Вирок

від 08.02.2008 по справі 1-20/2008

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-20/2008

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2008 року.

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Сікан В.М

при секретарі     -     Скирдін Е.С.

з участю прокурора -     Цемін Н.Ю.

та захисника     -     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше судимого 04.06.2003 року Попільнянським районним судом Житомирської області за ст.164 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі, за ст.164 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

 Підсудний ОСОБА_2, будучи засудженим 04.06.2003 року Попільнянським районним судом Житомирської області за ст.164 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі, на шлях виправлення не став і в той час коли судимість не знята і не погашена, вчинив аналогічний злочин при слідуючих обставинах.

Згідно рішення Попільнянського районного суду від 04.03.2002 року, ОСОБА_2 С В. зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 в розмірі ЛЛ частини його заробітку на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, починаючи з 10.06.2002 року і до її повноліття.

Підсудний ОСОБА_3 С В. неодноразово письмово викликався до виконавчої служби, у викликах попереджався про кримінальну відповідальність за несплату аліментів, і знаючи про заборгованість по сплаті аліментів і будучи попереджений про кримінальну відповідальність жодного разу не з'явився на виклики і отримуючи гроші на різних роботах і заробітках, ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати аліментів і іншої допомоги на утримання дочки ОСОБА_4 не надає.

Допустив заборгованість по сплаті аліментів з 01.05.2003 року по 01.11.2007 року в сумі 7193, 17 гривень.

В судовому засіданні підсудний свою вину в скоєні злочину, передбаченого ст. 164 ч.2 КК України визнав повністю і пояснив, що з 01.05.2003 року по 01.11.2007 року не сплачував аліменти на утримання дочки ОСОБА_4. Допустив заборгованість в сумі 7193,17 гривень, оскільки не бажав сплачувати гроші, так як дружина його покинула і він вважав, що вона сама може забезпечувати їхню дитину. Також пояснив, що працював на тимчасових роботах і стабільного заробітку не мав.

Крім показань підсудного, його вина у вчиненні злочину передбаченого ст.164 ч.2 КК України підтверджується іншими доказами.

Так, свідок ОСОБА_5 підтвердила в суді, що вона працює державним виконавцем ВДВС Попільнянського району Житомирської області. В обов'язки входить виконання рішень суду по сплаті аліментів.

13.06.2007 року до відділу ДВС надійшов виконавчий лист № 2-219 виданий Попільнянським районним судом 04.03.2003 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку. ОСОБА_2 після того неодноразово направлялись виклики в якості боржника по сплаті аліментів. Два виклики за червень і липень 2006 року повернулись з відміткою що адресат не проживає по вказаній адресі в с. Парипси. Чи повертались попередні виклики чи ні вона не знає, так як на той час дану посаду не займала. Документів в виконавчому провадженні написаних ОСОБА_2 не має, а тому вона не може стверджувати чи появлявся ОСОБА_2 до відділу ДВС до того часу коли вона зайняла вказану посаду, чи ні, а з того часу коли вона перебуває на посаді ОСОБА_2 до відділу ДВС не звертався.

Із показів потерпілої ОСОБА_3, даних нею на досудовому слідстві (а.с.38) і зачитаних в судовому засіданні вбачається, що вона одружилася з ОСОБА_2 у 1998 році. На час їхнього одруження в них вже була спільна дочка ОСОБА_6, яка народилася у 1997 році. У 2001 році вони з ОСОБА_2 розійшлись на грунті пияцтва останнього. За час окремого проживання з 2001 по 2004 рік обвинувачений їй ніякої допомоги не надавав, взагалі не цікавився її життям. Після того як ОСОБА_2 зник з села, то вона до теперешнього часу його не бачила, і ніякої допомоги він їй на виховання і утримання доньки не надавав.

їй було відомо, що її чоловік поїхав жити в Житомирську область, Попільнянський район звідки сам родом. Вона у 2002 році звернулась до Попільнянського районного суду з заявою про притягнення ОСОБА_2 до суду як неплатника аліментів.

їй у 2002 році від Попільнянського районного суду надійшла постанова суду, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її користь в розмірі 1/4 його заробітку на утримання дочки ОСОБА_4.

Приблизно, на протязі півроку, точно скільки місяців не пам'ятає, на її користь приходили грошові кошти - аліменти на утримання дочки, а згодом з 2003 року кошти в якості аліментів взагалі перестали надходити.

У 2007 році в кінці травня, точного числа не пам'ятає, вона надіслала заяву до Попільнянський РВ, про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. Вона наполягає на притягненні ОСОБА_2 за несплату аліментів до кримінальної відповідальності;

Вина підсудного також ствержується:

Заявою ОСОБА_3 про притягнення до відповідальності гр. ОСОБА_2 до відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів (а.с. 9);

Постановою Попільнянського районного суду від 04.03.2002 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Вироком Попільнянського районного суду від 04.06.2003 року .(а.с. 74-76);

Довідкою виданою відділом Державної виконавчої служби Попільнянського РУЮ, про те що ОСОБА_2 згідно виконавчого листа № 2-219, виданого Попільнянським районним судом, зобов"язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки анастасії в розмірі 1/4 частини заробітку, але ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів, у зв"язку з чим боржнику було нараховано заборгованість за період з 01.09.2002 року по 01.11.2007 року, яка становить 7193,17 гривень, (а.с. 77)

Виконавчим переведенням ВДВС Попільнянського РУЮ (а.с. 21).

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд кваліфікує дії підсудного за ч.2 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини /аліментів/, вчиненими особою раніше судимою за злочин передбачений ч.1 ст.164 КК України.

Обираючи покарання підсудному, суд враховує суспільну небезпечність злочину, всі обставини, особу підсудного.

Обставин, що обтяжують покарання підсудному, не встановлено.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, є активне сприяння розкриттю злочину.

Підсудний, вину визнали і в скоєному розкаюється, характерезується посередньо.

Разом з тим, підсудний раніше судимий, ніде не працює.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та особу підсудного суд приходить до переконання, що покарання йому слід обрати у вигляді обмеження волі в межах санкції ст. 164 ч. 2 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.164 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді двох років обмеження волі.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_2 залишити попередню - утримання під вартою.

Зарахувати в строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 термін перебування його під вартою з 29.01.2008 року виходячи з вимог ст. 72 КК України яка передбачає, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Попільнянський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення, а для засудженого в цей же термін з дня отримання копії вироку..