Ухвала

від 21.01.2010 по справі 11-73/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Стана І.В.,

суддів - Дідика В.М., Симаченко Л.І.,

за участю прокурора Кураха Ю.М.,

адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні 21 січня 2010 року в м. Ужгороді кримінальну справу за апеляціями, які подали засуджений ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_1 на вирок Міжгірського районного суду від 07 вересня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, гр. України, із середньою освітою, не працював, не одружений, не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено попередній тримання під вартою, а строк відбуття ним покарання визначено рахувати з 10 травня 2009 року.

Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за те, що в ніч з 14 на 15 квітня 2009 року за попередньою змовою з двоюрідним братом ОСОБА_3, проникнувши до сховища хліва дворогосподарства АДРЕСА_2 таємно викрали дві корови віком 7 та 10 років вартістю, відповідно, 5150 та 6000 гривень, заподіявши потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальну шкоду.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 вказує на те, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання порушені вимоги кримінального закону. Зокрема, не враховано його щире каяття в скоєному та активне сприяння розкриттю злочину, обставини, за яких його вчинено, в тому числі його другорядну роль, добровільне відшкодування заподіяних потерпілим збитків, те, що раніше до кримінальної відповідальності він не притягувався й позитивно характеризується. Просить вирок змінити, застосувавши до нього вимоги ст. 75 КК України.

В апеляції адвокат ОСОБА_1 вказує на те, що суд першої інстанції вірно встановивши фактичні обставини справи та кваліфікувавши дії ОСОБА_2 призначив йому занадто суворе покарання. Вважає, що судом при призначенні ОСОБА_2 покарання не враховано його щире каяття в скоєному та активне сприяння розкриттю злочину, обставини, за яких його вчинено, добровільне відшкодування заподіяних потерпілим збитків, те, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується. Просить вирок змінити, застосувавши до ОСОБА_2 вимоги ст. 75 КК України. Окрім цього, в апеляції захисник вказує на те, що у порушення вимог ст. 87-1 КПК України учасників судового розгляду не повідомлено про виготовлення протоколу судового засідання, внаслідок чого вони були позбавлені можливості ознайомитися з таким і подати на нього зауваження.

Прокурором та потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 апеляція на вирок не подавалась.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляції, пояснення адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, які підтримали викладені в апеляціях доводи, пояснення прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим і просив залишити його без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вирок підлягає до зміни з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_2у вчиненні злочину, за який його засуджено підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів і така учасниками процесу не оспорюється.

Оскільки засуджений ОСОБА_2 вину в скоєнні злочину визнавав повністю, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоцільним, обмежившись допитом засудженого, досліджувати зібрані органом досудового слідства докази. При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, встановленні порядку їх дослідження та розясненні, при цьому, ОСОБА_2 прав, судом першої інстанції вимоги ст. 299 КПК України порушені не були. Тому, апеляційним судом висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи не перевіряються й перевіряються в межах доводів апеляції про те, що засудженому призначено занадто суворе покарання.

Дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Перевіркою справи в апеляційному порядку не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку.

Доводи апеляції адвоката ОСОБА_1 про те, що у порушення вимог ст. 87-1 КПК України учасників судового розгляду не повідомлено про виготовлення протоколу судового засідання, внаслідок чого вони були позбавлені можливості ознайомитися з таким і подати на нього зауваження спростовуються матеріалами кримінальної справи, з яких вбачається, що 08 вересня 2009 року на адресу адвоката ОСОБА_1 направлено повідомлення про виготовлення протоколу судового засідання, а 18 листопада 2009 року - ОСОБА_6 (а.с.228, 244 ). У справі відсутні які-небудь дані про те, що судом не надавалась можливість як адвокату ОСОБА_1, так і засудженому ОСОБА_6 на ознайомлення з протоколом судового засідання.

Доводи апеляції про те, що ОСОБА_2 призначено занадто суворе покарання, колегія суддів задовольняє з таких підстав.

Колегія суддів вважає, що при призначенні засудженому ОСОБА_2 покарання судом першої інстанції у достатній мірі не враховані помякшуючі його покарання обставини : повне визнання вини, розкаяння у вчиненому, а також дані про його особу - до кримінальної відповідальності притягується вперше, добровільно відшкодував заподіяну потерпілим матеріальну шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання. Всі ці обставини в сукупності, на переконання колегії суддів, свідчать про те, що засуджений ОСОБА_2 може бути виправлений та перевихований без відбування ним покарання й застосовує до нього вимоги ст. 75 КК України, встановлює йому іспитовий строк терміном три роки й покладає на нього обовязки передбачені ст. 76 цього кодексу.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку необґрунтовано послався на те, що засуджений ОСОБА_2 крадіжку чужого майна вчинив разом із двоюрідним братом ОСОБА_3, кримінальна справа щодо якого виділена в окреме провадження, оскільки за змістом ст. ст. 275, 334 КПК України, суд при вмотивуванні своїх висновків не можу вживати формулювання, які б вказували на винність осіб - прізвище, імя по батькові, що не є підсудними по справі й щодо яких рішення по суті предявленого їм обвинувачення не приймає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляції, які подали засуджений ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Міжгірського районного суду від 07 вересня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_2 змінити : на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки й зобовязати не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, періодично зявлятися для реєстрації до цього органу та повідомляти цей орган про зміну місця проживання і роботи.

ОСОБА_2 з-під варти звільнити негайно.

З мотивувальної частини вироку виключити посилання на вчинення ОСОБА_2 злочину разом із двоюрідним братом ОСОБА_3 й вважати, що ОСОБА_2 злочин учинив разом з іншою особою, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді: