язання, замовник після попередження підрядника у порядку, визначеному договором підряду, може звільнити будівельний майданчик (фронт робіт) своїми силами або із залученням треті осіб. Витрати замовника, пов'язані з виконанням зазначених робіт, компенсуються підрядником. Також, згідно пункту 2 вказаних умов, загальні умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників). Разом із тим, щодо зазначених робіт сторонами жодних актів не підписувалось, та вони не виконані підрядником станом на момент подання апеляційної скарги. Також, серед інших відступів від умов договору підряду, після прийняття будівельних робіт замовником виявлено інші недоліки, що не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття робіт. Крім того, на час вирішення справи у суді, відповідачеві не було відомо про збільшення позовних вимог, оскільки заява про збільшення позовних вимог до ПП "Особняк-К" надійшла тільки 31 жовтня 2016 року. Суд позбавив директора ПП "Особняк-К" - ОСОБА_3 можливості ознайомитися з оригіналами документів та надати необхідні доводи для призначення почеркознавчої експертизи. Враховуючи, що відповідачем не було подано докази, які витребовувались судом, а також не було надано пояснень про відсутність необхідності доручення даних доказів, у зв'язку з відсутністю як самого відповідача в особі директора так і представника з поважних причин суд мав відкласти судове засідання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 грудня 2016 року у справі №902/753/16 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено дату судового засідання на 08 лютого 2017 року.

Від позивача - ТОВ "Каскад-Будінвест" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування заперечень зазначає, що після підписання актів виконаних підрядник робіт у відповідача виник обов'язок здійснити оплату на рахунок позивача у встановлений договором триденний строк, згодом, строк виконання обов'язку з проведення оплати було відстрочено на підставі додаткової угоди №3 до договору підряду. На момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем обов'язку з проведення оплати є таким, що настав. На замовника в силу правових норм та положень договору покладається обов'язок з проведення оплати незалежно від ймовірного виявлення недоліків після прийняття виконаних робіт у майбутньому. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі, умовою усунення недоліків є обов'язкове складання двохстороннього акту, а умовою відшкодування витрат на усунення недоліків є, по-перше, складання двохстороннього акту, по-друге, відмова підрядника від усунення недоліків, зафіксованих у двухсторонньому акті.

Безпосередньо в судовому засіданні 08 лютого 2017 року представник позивача повністю підтримала вимоги і доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, водночас, 07 лютого 2017 року до Рівненського апеляційного господарського суду від директора ПП "Особняк-К" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване участю представника апелянта в судовому засіданні у Вищому адміністративному суді України.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судова колегія не вбачає підстав для його задоволення, у зв'язку з наступним.

Так, відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частина третя статті 22 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Проте, відповідач не надав до клопотання доказів того, що його представник не може взяти участь у судовому засіданні.

Більш того, слід звернути увагу, що Приватне підприємством "Особняк-К" є самостійною юридичною особою та у відповідності із діючим законодавством має можливість мати декількох представників, тому відповідач не був позбавлений на час слухання справи забезпечити явку у судове засідання іншого представника.

Відповідно до пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, відповідно до пункту 4 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 30 грудня 2016 року явка представників сторін визначалась на їх розсуд.

Враховуючи наявні у справі матеріали, що узгоджуються зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, які визнані судом достатніми для надання оцінки спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції визнає можливим розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача, оскільки останній не скористався своїм процесуальним правом на участь в розгляді господарської справи, про час і місце розгляду якої був повідомлений належним чином, що вбачається зокрема зі змісту наданого ним клопотання.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 липня 2015 року між ОСОБА_2 підприємством "Особняк-К" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" (підрядник) було укладено Договір підряду №К184-20ПД (Договір), відповідно до пункту 1.1. якого за цим договором сторони зобов'язуються: а) підрядник за завданням замовника виконати будівельні роботи та здати йому в установлений договором строк; б) замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), облаштований згідно вимог ПВР, що необхідна для виконання робіт згідно договору та прийняти від підрядника виконані роботи та оплатити їх.

Договірна ціна договору включає в себе вартість всіх робіт, матеріалів і транспортування матеріалів на об'єкт та складається із вартості робіт згідно додаткових угод до договору. Остаточна сума договору буде додатково узгоджена сторонами підписанням додаткових угод до договору із усіма змінами у процесі виконання робіт. Вартість та обсяг окремих етапів робіт за договором визначається у додаткових угодах та додатках до нього (пункти 2.1. - 2.3. Договору).

Згідно із пунктами 2.5., 2.6. Договору кінцеві розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися замовником щомісячно на підставі примірних форм: довідки №КБ-3 та актів №КБ-2, що підписані уповноваженими представниками сторін підряднику на його поточний рахунок у національній валюті України на протязі 3-ох календарних днів з дати підписання актів ф. №КБ-2 та довідки ф. №КБ-3. Вартість виконаних робіт, що підлягає оплаті, визначається на підставі підписаної договірної ціни з урахуванням обсягів виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.1. Договору виконання робіт здійснюється у відповідності до строків, які додатково узгоджуються в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору підряду та в яких визначаються строки закінчення всіх видів робіт, передбачених вказаною додатковою угодою.

За змістом пунктів 4.1.1., 4.1.5. Договору замовник має право здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконаних робіт. При виявлені недоліків виконаних робіт складається двохсторонній акт, що підписується повноважним представниками сторін, з зазначенням строків їх усунення.

Відповідно пункту 12.1. Договору приймання-передача виконаних по договору робіт у відповідності з діючими нормами та правилами і оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт. З момент підписання акта замовник стає власником виконаних робіт і відповідає за їх збереження.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 18.1 Договору).

Додатковими угодами №1 від 03 липня 2015 року та №2 від 11 серпня 2015 року з додатками до вказаних угод сторонами узгоджено об'єкт, загальну вартість робіт, строки виконання робіт та обумовлено у пункті 6 додаткових угод, що кінцеві розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися замовником щомісячно на підставі примірних форм довідки №КБ-3 та актів №КБ-2, що підписані уповноваженими представниками сторін, на основі списків розцінок, які затверджені сторонами, на його поточний рахунок у національній валюті України на протязі 3-ох календарних днів з дати їх підписання.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що на виконання взятих на себе зобов'язань по виконанню будівельних робіт позивач виконав, а відповідач прийняв підрядних робіт на загальну суму 4782117 грн. 14 коп., що стверджується наявними в справі актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідками про їх вартість форми КБ-3 за вересень 2015 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року та червень 2016 року.

ПП "Особняк-К" свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт згідно вищевказаних актів виконав частково, сплативши позивачу 3936792 грн. 31 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок, відтак у останнього виникла заборгованість щодо оплати вказаних робіт в сумі 845324 грн. 83 коп..

Додатковою угодою №3 від 13 червня 2016 року до договору підряду №К184-20ПД від 03 липня 2015 року сторонами було погоджено графік погашення заборгованості в сумі 845324 грн. 83 коп., яку відповідач мав сплати в наступному порядку: до 17 червня 2016 року - 145324 грн. 83 коп., до 30 червня 2016 року - 200000 грн., до 08 липня 2016 року - 500000 грн..

Однак, як вбачається судами та підтверджується матеріалами справи, зокрема наявним в ній банківським виписками, відповідач після підписання додаткової угоди №3, наявну заборгованість погасив частково, внаслідок чого залишок заборгованості перед позивачем щодо оплати підрядних робіт становить 706117 грн. 14 коп..

В зв'язку з не проведенням розрахунків за виконані підрядні роботи, ТОВ «Каскад-Будінвест» направлялася на адресу відповідача вимога №20/06 від 20 липня 2016 року з проханням погасити наявну заборгованість за вказані роботи в сумі 706117 грн. 14 коп., однак, відповіді на дану вимогу отримано не було, в зв'язку з чим ТОВ "Каскад-Будінвест" звернувся з відповідним позовом до суду.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Пунктом 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із частинами 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що частину основного боргу в сумі 10000,00 грн. відповідачем було погашено після порушення провадження у даній справі, а саме 02 вересня 2016 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 02 вересня 2016 року.

Пунктом 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 10000 грн., а тому провадження у цій частині правомірно припинено на підставі пункту 1 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суди обох інстанцій прийшли до висновку про те, що стягнення решти суми основного боргу в розмірі 696117 грн. 14 коп. є правомірним та обґрунтованим.

Щодо заявленої до стягнення з ОСОБА_2 підприємства "Особняк-К" 65484 грн. 26 коп. пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25 жовтня 2016 року) та 6328 грн. 28 коп. - 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25 жовтня 2016 року) колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У пункті 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 14.2.2. Договору встановлено, що за порушення строків платежів, передбачених договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

У пункті 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

Крім того, у абзаці 2 пункту 1.9 даної постанови Пленуму вказано, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 Цивільного кодексу України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Колегією суддів, враховуючи положення частини 2 статті 232 Господарського кодексу України, пункти 1.4, 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та положення додаткової угоди №3 від 13 червня 2016 року, здійснено розрахунок пені та 3% річних виходячи із наступних періодів їх нарахування з 01 липня 2016 року по 07 липня 2016 року з суми заборгованості 200000 грн., з 08 липня 2016 року по 01 вересня 2016 року з суми заборгованості 700000 грн., з 02 вересня 2016 року по 25 жовтня 2016 року з суми заборгованості 696171 грн. 14 коп. та встановлено, що одержані суми пені в розмірі 66345,78 грн. та 3% річних в розмірі 6714,28 грн. є більшими ніж заявлені до стягнення позивачем. Відтак, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що обґрунтованою до стягнення є пеня в розмірі 65484,26 грн. та 3% річних в розмірі 6328,28 грн.

Доводи апелянта щодо неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором та наявності недоліків робіт, що не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття робіт не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Пунктами 4.1.1., 4.1.5. Договору сторонами обумовлено, що замовник має право здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконаних робіт. При виявлені недоліків виконаних робіт складається двохсторонній акт, що підписується повноважним представниками сторін, з зазначенням строків їх усунення.

Крім того, у частинах 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України зазначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Разом з тим, як вбачається колегією суддів з матеріалів справи, при прийнятті робіт та підписанні без зауважень акту виконаних робіт ПП "Особняк-К" не заявив про виявлення допущених підрядником в роботі недоліків, в зв'язку з чим втратив право в подальшому посилатися на ці недоліки. Крім того, в матеріалах справи також відсутній двохсторонній акт, передбачений пунктами 4.1.1., 4.1.5. Договору щодо виявлених недоліків та строків їх усунення.

Посилання апелянта на порушення господарським судом Вінницької області норм процесуального права, яке полягало у ненаданні можливості висловити свої доводи, міркування та заперечення, надати відзив щодо збільшення позовних вимог, подати докази про підготовку яких повідомлялося у відзиві на позов є безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами статті 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Ухвала господарського суду Вінницької області від 01 вересня 2016 року у справі №902/753/16 про порушення провадження була надіслана скаржнику ПП "Особняк-К" та одержана ним 19 вересня 2016 року, рішення у справі було прийнято 27 жовтня 2016 року, відтак у останнього було достатньо часу для того щоб подати до суду клопотання щодо призначення судової почеркознавчої експертизи у справі.

При цьому в матеріалах справи також наявні докази надсилання відповідачу позовної заяви з доданим до неї документами, що в свою чергу додатково дає підстави стверджувати про наявність у останнього достатньо часу для того щоб сформулювати свою позицію щодо позову та у випадку наявності сумнівів щодо підпису документів директором ПП «Особняк-К» заявити відповідну експертизу у справі.

Разом з тим у поданому до суду відзиві відповідач не заперечував підписання згаданих ним в клопотанні документів, при цьому лише зазначав про наявність недоліків у виконаних позивачем роботах.

Таким чином, беручи до уваги вищезазначене та зважаючи на те, що апелянт в силу своєї обізнаності про наявність даного спору в суді мав достатньо часу для того, щоб подати необхідні докази по справі (сформулювати свою процесуальну позицію відносно позовної заяви/подати до суду клопотання в обґрунтування своїх доводів та заперечень щодо позову), господарським судом Вінницької області було правомірно розглянуто справу за відсутності представника ОСОБА_2 підприємства "Особняк-К".

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 27.10.16 року у справі №902/753/16 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства "Особняк-К" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/753/16 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Огороднік К.М.