Ухвала

від 20.04.2017 по справі 902/753/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

20 квітня 2017 р.

Справа № 902/753/16

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Білоуса В.В.,

при секретарі судового засідання Матущак О.В. ,

розглянувши в приміщенні суду заяву

За заявою приватного підприємства "Особняк-К" про відстрочку виконання судового рішення від 27.10.2016 року у справі

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" (вул. Айвазовського, буд. 10, м. Вінниця, 21022)

до : приватного підприємства "Особняк-К" (вул. Петра Запорожця, буд. 46-А, м. Вінниця, 21007)

про стягнення 767929 грн. 68 коп.,

За участю представників:

стягувача: не з'явився;

боржника (заявника): ОСОБА_1 - згідно довіреності.

органу ДВС: не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Особняк-К" про стягнення 742369 грн. 19 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 01.09.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/753/16 з призначенням її до розгляду.

27.10.2016 року прийнято рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з приватного підприємства "Особняк-К" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" 696117 грн. 14 коп. основного боргу, 65484 грн. 26 коп. пені, 6328 грн. 28 коп. - 3% річних та 11668 грн. 94 коп. витрат зі сплати судового збору; провадження у справі в частині стягнення 10000 грн. основного боргу припинено відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

14.11.2016 року на виконання рішення суд видано наказ.

12.04.2017 року від відповідача приватного підприємства "Особняк-К" до суду надійшла заява (вх. № канц 06-55/18/17) про відстрочку виконання судового рішення.

Зокрема, в даній заяві відповідач просив суд забезпечити дану заяву, шляхом зупинення стягнення на підставі наказу господарського суду Вінницької області від 14.11.2016 року по справі № 902/753/16.

Ухвалою суду від 13.04.2017 року було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача (боржника) про зупинення дії наказу господарського суду Вінницької області від 14.11.2016 року у справі № 902/753/16 та призначено заяву приватного підприємства "Особняк-К» (вх. № канц.06-55/18/17) про відстрочку виконання судового рішення від 27.10.2016 р. у справі № 902/753/16 до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2017 року.

В судове засідання призначене на 20.04.2017 року з'явився представник боржника (заявника), який заяву підтримав в повному обсязі. Представники позивача (стягувача) та органу ДВС в судове засідання не з'явились, витребуваних доказів не подали, причин неявки та неподання доказів не повідомили.

Неявка представника позивача (стягувача) та представника органу ДВС не перешкоджає розгляду вказаної заяви з огляду на необхідність дотримання строків її розгляду встановленого приписами ч.1 ст.121 ГПК України.

Розглянувши в судовому засіданні заяву про відстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи заява про відстрочку виконання рішення мотивована наступним: 27.10.2016 року прийнято рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з приватного підприємства "Особняк-К" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" 696117 грн. 14 коп. основного боргу, 65484 грн. 26 коп. пені, 6328 грн. 28 коп. - 3% річних та 11668 грн. 94 коп. витрат зі сплати судового збору; провадження у справі в частині стягнення 10000 грн. основного боргу припинено відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 27.10.2016 року у справі № 902/753/16 - без змін.

На примусове виконання рішення суду, 14.11.2016 року господарським судом Вінницької області видано наказ, який 03.03.2017 року пред'явлений для примусового виконання до Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (надалі Відділ ДВС).

Постановою головного державного виконавця Відділу ДВС ОСОБА_2 від 03.03.2017 року відкрито виконавче провадження № ВП 53526906 по виконанню вказаного наказу суду.

Заявник зазначає, що 14.03.2017 року державним виконавцем винесено постанови про накладання арешту на все майно та грошові кошти Боржника. На даний час у Боржника існує скрутне матеріальне становище, а накладені Відділом ДВС арешти на майно та грошові кошти, що наявні на рахунках Боржника та подальший арешт грошових коштів наявних на рахунках та майна Боржника взагалі заблокує його господарську діяльність, збільшиться заборгованість перед бюджетом зі сплати податків та зборів, що у свою чергу унеможливить укладення відповідних договорів (у тому числі щодо реалізації житла), а також виникне заборгованість зі сплати заробітної плати. У Боржника на даний час відсутні кошти для виконання рішення суду в повному обсязі у зв'язку з тим, що на стадії будівництва, яке здійснюється Боржником, досить велика кількість незавершених об'єктів, а вищезгадані дії органу ДВС можуть призвести до призупинення будівництва об'єктів нерухомості, що в свою чергу матиме негативні насідки для інвесторів будівництва. Як свідчить зміст відповідної довідки, станом на 22.03.2017 року на поточних рахунках Відповідача/Боржника, відкритих у банківських установах, АБ Укргазбанк , ПАТ ПУМБ , Вінницька філія КБ ПриватБанк , АТ ОТП Банк , відсутній залишок грошових коштів, на які можливо звернути стягнення для забезпечення виконання вказаного рішення суду. Крім того, стягнення заборгованості за вказаним рішенням суду може призвести до неможливості погашення заборгованості за податками та зборами та іншими платежами, а також - до банкрутства Відповідача/Боржника. Зокрема, як вбачається із довідки про кредиторську заборгованість, станом на 01.03.2017 року заборгованість Відповідача/Боржника перед працівниками по виплаті заробітної плати складала: 142,3 тис. грн.; перед бюджетом зі сплати податків і зборів - 95,1 тис. грн. Заборгованість підприємства перед іншими кредиторами (контрагентами) становить 1505,5 тис. грн.

Загальна сума заборгованості Відповідача/Боржника станом на 1 березня 2017 року складає 1742,8 тис. грн. Як свідчать копії Балансу (звіту про фінансовий стан) на 31 грудня 2016 полу та звіту про фінансові результати за 12 місяців 2016 року, фінансові показники Відповідача/Боржника у порівнянні з аналогічним періодом 2015 року покращились, однак в 2016 році продовжує спостерігатись велика кредиторська заборгованість, наявність збитків тощо.

Заявник зазначає, що вказане підтверджує наявність ряду обставин, що утруднюють виконання судового рішення.

Зокрема в обґрунтування доводів отримання доходів щодо забезпечення виконання даного рішення суду, що дозволить забезпечити виконання судового рішення у недалекому майбутньому, свідчать відомості наказу директора ПП Особняк-К від 04.11.2014 року за № 1/10-Б. З якого вбачається, що на даний час на завершальній стадії готовності перебуває будівництво нового об'єкту - багатоквартирного житлового будинку по вул. Ленських Подій, 45, в м. Вінниці. Звершення будівельних робіт цього об'єкту планується здійснити до вересня 2017 року, а тому всі кошти спрямовуються на виконання будівельних та проектних робіт, вільні кошти, за рахунок яких Боржник міг би здійснити одноразово присуджену до стягнення суму за рішенням суду на даний час відсутні.

На підставі викладеного заявник просить відстрочити виконання рішення суду до 01 січня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Аналогічні положення закріплені у ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року , який діяв до 05.10.2016 року.

У ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII , який діє з 05.10.2016 року, передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Отже, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Тобто, перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є доволі нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки (розстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє. Відповідно, суд, який приймав рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 ); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 ); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), Вищий господарський суд України вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий балансі інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

У цій справі держава не несе відповідальності за борги ПП Особняк-К , яке є самостійною юридичною особою, і неплатоспроможність приватного підприємства не може тягнути за собою відповідальність держави з огляду на Конвенцію та її Протоколи (див. ухвалу у справі "Шестаков проти Росії" від 18 червня 2002 року, заява № 48757/99). Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comi№gersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Зокрема, рішенням господарського суду Вінницької області від 27.10.2016 року по справі № 902/753/16 (яке набрало законної сили 08.02.2017 року відповідно до Постанови Рівненського апеляційного господарського суду) згідно із п.п. 2.5., 2.6. Договору підряду (від 03.07.2015 року укладеного між приватним підприємством "Особняк-К" (замовник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" №К184-20ПД.) кінцеві розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися замовником щомісячно на підставі примірних форм: довідки №КБ-3 та актів №КБ-2, що підписані уповноваженими представниками сторін підряднику на його поточний рахунок у національній валюті України на протязі 3-ох календарних днів з дати підписання актів ф. №КБ-2 та довідки ф. №КБ-3. Вартість виконаних робіт, що підлягає оплаті, визначається на підставі підписаної договірної ціни з урахуванням обсягів виконаних робіт. На виконання взятих на себе зобов'язань по виконанню будівельних робіт позивач виконав, а відповідач прийняв підрядних робіт на загальну суму 4782117 грн. 14 коп., що стверджується наявними в справі актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідками про їх вартість форми КБ-3 за вересень 2015р., листопад 2015р., грудень 2015р., січень 2016р., лютий 2016р. та червень 2016р. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт згідно вищевказаних актів виконав частково, сплативши позивачу 3936792 грн 31 коп., що стверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок, відтак у останнього виникла заборгованість щодо оплати вказаних робіт в сумі 845324 грн. 83 коп.

Додатковою угодою №3 від 13.06.2016р. до договору підряду №К184-20ПД від 03.07.2015р. сторонами погоджено графік погашення заборгованості в сумі 845324 грн. 83 коп., яку відповідач мав сплати в наступному порядку: до 17.06.2016р. - 145324 грн. 83 коп., до 30.06.2016р. - 200000 грн., до 08.07.2016р. - 500000 грн.

Тобто, враховуючи графік погашення заборгованості (додаткова угода № 3 від 13.06.2016 року) відповідач був зобов'язаний сплати борг в строк до 08.07.2016 року.

Однак, як стверджується матеріалами справи, зокрема наявним в ній банківським виписками, відповідач після підписання даної додаткової угоди №3, наявну заборгованість погасив частково, внаслідок чого у нього залишилась заборгованість перед позивачем щодо оплати підрядних робіт в сумі 706117 грн. 14 коп.

Таким чином, за власною ініціативою позивач уже пішов на зустріч відповідачу підписавши додаткову угоду № 3 від 13.06.2016 року, якою розстрочив виконання договірних зобов'язань до 08.07.2016 року, а відповідач не виконав своїх зобов'язань, що спонукало позивача звернутись з позовом до суду.

Таким чином відповідач нехтує виконанням своїх грошових зобов'язань, а позивач не може отримати належні йому кошти.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що такий строк невиконання рішення ( 9 місяців + 8 місяців) для кредитора є надмірно тривалим, зважаючи на те, що протягом цього строку він не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки за практикою Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2016 року у справі № 3-1276гс15, "невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період такого розстрочення або відстрочення".

В п.п.7.1, 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом. При цьому застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі з поміж іншого те, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

В п.7.2 вказаної постанови пленуму наголошено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Разом з тим законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Наведені заявником підстави для відстрочки виконання судового рішення, зокрема: відсутність коштів для виконання рішення суду в повному обсязі у зв'язку з тим, що на стадії будівництва, яке здійснюється Боржником, досить велика кількість незавершених об'єктів, а вищезгадані дії органу ДВС можуть призвести до призупинення будівництва об'єктів нерухомості, що в свою чергу матиме негативні насідки для інвесторів будівництва; відсутність залишку грошових коштів, на які можливо звернути стягнення для забезпечення виконання вказаного рішення суду та наявну заборгованість Відповідача/Боржника перед працівниками по виплаті заробітної плати, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки вони носять не особливий і надзвичайний характер, відтак, не є підставою вважати вказане відповідачем в заяві про відстрочку виконання рішення суду винятковим випадком у розумінні суті статті 121 Господарського кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

Посилання заявника на важке фінансове становище та неможливість негайного виконання рішення суду оцінюється судом критично позаяк долучені до заяви про відстрочки виконання, на думку суду, достовірно не підтверджують неплатоспроможності заявника.

При розгляді заяви про відстрочку виконання рішення суд також приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Натомість заявник в прохальній частині своєї заяви просить відстрочити виконання рішення суду до 01.01.2018 року не надаючи жодного обґрунтування того, що вказаний часовий проміжок спричинить покращення фінансового стану товариства, яке призведе до можливості проведення повного розрахунку із стягувачем.

З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини та надані документи в якості підстави для відстрочки виконання рішення є непереконливими, не підтверджують неможливості чи ускладнення виконання рішення суду і даний випадок не може розцінюватись як винятковий, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Таким чином заява приватного підприємства "Особняк-К" про відстрочку виконання судового рішення від 27.10.2016 року у справі № 902/753/16 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 87, 115, 121 ГПК України, суд-

У Х В А Л И В :

1. Заяву приватного підприємства "Особняк-К" про відстрочку виконання судового рішення від 27.10.2016 року у справі № 902/753/16 відхилити.

2. Копії ухвали надіслати позивачеві, відповідачеві органу ДВС рекомендованими листами.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Айвазовського, буд. 10, м. Вінниця, 21022)

3 - відповідачу (вул. Петра Запорожця, буд. 46-А, м. Вінниця, 21007)

4- Замостянському відділу державної виконавчої служби міста Вінниці головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15А)