Постанова

від 26.07.2007 по справі 11/37

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/37

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.07.2007 р.                                                                            справа №11/37

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Діброви  Г.І.

суддів Гези  Т.Д. , Шевкової  Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Сєдов А.М. (довіреність б/н від 26.02.07р.),

від відповідача:від третьої особи:Дуріцин А.В. (довіреність б/н від 03.05.07р.)Сєдов А.М. (довіреність б/н від 20.07.07р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Маст-Буд" м.Маріуполь

на рішення господарського суду

Донецької області

від02.04.2007 року

по справі№ 11/37 (суддя Чернота Л.Ф.)

за позовомАкціонерного товариства закритого типу "Промкомбінат", м.Донецьк

до

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Маст-Буд", м.Маріуполь

Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м.Київ

про стягнення 588502,68грн.

В С Т А Н О В И В:

У 2007 році позивач, Акціонерне товариство закритого типу „ПРОМКОМБІНАТ”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство „МАСТ – БУД”, м.Маріуполь Донецької обл. про стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги в розмірі 588 502,68грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу „ПРОМКОМБІНАТ”, м.Донецьк були задоволені в повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що в даному випадку між сторонами склалися вексельні відносини, тому повинні регулюватися Уніфікованим Законом про переказні векселі та прості векселі, який набув чинності для України 06 січня 2000 року, після введення в дію для України Женевської конвенції  від 07.06.1930р. Згідно ст.ст.77, 78 Уніфікованого закону, векселедержавець має право пред`явити позовні вимоги до векселедавця в разі, якщо не було здійснено платежу за векселем, тобто пред`явлення векселя до платежу є правом  кредитора. Строк платежу за векселем настав, але відповідачем не було здійснено платежу за векселем. Згідно Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ст. 21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, вексель –це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержавцю), тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство „МАСТ-БУД”, м.Маріуполь Донецької обл., з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим із порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача, Акціонерного товариства закритого типу „ПРОМКОМБІНАТ”, м.Донецьк, надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач вважає, що при прийнятті рішення господарський суд Донецької області керувався дослідженими в судовому засіданні доказами, правомірно застосував норми матеріального і процесуального права  та прийняв законне рішення, а тому просить суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду Донецької області від 02.04.07р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою від 26.06.07р. Донецький апеляційний господарський суд залучив до участі у справі №11/37 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м.Київ, вул. Горького, 95, ЗКПО 33397888.

Від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача на виконання ухвали суду від 26.06.07р. надійшли витребувані судом письмові пояснення з доданням необхідних документів.

Позивач виконав вимоги суду, надавши письмові пояснення.

В судовому засіданні представники сторін та третьої особи підтримали свої позиції щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №11/37, та наданих сторонами і третьою особою пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності  - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у  доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вищевказаним вимогам і підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.12.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м.Київ та Акціонерним товариством закритого типу „ПРОМКОМБІНАТ”, м.Донецьк  був  укладений договір відступлення права вимоги № 29-12-06/1 від 29.12.2006р. (далі –Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Первісний кредитор передав, а Новий кредитор одержав право замість ТОВ „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м.Київ вимагати від боржника, ТОВ “Підприємство “МАСТ - БУД”, м.Маріуполь сплатити грошові кошти в розмірі 588 502,68грн.

Акціонерне товариство закритого типу “ПРОМКОМБІНАТ”, м.Донецьк вважає, що він прийняв на себе право вимоги, що належало Первісному  кредиторові, Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАЇР-ФІНАНС», м.Київ за векселем № 66335742694649, який виданий Товариством з обмеженою відповідальністю “Підприємством “МАСТ - БУД”, м.Маріуполь із строком платежу „за пред'явленням” на суму  638 502,68грн., місцем платежу: м.Маріуполь, Філія ПУМБ в м.Маріуполь.  

Як вбачається з наданих третьою особою на вимогу суду апеляційної інстанції матеріалів, вказаний простий  вексель ТОВ „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м.Київ 23.06.2006р. придбало у ТОВ „Системний Фінансовий Менеджер”, м.Київ за договором купівлі-продажу цінних паперів № Т36/2306/005, Т46/2306/001, укладеним в місці Києві, тобто в день видачі векселя в місці Маріуполі Донецької області.

Із тексту вищезазначеного договору купівлі-продажу вбачається, що третя особа купила даний цінний папір, як простий вексель з іменним індосаментом №66335742694649.

На вимогу суду апеляційної інстанції  до матеріалів справи додані додаткові документи, з яких вбачається, що 18.07.06р. третя особа пред'явила простий вексель з іменним індосаментом відповідачу до платежу, про що складений акт пред'явлення векселя до платежу.

21.07.06р. відповідач перерахував третій особі 50 000 грн. як оплату простого векселю з іменним індосаментом згідно акту пред'явлення векселя к платежу.

Згідно вимог ч.3 ст.2  Закону України „Про обіг векселів в Україні” та Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.04р., векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусами після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня.

Але тільки 22.11.06р. третя особа без самостійних вимог на стороні позивача, ТОВ „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м.Київ звернувся до Приватного нотаріуса Турченко Т.П., державного нотаріуса Першої маріупольської державної нотаріальної контори для вчинення протесту про неоплату у сумі 588 502 грн. 68 коп.

24.11.06р. Турченко Т.П. було вчинено Протест про неоплату векселя на суму 588502,68грн. (зареєстровано в реєстрі за № 7/3106 від 24.11.2006р.), незважаючи на те, що відповідач листом №2054 від 23.11.06р. повідомив нотаріуса про порушення третьою особою вимог вексельного законодавства України.

29.12.06р. між ТОВ „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м.Київ та АТЗТ „ПРОМКОМБІНАТ”, м.Донецьк було укладено договір відступлення права вимоги № 29-12-06/1.

Відповідно до пункту 1.2 Договору позивач одержує право вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань за простим векселем №66335742694649. При цьому зобов'язання Первісного кредитора за Договором купівлі-продажу цінних паперів №Т36/1812/029 від 18.12.2006р. перед Новим кредитором вважаються виконаними.

Як вбачається з матеріалів, наданих суду апеляційної інстанції, 18.12.06р. між третьою особою та позивачем було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, за яким третя особа зобов'язалась передати покупцю іменні прості акції ВАТ „ЗНВКІФ „Європейські технології” на загальну суму 12 572 147 грн. 29 коп., а позивач зобов'язався прийняти та оплатити цінні папери.

Пунктом 2.1 вищевказаного договору позивач зобов'язався сплатити на банківський рахунок продавця загальну суму договору протягом 90 банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору. Тобто, сторони не передбачили в договорі можливість розрахунку між сторонами шляхом передачі векселя або іншим порядком.

Із змісту акту звірки розрахунків між підприємствами третьої особи та позивача станом на 28.12.06р., останній розрахувався за цим договором наступним чином: акт вексельного платежу від 19.12.06р., платіжне доручення №830 від 27.12.06р. на загальну суму 11 983  644 грн. 61 коп.

В  тексті  укладеного сторонами договору відступлення права вимоги №29-12-06/1 від 29.12.06р. зазначено, що зобов'язання третьої особи перед позивачем за договором купівлі-продажу цінних паперів вважаються виконаними. Крім того, цей договір є безоплатним, тобто, за відступлення права вимоги за цим договором, позивач не сплачує третій особі винагороду (п.2.1 договору).

На виконання вимог п.3.2 Договору ТОВ «АЛЬТАЇР-ФІНАНС»поштовим повідомленням від 09.01.07р. повідомив відповідача про відступлення права вимоги, також надав копії Договору.

19.01.2007р. позивачем була направлена відповідачу вимога про оплату суми заборгованості в розмірі 588 502 грн. 68 коп. знову ж таки з доданням копії того ж самого Договору відступлення права вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін та третьої особи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки між сторонами, АТЗТ „ПРОМКОМБІНАТ”, м.Донецьк та ТОВ „Підприємством „МАСТ-БУД”, м.Маріуполь, склалися цивільно-правові стосунки, передбачені ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України (а не вексельні, як неправомірно зазначено в рішенні суду першої інстанції), то до них застосовуються правила звичайної цесії, а не правила індосаменту за вексельним законодавством України. Цесію слід відрізняти від індосаменту, що здійснюється з метою передання цінного паперу, а відповідно –і прав, які з нього випливають.

Згідно вимог ч.3 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були заявлені вимоги про стягнення заборгованості на підставі договору відступлення права вимоги, з їх обґрунтуванням нормами Цивільного кодексу України, в процесі розгляду справи судом першої інстанції, ним не було надано змін  або доповнень відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в цій частині.

Незважаючи на це, в порушення вимог ст. 84 Господарський суд Донецької області вирішив спір між сторонами на підставі норм Уніфікованого закону про перевідні та прості векселі, без повного з'ясування обставин справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи, що в даному випадку між сторонами склалися цивільно-правові стосунки з уступки права вимоги, при яких загальним принципом вважається незмінність змісту і обсягу вимоги, що передається; уступка права вимоги за своєю природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її породжує; права вимоги має узгоджуватись за загальними принципами та умовами виконання як цивільно-правових, так і господарських зобов”язань, повинна бути незмінність істотних умов та змісту зобов'язання для боржника.

Посилання суду першої інстанції на порушення відповідачем норм вексельного законодавства, тому що власник векселя є його законним держателем і його право вимоги платежу за векселем базується на безперервному ряді індосаментів, є неправомірним.

В зв'язку з тим, що позивач отримав вексель від третьої особи, яка опротестувала вексель з порушеннями вексельного законодавства України і саме третя особа не отримала відповідні кошти за цим векселем; на векселі не зазначена дата вчинення напису ТОВ „Системний Фінансовий Менеджер”; не відомо, з яких причин не зроблено виконавчий напис нотаріусом, відсутні докази звернення індосанта до державного виконавця, опротестування векселю в даному випадку не може бути безумовним встановленням факту наявності зобов'язання відповідача по сплаті за спірним договором.

Боржник в цьому випадку протиставляє володільцю цінного паперу всі заперечення, що відносились до будь-якого з індосантів, оскільки це є відмінністю відступлення вимоги від індосаменту.

Після надання Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м.Київ витребуваних судом апеляційної інстанції додаткових матеріалів, які не витребувались судом першої інстанції та не досліджувались, підтвердились заперечення відповідача щодо неправомірних дій третьої особи по опротестуванню векселя.

Виходячи з сумісного аналізу ст.ст. 515,527 ЦК України, можна зробити висновок, що всі зобов'язання за новим цивільним кодексом України визнаються особистими і існує загальна неможливість заміни кредитора у зобов'язанні, якщо інше прямо не встановлено договором або законом.

В даному випадку існує можливість заміни кредитора у зобов'язанні тільки при наявності прав первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав з врахуванням особистого характеру вексельного права та зобов'язання за даними правовідносинами.

Позивач не довів суду апеляційної інстанції належними доказами, що його право вимагати від відповідача платежу за простим іменним векселем базується на доведеному обсязі прав, які перейшли до нього у вексельному зобов'язанні, враховуючи, що в даному випадку повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу України, як до звичайної цесії.

Згідно ст. 8 Закону України „Про обіг векселів  в Україні”, ст.ст. 20,39,44,46 Уніфікованого закону, опротестований вексель є виконавчим документом.

Позовні вимоги позивача не доведені суду належними доказами, оскільки надані ним документи не мають доказової сили, виходячи з загального цивільно-правового принципу покладання обов'язку на позивача доказування наявності у нього права заявляти вимогу про стягнення коштів з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення.

За таких обставин, рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007 року у справі № 11/37 підлягає скасуванню, апеляційна скарга –задоволенню, а у позовних вимогах позивача про стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги в розмірі 588 502,68грн. слід відмовити в зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодовуються з позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство „МАСТ –БУД”, м.Маріуполь Донецької обл. на рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007 року у справі № 11/37 –задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007 року у справі № 11/37 – скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства закритого типу „ПРОМКОМБІНАТ”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство „МАСТ –БУД”, м.Маріуполь Донецької обл.  про стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги в розмірі 588 502,68грн.

При наявності підстав, передбачених ст.122 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язати господарський суд Донецької області видати поворотний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          Г.І.  Діброва

Судді:          Т.Д.  Геза

          Т.А.  Шевкова

Надр. 6 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4- третій особі;

5 - ДАГС;

6 –ГС Дон. обл.;

Ширіна Ю.М.