Ухвала

від 24.09.2019 по справі 322/892/18

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 322/892/18

Провадження № 1-кс/314/1549/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2019 року м. Вільнянськ

Слідчий суддя Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , за участю представника заінтересованої особи ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в м. Вільнянськ клопотання представника потерпілого і цивільного позивача - Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області про накладення арешту по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018080300000232 від 07.07.2018 року за ч. 1 ст. 197-1 КК України,-

встановив:

представник потерпілого і цивільного позивача - Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, яке обґрунтоване тим, що у провадженні Новомиколаївського ВП Пологівського відділу ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018080300000232 від 07.07.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

З матеріалівклопотання вбачається,що зметою забезпеченняцивільного позову,запобігання незаконноговивозу тареалізації врожаюзернових культур,забезпечення засобіввідшкодування заподіянихзбитків державіта сільськійраді представникпотерпілого іцивільного позивача-Трудової сільськоїради Новомиколаївськогорайону Запорізькоїобласті просивначальника СВНовомиколаївського ВППологівського відділуГУНП вЗапорізькій області майора поліції ОСОБА_5 терміново вжитизаходів щодонакладення арештуна врожайзернових культурназаборони нареалізацію врожаюфілією «Запорізькийкінний завод№ 86»ДП «КонярствоУкраїни» тапро передачуарештованого врожаюпід охоронуТрудовій сільськійраді вангарах,розташованих натериторії Трудовоїсільської ради.На сьогоднішнійдень вприскореному темпіфілією «Запорізькийкінний завод№ 86»ДП «КонярствоУкраїни» здійснюєтьсязбір врожаюзернових наземельних ділянках,які самовільнобули зайнятіфілією.З бокуорганів поліціїзаходи щодоарешту врожаюз вказанихділянок невживаються,що даєзмогу філіївивезти врожай.Єдиним заходомзабезпечення відшкодуваннязавданих філієюзбитків врезультаті вчиненнязлочину,передбаченого ч.1ст.197-1КК України,являється арештврожаю зерновихкультур,у зв`язкуз чим,представник потерпілогоі цивільногопозивача -Трудової сільськоїради Новомиколаївськогорайону Запорізькоїобласті звернувсядо слідчогосудді звказаним клопотанням.

Представник потерпілого і цивільного позивача - Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області в судовому засіданні на клопотанні наполягала, просила задовольнити та пояснила, що на даний час врожай вже зібраний.

Під час розгляду клопотання прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання..

Вислухавши учасників процесу, перевіривши надані до клопотання матеріали та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що представник потерпілого і цивільного позивача - Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, в якому зазначив, що арешт необхідно застосувати з метою забезпечення відшкодування завданих філією збитків.

Згідно з частиною 1 статті 197-1КК України передбачена відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. Відповідно до примітки до вказаної статті, шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У матеріалах, доданих до клопотання, відсутні відомості про те, що будь якій особі заподіяна така шкода, що є обов`язковою ознакою вищевказаного кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Натомість, в матеріалах справи відсутні відомості стосовно того, що врожай зернових культур, що зростав на земельних ділянках, які вказані у клопотанні було визнано на підставі відповідного процесуального документа знаряддям злочину, а також відсутня інформація стосовно того, що зазначений врожай визнаний речовим доказом.

Крім того, слідчий суддя вважає не доведеним необхідність арешту врожаю зернових культур, оскільки на даний час зазначений врожай вже зібрано та не вказано, які сліди злочину зберігаються на ньому.

До того ж, на даний час ДП «Конярство України» знаходиться в стадії банкрутства, тому з моменту порушення провадження у справі про банкрутство, арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство (ухвала Запорізького апеляційного суду від 25.10.2018 року, справа № 322/892/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є необґрунтованим, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Керуючись вимогами ст.ст. 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

у задоволенні клопотання представника потерпілого і цивільного позивача Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області про накладення арешту по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018080300000232 від 07.07.2018 року за ч. 1 ст. 197-1 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а власником - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

24.09.2019