Постанова

від 13.11.2017 по справі 810/2083/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 року № 810/2083/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ратушенко до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Ратушенко з позовом до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 червня 2017року № НОМЕР_1 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 018 565грн.; № НОМЕР_2 визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 111 589 грн.; № НОМЕР_3 про зменшення від'ємного значення ПДВ на загальну суму 81 052грн..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність отримання товару. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача подав до суду заперечення в яких зазначив, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах наданих йому повноважень. Також подав до суду клопотання в якому просить розгляд справи в порядку письмового провадження здійснити на розсуд суду.

Згідно із частиною 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ТОВ Ратушенко зареєстровано юридичною особою 27.01.2011 року. Основним видом діяльності товариства є оптова торгівля напоями (код за КВЕД : 2010-46.34).

Податковим органом на підставі направлень від 21.04.2017 №923, 924, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.15 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до наказу від 21.04.2017 №712, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Ратушенко з питань дотримання податкового законодавства, що стали предметом оскарження за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2016 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 16.05.2017 №307/10-36-14-02-13/37474447, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем зокрема:п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього на загальну суму 911753 грн.: 2014 рік - 110 264 грн.; 2015 рік - 484 504 грн.; за І квартал 2016 року - 97 304 грн., півріччя 2016 року - 210555 грн. (в тому числі ІІ квартал 2016року - 113 252грн.); 3 квартал 2016 року - 316985 грн. (в тому числі ІІІ квартал 2016 року - 106 429 грн.); п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 924 241 грн., у тому числі по періодах: за січень 2014 року - 14 397 грн., лютий 2014 року - 20 573 грн., вересень 2014 року - 59 105 грн., жовтень 2014 року - 9 354 грн., листопад 2014 року - 12 337 грн., січень 2015 року - 17 718 грн., лютий 2015 року - 12 688 грн., липень 2015 року - 233 226 грн., серпень 2015 року - 126 431 грн., жовтень 2015 року - 37 384 грн., листопад 2015 року - 56 792 грн., грудень 2015 року - 5 499 грн., липень 2016 року - 42 277 грн., серпень 2016 року - 162 391 грн. та вересень 2016 року - 114 069 грн., та завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 81052 грн. в тому числі за вересень 2016року у розмірі 81 052грн.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що за наслідками проведеної перевірки вбачається здійснення ТОВ СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ та ФОП ОСОБА_1 нереальних (безтоварних) господарських операцій на адресу ТОВ РАТУШЕНКО у зв'язку із відсутності у останніх необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність працюючих, відсутність основних фондів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ та ФОП ОСОБА_1 від постачальників за перевіряємий період товарів, які в подальшому реалізовано в адресу ТОВ РАТУШЕНКО , згідно наданих до перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

У зв'язку з викладеним, на думку відповідача, придбані ТОВ РАТУШЕНКО у вищезгаданих контрагентів ТМЦ (пляшки скляні) є безоплатно отриманими, вартість яких підлягає включенню до складу доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) визначених за правилами бухгалтерського обліку, податкової звітності з податку на прибуток.

ТОВ РАТУШЕНКО встановлено заниження доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) визначених за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 5 065 300 грн., а саме :по фінансово - господарських відносинах з ТОВ СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ на суму без ПДВ за 2014 рік - 390 105,80 грн.; по фінансово - господарських відносинах з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму без ПДВ - 4 574 359,47 грн., занижено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 12 400 грн. за червень 2016 року, на думку відповідача, під час списання на витрати втрат від псування цінностей (ящиків п/е фірмов. № 5, ящики ПМР 0,33пл); завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 992 893 грн., а саме: по фінансово - господарських відносинах з ТОВ СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ на загальну суму ПДВ - 78 021,16 грн. та по фінансово - господарських відносинах з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму ПДВ - 914 871,89 грн.

На підставі Акту перевірки від 16.05.2017 №307/10-36-14-02-13/37474447 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 07.06.2017 №0020941402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 81052 грн.; від 07.06.2017 №0020951402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1111589 грн., у тому числі за основним платежем - 889271 грн., за штрафними санкціями - 222318 грн., та від 07.06.2017 №0020901402, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1018565 грн., у тому числі за основним платежем - 911753 грн., за штрафними санкціями - 106812 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ (постачальник) та ТОВ РАТУШЕНКО (покупець) укладено договір від 03 січня 2014року № 02/01. Відповідно до даного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах данного договору пусту тару (пляшку) - надалі товар, в належному вигляді, цілу та пофасовану в ящики.

Доставка виконується постачальником до покупця. Вся пляшка повинна бути передана покупцю в ящиках, що забезпечує її схоронність при транспортуванні та збереженні. Приймання товару по кількості та якості здійснюється на складі покупця.

На виконання умов укладеного договору сторонами оформлені податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на осіб які приймали товар.

Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку про переказ коштів.

Між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) укладено договір №20/8 від 20.08.2014. Відповідно до даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору пусту тару (пляшку) - надалі товар, в належному вигляді, цілу та пофасовану в ящики. Доставка виконується постачальником до покупця. Вся пляшка повинна бути передана покупцю в ящиках, що забезпечує її схоронність при транспортуванні та збереженні. Приймання товару по кількості та якості здійснюється на складі покупця.

На виконання умов укладеного договору сторонами оформлені податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на осіб які отримувати товар. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по даних операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку про переказ коштів та платіжними дорученнями.

Придбану продукцію позивач використовував у власній господарській діяльності.

Позивач має орендоване нежитлове приміщення, що підтверджується договорами оренди №005 від 01.03.2014, №005 від 01.03.2015, №005 від 01.03.2016 та актами приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення. Наявність у позивача кваліфікованого персоналу підтверджується штатним розкладом.

Використання позивачем у власній господарській діяльності придбаної продукції з метою отримання прибутку, реалізована протягом 2014-2016 років в адресу ПАТ Оболонь та отримано дохід на загальну суму 323 239,69грн., у тому числі: 2014рік - 90 918,48грн.; 2015рік - 157 452,82грн.; 2016рік - 74 868,39грн., що підтверджується відповідно укладеними договорами та первинно-бухгалтерськими документами, які наявні і в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість прийняті податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкових декларації з податку на прибуток підприємств та податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних сум, у складі ціни отриманих товарів за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту фіктивності господарських операцій, за результатами здійснення яких податковим органом прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Як встановлено судом, факти придбання та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та формування витрат у деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідними видатковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі якого визначається податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого судом акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти виконання контрагентами позивачу товарів у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про фіктивність та нереальність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ та ФОП ОСОБА_1 є безпідставними.

Відповідно до пп.134.1.1, п.134.1, ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідачем не враховано, що за придбані ТМЦ (пляшки скляні) позивачем перераховано шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ та ФОП ОСОБА_1 грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку про переказ коштів. У зазначених банківських виписках (платіжних дорученнях) вказано призначення платежів за пляшку скляну відповідно до рахунків - фактур на підставі укладеного договору , що спростовує твердження відповідача про безоплатне отримання придбаних за грошові кошти товарно - матеріальних цінностей.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції співвідноситься з нормами Податкового кодексу України.

При встановленні господарських операцій, суд звертає увагу на дослідження обставин реальності здійснення даних господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача, є оптова торгівля напоями (код за КВЕД:2010 - 46.34), як наслідок, придбання та подальша реалізація пляшок скляних безперечно пов'язано із господарською діяльністю ТОВ РАТУШЕНКО .

Крім того, судом встановлено, що позивач має всі необхідні фізичні, технічні та технологічні можливості як для оптової торгівлі, а саме: товариство у своєму складі має основні засоби та власні виробничі активи; середня кількість працюючих на товаристві згідно штатного розкладу станом на 31 грудня 2014 року становила 95 осіб; станом на 31 грудня 2015 року - 93 особи; станом на 30 вересня 2016 року - 89 осіб. Також ТОВ РАТУШЕНКО має у своєму розпорядженні складську базу загальною площею 3 954,3 м 2 , у тому числі: склад - 3704,3 м 2 , магазин-склад 200,0 м 2 та офісне приміщення площею 50,0 м 2 .

В ході проведення перевірки відповідачем не взято до уваги, що отримання товарно-матеріальних цінностей (пляшок скляних), що поставлялися ТОВ СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ та ФОП ОСОБА_1 за укладеними договорами, здійснювалося довіреними особами позивача на підставі довіреностей, оформлених згідно вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом ОСОБА_2 фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, про що у спеціальному електронному журналі обліку виданих довіреностей на кожну окрему посадову особу вчинені відповідні написи.

Довіреність на одержання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції № 99, видається на строк не більше 10 днів, є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей (ОСОБА_2 фінансів України від 29.08.2005 р. N 31-04200-30/23-7454/6784).

Таким чином, наданими позивачем первинними документами у повному обсязі підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні товарно - матеріальних цінностей у контрагентів - постачальників ТОВ СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ та ФОП ОСОБА_1.

Отже, суд дійшов висновку, що дослідженні під час судового розгляду господарські операції по правочинах між ТОВ РАТУШЕНКО з ТОВ СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ та ФОП ОСОБА_1 були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, у тому числі податковими накладними, такі операції пов'язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на нормах законодавства України.

Як наслідок, також протиправним є висновок про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ при придбанні ТМЦ (пляшок скляних) у ТОВ СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ та ФОП ОСОБА_1.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з : постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Крім того, аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 06 грудня 2016 року по справі №826/3939/15 за позовом ТОВ "Болтон Груп" до ДПІ в Голосіївському районі ГУ ДФС в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

З метою встановлення фактів здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт отримання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Тому, податкові повідомлення-рішення від 07.06.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 є протиправними.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом факт реальності виконання господарських договорів, укладених позивачем з ТОВ СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ та ФОП ОСОБА_1 підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про товари, їх кількісне та вартісне вираження.

У період виконання договорів ТОВ СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ та ФОП ОСОБА_1 були зареєстрованими у встановленому законом порядку, як юридичні особа та зареєстровані платниками податку на додану вартість. що підтверджуються витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержану від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов'язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на органи державної фіскальної служби, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з ТОВ СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ та ФОП ОСОБА_1 були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на податок на додану вартість, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07 червня 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ратушенко (код ЄДРПОУ 37474447) судові витрати у сумі 33168 (тридцять три тисячі сто шістдесят вісім) грн. 09 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лиска І.Г.