Постанова

від 29.12.2008 по справі 1-87/2008

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа номер 1-87/2008р.

29 грудня 2008 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючого Малишенко Т.О. при секретарі Журавській Л.Ф. за участі прокурора Котяша А.І. за участі підсудного ОСОБА_1 і.В., потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за звинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого ТОВ „Катон", проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 6.7 кв.125, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ст.172 ч.1 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 вчинив грубе порушення законодавства про працю, яке виразилось в неукладенні трудових угод з найманими працівниками.

Злочин скоєно при таких обставинах: ОСОБА_1, будучи призначеним на посаду генерального директора ТОВ "Катон" наказом № 1-К від 01.11.2007 року, відповідно до п. 5.5 Статуту вказаного товариства, виступаючи службовою особою, яка наділена повноваженнями щодо прийняття та звільнення з роботи найманих працівників, в період з 1 листопада 2007 року по листопад 2008 року грубо порушив законодавство про працю. Так ОСОБА_1 при здійсненні господарської діяльності у кафе-барі Наутілус , який розташований за адресою: м. Славутич, Центральна площа, 9, умисно, в порушення ст. 21 КЗпП України, якою визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи організації чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченні законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін, без укладання трудових договорів використовував найману працю ОСОБА_2, починаючи з 01 листопада 2007 року на посаді головного бухгалтера ТОВ "Катон" та ОСОБА_3 на посаді бармена з 07 грудня 2007 року. Працюючи без оформлення трудових відносин, ОСОБА_3 щомісячно отримувала заробітну плату в розмірі 750 гривень, а ОСОБА_2 - 500 гривень. При цьому, в порушення вимог ст.ст.253, 254 КЗпП України жодних внесків на соціальне страхування вищевказаних працівників не здійснювалось. Вказаними діями ОСОБА_1 істотним чином порушив гарантовані ст. 46 Конституції України права зазначених працівників на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, а також при виході на пенсію та в інших випадках, передбачених законодавством України при реалізації і користуванні трудовими гарантіями і свободами.

Допитаний в якості підсудного ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю. Суду пояснив, що з 07 листопада 2007 року він працює генеральним директором ТОВ "Катон" та відповідно своїх службових обов'язків, відповідно статуту товариства, він має право на прийняття та звільнення працівників з роботи. Товариство згідно договору оренди орендує кафе-бар Наутілус для здійснення підприємницької діяльності. В даний момент в кафе-барі Наутілус працює чотири особи офіційно, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_2 прийнята на роботу до ТОВ "Катона" десь з листопада місяця 2007 року. Ніякого наказу про прийняття її на роботу ОСОБА_1 не підписував. Договір був незаключений і не здійснювалося відрахування до фондів соціального страхування та пенсійного забезпечення. ОСОБА_3 приблизно з 2008 року проходила стажування в кафе-барі "Наутілус" на посаді офіціанта, після чого вона покинула роботу, в зв'язку з навчанням у вищому навчальному закладі. Десь з жовтня місяця 2008 року вона знову прийшла на стажування, але вже на посаду бармена. Наказ про її прийняття на роботу не видавався, трудовий договір не підписувався, відрахування до фондів не здійснювались. На даний час у скоєному щиро розкаюється, попросив вибачення у потерпілих, договори на даний час з потерпілими укладені. Тому просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, так як його діяння та він сам втратили суспільну небезпеку.

Допитана у суді потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що вона працює в м. Славутичі в кафе-барі Наутілус з 07 грудня 2007 року на посаді бармена. Влаштувалася на роботу за власною ініціативою. При прийомі на роботу трудовий договір не укладався, і запис в трудовій книжці не робився. Наказ про прийняття її на роботу та про призначення на посаду бармена кафе-бару "Наутілус" не видавався. З 07 грудня 2007 року по листопад місяць 2008 року вона працювала в кафе-барі "Наутілус" неофіційно, тобто без укладення трудового договору. Вона вважає, що у зв'язку з неукладенням трудового договору, нездійсненням відрахувань до фондів соціальної спрямованості були порушені її права на соціальне страхування та пенсійне забезпечення. На даний час договір укладено і претензій до підсудного вона не має. Тому просила звільнити підсудного від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, так як його діяння та він сам втратили суспільну небезпеку.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що вона працює в м. Славутичі головним бухгалтером ТОВ "Катон" з 01 листопада 2007 року. Приймав її на роботу генеральний директор товариства. Між нею і ОСОБА_1В була укладена усна домовленість, за якою вона влаштувалася головним бухгалтером до ТОВ "Катон" без укладення трудового договору і без написання заяви про прийняття її на роботу. Також ніякий наказ про прийняття її на роботу та призначення на посаду головного бухгалтера ТОВ "Катон" не видавався. З 01 листопада 2007 року в ТОВ "Катон" на посаді головного бухгалтера вона працює неофіційно. Вважає, що у зв'язку з неукладенням трудового договору, нездійсненням відрахувань до фондів соціальної спрямованості були порушені її права на соціальне страхування та пенсійне забезпечення. На даний час договір укладено і претензій до підсудного у неї немає. Тому просила звільнити підсудного від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, так як його діяння та він сам втратили суспільну небезпеку.

Прокурором було заявлено клопотання, оскільки підсудний провину визнав повністю, то обмежитись дослідженням фактичних обставин справи, інші учасники судового засідання не заперечували проти даного клопотання, тому суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і вирішив обмежитись дослідженням фактичних обставин справи. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміє підсудний та інші учасники судового розгляду . зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Оцінивши досліджені по справі докази, суд вважає, що провина підсудного в інкримінованому діянні підтверджується наступними доказами.

Наказом № 1-К від 01.11.2007 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду генерального директора ТОВ "Катон"/а.с.20/.

Статутом ТОВ "Катон" /а.с.31-38/.

Договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 1-А від 01 вересня 2003 року/а.с41-48/.

Актом приймання-передачі комунального майна від 01 вересня 2003 року.

Актом перевірки № 72 від 24 листопада 2008 року, яким встановлено, що генеральний директор ТОВ "Катон" ОСОБА_1 використовує працю найманих працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без оформлення письмових трудових договорів, тобто без визначення істотних умов праці, чим грубо порушив законодавство /а.с. 17-18/.

Інформацією фонду страхування з тимчасової втрати працездатності Київського обласного відділення Славутицької міської виконавчої дирекції № 476-01-18 від 24.11.2008 року/а.с.49-51/.

Інформацією Пенсійного фонду України управління у місті Славутичі Київської області № 2257/2-27 від 21.11.2008 року/а.с.60-61/.

Інформацією фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділенням виконавчої дирекції у місті Славутичі Київської області № 429 від 21.11.2008 року /а.с. 62-64/.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 172 ч.1 КК України як умисне, грубе порушення законодавства про працю, яке виразилось в неукладенні трудових угод з найманими працівниками.

Проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що дії підсудного правильно кваліфіковано за ознаками умисного, грубого порушення законодавства про працю, яке виразилось в неукладенні трудових угод з найманими працівниками. Дії підсудного відповідають кваліфікуючим ознакам ч.1 ст.172 КК України.

Призначаючи міру покарання підсудному суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, відомості про особу, обставини, які обтяжують і пом'якшують міру покарання.

Обставин, які б обтяжували відповідальність підсудного, судом не встановлено.

В якості пом'якшуючих обставин суд враховує, що підсудний раніше не притягався до кримінальної відповідальності, провину визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся. Потерпілі на час розгляду справи матеріальних претензій до підсудного не мають. На даний час підсудний працює, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно.

Прокурор вважав, що провина підсудного в судовому засіданні знайшла підтвердження і до нього необхідно застосувати ст. 48 КК України, звільнити підсудного від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, так як діяння підсудного та він сам втратили суспільну небезпеку.

Потерпілі не заперечували проти звільнення підсудного від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи на підставі ст. 48 КК України, оскільки підсудний має молодий вік, визнав провину у скоєному повністю, щиро розкаявся, з потерпілими примирився, потерпілі на час розгляду справи претензій до підсудного не мають, з ними укладені трудові угоди, тобто підсудний на час розгляду справи перестав бути суспільно небезпечним.

У відповідності до вимог ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розгляду справи у суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Заслухавши думку усіх учасників судового засідання з приводу даного клопотання, вивчивши матеріали справи суд вважає, що в даному випадку необхідно визнати підсудного винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 172 ч.1 КК України. В той же час з урахуванням характеристики особи підсудного, суд прийшов до висновку, що до підсудного можливо застосувати ст. 48 КК України, оскільки підсудний вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, примирився з потерпілими, потерпілі вважають, що можливо звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, на даний час підсудний працює, тобто судом зроблено висновок, що підсудний перестав бути суспільно небезпечною особою.

На підставі наведеного і керуючись ст. 7 КПК України, ст. 48 КК України, суд

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним за ст. 172 ч.1 КК України.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст. 172 ч.1 КК України і закрити кримінальну справу внаслідок того, що ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Міру запобіжного заходу до ОСОБА_1 - підписку про невиїзд з постійного місця проживання - скасувати.

На постанову може бути подана апеляція в апеляційний суд Київської області через Славутицький міський суд на протязі 7 днів.