Постанова

від 29.05.2017 по справі 902/753/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа № 902/753/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного підприємства "Особняк-К" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 20.04.2017 р. у справі №902/753/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест"

до приватного підприємства "Особняк-К"

про стягнення 767929 грн. 68 коп.

за участю представників сторін:

стягувача - ОСОБА_1,

боржника - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.04.2017 року у справі №902/753/16 (суддя Білоус В.В.) відмовлено в задоволенні заяви приватного підприємства "Особняк-К" про відстрочку виконання судового рішення від 27.10.2016 року у справі №902/753/16.

В обґрунтування ухвали суд першої інстанції зазначив, зокрема, що посилання заявника на важке фінансове становище та неможливість негайного виконання рішення суду оцінюється судом критично, так як долучені до заяви документи достовірно не підтверджують неплатоспроможності заявника. Натомість при застосуванні ст. 121 ГПК України, суд повинен враховувати майновий інтерес та фінансовий стан як боржника та к і стягувача. Оскільки позивач за власною ініціативою пішов на зустріч відповідача підписавши додаткову угоду №3 від 13.06.2016 року, якою розстрочив виконання зобов'язання до 08.07.2016 року, а відповідач не виконав своїх зобов'язань у визначений термін, суд дійшов висновку, що боржник нехтує виконанням своїх грошових зобов'язань.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, боржник приватне підприємство "Особняк-К" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу господарського суду Вінницької області від 20.04.2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задоволити заяву приватного підприємства "Особняк-К" про відстрочку виконання рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, зокрема, що стягнення заборгованості за рішенням суду від 27.10.2016 року може призвести до неможливості погашення заборгованості за податками та зборами, а також іншими платежами та, в результаті, призвести до банкрутства боржника. Зазначає, що фінансовий стан боржника значною мірою перешкоджає виконанню судового рішення, що підтверджується наданими суду довідкою від 22.03.2017 року про відсутність грошових коштів на банківських рахунках боржника, довідкою про кредиторську заборгованість боржника станом на 01.03.2017 року, копією звіту про фінансовий стан боржника станом на 31.12.2016 року. Окрім того, вказує, що на стадії будівництва, яке здійснюється боржником, досить велика кількість незавершених об'єктів, а дії органу ДВС можуть призвести до зупинення будівництва об'єктів нерухомості. Вважає, що вказані документи та доводи є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33,34 ГПК України та свідчать про складне фінансове становище боржника, що відповідно до ст. 121 ГПК України є винятковою обставиною за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення суду.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест", надано відзив на апеляційну скаргу, в якому стягувач просить суд ухвалу господарського суду Вінницької області від 20.04.2017 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства "Особняк-К" - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали оскарження ухвали, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.10.2016 року у даній справі позов ТОВ "Каскад-Будінвест" задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Особняк-К" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" 696117 грн. 14 коп. основного боргу, 65484 грн. 26 коп. пені, 6328 грн. 28 коп. 3% річних та 11668 грн. 94 коп. витрат зі сплати судового збору; провадження у справі в частині стягнення 10000 грн. основного боргу припинено відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору. Вказане рішення було переглянуто в апеляційному порядку та залишене в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 року у справі № 902/753/16.

На примусове виконання рішення суду, 14.11.2016 року господарським судом Вінницької області видано наказ, який 03.03.2017 року пред'явлений для примусового виконання до Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (надалі Відділ ДВС).

Постановою головного державного виконавця Відділу ДВС ОСОБА_3 від 03.03.2017 року відкрито виконавче провадження № ВП 53526906 по виконанню вказаного наказу суду. 16.05.2017 року державним виконавцем винесено постанови про накладання арешту на все майно та грошові кошти боржника (арк. матер. оскарж. 93-96).

12.04.2017 року боржник, приватне підприємство "Особняк-К" звернувся до господарського суду Вінницької області з заявою про відстрочку виконання судового рішення.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.04.2017 року у справі №902/753/16 у наданні відстрочки виконання рішення відмовлено.

Переглянувши в апеляційному порядку оскаржену ухвалу, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до ст. 121 ГПК України (враховуючи зміни внесені згідно із Законом №1404-VIII від 02.06.2016 р.) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 ГПК України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, має право відстрочити виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Згідно з п.10 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року № 14, при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Наведені апелянтом підстави для відстрочки виконання судового рішення, а саме важке матеріальне становище, яке полягає в відсутності коштів для виконання рішення суду, зокрема, у зв'язку з тим, що на стадії будівництва, яке здійснюється боржником, досить велика кількість незавершених об'єктів, а дії органу ДВС можуть призвести до зупинення будівництва об'єктів нерухомості, не є тими винятковими (виключними) в розумінні приписів ст. 121 ГПК України обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання судового рішення, адже їх наявність або відсутність прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання (боржника), а тому колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки вони не були утворені з об'єктивних та незалежних від боржника обставин.

Рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника. Відстрочка виконання рішення не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану, оскільки такі дії, за відсутності виняткових обставин, можуть негативно вплинути на охоронюваний законом інтерес стягувача.

Водночас, згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Однак, право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок рішення Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012, заява №38773/05).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) вказано, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина "судового розгляду".

У висновку №13 (2010) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо ролі суддів у виконанні судових рішень (м. Страсбург, 19 листопада 2010 року) зазначається про те, що "відтермінування процедури виконання рішення не повинно мати місце, окрім підстав, передбачених законом. Суддя має проаналізувати будь-яке відтермінування".

Надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.42 та абз. 5 ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, зокрема зазначено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В розумінні статті 617 Цивільного кодексу України, випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, наведені апелянтом обставини щодо скрутного фінансового становища є наслідком господарської діяльності ПП "Особняк-К", його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу об'єктивних, незалежних від боржника обставин.

Враховуючи наведене та дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах оскарження ухвали докази не підтверджують конкретних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Приватне підприємство "Особняк-К" не перебуває в процесі банкрутства чи припинення, а тому перешкоди у належному та повному виконанні рішення господарського суду відсутні.

Посилання апелянта на довідку про кредиторську заборгованість боржника перед працівниками підприємства з виплати заробітної плати, а також заборгованість перед бюджетом зі сплати податків та зборів, оцінюється колегією суддів критично, оскільки вказана довідка не є належним та допустимим доказом неплатоспроможності боржника.

Окрім того, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником на праві власності зареєстровано нерухоме майно (об'єкт житлової нерухомості та земельна ділянка), що спростовує доводи апеляційної скарги в частині неможливості виконання рішення суду (арк. матер. оскарж. 97-99).

Судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги те, що позивачем вже надавалася відповідачу розстрочка виконання зобов'язання у строк до 08.07.2016 року, шляхом підписання додаткової угоду №3 від 13.06.2016 року. Однак, відповідач не виконав своїх зобов'язань у визначений термін, що свідчить про ухиляння боржника від виконання своїх грошових зобов'язань.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що тривалий термін не виконання боржником своїх зобов'язань порушує майнові права та інтереси стягувача, що виключає можливість надання боржнику відстрочки виконання рішення суду.

Згідно з приписами ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.33, 34 ГПК України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді заяви судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 20.04.2017 р. у справі №902/753/16 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства "Особняк-К" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали оскарження ухвали господарського суду Вінницької області від 20.04.2017 р. у справі №902/753/16 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.