Рішення

від 13.06.2007 по справі 13/526

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13/526

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  13/526

13.06.07

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю „Виставкова фірма „Троян”

До                       Закритого акціонерного товариства „Київміськбуд –1”

Про                        стягнення 205 820,58 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:  

Від позивача      Кукуть В.Й. –представник за  довіреністю № 1 від 24.01.2007 року;

Від відповідача Яворський О.М - представник за  довіреністю № б/н від 12.12.20076року

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 22.03.2007 р., 29.03.2007 р., 16.04.2007 р., 14.05.2007 р., 17.05.2007 р., 31.05.2007 р., 12.06.2007 р., 13.06.2007 р. оголошувалась перерва.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Виставкова фірма „Троян” про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Київміськбуд –1”  205 820,58 грн.  основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № НП68-А1/4 від 04.07.2002 р.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2006 року порушено провадження у справі № 13/526.

Розпорядженням № 04-1/82 Заступника Голови Господарського суду міста Києва про зміну складу суду від 29.01.2007 року справу № 13/526, у зв'язку з тим, що суддя Євдокимов О.В. знаходиться на лікарняному, з метою уникнення затягування розгляду зазначеної справи, передано для подальшого розгляду судді       Кондратовій І.Д.

Відповідно до п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 р. № 02-5/422 «Про судове рішення» у разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді до складу суду розгляд справи слід починати спочатку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2007 року розгляд справи  № 13/729 було призначено на 15.02.2007 року.

          Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2007 року заявив клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем збитки  у загальній сумі 196 910,10 грн. Представник відповідача в судове засідання 15.02.2007 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 13/526 від 01.02.2007 р. не виконав, але через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 13/526 від 15.02.2007 року розгляд справи було відкладено до 14.03.2007 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання 14.03.007 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 13/526 від 15.02.2007 р. не виконав, проте в судовому засіданні було встановлено, що у відповідача інша адреса, ніж та, що вказана в позовній заяві, а саме: 04205, м. Київ, вул. Тимошенко, 29Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 13/526 від 14.03.2007 року розгляд справи було відкладено до 22.03.2007 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.03.2007 року надав суду відзив на позовні вимоги, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначаючи, що загальну площу квартир слід визнати як суму площ їхніх приміщень, вбудованих шаф, а також лоджій, балконів, веранд, терас і холодних комор, площа яких підраховується за такими знижувальними коефіцієнтами: веранди, тамбури і холодні комори –1,0, лоджії –0,5, тераси і балкони –0,3 та посилається на ДБН, які затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 № 80, як на підставу зарахування спільного коридору.

У судовому засіданні 22.03.2007 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 29.03.2007 р. о 12-30.

В судовому засіданні 29.03.2007 року представниками сторін подано клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 13/526.

Ухвалою  Господарського суду міста Києва № 13/526 від 29.03.2007 року строк вирішення спору продовжено та оголошено перерву до 16.04.2007 р.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні судом  неодноразово було оголошено перерву.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2007 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 196 910,10 грн. заборгованості.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.06.2007 року зазначив, що проти позову заперечує.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.06.2007 року за згодою представників сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення

           Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників  сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виставкова фірма „Троян” та Закритого акціонерного товариства „Київміськбуд –1” було укладено договір інвестування будівництва нежилого приміщення № НП68-А1/4 (далі - договр).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язувався своїми силами і засобами, за рахунок залучених від  позивача коштів, збудувати і передати позивачу обумовлене вбудоване приміщення (об'єкт інвестування), а позивач зобов'язувався забезпечити відповідне фінансування об'єкту інвестування та після здачі приміщення як офісного закладу в експлуатацію, прийняти його у свою особисту власність на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2. договору було встановлено характеристику об'єкта інвестування: вбудоване приміщення першого поверху житлового будинку за адресою: проспект 40-річчя Жовтня,68-а в м. Києві, секція 1-А, офіс 4, загальною площею 104,41 кв. м.

Відповідно до п. 1.3. договору термін здачі будинку в експлуатацію –ІІ квартал 2004 року.

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. договору передбачено, що вартість 1 м. кв. складає 3 655 грн. з ПДВ. На день укладення договору вартість  інвестицій вбудованого приміщення, вказаного у п. 2.1. складає у сумі 381 618,55 грн., в тому числі ПДВ (20%) –63 603,09 грн.

На підтвердження місця розташування офісу 4, відповідачем до підписання договору було надано частину плану першого поверху, складеного інститутом ДП „Київ проект-5” ТМ „ВІСАК”, що підтверджувало затвердження в установленому порядку плану будівництва об'єкта в цілому та розмір вбудованого приміщення (об'єкту інвестування).

На цьому плані визначено, що вхід до офісу повинен здійснюватися через вхід до будинку між офісами 2 і 3 та прохід по внутрішньому коридору будинку. Виходячи із характеру своєї основної діяльності –організація та проведення виставок, що передбачає безпосереднє спілкування зі значною кількістю громадян, позивач погодився із таким розташуванням свого майбутнього офісу та входу до нього. Тобто, у відповідності до статті 153 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення договору, між сторонами в потрібній формі було досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Однак, відповідач вхід до будинку між 2 і 3 офісом перебудував під нежиле приміщення, чим унеможливив будь-який доступ до приміщень офісу 4 і використання самого офісу за прямим призначенням.

Позивач виконав свої зобов'язання по договору, тобто забезпечив своєчасне фінансування об'єкту інвестування згідно графіку, встановленого п. 3.2. договору, про що свідчать копії платіжних документів про сплату коштів та видна відповідачем довідка про інвестування 100% загальної площі квартири.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здачі в експлуатацію будинку у ІІ  кварталі 2004 року та своїми неправомірними діями і порушенням  будівельних норм зробив неможливим доступ та експлуатацію за прямим призначенням офісних приміщень, які повинні бути передані позивачу згідно умов договору.

04.10.2005 року позивач звернувся до відповідача з претензією щодо односторонньої зміни умов договору та запропонував привести секцію 1-А будинку № 68-а по проспекту 40-річчя Жовтня в м. Києві у відповідність до умов договору, будівельних норм та затвердженого плану або змінити істотні умови договору (перепланування першого поверху секції 1-А), тобто:

1. Розробити і узгодити у встановленому порядку зміни до проектної документації.

2. Зробити капітальний вхід з вулиці до офісного приміщення № 4 в кімнаті площею 45,50 кв. м, або продати позивачу суміжну кімнату № 3, площею 15,71 кв. м по ціні інвестування, встановлений пунктом 3.2. договору –3 655 грн. і зробити вхід з вулиці до вказаної вище суміжної кімнати офісу № 3, і з цієї кімнати –до офісу № 4.

У відповідь на претензію відповідач визнав неможливість організації входу до офісу, тобто односторонньої зміни умов договору, і запропонував чотири варіанти по зміні умов договору. Оскільки три варіанти носили тимчасовий характер і перетворювали одну із кімнат офісного приміщення в коридор, тому позивач змушений був погодитися на 4 варіант: замість приміщення передбаченого договором на першому поверсі отримати аналогічне приміщення на другому поверсі (над тим, що по договору), з оплатою непроінвестованої площі за вартістю майже в три рази більше за визначену первісним договором.

Для реалізації цієї домовленості була укладена додаткова угода № 2, за якою змінений об'єкт інвестування  та п. 1.2. договору викладений в  новій редакції - назва об'єкту інвестування, адреса: Нежитлове вбудоване приміщення  другого поверху житлового будинку за адресою м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 68-а, секція 1-А, нежитлове вбудоване приміщення № 7, загальною площею 125,80 кв. м.

При укладанні додаткової угоди № 2 відповідачем був наданий план нежитлового вбудованого приміщення № 7, загальна площа якого становить 125,8 м. кв., тому позивач вважав, що площа нового об'єкту інвестування більша за попередню

Також були доповнені та змінені пункти 3.1. та 3.2. договору:

п. 3.1. На день заключення цієї додаткової угоди вартість нежитлового вбудованого приміщення, складає у сумі: 595 518,55 грн. в т.ч. ПДВ - (20%) –99 253,09 грн.;

п. 3.2. Поточна вартість одного кв. м  непроінвестованої площі нежитлового вбудованого приміщення, вказаного в п. 1.2. договору № НП68-А1/4 на не проінвестовані кв. м, складає на день заключення цієї додаткової  угоди 10 000,00 грн., в т.ч. ПДВ(20%) –1 666,67 грн.

При уточнені площі вбудованого приміщення за технічним паспортом БТІ доплата або повернення коштів здійснюється за вартістю вимірної одиниці на день першої проплати.

В разі, якщо дані БТІ відрізняються від розмірів загальної площі вбудованого приміщення, зазначеного в договорі п. 1.2.  в меншу сторону більше ніж  0,5 кв. м , відповідач повертає позивачу вартість площі, що перевищує 0,5 кв.м.

З метою забезпечення своєчасного фінансування та на виконання графіку п. ІІІ додаткової угоди № 2, позивачу банком „УКРСОЦБАНК” був наданий цільовий кредит для викупу непроінвестованої площі нежитлового приміщення на суму 170 000,00 грн., зі сплатою 20,5% річних та комісій (договір № 24-10/280 від 15.12.2005 р.).

Станом на 26.12.2005 року позивачем по договору інвестування будівництва нежитлового вбудованого приміщення сплачено 595 518,55 грн., тобто вся сума за договором № НП68-А1/4 і виконані умови договору щодо фінансування будівництва в повному обсязі.

Згідно журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими приміщеннями) та плану за поверхами на будівлю літер „А”, складеного БТІ  01.02.2006 р., загальна площа офісу № 7, який знаходиться за адресою м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 68-а, секція 1-а 2 поверх 108,3 кв.м, а не 125,8 кв.м, як зазначалося у додатковій угоді № 2, а перевищена на 17,5 кв.м і переплата за об'єкт інвестування становить 175 000,00 грн. Таким чином, позивач мав можливість оплатити непроінвестовану площу і підстав для отримання кредиту для цього не було.

Крім того, позивачем були понесені витрати в сумі 2 220 грн., пов'язані із отриманням кредитних коштів для інвестування безпідставно завищеної площі нежитлового вбудованого приміщення № 7, секції 1-А, 2 поверх, у будинку № 68 по проспекту 40-річчя Жовтня в м. Києві, які складаються з:

1. Оплати за проведення фізичного моніторингу об'єктів застави –215 грн. (платіжне доручення № 578 від 15.12.05).

2. Оплати оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку –305 грн. (платіжне доручення № 579 від 15.12.05).

3. Оплати за ведення кредитної справи позичальника –200 грн. (платіжне доручення № 580 від 15.12.05).

4. Передплата за послуги нотаріуса по посвідченню договору застави –1500 грн. (платіжне доручення № 589 від 20.12.05).

Також позивачем понесені збитки у вигляді сплати процентів за користування цільовим кредитом для викупу непроінвестованої площі вищезазначеного вбудованого нежитлового приміщення, які сплачені за платіжними дорученнями № 3 від 04.01.06 в розмірі 1 645 грн.; № 44 від 02.02.06 в розмірі 2 904,17 грн.; № 98 від 02.03.06 в розмірі 2 662,69 грн.; № 174 від 05.04.06 в розмірі 2 630,48 грн.; № 218 від 03.05.06 в розмірі 2 196,68 грн.; № 266 від 02.06.06 в розмірі 2 261,27 грн.; № 317 від 03.07.06 в розмірі 652,09 грн.; № 358 від 02.08.06 в розмірі 1 264,43 грн.; № 393 від 01.09.06 в розмірі 876,76 грн.; № 439 від 02.10.06 в розмірі 664,48 грн.; № 474 від 02.11.06 в розмірі 590,63 грн.; № 530 від 01.12.06 в розмірі 341,42 грн., а загало на суму 19 690,10 грн.

Таким чином, відповідач порушив зобов'язання, не повернувши безпідставно отримані кошти в сумі 175 000 грн., внаслідок чого позивачу заподіяно збитки, пов'язані з отриманням та обслуговуванням кредиту в розмірі 21 910,10 грн.

Посилання у відзиві на позовну заяву представника відповідача на Державні будівельні норми, які затверджені наказом Держбуду України  від 18.05.05 № 80, як на підставу зарахування спільного коридору, яким користується відповідач спільно з іншими власниками нежитлових будівель, до об'єкту інвестування є незаконним оскільки:

1.          Наказ Держбуду № 80 від 18.05.05, яким затверджені норми ДБН В. 2.2-15-2005 „Житлові будинки. Основні положення” скасований наказом Держбуду № 175 від 28.09.2005, тобто він не діяв жодного дня, оскільки норми повинні були набути чинності з 01.10.2005 року.

2. У Преамбулі до ДБН В. 2.2-15-200к5 зазначається, що норми не регламентують умови заселення житла різних форм власності та володіння, а також форми володіння нежитловими приміщеннями, розташованими у житловому будинку, які визначаються правовими, нормативними та методичними документами, чинними на території України. Тому відповідач або інша особа не вправі самостійно відносити та визначати форму володіння конкретним приміщенням (коридором та тамбуром) без згоди інших співвласників, як того вимагає Глава 26 ЦК України.

3. П. 2.2 визначено, що у квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення –кухня, передпокій, санвузли, внутрішньоквартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення. Виходячи з наведеного зазначеними нормами не передбачається віднесення до квартир (вбудованих нежитлових приміщень) зовнішніх коридорів.

4. Згідно п. 11 додатку Б до ДБН-15-2005 „Терміни та визначення понять” підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку –приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти тощо). Таким чином, позаквартирний коридор та тамбур, які відповідач відносить до нежитлового вбудованого приміщення, відноситься до підсобного приміщення.

5. Згідно додатку В до ДБН В. 2.2-15-2005 „Правила підрахунку площі квартири у житловому будинку і гуртожитку, площі житлового будинку, площі приміщень, площі забудови, будівельного об'єму, поверхності житлового будинку та перелік обов'язкових техніко-економічних показників”.

В.1 Площу квартир визначають як  суму площ усіх приміщень квартири за винятком лоджій, балконів, веранд, терас, холодних комор і зовнішніх тамбурів.

В.2 Загальну площу квартир визначають як суму площ усіх приміщень квартири (за винятком вхідних тамбурів в одноквартирних будинках), вбудованих шаф і літніх приміщень, підрахованих із такими знижувальними коефіцієнтами: для балконів і терас –0,3; для лоджій –0,5; засклених балконів –0,8; веранд, засклених лоджій і холодних комор –1,0.

Площа, яку займає піч до площі приміщень не включається.

Площа   під маршем внутрішньоквартирних сходів при висоті від підлоги до низу виступних конструкцій 1,6 м і більше включається до площі приміщень, де розташовані сходи.

Оскільки позаквартирний коридор не входить до площі квартири (нежитлового вбудованого приміщення) та загальної площі квартири (нежитлового вбудованого приміщення), тому він не міг враховуватися при визначені загальної площі нежитлового вбудованого приміщення у Додатковій угоді № 2 від 07.10.2005.

Крім того, відповідно до п. 1.1 роз'яснень, складених начальником виробничого відділу ЗАТ „Київміськбуд – 1” Журбою А.Я. і надісланих позивачу Головою Правління Присяжнюком В.Т. 04.07.05 за № 401 інвестор сам замовляє проект в проектному інституті ТМ „ВІСАК”, або іншому, але з обов'язковим  погодженням проекту з ТМ „ВІСАК” під конкретне функціональне призначення примщень.

Позивачем проект був замовлений в ТОВ „ Будальянс” і погоджений по всіх пунктах з заступником директора ТМ „ВІСАК” Сушко 29.12.05. При цьому в проекті вказується саме така експлікація приміщень і їх розташування, яка є в дійсності і зазначена при обмірі БТІ. Оскільки при складанні проекту, тобто ще до отримання позивачем  можливості по проведенню монтажних робіт, відповідний спеціаліст оглядав приміщення, тому позивач не робив перебудову, а всі будівельні роботи були виконані відповідачем згідно договору та додаткової угоди № 2. Таким чином твердження відповідача про самовільне перепланування та перебудову позивачем приміщень є безпідставними і не ґрунтується на відповідних доказах.

Вищезазначеними роз'ясненнями (п. 3.1) передбачено, що забудовник замовляє і отримує тех. паспорт БТІ, для чого перед закінченням будівельно-монтажних робіт в приміщеннях інвестор передає в ЗАТ „Київміськбуд –1” оригінал проекту з „мокрими” печатками проектного інституту та заяву на ім'я Голови правління ЗАТ „Київміськбуд –1” з повідомленням, що перепланування (якщо воно є) приміщень, закінчені і цементна стяжка підлоги виконана. Зазначені вимоги були продубльовані листом № 645 від 23.09.2005.

На виконання цих роз'яснень позивач 09.11.2005 р. звернувся до відповідача з листом № 56/11 щодо запрошення комісі БТІ для оформлення вбудованого приміщення (офісу 7).

Що ж стосується включення до загальної площі інвестованого приміщення лоджії, то за запитом відповідача № 297 від 23.03.2007 Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна надало роз'яснення № 9423 від 03.04.2007, що державними будівельними нормами ДБН В.2.2-9-99 „Громадські будинки та споруди” не передбачено включення площ літніх приміщень (лоджій, балконів та терас) до загальної площі нежитлових будинків та приміщень, тому ним і не було включено лоджію при обмірі.

Згідно додатку Д до ДБН В. 2.2-9-99 розрахункова площа громадського будинку, тобто та, яка повинна братися при розрахунку площі офісного приміщення № 7, визначається як сума площ усіх розташованих в ньому приміщень, за винятком коридорів, тамбурів, переходів, сходових кліток, ліфтових шахт, внутрішніх відкритих сходів, а також приміщень, призначених для розміщення інженерного обладнання та інженернх споруд.

Площа горища (технічного горища), технічного підпідвального простору, якщо висота від підлоги до низу конструкцій, що виступають, менше 1,9 м, а також лоджій, тамбурів, зовнішніх балконів, портиків, ганків зовнішніх відкритих сходів до загальної, корисної та розрахункової площі будинку не включаються.

Виходячи з Державних будівельних норм лоджія в офісі не повинна входити до площі самого офісу і оплачуватися, а його вартість входить до загальної вартості об'єкту інвестування.

Таким чином, відповідач порушив зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить за обґрунтованим розрахунком позивача 196 910,10 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. Відповідно до п. 4 його Прикінцевих та перехідних положень щодо цивільних відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини між сторонами продовжують існувати, вони регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є :

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (стаття 623 Цивільного кодексу України).

Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення : протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Таким чином, в результаті безпідставного завищення відповідачем розміру вбудованого приміщення, відповідачем без достатніх підстав було отримано кошти в сумі 175000, 00 грн., а також позивачем були понесені витрати в сумі 2220,00 грн., пов'язані із отриманням кредитних коштів, крім того понесені збитки у вигляді сплати процентів за користування цільовим кредитом для викупу непроінвестованої площі вищезазначеного збудованого нежитлового приміщення.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 ГПК України,  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

                                                В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Київміськбуд – 1” (04205, м. Київ, вул. Тимошенко, 29Б,  код  ЄДРПОУ 24595667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виставкова фірма „Троян” (03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 68-А, секція А, офіс 7,  код ЄДРПОУ 31057654) 196 910 (сто дев'яносто шість тисяч дев'ятсот десять) грн. 10 (десять) коп. заборгованості, 1 969 (тисячу дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                      І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 02.07.2007 року