Рішення

від 31.07.2019 по справі 420/2411/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2411/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представників позивача - Розенберга В.В. (згідно витягу), Казарновського О.Л. (за довіреністю),

представника відповідача - Олійник А.М. (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом приватного підприємства компанії ФЛАЙ СЕРВІС до держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства компанії ФЛАЙ СЕРВІС до держави України в особі Державної казначейської служби України, в якому позивач просить суд стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України на користь приватного підприємства компанії ФЛАЙ СЕРВІС 605928,48 грн. (шістсот п`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень 48 коп.), у тому числі 543145,65 грн. (п`ятсот сорок три тисячі сто сорок п`ять гривень 65 коп.) інфляційних втрат та 62782,83 грн. (шістдесят дві тисячі сімсот вісімдесят дві гривні 83 коп.) три відсотки річних.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року судом даний позов залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

14 травня 2019 року ухвалою суду продовжено приватному підприємству компанії ФЛАЙ СЕРВІС строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали. Роз`яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду доказів сплати судового збору.

ухвалою суду від 31 травня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву приватного підприємства компанії ФЛАЙ СЕРВІС (вх.№16928/19), відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначає, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року частково задоволено позов ППК ФЛАЙ СЕРВІС до ДПА в Одеській області, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, Державного казначейства України. Постановою суду зокрема стягнуто з Державного казначейства України на користь ППК ФЛАЙ СЕРВІС 380502 грн. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2011 року залишено без змін. Вищим адміністративним судом України лише через 4 роки - 22 травня 2017 року постановлені по справі судові рішення було залишено без змін. 25 жовтня 2018 р. та 31 жовтня 2018 р. Державною казначейською службою України було перераховано на розрахунковий рахунок ППК ФЛАЙ СЕРВІС 380502 грн. трьома платежами: 218069,47 грн., 141354,58 грн. та 21077,95 грн. Оскільки судове рішення про виплату на користь ППК ФЛАЙ СЕРВІС грошових коштів на часткову компенсацію шкоди, яку було заподіяно внаслідок дій державних органів, не виконувалось тривалий час внаслідок дії чинників, які повністю перебували у межах контролю органів влади, то, відповідно до наведеної позиції ЄСПЛ, саме держава має нести за це відповідальність. З урахуванням того, що у жовтні 2018 року 380502 грн. було сплачено, сума інфляційних страт становить 543145,65 грн. (923647,65-380502=543145,65). Три відсотки річних від суми 380502 грн. за час з квітня 2013 р. до вересня 2018 р. станом на 30 вересня 2018 року складають 62782,83 грн.

24 червня 2019 року до суду від відповідача за вх.№22459/19 надійшов відзив на позов (а.с.107-113), у якому відповідач зазначає, що 11 квітня 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № 608/08/1570 прийнято рішення, яким зупинено виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2011 по справі № 608/08/1570 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 по справі №608/08/1570. Посилаючись на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 вказує, що після перерахування коштів за виконавчими документами, що надішли раніше виконавчого листа по справі №608/08/1570, Державною казначейською службою України трьома платежами 25.10.2018 та 31.10.2018 було перераховано на розрахунковий рахунок ППК ФЛАЙ СЕРВІС 380502,00 грн. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Порушення строку виконання рішення не відбулось, так як кожна дія Казначейства щодо руху виконання рішення суду була в межах та у відповідності до вимог законодавства з урахуванням дотримання прав та інтересів громадян/юридичних осіб, які також очікували виконання рішень суду на їх користь. Правовідносини які виникли між сторонами врегульовані спеціальними нормами закону, а саме Законом України Про виконавче провадження та Порядком №845 і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.

05 липня 2019 року до суду від позивача за вх.№24123/19 надійшла відповідь на відзив (а.с.126-130), у якій позивач зазначає, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини невиконання або тривала затримка у виконанні судового рішення становить порушення права на справедливий судовий розгляд, яке гарантоване пунктом 1 статті 6 та права на мирне володіння майном, яке гарантоване статтею 1 Першого Протоколу. Держава несе відповідальність за ці порушення Конвенції та має, окрім сплати суми боргу за судовим рішенням, надавати відшкодування за невиконання або тривале виконання рішень національних судів.

Ухвалою суду від 17 липня 2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №420/2411/19 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року по справі №2а-608/08/1570 (а.с.15-25) адміністративний позов ОСОБА_1 до державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси, державної податкової адміністрації в Одеській області, Державного казначейства України про визнання рішення державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси № 43/17-2/2273008133/11067 про застосування фінансових санкцій від 12 липня 1999 року недійсним задоволено та, зокрема, стягнуто з Державного казначейства України на користь ППК ФЛАЙ СЕРВІС 380502,00 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державної податкової адміністрації в Одеській області, Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси, Прокуратури Одеської області, ППК ФЛАЙ СЕРВІС залишено без задоволення а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року по справі №2а-608/08/1570 залишено без змін.

13 травня 2013 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №608/08/1570 про стягнення з Державного казначейства України на користь ППК ФЛАЙ СЕРВІС 380502,00 грн. (а.с.59).

Ухвалами Вищого адміністративного суду України 11 квітня 2013 року (а.с.38-39) та від 17 травня 2013 року (а.с.40-41) відкрито касаційне провадження у адміністративній справі №2а-608/08/1570 та зупинено виконання постанови Одеського орудного адміністративного суду від 09.09.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року у справі №2а-608/08/1570.

22 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі №2а-608/08/1570 касаційні скарги Державної податкової служби в Одеській області, приватного підприємства компанії ФЛАЙ СЕРВІС , Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишено без задоволення а постанову Одеського орудного адміністративного суду від 09.09.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року у справі №2а-608/08/1570 залишено без змін (а.с.42-48).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (а.с.53-56), яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2019 року (а.с.57-58) заяву представника ППК ФЛАЙ СЕРВІС про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа по справі №608/08/1570 задоволено. Поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого 13.05.2013 р. Одеським окружним адміністративним судом у справі №608/08/1570.

Як зазначено позивачем та підтверджується відповідачем, Державною казначейською службою України було перераховано на розрахунковий рахунок ППК ФЛАЙ СЕРВІС 380502 грн. згідно виконавчого листа №608/08/1570 трьома платежами від 25 та 31 жовтня 2018 року: 218069,47 грн., 141354,58 грн. та 21077,95 грн.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо тривалого невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч.2 ст.14 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017 року) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Щодо вимоги позивача виплатити йому 62782,83 грн. трьох відсотків річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-XIV та ч. 2 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлені Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05 червня 2012 року № 4901-VI.

Суд зазначає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2011 року по справі №2а-608/08/1570, яка набрала законної сили 14 березня 2013 року, була виконання відповідачем лише у жовтні 2018 року.

При цьому, навіть приймаючи до уваги зупинення Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 11.04.2013 року та від 17.05.2013 року виконання постанови Одеського орудного адміністративного суду від 09.09.2011 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року у справі №2а-608/08/1570, таке зупинення мало місце лише до винесення Вищим адміністративним судом України рішення за результатами розгляду касаційних скарг у справі №2а-608/08/1570, а саме до 22 травня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.1 ст.3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ).

Згідно п. 3 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч.4 ст.3 України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

При цьому відповідно до п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. №215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок №845).

Згідно п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників під безспірним списанням розуміються операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з абз.1 п. 25 Порядку № 845, безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Відповідно до п. 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Пунктом 49 Порядку № 845 також закріплено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Як зазначено відповідачем та не заперечується позивачем, Державною казначейською службою України отримано виконавчий лист від 13 травня 2013 року №608/08/1570 19 лютого 2018 року.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на черговість виконання рішень суду, оскільки, враховуючи приписи норми ч.4 ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та положень абз. 2 п. 48 Порядку № 845 щодо строку перерахування коштів, законодавцем визначені чіткі часові межі виконання рішень суду. У будь-якому разі черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак, у тримісячний строк.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові №826/9879/16 від 20 травня 2019 року.

Таким чином, враховуючи викладене, те, що постанова Одеського орудного адміністративного суду від 09.09.2011 року у справі №2а-608/08/1570, набрала законної сили 13.05.2013 року, приймаючи до уваги те, що ухвала Вищого адміністративного суду України у справі №2а-608/08/1570, якою залишено без змін вказану постанову Одеського орудного адміністративного суду була прийнята 22 травня 2017 року, відповідачем отримано виконавчий лист №608/08/1570 19 лютого 2018 року, однак нараховано позивачу кошти лише у жовтні 2018 року, тобто через вісім місяців після його отримання, суд приходить до висновку про порушення відповідачем термінів виконання рішення суду та вважає за доцільне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів вийти за межі позовних вимог згідно ст.9 КАС України шляхом визнання протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року по справі 2а-608/08/1570 в частині стягнення з Державного казначейства України на користь ППК ФЛАЙ СЕРВІС 380502 (триста вісімдесят гривень п`ятсот дві гривні) грн.

Згідно ч.1, 2 ст.5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п.50 Порядку № 845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Позивачем до суду надано розрахунок (а.с.14), з якого вбачається, що три відсотки річних за час затримки виконання постанови суду від суми 380502 складають 62782,83 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідачем жодним чином не оспорюється наданий позивачем розрахунок суми, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Державної казначейської служби України на користь приватного підприємства компанії ФЛАЙ СЕРВІС компенсації в розмірі трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року по справі 2а-608/08/1570 у сумі 62782,83 грн.

При цьому щодо вимог позивача щодо стягнення 543145,65 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем та відповідачем відсутні, а тому між позивачем та відповідачем не існують цивільні відносини, зокрема зобов`язального характеру, а тому норми Цивільного кодексу України, зокрема ті, що регулюють наслідки порушення зобов`язань, до спірних правовідносин, що виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, не застосовуються.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 та у постанові

При цьому суд зазначає, що Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень не передбачено такий вид компенсації за несвоєчасне виконання рішень суду як інфляційні втрати.

Таким чином суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з Державної казначейської служби України 543145,65 грн. інфляційних втрат.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що позов приватного підприємства компанії ФЛАЙ СЕРВІС підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 9088,93 грн. згідно квитанції №0.0.1364576844.1 від 24 травня 2019 року (а.с.4) за позовні вимоги майнового характеру.

Зважаючи на вищевикладене, часткове задоволенні адміністративного позову, суд дійшов висновку про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь приватного підприємства компанії ФЛАЙ СЕРВІС судовий збір у розмірі 941,74 грн., сплачений згідно квитанції №0.0.1364576844.1 від 24 травня 2019 року.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства компанії ФЛАЙ СЕРВІС - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року по справі 2а-608/08/1570 в частині стягнення з Державного казначейства України на користь ППК ФЛАЙ СЕРВІС 380502 (триста вісімдесят гривень п`ятсот дві гривні) грн.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь приватного підприємства компанії ФЛАЙ СЕРВІС компенсацію в розмірі трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року по справі 2а-608/08/1570 у сумі 62782,83 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь приватного підприємства компанії ФЛАЙ СЕРВІС судовий збір у розмірі 941,74 грн., сплачений згідно квитанції №0.0.1364576844.1 від 24 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - приватне підприємство компанія ФЛАЙ СЕРВІС (Гагарінське плато, 5, корп.3, м.Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 25049355).

Відповідач - Державна казначейська служба України (вул.Бастіонна, 6, м.Київ, 016014, код ЄДРПОУ 37567646).

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2019 року.

Суддя О.А. Вовченко

.